Рішення

від 26.11.2019 по справі 914/2073/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2019 справа № 914/2073/19

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина» , м. Жидачів Львівської області

до відповідача: Комунального підприємства «Міський сервіс» Стебницької міської ради Львівської області, м. Стебник Дрогобицького району Львівської області

про стягнення 27 686,32 грн.

Представники сторін:

від позивача: Василик Ірина Олегівна - адвокат

від відповідача: не з"явився

Представнику позивача роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Родина» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Комунального підприємства «Міський сервіс» Стебницької міської ради Львівської області про стягнення заборгованості на суму 27 686,32 грн.

Ухвалою від 12.08.2019 року відкрито провадження у справі № 914/2073/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 12.11.2019 року. 12.11.2019 року розгляд справи відкладено на 26.11.2019 року.

Позивач в судовіе засідання з`явився, позовні вимоги підтримав, просить суд задоволити позов.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення від 15.10.2019 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 26.11.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару. На виконання умов договору, позивачем поставлено товар на суму 20 511,23 грн. Відповідачем не виконано своїх зобов`язань щодо оплати товару і станом на момент звернення до суду з позовом виникла заборгованість в розмірі 20 511,23 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 946,60 грн., штраф в розмірі 2 051,12 грн. та 3% річних в розмірі 256,37 грн., нараховані за невиконання зобов`язань щодо оплати товару.

Аргументи відповідача .

Відповідач заперечень та відзиву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ .

04 лютого 2014 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Родина» (за текстом договору-постачальник), в особі генерального директора Федик Тетяни Володимирівни з однієї сторони та відповідачем, Комунальним Підприємством Міський Сервіс Стебницької міської ради Львівської області (на момент підписання договору - Стебницьке державне комунальне підприємство дитячого харчування (за текстом договору-покупець), в особі директора Шулюк І.С. з іншої сторони, було укладено Договір поставки № 9А (надалі по тексту - договір), згідно чинних умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар характеристики якого, кількість та вартість визначалися Ссторонами згідно замовлень на підставі видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплачувати отриману продукцію на умовах, які вказані в даному договорі.

Згідно п.1.1 договору, постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товар (кондитерські вироби, бакалія та снекова група товарів), а покупець зобов`язується приймати даний товар та оплачувати його на умовах цього договору. Товар поставляється покупцю партіями. Партією за умовами даного договору вважається разова поставка.

Відповідно до п. 4.1 договору, постачання здійснюється за погодженням сторін згідно отрианої від покупця чи представника покупця заявки.

Згідно п. 6.1 договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів із р/ро покупця на р/р постачальника по факту прийняття товару (у день отримання товару) або на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Згідно п. 7.1 договору, постачальник зобов`язується, зокрема, відвантажити продукцію згідно із замовленням покупця в обсязі і в терміни, обумовлені цим договором.

Відповідно до п. 7.2 покупець зобов`язується, зокрема, прийняти товар згідно з накладними по кількості і якості, відповідно до накладних та умов дійсного договору, оплатити отриманий товар відповідно до умов цього договору.

ОЦІНКА СУДУ.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як підтверджується матеріалами справи, 04.02.2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару, у зв`язку з чим позивач та відповідач набули взаємних прав і обов`язків.

На виконання умов п.1.1., п.п. 4.1-4.2 договору та поданих відповідачем заявок, а також у відповідності до вимог чинного законодавства України, протягом періоду з 01 квітня до 23 травня включно поточного року Ппозивач забезпечив поставку відповідачеві товару на загальну суму 20 511 (двадцять тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 23 коп., що підтверджується товарними накладними, підписаними щодо кожної поставки товарів

Факт поставки підтверджується видатковими накладними, що долучені до справи.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-яких зауважень зі сторони відповідача у видаткових накладних не зазначено. Відтак, відповідач, підписуючи кожну видаткову накладну, погодився із об`ємом та вартістю поставленого товару.

При цьому суд зазначає, що підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами ч.1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Згідно п. 6.1 договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів із р/ро покупця на р/р постачальника по факту прийняття товару (у день отримання товару) або на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач взятих на себе договірних зобов`язань із оплати поставленого за договором товару належним чином не виконав повністю, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого за договором товару в розмірі 20 511,23 грн. Доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи по суті сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Крім того, статтею 525 Цивільного кодексу України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ст. 610 ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ч. 1 ст. 229 Господарського Кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції.

Згідно до частини першої статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків .

Стаття 216 Господарського Кодексу України передбачає наступне, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених Господарським кодексом, іншими законами та договором.

П. 9.2. договору передбачено, за несвоєчасну оплату за поставлений згідно заявки товар, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від заборгованої суми, що складає 2 946,60 грн.

Відповідно до п. 9.3. договору за порушення п. 6.1. договору (зокрема - терміну розрахунку) покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від розміру неоплаченої частини товару - в сумі 2 051,12 грн.

Окрім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Таким чином, відповідач зобов`язаний сплатити три проценти річних від суми заборгованості за весь час прострочення в платежі, що складає суму в розмірі 256,37 грн.

Таким чином, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача загальна сума боргу в розмірі 27 686,32 грн.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Крім того, у позовній заяві позивачем наведено попередній розрахунок судових витрат, які він поніс у зв`язку з розглядом даної справи, який включає суму судового збору в розмірі 1 921,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в розмір 3 000,00 грн., розмір яких підтверджується:

а) Договором про надання правової допомоги від 01.10. 2019 року, укладеним між адвокатом василик І.О. та позивачем, належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах господарської справи № 914/2073/19;

б) Актом № 1111/003 здачі-прийняття робіт від 11.11.2019 року;

в) Рахунком - фактурою № ВС-0000003 від 11.11.2019 року, виставленим адвокатом на підставі договору;

г) платіжним дорученням № 1564 від 11.11.2019 року на суму 3 000,00 грн., сплаченим позивачем.

Одночасно, на підтвердження наявності підстав для покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах справи міститься посвідчення адвоката Василик І.С. № 001355 (належно засвідчена копія), копія ордеру серії ВС № 1007311.

Згідно приписів ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний розподілити судові витрати за насідками розгляду господарського спору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 6.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п`ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи наведене, а також відсутність заперечень зі сторонни відповідача, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідачана користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3 000,00 грн.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина» до Комунального підприємства «Міський сервіс» Стебницької міської ради Львівської області про стягнення заборгованості на суму 27 686,32 грн . - задоволити .

2. Стягнути з Комунального підприємства «Міський сервіс» Стебницької міської ради Львівської області (80746, Львівська область, Дрогобицький район, м. Стебник, вулиця Грушевського,9, код ЄДРПОУ 25233780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Родина» (81700, Львівська область, м. Жидачів, вулиця Шашкевича,9, код ЄДРПОУ 31206598) заборгованість в розмірі 27 686,32 грн. , з яких основний борг в розмірі 20 511,23 грн., штраф в розмірі 2 051,12 грн. та пеню в розмірі 2946,60 грн., 3% річних в розмірі 256,37 грн., а також 1 921,00 грн. судового збору та 3 000,00 грн. понесених витрат на правову допомогу.

3 . Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 29.11. 2019 р.

Суддя Горецька З. В.