Рішення

від 20.11.2019 по справі 926/2046/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

20 листопада 2019 року Справа № 926/2046/19

За позовом Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріда»

про стягнення штрафу у розмірі 1466000,00,00 грн та пені у розмірі 1466000,00,00 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Марущак Л.В.

Представники:

від позивача - Венгринович Х.Р., довіреність №300-122/01-98 від 16.09.2019 року

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріда» про стягнення штрафу у розмірі 1466000,00,00 грн та пені у розмірі 1466000,00,00 грн, накладених на відповідача рішенням Антимонопольного комітету України від 02.11.2017 року № 612-р за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 05 вересня 2019 року, якою встановлено, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, яке призначив на 23 вересня 2019 року.

Ухвалою суду від 23 вересня 2019 року відкладено розгляд справи на 07 жовтня 2019 року. Також вказаною ухвалою запропоновано позивачу надати суду інформацію щодо місця реєстрації та місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріда» на момент розгляду спору.

24 вересня 2019 року судом розміщено на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області оголошення про виклик до суду відповідача із зазначенням дати, часу і місця розгляду справи.

01 жовтня 2019 року від Антимонопольного комітету України до суду надійшов витяг № 1005778972 від 24 вересня 2019 року з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із зазначенням місцезнаходження відповідача, а саме: м. Чернівці, вул. Шевченка, буд. 28, офіс 17.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2019 року відкладено підготовче засідання на 21 жовтня 2019 року. Також дану ухвалу про дату, час і місце розгляду справи судом надіслано за місцем проживання засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Іріда» (відповідача) - ОСОБА_1

07 жовтня 2019 року судом розміщено на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області оголошення про виклик до суду відповідача із зазначенням дати, часу і місця розгляду справи.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 04 листопада 2019 року.

Ухвалою суду від 04 листопада 2019 року відкладено розгляд справи по суті на 20 листопада 2019 року та повідомлено відповідача про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на веб-порталі судової влади України на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області, а також за місцем проживання засновника ОСОБА_1 , дані про місце проживання якого містяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

19 листопада 2019 року, через канцелярію Господарського суду Чернівецької області, від представника позивача надійшли пояснення до позовної заяви (вх. № 3716), в яких позивач повідомляє, що станом на день подання позовної заяви, а також станом на 13.11.2019 року комітет не отримав від відповідача документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного Рішенням № 612-р.

У судове засідання, 20 листопада 2019 року, представник відповідача не з`явився про причини такої неявки суд не повідомив.

Про час та місце судового засідання відповідач повідомлявся належним чином, направленням процесуальних документів на актуальну адресу місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що неотримання судової кореспонденції (листів з ухвалами суду) відповідачем та повернення їх до суду перш за все з причин за закінченням встановленого строку зберігання , є наслідками волевої поведінки у формі бездіяльності щодо її належного отримання.

У разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і повернуто з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про розгляд даної справи судом (даний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.02.2018 у справі № 910/12099/17, від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17, від 07.06.2018 у справі № 922/3396/17).

З цього приводу, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, суд зазначає, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також, свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направляється судом на адресу, вказану у ЄДРЮО може свідчити про зловживання правами учасника справи (постанова КГС ВС від 17.04.2019 № 922/1714/18).

Отже, судом здійснено всі дії щодо належного повідомлення відповідача про час, місце та дату розгляду справи, тому наявні підстави стверджувати, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті (частина 1, 2 статті 195 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Крім того, судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами. 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" , для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Разом з цим, згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, надавши можливість відповідачу реалізувати своє право на захист, одночасно, запобігаючи, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Так, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

02 листопада 2017 року Антимонопольний комітет прийняв рішення № 612-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", яким визнав, що товариство з обмеженою відповідальністю Іріда та Товариство з обмеженою відповідальністю Техморгідростой Миколаїв вчинили порушення передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції , у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю державним підприємством адміністрація морських портів України послуг з експлуатаційного днопоглиблення підхідних каналів і акваторій Бердянського та Маріупольського морських портів відповідно до оголошень № 142904, оприлюдненого в інформаційному бюлетені Вісник державних закупівель № 263/1/1 (02.06.2015) від 02.06.2015.

За зазначене порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 1466000,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Копія рішення № 612-р надіслана із супровідним листом Комітету від 20.11.2017 № 143-26.13/07-12675 та отримана відповідачем 27.11.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303507900367 (копія якого наявна в матеріалах справи).

Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" , особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" , у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Частиною восьмою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, не погодившись з рішенням № 612-р, оскаржив його до Господарського суду міста Києва

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі № 910/416/18, ТОВ Іріда до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення № 612-р, в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у справі № 910/416/18, апеляційну скаргу ТОВ Іріда залишено без задоволення, а зазначене рішення Господарського суду міста Києва без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/416/18 касаційну скаргу ТОВ Іріда залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Оскільки станом на час подання позовної заяви до Господарського суду Чернівецької області відповідач не сплатив штраф, накладений Рішенням, позивач, керуючись статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та статтею 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" , звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Іріда штрафу в розмірі 1466000,00 грн., накладених Рішенням та пені в розмірі 1466000,00 грн., нарахованої відповідно до частини п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за прострочення сплати штрафу.

Звернення з даним позовом саме до Господарського суду Чернівецької області позивач обґрунтовує тією обставиною, що станом на час звернення з позовом, відповідно до інформації розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, відповідач змінив місцезнаходження та знаходиться за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. Шевченка, 28, оф. 17, внаслідок чого позов подано за належною територіальною підсудністю.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, зважаючи на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України , і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, розглядаються господарськими судами.

Пунктом 7 частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" ).

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" , з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" , рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, про накладення штрафу. Останній повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п`яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов`язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" , у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

За змістом частини 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" , порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 цього Закону , частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ; а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

В свою чергу, рішення Антимонопольний комітет України від 02.11.2017 №612-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" станом на час розгляду даної справи є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.

З огляду на наведене, наявними у даній справі доказами підтверджується, що відповідач ухилився від сплати штрафу в розмірі 1466000,00 грн, накладеного на нього вищенаведеним рішенням Антимонопольного комітету України, у двомісячний строк з дня одержання ним рішення про накладення штрафу, з урахуванням при цьому зупинення виконання даного рішення на підставі імперативних положень частиною 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" .

Станом на час розгляду спору по суті, штраф в розмірі 1466000,00 грн, накладений Рішенням Комітету, залишається не сплаченим відповідачем, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1466000,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати відповідачем штрафу в розмірі 1466000,00 грн., враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" .

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання у Господарського кодексу України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Відповідно до пункту 1 статті 231 Господарського кодексу України , законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Абзацами третім-п`ятим частини п`ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Згідно підпункту 20.2 пункту 20 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Отже, нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням № 612-р, зупинялось з 19.01.2018 до 26.07.2018 (розгляд справи № 910/416/18 Господарським судом міста Києва), з 17.09.2018 до 30.01.2019 (розгляд справи № 910/416/18 Північним апеляційним господарським судом) та з 18.03.2019 до 16.04.2019 (розгляд справи Верховним Судом).

Розрахунок пені станом на 31.07.2019: період нарахування пені за період прострочення сплати штрафу з 27.07.2018 по 19.09.2018 включно, з 31.01.2019 по 17.03.2019 включно та з 17.04.2019 по 31.07.2019 включно.

Кількість днів прострочення штрафу становить 204 дні.

Розмір пені за 1 день прострочення штрафу становить 21990 грн (1466000,00 грн х 1,5%=21990 грн).

Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за вказаний період складає 4485960 грн (21990грн х 204=4485960 грн).

Відповідно ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Отже, як вірно визначив позивач, розмір пені в даному випадку не може перевищувати 1466000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1466000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною дев`ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Відповідно до вимог статті 29 Бюджетного кодексу України та статті 56 Закону "Про захист економічної конкуренції" суми стягнутих штрафів та пені перераховуються до загального фонду Державного бюджету України за кодом класифікації доходів бюджету 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції".

Приписами ст. ст. 76 , 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78 , 79 Господарського процесуального кодексу України , достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що відповідач не скористався правом на подання відзиву у визначений судом строк, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення штраф та пеню, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України .

Керуючись статтями 73-74 , 76-79 , 86 , 129 , 233 , 237-238 , 240-242 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, ідентифікаційний код 00032767) до Товариства з обмеженою відповідальністю Іріда (58000, м. Чернівці, вул. Шевченка, 28, офіс 17, ідентифікаційний код 32725673) задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Іріда (58000, м. Чернівці, вул. Шевченка, 28, офіс 17, ідентифікаційний код 32725673) штраф у розмірі 1466000,00 грн та пеню у розмірі 1466000,00 грн і зарахувати зазначену суму в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом`янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ 38050812, банк: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок 31114106026010, код класифікації доходів 21081100 (символ звітності 106).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Іріда (58000, м. Чернівці, вул. Шевченка, 28, офіс 17, ідентифікаційний код 32725673) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, ідентифікаційний код 00032767) 43980,00 грн судового збору.

У судовому засіданні 20 листопада 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 29 листопада 2019 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя О.С. Тинок