Постанова

від 25.11.2019 по справі 904/1155/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2019 р. Справа № 904/1155/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого(судді-доповідача): Судді при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи:Стойка О.В. Барбашова С.В., Попков Д.О. Склярук С.І. Сидоренко О.А. - за довіреністю (адвокат); Водоп`ян Г.О.- за ордером(адвокат); Не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Дістрібушн» м.Кременчук, Полтавська область на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.08.2019 у справі 904/1155/19 (суддя - Тимощенко О.М.) за позовом до відповідача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача проОбласного комунального підприємства «Фармація» м.Дніпро Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Дістрібушн» м.Кременчук, Полтавська область Дніпропетровська обласна рада м.Дніпро стягнення заборгованості; розірвання договору оренди нерухомого майна та виселення

В С Т А Н ОВ И В:

У квітні 2019 року до господарського суду звернулось Обласне комунальне підприємство «Фармація» м.Дніпро (далі -Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Дістрібушн» м.Кременчук, Полтавська область (далі - Відповідач ) за участю Дніпропетровської обласної ради м.Дніпро (далі - Третя особа) про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 182 278,58 грн.; розірвання Договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області №518 від 01.01.2017 року; зобов`язання звільнити та передати Позивачу орендоване нежитлове приміщення (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.08.2019р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача суму заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 518 у розмірі 94 267,61 грн. та нарахованих на неї сум 3% річних у розмірі 2278,03 грн., пені у розмірі 4 423,00 грн., а також суму основного боргу за Договором № 518-К у розмірі 88 010,97 грн. та нарахованих на неї 3% річних у розмірі 1 117,28 грн. та пені у розмірі 925,05 грн. Провадження в частині позовних вимог про розірвання Договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області №518 укладений 01.01.2017 року - закрито на підставі п. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Виселено Відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 138,16 кв.м., з них 35 кв.м. склад (цокольний поверх), 103,16 кв. м. - офіс другий поверх за адресою м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 171.

Відповідач, не погодившись із прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати спірне рішення в повному обсязі прийнявши нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог заявник скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи. Зокрема, зазначав, що:

- судом першої інстанції порушено правила підсудності;

-Відповідач з 30.11.2018 не користується орендованим приміщенням, а тому підстави для примусового виселення та стягнення орендної плати разом з пов`язаними платежами є безпідставним;

- фактичне припинення Договору оренди відбулось 30.11.2018р., а тому Відповідач мав законні підстави не сплачувати орендну плату, у зв`язку з невиконання обов`язку з боку Балансоутримувача по складанню акта прийому - передачі приміщення;

- суд першої інстанції безпідставно не витребував додаткові докази чим обмежив право Відповідача в доказуванні та не дотримався принципу рівності та змагальності сторін.

Від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти вимог апеляційної скарги, зазначивши, що Відповідач систематично не виконував обов`язку зі сплати орендної плати та відшкодуванню належних до сплати платежів. Вважав Договір оренди продовженим, оскільки жодна із сторін не надала заперечення проти його продовження, у зв`язку з чим у балансоутримувача не виник обов`язок по складанню акту прийому передачі. Клопотання про витребування доказів вважав безпідставним, оскільки в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують позовні вимоги, а докази, які Відповідач просить витребувати, - не стосуються предмету спору.

Представник Відповідача у судовому засіданні 25.11.2019р. підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - частковому скасуванню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:

- укладення 01.01.2017р. між сторонами та Третьою особою Договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області №518 за умовами якого Третя особа, як орендодавець передає, а Відповідач, як орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - частини приміщень площами 35 кв.м та 103,16кв.м., які знаходяться у господарському віданні Позивача, як балансоутримувача, а Відповідач зобов`язався прийняти приміщення та здійснювати оплату Позивачу за їх користування відповідно до умов цього договору (з урахуванням змін, викладених в додатковій угоді від 31.01.2018р.);

- передання Позивачем Відповідачу у користування приміщення за Договором №518, що підтверджується актом прийому- передачі від 01.01.2017р.;

- укладення 01.01.2017 між сторонами Договору № 518-К про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання нерухомого майна, прибудинкової території, внутрішньо будинкових мереж, компенсації витрат на опалення, електроенергії та інших за умовами якого Позивач, несе витрати по утриманню будівлі її прибудинкової території та внутрішньобудинкових мереж, а Відповідач зобов`язався частково відшкодувати Позивачу понесені ним витрати(з урахуванням додаткової угоди до Договору від 14.02.2018р.);

- визнання Відповідачем у суді першої інстанції факту не внесення орендної плати та витрат на утримання майна до 30.11.2018р.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди, у зв`язку з чим Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 518 в розмірі 94 267,61 грн., 2 278,03 грн. - 3% річних на суму боргу за Договором № 518, 4 423,00 грн. - пені на суму боргу за Договором № 518, вимоги про розірвання Договору оренди №518 від 01.01.2017р. та виселення Відповідача з орендованих приміщень.

Також, Позивач у позові посилався на те, що Відповідач належним чином не виконував умови Договору №518-К щодо оплати наданих послуг, у зв`язку з чим вимагав стягнення заборгованості із обов`язкових до відшкодування витрат у розмірі 88 010,97 грн., а також 3% річних у розмірі 1 117,28 грн. та пені у розмірі 925,05 грн.

Відповідач у суді першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог, стверджуючи, що фактичне користування орендованим приміщенням припинилося 30.11.2018р. у зв`язку з чим з цієї ж дати вважав Договір оренди припиненим, а подальше нарахування орендної плати та інших витрат - безпідставним.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги про стягнення суми заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 518 у розмірі 94 267,61 грн. та нарахованих на неї сум 3% річних у розмірі 2 278,03 грн. та пені у розмірі 4 423,00 грн., Також, суд першої інстанції визнав обґрунтованою суму основного боргу за Договором № 518-К у розмірі 88 010,97 грн. та нарахованих на неї 3% річних у розмірі 1 117,28 грн. та пені у розмірі 925,05 грн. Суд першої інстанції вважав відсутнім предмет спору в частині позовних вимог про розірвання спірного Договору оренди, оскільки на момент прийняття рішення у даній справі Договір є таким, що припинився внаслідок закінчення строку на який його було укладено, у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині закрито на підставі п. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Вимоги про виселення Відповідача з орендованих приміщень, суд першої інстанції також визнав обґрунтованими, оскільки Договір оренди припинився, а отже у Відповідача відпали підстави користування спірним майном.

Оскаржуючи зазначене рішення, Відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції, наполягаючи на тому, що судом не в повному обсязі досліджені матеріали спавши , зокрема, в частині фактичного повернення майна з 30.11.2018р., у зв`язку з чим вимоги Позивача із зазначеної дати є безпідставними, а висновки суду першої інстанції з цього приводу - помилковими.

Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Орендні відносини щодо оренди державного майна та майна, яке перебуває у комунальній власності, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року N 2269-XII (далі - Закон N 2269-XII), а також положеннями Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст.759 ЦК України, ч.1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 782 ЦК України передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. За приписами ч. 3 ст. 26 Закону N 2269-XII договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Договором оренди №518 від 01.01.2017р. ( п. 6.1.3., п.8.6.) встановлено, що при несплаті орендарем орендної плати протягом 2-х місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право вимагати дострокового розірвання цього договору та примусове виселення орендаря; при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього Договору, договір може бути розірвано достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

Ані вимогами закону, ані умовами Договору не встановлено можливості припинення його дії внаслідок односторонньої відмови орендаря від Договору.

Разом з тим, за приписами ч.2. ст. 26 Закону N 2269-XII Договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що дія Договору оренди від 01.01.2017р. не була продовжена на новий строк, цей Договір припинив свою дію 30.06.2019р. у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

В матеріалах справи достатньо доказів заперечень сторін щодо продовження дії Договору на новий строк, доказів продовження користування орендарем орендованим майном після закінчення строку, також не надано.

Відтак апеляційний суд вважає, що в частині позовної вимоги про розірвання Договору оренди суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з тим, що на час вирішення спору договір оренди припинив свою дію (аналогійна правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 20.02.2019 у справі № 908/154/17).

Судова колегія відхиляє доводи скаржника, про те, що Договір оренди припинив свою дію 30.11.2018р., оскільки сам факт припинення користування орендованим майном та не спростування зазначеного факту Відповідачем належними доказами не свідчить про припинення дії Договору, оскільки по-перше, відсутня згода сторін на розірвання Договору, по-друге, одностороння відмова від Договору не допускається, по - третє, припинення користування відбулося лише за волею Відповідача.

Поряд з тим, апеляційний суд погоджується з доводами скаржника, що суд першої інстанції неправомірно задовольнив вимогу Позивача про виселення Відповідача з орендованого приміщення з огляду на наступне.

Частиною першою статті 785 ЦК України визначені правові наслідки припинення договору оренди, згідно з якою у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Законом України «Про оренду державного та комунального майна» також встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди( ч.1 ст.27 Закону).

За умовами Договору ( пункти 4.4., 4.5) у разі закінчення строку дії договору, припинення чи розірвання договору орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт оренди у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. Об`єкт оренди вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами та Балансоутримувачем акта приймання - передачі. Обов`язок по складанню акта приймання - передачі покладається на Балансоутримувача.

Стверджуючи про припинення дії спірного Договору оренди 30.11.2018р., Відповідач надіслав на адресу Позивача листи б/н та б/д, вих.№3 від 15.01.2019р., вих. № 5 від 06.03.2019р.(а.с. 113-117) з пропозицією підписати акти приймання- передачі орендованого майна, а також повідомив Позивача про невикористання орендованого приміщення. Разом з вказаними листами Відповідачем було надіслано примірники актів приймання - передачі.

Листи б/н та б/д, вих. № 5 від 06.03.2019р., отримані Позивачем про що свідчать відмітки з проставлянням номеру та дати отримання вхідної кореспонденції підприємства Позивача. Вказані обставини Позивачем не спростовано.

Таким чином фактичні обставини справи свідчать, що Позивач як Балансоутримувач за Договором оренди не виконав обов`язку, встановленого п. 4.5. Договору щодо складання акту приймання - передачі об`єкту оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, суд може захистити лише порушене право позивача. Порушення прав позивача має існувати на момент розгляду спору в суді. В інших випадках, не дивлячись навіть на те, що порушення мало місце раніше, позов не підлягатиме задоволенню, оскільки до моменту ухвалення судового рішення об`єкт захисту буде відсутній.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині виселення Відповідача із орендованого нежитлового приміщення слід відмовити, оскільки право Позивача на момент звернення до суду не було порушене.

Таким чином, рішення господарського суду Полтавської області від 14.08.2019р. в частині позовних вимог про виселення Відповідача з об`єкту оренди підлягає скасуванню, а доводи апеляційної скарги в цій частині - обґрунтованими.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині незгоди з висновком суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати за Договором оренди № 518 у розмірі 94 267,61 грн. та нарахованих на неї сум 3% річних у розмірі 2 278,03 грн. та пені у розмірі 4 423,00 грн., суми основного боргу за Договором № 518-К у розмірі 88 010,97 грн. та нарахованих на неї 3% річних у розмірі 1 117,28 грн. та пені у розмірі 925,05 грн., судова колегія зазначає наступне.

Обов`язок Відповідача щодо своєчасного внесення орендної плати закріплений у п. 5.3.2. Договору оренди.

Також, Позивач стверджує, що у Відповідача наявний обов`язок здійснювати відшкодування витрат Балансоутримувача та утримання орендованого майна за Договором №518-К від 01.01.2017р., витрати за яким (крім витрат за електроенергію) складають 6 432,00грн. на місяць, а з 14.02.2018р. суму цих витрат змінено на 1660,00грн. (згідно додаткової угоди від 14.02.2018р.).

Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання Відповідачем зобов`язань щодо своєчасного внесення орендної плати та витрат на утримання орендованого майна, у зв`язку з чим Позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості з орендної плати у розмірі 94 267,61грн. за період з 01.01.2017року по 01.08.2019р. та суму заборгованості з витрат на утримання орендованого майна у розмірі 88 010,97 грн., де 46 024,59грн. - заборгованість з витрат на утримання нерухомого майна за період з 01.01.2017року по 01.08.2019р., а 41 986,38грн. - заборгованість з відшкодування витрат на електроенергію) за період з 01.01.2017р. по 01.02.2019.

Проте, як зазначено вище, Договір оренди припинив свою дію 30.06.2019р. внаслідок спливу строку на який його було укладено, у зв`язку з чим нарахування орендної плати та витрат на утримання орендованого майна після 30.06.2019р. є безпідставним.

Що стосується відшкодування витрат за електроенергію, то дійсно, умовами пункту Договору №518К на Відповідача покладено обов`язок здійснення компенсації обсягів спожитої електроенергії, проте обов`язку з оплати передує факт визначення їх розміру на підставі даних приладів обліку електроенергії, або визначення розміру витрат додатковою угодою.

Однак, при заявленні позовних вимог ці складові не були розраховані Позивачем у відповідності до умов Договору.

Позивачем у справі не доведено факту споживання та не підтверджено документально факту використання Відповідачем електричної енергії саме у визначеному Позивачем обсязі за заявлений період, оскільки жодних доказів на підтвердження наведеного Позивачем не надано, а Відповідачем факт користування спірним майном та споживання електричної енергії після 30.11.2018 року-заперечується.

Крім того, доказів наявності встановлених лічильників електричної енергії в орендованому приміщенні, їх показів - матеріали справи не містять.

Жодної додаткової угоди про погодження певних обсягів електричної енергії, сторонами не складалось, а нарахування Позивачем обсягів використаної електроенергії згідно з Додатком до Договору є безпідставним, оскільки у наведеному Додатку сторонами погоджено лише орієнтовні обсяги використання.

Разом з тим, Відповідач у суді першої інстанції визнав факт користування орендованим приміщенням до 30.11.2018р., у зв`язку з чим у Відповідача наявний обов`язок з відшкодування витрат за електроенергію на суму 36 307,66грн., яка була нарахована до 01.12.2018р., у задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити за недоведеністю.

В свою чергу, перевіривши розрахунок 3% річних та пені за Договором оренди та Договором про відшкодування витрат, колегією суддів встановлено, що він не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог в цій частині.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не задовольнив клопотання Позивача про нарахування 3% річних та пені до моменту виконання рішення у даній справі за відсутністю обґрунтованих підстав.

Також судом першої інстанції було правомірно залишено без розгляду клопотання Відповідача про витребування додаткових доказів за мотивами неналежності даних доказів до предмету доказування у даній справі.

Доводи Відповідача про необхідність направлення матеріалів справи за територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області спростовуються наявною в матеріалах справи ухвалою господарського суду Дніпропетровської області про направлення вказаної справи за підсудністю до господарського суду Полтавської області, яка набрала законної сили та є чинною.

Таким чином, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає сума основного боргу за Договором оренди № 518 від 01.01.2017р. у розмірі 84 671,63грн. та сума основного боргу за Договором № 518-К від 01.01.2017р. у розмірі 80672,25 грн., 3% річних за Договором оренди № 518 від 01.01.2017р. у розмірі 2 278,03 грн.; пеня у розмірі 4 423,00 грн. за Договором № 518 від 01.01.2017р.; 3% річних за Договором № 518-К від 01.01.2017р. у розмірі 1 117,28 грн., пеня за Договором № 518-К від 01.01.2017р. у розмірі 925,05 грн., а рішення суду Полтавської області в частині стягнення суми основного боргу за Договором оренди №518 від 01.01.2017р. у розмірі 9 595,98грн., суми основного боргу за Договором №518 К від 01.01.2017р. у розмірі 7338,72грн., розподілу судових витрат - підлягає скасуванню з прийняттям рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

За таких підстав, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Дістрібушн» м.Кременчук, Полтавська область підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Полтавської області від 14.08.2019 у справі № 904/1155/19 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу за Договором оренди №518 від 01.01.2017р. у розмірі 9 595,98грн., суми основного боргу за Договором №518 К від 01.01.2017р. у розмірі 7338,72грн., у задоволенні позовних вимог про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Дістрібушн» з орендованого приміщення, а також в частині розподілу судових витрат на підставі ч. 1 п. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України через неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи.

В скасованій частині слід прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 14.08.2019 у справі № 904/1155/19 - залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Дістрібушн» м.Кременчук, Полтавська область - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.08.2019 у справі № 904/1155/19- скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу за Договором оренди №518 від 01.01.2017р. у розмірі 9 595,98грн., суми основного боргу за Договором №518 К від 01.01.2017р. у розмірі 7338,72грн., у задоволенні позовних вимог про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Дістрібушн» з орендованого приміщення та розподілу судових витрат.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу за Договором оренди №518 від 01.01.2017р. у розмірі 9 595,98грн., суми основного боргу за Договором №518 К від 01.01.2017р. у розмірі 7338,72грн. та про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Дістрібушн» з орендованого приміщення.

Викласти другий абзац резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 14.08.2019 в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Дістрібушн" (вул. Ігоря Сердюка, 47, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 36482038) на користь Обласного комунального підприємства "Фармація" (просп. Б.Хмельницького, 171, м. Дніпро, 49057, ідентифікаційний код 01976358) 84 671,63грн. - основного боргу за Договором оренди № 518 від 01.01.2017р.; 80672,25 грн. - основного боргу за Договором № 518-К від 01.01.2017р.; 2 278,03 грн. - 3% річних за Договором оренди № 518 від 01.01.2017р.; 4 423,00 грн. - пені на суму боргу за Договором № 518 від 01.01.2017р.; 1 117,28 грн. - 3% річних на суму боргу за Договором № 518-К від 01.01.2017р.; 925,05 грн. - пені на суму боргу за Договором № 518-К від 01.01.2017р.; 6122,43 грн. - витрат по сплаті судового збору в суді першої інстанції.»

Абзац четвертий резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 14.08.2019 - виключити.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 14.08.2019 у справі № 904/1155/19 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції - покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Стягнути з Обласного комунального підприємства "Фармація" (просп. Б.Хмельницького, 171, м. Дніпро, 49057, ідентифікаційний код 01976358) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Дістрібушн" (вул. Ігоря Сердюка, 47, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 36482038) 3774,86грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 29.11.2019.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Д.О. Попков