Постанова

від 23.10.2019 по справі 129/2578/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 129/2578/16-ц

провадження № 61-18730св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

за первісним позовом

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Кузьминецьке ,

відповідачі: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю Імені Терещука Сави Миколайовича ,

за зустрічним позовом

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Кузьминецьке ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Імені Терещука Сави Миколайовича ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 28 квітня 2017 року, у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Нікушина В. П.,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кузьминецьке до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Імені Терещука Сави Миколайовича про визнання договору оренди недійсним, визнання договору поновленим та зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Кузьминецьке , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Імені Терещука Сави Миколайовича , про визнання договору оренди землі припиненим.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Кузьминецьке (далі - ТОВ Кузьминецьке ) звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Імені Терещука Сави Миколайовича (далі - ТОВ Ім. Терещука С. М. ) про визнання договору оренди недійсним, визнання договору оренди землі поновленим та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову ТОВ Кузьминецьке вказувало, що 09 лютого 2006 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі (паю) щодо земельної ділянки загальною площею 2,1023 га, кадастровий № 0520883000:01:006:0057, розташованої на території Кузьминецької сільської ради Гайсинського району, зі строком дії договору - 10 років, який 11 вересня 2006 року було зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис.

У березні 2016 року ТОВ Кузьминецьке стало відомо про укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Ім. Терещука С. М. договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який в подальшому було зареєстровано згідно із рішенням реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області від 25 лютого 2016 року.

Посилаючись на те, що укладення ОСОБА_1 цього договору порушило його переважне право, як попереднього орендаря, на поновлення договору оренди землі, яке він має відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі , ТОВ Кузьминецьке просило позов задовольнити та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,1023 га, укладений 04 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Ім. Терещука С. М. ; визнати договір оренди земельної ділянки площею 2,1023 га, укладений 09 лютого 2006 року між ТОВ Кузьминецьке та ОСОБА_1 поновленим 12 вересня 2016 року; зобов`язати ОСОБА_1 вчинити дії щодо укладення з ТОВ Кузьминецьке додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки площею 2,1023 га, укладеного 09 лютого 2006 року.

У грудні 2016 року ОСОБА_1 заявлено зустрічний позов до ТОВ Кузьминецьке , третя особа - ТОВ Ім . Терещука С. М. про визнання договору оренди землі припиненим.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувувала тим, що вона є законним власником земельної ділянки 2,1023 га, кадастровий № 0520883000:01:006:0057, розташованої на території Кузьминецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 315742, виданого 04 квітня 2005 року Гайсинською районною державною адміністрацією. Вона не бажала укладати із ТОВ Кузьминецьке додаткову угоду до договору оренди землі від 09 лютого 2006 року, а тому на пропозицію ТОВ Кузьминецьке 22 квітня 2016 року надіслала письмове заперечення щодо підписання додаткової угоди до договору оренди землі, строк дії якого мав закінчитися 11 вересня 2016 року.

Звернення ТОВ Кузьминецьке із позовом в суд спонукало її до подання зустрічного позову, з метою захисту її прав, як власника земельної ділянки, шляхом визнання припиненим договору оренди землі (паю) від 09 лютого 2006 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ Кузьминецьке .

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 грудня 2016 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ Кузьминецьке .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 лютого 2017 року у складі судді Бондар О. В. у задоволенні позовних вимог ТОВ Кузьминецьке та позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюваний договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Ім. Терещука С. М. , через відсутність його державної реєстрації не є вчиненим та не є укладеним. Відсутні підстави для застосування положень статті 33 Закону України Про оренду землі щодо поновлення договору оренди землі ТОВ Кузьминецьке , оскільки переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилось через недосягнення між сторонами домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору.

Водночас, строк дії договору оренди (паю), укладеного 09 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ Кузьминецьке , закінчився 12 вересня 2016 року. Оскільки строк його дії не продовжено, він вважається припиненим.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 28 квітня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ Кузьминецьке задоволено частково. Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 лютого 2017 року скасовано.

Позов ТОВ Кузьминецьке задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,1023 га, укладений 04 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Ім. Терещука С. М. .

Визнано договір оренди земельної ділянки площею 2,1023 га, укладений 09 лютого 2006 року між ТОВ Кузьминецьке та ОСОБА_1 поновленим з 12 вересня 2016 року. В решті позовних вимог ТОВ Кузьминецьке відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ Кузьминецьке , третя особа - ТОВ Ім. Терещука С. М. про визнання договору оренди землі припиненим відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване належним виконанням ТОВ Кузьминецьке своїх обов`язків за договором оренди землі, укладеним 09 лютого 2006 року, яке повідомило орендодавця про свій намір переукласти договір оренди землі, виконавши передбачену законом за умовами договору відповідну процедуру, відтак, в силу вимог частини першої статті 777 ЦК України, має переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.

Незазначення ОСОБА_1 у своїх листах-повідомленнях ТОВ Кузьминецьке причини відмови та із урахуванням волевиявлення орендаря, спрямованого не на використання об`єкту оренди для власних потреб, а на передачу своєї земельної ділянки в оренду, та пропозицію обом орендарям ідентичних істотних умов, вказує на першочергове та переважне право на поновлення договору оренди або викуп земельної ділянки, яке також передбачено пунктом 6 оспорюваного договору.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою звернулась ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

04 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 жовтня 2019 року визначено колегію суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи у складі: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Зміст доводів касаційної скарги зводиться до посилань на необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції щодо обставини пролонгації договору оренди землі, укладеного з ТОВ Кузьминецьке . Так, ОСОБА_1 листами від 22 квітня 2016 року та від 06 червня 2016 року попередила товариство про небажання поновлювати договір, що свідчить про припинення його переважного права як орендаря на укладення договору оренди землі.

Заявник вказує, що апеляційним судом поза увагою було залишено ту обставину, що повторна реєстрація 13 грудня 2016 року договору оренди земельної ділянки, укладеного між нею та ТОВ Ім. Терещука С. М. жодним чином не порушує права ТОВ Кузьминецьке , оскільки відбулась зі спливом двох місяців після закінчення строку дії укладеного між ними договору оренди.

Зазначає, що існування її заперечень на поновлення договору оренди та відсутність належних доказів користування ТОВ Кузьминецьке земельною ділянкою по закінченню строку дії договору виключає можливість застосування приписів Закону України Про оренду землі , що стосуються договору оренди землі.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 315742 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1023 га, кадастровий № 0520883000:01:006:0057, розташованої на території Кузьминецької сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

09 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ Кузьминецьке було укладено договір оренди землі (паю) щодо земельної ділянки загальною площею 2,1023 га, кадастровий № 0520883000:01:006:0057, розташованої на території Кузьминецької сільської ради Гайсинського району, зі строком дії - на 10 років, який 11 вересня 2006 року зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис.

28 березня 2016 року та 18 травня 2016 року ТОВ Кузьминецьке на адресу ОСОБА_1 направило листи-повідомлення про наміри скористатися першочерговим правом на укладення договору оренди з проектами додаткових угод про поновлення договору оренди.

Із відповідей ОСОБА_1 на зазначені листи-повідомлення суди встановили, що вона повідомила орендаря ТОВ Кузьминецьке про свою незгоду із умовами додаткової угоди до договору оренди землі (проекту), а також про заперечення у поновленні договору оренди землі з ТОВ Кузьминецьке та попередила, щоб останній не продовжував користуватись належною їй земельною ділянкою (кадастровий № 0520883000:01:006:0057) після закінчення строку дії договору оренди землі.

04 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Ім. Терещука С. М. укладено договір оренди щодо земельної ділянки загальною площею 2,1023 га, кадастровий №0520883000:01:006:0057, розташованої на території Кузьминецької сільської ради Гайсинського району, який в подальшому зареєстрований згідно із рішенням реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області від 25 лютого 2016 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі за позовом ТОВ Кузьминецьке до Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 та ТОВ Ім. Терещука С. М. , про скасування рішення про державну реєстрацію скасовано рішення реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 лютого 2016 року, індексний № 28431923, про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 04 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Ім. Терещука С. М. .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі (у вказаній редакції) передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої

статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами другою - п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди: із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об`єкт оренди для власних потреб.

За відсутності своєчасно заявлених заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбаченого статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі , може вважатись порушеним, а така поведінка (дії, бездіяльність) орендодавця відносно попереднього орендаря може бути визнана недобросовісною.

З установлених судами обставин справи вбачається, що ТОВ Кузьминецьке вчинило дії, спрямовані на реалізацію свого переважного права, та у строки, передбачені Законом України Про оренду землі , надіслало орендодавцю лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки з проектами додаткових угод, але орендодавець у визначений законом строк (протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди) направила орендарю лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі. При цьому вказане заперечення орендодавця не містило посилань на існування будь-яких причин відхилення пропозиції орендаря щодо пролонгації договору.

З урахуванням вищевикладеного, саме по собі існування заперечення орендодавця щодо подальшої пролонгації договору оренди земельної ділянки із попереднім орендарем без вказівки на конкретні причини такої відмови, подальше укладення під час дії речового права - права оренди спірної земельної ділянки іншого договору, умови якого є ідентичними із попереднім договором оренди, не свідчить про відсутність підстав для захисту переважного права орендаря, який належним чином виконував умови укладеного договору оренди та дотримався строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, у зв`язку із чим неодноразово звертався до ОСОБА_1 із відповідними листами.

Таким чином, укладення 04 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Ім. Терещука С. М. договору оренди землі, з урахуванням встановленої судами обставини його повторної державної реєстрації, порушує переважне право позивача, як правомірного орендаря цієї земельної ділянки, на укладення договору оренди на новий строк.

У зв`язку із вищезазначеним, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Кузьминецьке в частині визнання недійсним оскаржуваного договору оренди землі від 04 лютого 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Ім. Терещука С. М. .

Разом із цим, надаючи оцінку обґрунтованості доводів касаційної скарги щодо відсутності підстав для визнання оскаржуваного ОСОБА_1 договору оренди поновленим, колегія суддів зазначає, що саме по собі встановлення порушення прав орендаря внаслідок необґрунтованої відмови орендодавця у пролонгації договору не може бути підставою для поновлення договору оренди землі за положенням статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки для такого поновлення необхідне погодження обох сторін щодо істотних умов договору.

Отже, недосягнення між сторонами домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору вказує на відсутність підстав для визнання договору оренди земельної ділянки від 09 лютого 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Кузьминецьке , поновленим. Тому відповідна позовна вимога ТОВ Кузьминецьке задоволенню не підлягає, про що мотивовано зазначено судом першої інстанції.

Подібний висновок щодо застосування частин першої - п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі зробив Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2019 року у справі № 908/2314/18.

Решта аргументів касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводиться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Виходячи з того, що доводи касаційної скарги стосуються незгоди із ухваленим апеляційним судом рішення в частині вирішення позовних вимог ТОВ Кузьминецьке , рішення суду апеляційної інстанції в іншій частині не є предметом касаційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Статтею 413 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог ТОВ Кузьминецьке про визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного 09 лютого 2006 року між ТОВ Кузьминецьке та ОСОБА_1 , поновленим - підлягає скасуванню із залишенням в силі у цій частині рішення суду першої інстанції. В решті оскаржуване рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 28 квітня 2017 року в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Кузьминецьке про визнання договору оренди земельної ділянки площею 2,1023 га, укладеного 09 лютого 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю Кузьминецьке та ОСОБА_1 поновленим з 12 вересня 2016 року скасувати. Залишити в силі у цій частині рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 лютого 2017 року.

У решті рішення Апеляційного суду Вінницької області від 28 квітня 2017 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська