Рішення

від 25.11.2019 по справі 908/2312/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/96/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2019 Справа № 908/2312/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Махно О.О.,

розглянувши матеріали справи № 908/2312/19

за позовом Концерну «Міські теплові мережі» , ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до відповідача Запорізької обласної організації Партії Зелених України, ідентифікаційний код юридичної особи 25474489 (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64, прим. 25; адреса об`єкту надання послуг: 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64, прим. 25)

про стягнення 35632,05 грн,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Білоус Д.С., довіреність № 616/20-19 від 28.08.2019

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом б/н від 15.08.2019 (вх. №2484/08-07/19 від 28.08.2019) про стягнення з Запорізької обласної організації Партії Зелених України 35632,05 грн, які складаються з 30810,56 грн основного боргу за спожиту теплову енергію, інфляційних втрат в сумі 2024,80 грн, 3% річних в сумі 912,56 грн та пені в сумі 1884,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в порушення умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2008, який укладено сторонами, відповідач не оплатив відпущену йому позивачем теплову енергію за період з листопада 2017 року по травень 2019 року, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 30810,56 грн. За прострочення оплати позивач нарахував інфляційні втрати за період з січня 2018 року по червень 2019 року в сумі 2024,80 грн, 3% річних за період з 20.12.2017 по 15.08.2019 в сумі 912,56 грн та пеню за період з 20.01.2019 по 15.08.2019 в сумі 1884,13 грн, які просить стягнути з відповідача разом із сумою основного боргу.

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2019 справу № 908/2312/19 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2019 у справі №908/2312/19 вищевказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Позивач у встановлений строк усунув недоліки позовної заяви, в тому числі надав письмові пояснення про те, що в позовній заяві помилково здійснено посилання на договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2008 №200598, оскільки вірним номером договору є №202250, який фактично укладено сторонами.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.09.2019 у справі № 908/2312/19 позовна заява прийнята судом до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 23.10.2019 о 15 год. 00 хв., запропоновано відповідачеві надати відзив до 21.10.2019, включно.

В судовому засіданні 23.10.2019 суддя оголосив склад суду у справі, перевірив явку сторін.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзив не надав.

Суд з`ясував наявність відводів та обізнаність представника позивача про процесуальні права та обов`язки сторони. Відводів складу суду не заявлено. Процесуальні права та обов`язки представнику позивача відомі та зрозумілі.

Представник позивача надав суду пояснення по суті спору.

За наслідками судового засідання, враховуючи неявку представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 14.11.2019 о 12 год. 00 хв., про що присутній представник позивача повідомлений в судовому засіданні під підпис та звукозапис. Сторонам направлені ухвали суду про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 14.11.2019 не з`явився, відзив не надав.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

За наслідками судового засідання, враховуючи неявку представника відповідача, та необхідність надання позивачем письмових пояснень з урахуванням судового засідання 14.11.2019, суд відклав розгляд справи на 25.11.2019 о 15 год. 00 хв., про що присутній представник позивача повідомлений в судовому засіданні під підпис та звукозапис. Сторонам направлені ухвали суду.

В судовому засіданні 25.11.2019 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 25.11.2019 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2008 між Концерном Міські теплові мережі в особі директора Філії Концерну Міські теплові мережі Орджонікідзевського району (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Запорізькою обласною організацією Партії Зелених України (споживач, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202250 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1 договору та додатку №1а теплова енергія відпускається споживачу на потреби опалення на об`єкт по вул. Патріотична, 64.

Згідно з п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.5 договору при відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електронних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки, сумнівні показники тощо) обсяг теплової енергії визначається теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків (додаток №5 до цього договору), та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

У п. 6.2 договору зазначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 6.3 договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Пунктами 6.7, 6.7.1 договору встановлено, що споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Адм. Нахімова, буд. №4, документи за розрахунковий період:

рахунок-фактуру;

акт приймання-передачі теплової енергії;

податкову накладну (платникам ПДВ).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації протягом п`яти днів з дати отримання.

Термін дії договору встановлено в п. 10.1 договору до 01.11.2009, а пунктом 10.4 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Доказів припинення дії договору сторони не надали, отже його умови є чинними на момент розгляду даної справи судом.

01.12.2015 сторонами укладено додаткову угоду до договору щодо юридичних адрес та платіжних реквізитів сторін.

11.10.2018 представниками позивача складено акт обстеження системи теплоспоживання відповідача, яким зафіксовано, що приміщення Запорізької обласної організації Партії Зелених України розташовано в цокольному поверсі п`ятиповерхового житлового будинку. Система опалення будинку однотрубна, з верхньою розводкою, приєднана до теплової мережі через елеваторний вузол. Система опалення даного приміщення спільна з системою опалення житлового будинку. Приміщення оглянути не вдалося, оскільки воно зачинено.

За період з листопада 2017 року по травень 2019 року позивач поставляв відповідачу теплову енергію в гарячій воді, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії та рахунками:

від 30.11.2017 (за листопад 2017 року) на суму 3344,54 грн;

від 31.12.2017 (за грудень 2017 року) на суму 3844,37 грн з актами про перерахунок за грудень 2017 року від 31.01.2018 про суму -302,44 грн та від 28.02.2018 на суму -1478,44 грн, звідси до сплати за грудень 2017 року виставлено суму 2063,49 грн;

від 31.01.2018 (за січень 2018 року) на суму 5594,15 грн з актом від 28.02.2019 про перерахунок за січень 2018 року на суму 1801,20 грн, звідси до сплати за січень 2018 року виставлено суму 3792,95 грн;

від 28.02.2019 (за лютий 2018 року) на суму 2709,36 грн;

від 31.03.2018 (за березень 2018 року) на суму 2932,80 грн;

від 30.04.2018 (за квітень 2018 року) на суму 797,86 грн;

від 30.11.2018 (за листопад 2018 року) на суму 2626,12 грн;

від 31.12.2018 (за грудень 2018 року) на суму 3453,40 грн;

від 31.01.2019 (за січень 2019 року) на суму 3345,84 грн;

від 28.02.2019 (за лютий 2019 року) на суму 2865,96 грн;

від 31.03.2019 (за березень 2019 року) на суму 1996,64 грн;

від 30.04.2019 (за квітень 2019 року) на суму 739,64 грн;

від 31.05.2019 (за травень 2019 року) на суму 141,96 грн.

Всього за вказаний період позивачем відповідачу поставлено теплову енергію в гарячій воді на суму 30810,56 грн.

Суд зазначає, що за умовами п. 6.7 договору споживач самостійно з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен був отримати від теплопостачальної організації акти та рахунки на оплату теплової енергії.

Споживач самостійно не отримував акти та рахунки.

Як вказує позивач, акти та рахунки були відправлені відповідачу на адресу об`єкта теплопостачання простою кореспонденцією, на підтвердження чого позивач надав реєстри відправлених рахунків, актів приймання-передачі за листопад 2017 року - травень 2019 року.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо погашення заборгованості за теплову енергію (вих. № 394/05-юр від 07.05.2019, вих. № 146 від 07.08.2018, вих. №1435/09 від 25.10.2018).

Разом із претензією №1435/09 від 25.10.2018 позивач повторно надіслав відповідачу 26.10.2018 акти та рахунки за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року та акт звірки взаємних розрахунків з спожиту теплову енергію за договором.

Відповідач не повернув акти позивачу, оплату за поставлену теплову енергію не здійснив.

Позивач надав до матеріалів справи акти приймання-передачі теплової енергії за листопад 2017 року - травень 2019 року із позначкою Споживач від підписання акту відмовився. На підставі п. 6.7.2 договору акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунковий період .

Теплова енергія не була сплачена відповідачем, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом у даній справі про стягнення з відповідача 30810,56 грн основного боргу за спожиту теплову енергію, інфляційних втрат в сумі 2024,80 грн, 3% річних в сумі 912,56 грн та пені в сумі 1884,13 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2008 № 202250.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, у спірному періоді (з листопада 2017 року по травень 2019 року) в приміщення по вул. Патріотична, 64, яке є об`єктом теплопостачання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2008 № 202250, що укладений сторонами, подавалась теплова енергія. Відповідач, в порушення умов п. 6.7 договору, самостійно не отримав у позивача акти та рахунки за спірний період.

За умовами п. 6.7.2 договору у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

Направлені позивачем акти приймання-передачі теплової енергії не були підписані відповідачем та не повернуті позивачу. Зауважень до актів відповідач не надав, тому з урахуванням положень п. 6.7.2 договору оформлені позивачем акти вважаються погодженими і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений у ньому розрахунковий період.

Згідно з п. 3.2.6 споживач теплової енергії зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 6.4 договору споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов п. п. 3.2.6, 6.4 договору відповідач не оплатив теплову енергію за період з листопада 2017 року по травень 2019 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за теплову енергію в розмірі 30810,56 грн.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В матеріалах справи містяться докази в підтвердження наявності у відповідача простроченої суми основного боргу перед позивачем за договором купівлі-продажу теплової енергії в розмірі 30810,56 грн.

Відповідач не надав доказів оплати теплової енергії у спірному періоді в сумі 30810,56 грн або обґрунтованих заперечень проти позову.

За таких обставин, враховуючи, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за спожиту теплову енергію в сумі 30810,56 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення оплати теплової енергії позивач нарахував інфляційні втрати за період січень 2018 року - червень 2019 в сумі 2024,80 грн та 3% річних за період з 20.12.2017 по 15.08.2019 в сумі 912,56 грн.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою ІПС Законодавство .

За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в заявленій сумі 2024,80 грн та 3% річних у сумі 911,82 грн. У стягненні 3% річних у сумі 0,74 грн суд відмовляє, оскільки вони нараховані необґрунтовано.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.8 договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної сплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Таким чином сторони в договорі погодили нарахування пені за весь період прострочення оплати.

За прострочення оплати теплової енергії, згідно розрахунку, доданого до позову, позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 20.01.2019 по 15.08.2019 в сумі 1884,13 грн.

Суд перевірив розрахунок пені за допомогою ІПС Законодавство . За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1876,52 грн.

У стягненні пені в сумі 7,61 грн суд відмовляє, оскільки дана сума заявлена необґрунтовано.

При цьому, суд зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При перевірці розрахунку суми 3% річних та пені судом встановлено, що згідно з актами за квітень та грудень 2018 року, квітень 2019 року останній день строку оплати припадає на вихідний день, тому строк оплати переноситься на перший за ним робочий день, а прострочення оплати виникло наступного дня, відповідно - 22.05.2018, 22.01.2019, 21.05.2019.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог - в розмірі 1920,55 грн. Решта судового збору в сумі 0,45 грн залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Запорізької обласної організації Партії Зелених України, ідентифікаційний код юридичної особи 25474489 (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64, прим. 25; адреса об`єкту надання послуг: 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64, прим. 25) на користь Концерну «Міські теплові мережі» , ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) 30810 (тридцять тисяч вісімсот десять) грн 56 коп. основного боргу, 2024 (дві тисячі двадцять чотири) 80 коп. інфляційних втрат, 1876 (одна тисяча вісімсот сімдесят шість) грн 52 коп. пені, 911 (дев`ятсот одинадцять) грн 82 коп. 3% річних та 1920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) грн 55 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з Запорізької обласної організації Партії Зелених України, ідентифікаційний код юридичної особи 25474489 (69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64, прим. 25; адреса об`єкту надання послуг: 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, буд. 64, прим. 25) на користь Концерну «Міські теплові мережі» , ідентифікаційний код юридичної особи 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) 7 (сім) грн 61 коп. пені, 0 (нуль) грн 74 коп. 3% річних та 0 (нуль) грн 45 коп. судового збору відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 29.11.2019.

Суддя А.О. Науменко