Рішення

від 28.11.2019 по справі 924/1100/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2019 р. Справа № 924/1100/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. при секретарі судового засідання Мізику М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк - Миколаїв" м. Красилів Хмельницької області

про стягнення 16043,99 грн., з яких 7462,00 грн. основної суми заборгованості, 17,83 грн. втрат від інфляції, 58,16 грн. 3% річних, 3276,00 грн. штрафу, 5230,00 грн. суми дострокової сплати винагороди (роялті)

Представники сторін: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 16043,99 грн., з яких 7462,00 грн. основної суми заборгованості, 17,83 грн. втрат від інфляції, 58,16 грн. 3% річних, 3276,00 грн. штрафу, 5230,00 грн. суми дострокової сплати винагороди (роялті). В обґрунтування позовних вимог вказує, що між сторонами 01.04.2017р. укладено договір №ТЗ-29/04/17, за умовами якого позивач надав відповідачу право здійснювати публічне виконання оприлюднених музичних творів, а відповідач зобов`язався сплачувати винагороду (роялті). Враховуючи, що жодна із сторін не направила іншій стороні повідомлення про припинення дії договору, період його дії становить з 01.04.2017 р. по 01.04.2020 р. Позивач вказує, що відповідач зобов`язаний був здійснити платежі за 31 місяць - 910,00 грн. за кожен місяць за періоди з квітня 2017 року по грудень 2018 року включно, та 1046,00 грн. за кожен місяць за періоди з січня 2019 року по жовтень 2019 року включно. Однак, відповідач оплатив лише перші 23 місяці та частину 24 - го місяця, сплативши 22113,00грн. Таким чином, неоплаченою є заборгованість за період з березня 2019 року по жовтень 2019 року, яка становить 7462,00 грн. Обґрунтовуючи заявлені до стягнення 3276,00 грн. штрафу та 5230,00 грн. суми дострокової сплати винагороди (роялті), позивач послався на п. 3.6 договору. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути 17,83 грн. втрат від інфляції та 58,16 грн. 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.

Ухвалою господарського суду від 22.10.2019 року відкрито провадження у справі 924/1100/19 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 18.11.2019р.

05.11.2019 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення про окремі питання, на яких ґрунтуються позовні вимоги від 31.10.2019 року, в яких представник звертає увагу, що договір №ТЗ-29/04/17 було укладено, він не є нікчемним, не визнавався недійсним та не був припинений відповідачем. Зазначає, що відповідач прострочив вісім платежів, у зв`язку із чим, згідно п. 3.6 договору зобов`язаний достроково сплатити винагороду за строк у повному обсязі. Вказує про правомірність нарахування штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно ухвали суду від 18.11.2019 р. судове засідання у справі №924/1100/19 відкладалось на 28.11.2019р.

Позивач не скористався правом участі свого представника в судових засіданнях, у надісланій до суду заяві від 31.10.2019 року просить розглядати справу за відсутності представника позивача. Також надіслав на адресу суду заяву від 14.11.2019р., в якій просить стягнути з відповідача на його користь 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач в судове засідання 28.11.2019 р. явку уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, незважаючи на те, що належним чином повідомлений про час і місце такого засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.11.2019р.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

01.04.2017 року між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - УЛАСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк-Миколаїв" (далі - користувач) укладено договір № ТЗ-29/04/17 (далі - договір), згідно п. 3.1 якого користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання Творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити Винагороду (Роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього Договору та Закону.

Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП Винагороду (Роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною Винагороди (Роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється. Розмір Винагороди (Роялті) не залежить від кількості Творів, що використовуватимуться Користувачем під час дії Договору та частоти їх використання.

Сторони підтверджують сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального Акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов`язок щодо складання відповідного акту покладається на користувача (п.3.5 договору).

Пунктом 3.6 договору сторони узгодили, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за строк в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.7 договору у разі невиконання або неналежного виконання п. п. 3.4, 4.2 цього Договору, Користувач зобов`язаний сплатити на користь УЛАСП штраф у розмірі 100% від загального розміру щомісячного платежу, що визначений сторонами у відповідних додатках до цього Договору.

У разі невиконання Користувачем умов цього Договору, УЛАСП залишає за собою право звернутися до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості, штрафних санкцій, надання звітів, іншої документації зазначеної в цьому Договорі (п. 3.8 договору).

Згідно п 6.1 договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 квітня 2018 р., а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 6.1 дати, дія Договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії цього Договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (пункт 6.2 договору).

У відповідності до п. 6.8 договору цей договір є підставою для здійснення розрахунків. Розрахунки здійснюються з формулюванням: "Виплата винагороди (роялті) за (календарний місяць) згідно договору № (номер договору) від (дата підписання договору). Без ПДВ".

Договір підписано та скріплено відтиском печаток сторін.

Додатком №1 до договору сторони узгодили заклад, в якому Користувач здійснює використання творів, зокрема, таким закладом визначено Розважальний парк "Дитяча планета", що розташований за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 202, 79031.

Згідно додатку №2 до договору сторонами погоджено, що розмір щомісячного платежу має складати 910 грн. за кожен заклад Користувача, зазначений у відповідних додатках до Договору. Загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності становить 910,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору (п. п. 1.1, 1.2 п. 1 додатку № 2 до договору).

У пункті 3 додатку № 2 до договору сторонами погоджено, що виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.).

01.01.2019 року між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору №ТЗ-29/04/17 від 01.04.2017 року, згідно п. 1.1.1 якої загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності цієї додаткової угоди становить 1046,50 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов основного договору.

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості за вищевказаним договором, позивач подав в матеріали справи реєстр платіжних документів по фільтру за період з 01.01.2015р. по 15.10.2019р.

Також на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав копію договору № 8.124-А про надання професійної правничої допомоги від 04.10.2019р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом від 14.11.2019 р., та копію платіжного доручення № 566 від 14.11.2019 р.

Аналізуючи надані докази та пояснення представників сторін, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між сторонами договорі №ТЗ-29/04/17 від 01.04.2017 року, який по суті є ліцензійним договором.

Приписами ч. 1 ст. 1109 ЦК України визначено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Об`єктами права інтелектуальної власності є об`єкти авторського права, а саме літературні та художні твори, зокрема, музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також об`єкти суміжних прав: виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст.452 ЦК України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 32 вищевказаного Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною 3 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції чинній станом на день укладення договору) встановлено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Обгрунтовуючи заявлені в суді вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань щодо дотримання строків своєчасної сплати винагороди (роялті) за використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, що виникли на підставі укладеного між сторонами договору №ТЗ-29/04/17 від 01.04.2017 року.

Позивач згідно наданих суду письмових пояснень зазначає, що жодна із сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 4.2 договору, а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах (п. п. 4.1, 4.2 договору). Відтак, договір набрав чинності з 01.04.2017 (дата підписання договору) і діє до 01.04.2020. Вказаний договір недійсним не визнавався, а тому в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до приписів ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 договору №ТЗ-29/04/17 від 01.04.2017 року, підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1 додатку № 2 до договору від 01.04.2017р., пункту 1.1.1 додаткової угоди № 1 до договору від 01.01.2019р. за здійснення використання творів шляхом їх публічного виконання відповідач зобов`язувався виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 910,00 грн. за період з моменту початку дії договору - 01.04.2017 року по 31.12.2018 рік та в сумі 1046,50 грн. з 01.01.2019 р. (дата укладення додаткової угоди №1).

Пунктом 3.3 договору визначено, що відповідач зобов`язаний перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити позивачу черговий місячний платіж (в межах заявленого позивачем періоду виникнення заборгованості) за березень 2019 року не пізніше 23.02.2019р., за квітень 2019 року - 26.03.2019, за травень 2019 року - 25.04.2019, за червень 2019 року - 26.05.2019, за липень 2019 року - 25.06.2019, за серпень 2019 року - 26.07.2019, за вересень 2019 року - 26.08.2019 та за жовтень 2019 року - 25.09.2019.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно наявного в матеріалах справи реєстру платіжних документів по фільтру з 01.01.2015р. по 15.10.2019р. відповідач оплатив приватній організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" 22113,00 грн., які були зараховані позивачем в оплату по винагороді (роялті) за квітень 2017р. - лютий 2019 р. Доказів оплати роялті за заявлений позивачем період відповідач в матеріали справи не надав.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором за період з березня 2019 року по жовтень 2019 року на суму 7462,00 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав у відповідності до ст. 625 ЦК України відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 17,83 грн. втрат від інфляції за період з березня 2019 р. по жовтень 2019 р. та 3 % річних в сумі 58,16 грн. за загальний період з 24.02.2019р. по 26.09.2019 р.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що нарахування інфляційних та 3% річних проведено в межах сум, допустимих до стягнення, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 17,83 грн. інфляційних втрат та 58,16 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3276,00 грн. штрафу за період з березня 2019 р. по червень 2019 р. та 5230,00 грн. дострокової сплати винагороди (роялті) за листопад 2019р. - березень 2020р., в зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання за договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 3.6 договору сторони узгодили, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки, УЛАСП набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за строк в повному обсязі.

Суд встановив порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому, оплата щомісячних платежів була прострочена на строк, більший ніж 4 місяці. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 3.6 договору, вимога позивача про стягнення 3276,00 грн. штрафу підлягає задоволенню, а вимога щодо стягнення 5230,00 грн. дострокової сплати винагороди (роялті) за листопад 2019р. - березень 2020р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73,77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 16043,99 грн., з яких 7462,00 грн. основної суми заборгованості, 17,83 грн. втрат від інфляції, 58,16 грн. 3% річних, 3276,00 грн. штрафу, 5230,00 грн. суми дострокової сплати винагороди (роялті).

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, з яких 3000 грн. - підготовка позовної заяви, аналіз документів для підготовки позовної заяви, проведення розрахунків загальної заборгованості, 1000 грн. - аналіз законодавства, надання консультацій, 1000 грн. - підготовка процесуальних документів.

Згідно з вимогами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем додано до матеріалів справи копію договору № 8.124-А про надання професійної правничої допомоги від 04.10.2019 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом від 14.11.2019 р. та копію платіжного доручення № 566 від 14.11.2019 р. про оплату 5000,00 грн. за професійну правничу допомогу згідно договору №8.124-А від 04.10.2019 р.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн. є співмірними, враховуючи обсяг наданих послуг та предмет позову. Аналізуючи в сукупності наведені вище обставини, подані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 27, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк - Миколаїв" м. Красилів Хмельницької області про стягнення 16043,99 грн., з яких 7462,00 грн. основної суми заборгованості, 17,83 грн. втрат від інфляції, 58,16 грн. 3% річних, 3276,00 грн. штрафу, 5230,00 грн. суми дострокової сплати винагороди (роялті) задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк - Миколаїв" (31000, Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Паркова, буд. 13, код 40809202) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016, код 37396233) 7462,00 грн. (сім тисяч чотириста шістдесят дві гривні 00 коп.) основної суми заборгованості, 17,83 грн. (сімнадцять гривень 83 коп.) втрат від інфляції, 58,16 грн. (п`ятдесят вісім гривень 16 коп.) 3% річних, 3276,00 грн. (три тисячі двісті сімдесят шість гривень 00 коп.) штрафу, 5230,00 грн. (п`ять тисяч двісті тридцять гривень 00 коп.) суми дострокової сплати винагороди (роялті), 1921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) витрат на оплату судового збору, 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Л.О. Субботіна

Віддруковано у 4 примірниках: 1- до справи, 2 - позивачу (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016), 3, 4 - відповідачу (31000, Хмельницька обл., м. Красилів, вул. Паркова, буд. 13; 29000, м. Хмельницький, вул. Соборна, буд. 57, оф.62). Надіслати усім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.