Постанова

від 27.11.2019 по справі 904/5627/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 904/5627/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат -

Чобанюк Т.М.,

Криворізької міської ради - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2019

(у складі колегії суддів: Березкіна О. В. (головуючий), Дармін М. О., Кузнєцова І. Л.)

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019

(суддя Євстигнеєва Н. М.)

у справі № 904/5627/18

за позовом Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат

до Криворізької міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 07.02.2012 № 121100004001051,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство Південний гірничо-збагачувальний комбінат (далі - позивач, ПАТ ПівдГЗК ) (змінене найменування - Акціонерне товариство Південний гірничо-збагачувальний комбінат (далі - АТ ПівдГЗК ) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради (далі - відповідач, Рада) про визнання укладеною додаткової угоди № 2 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 07.02.2012 №121100004001051 (державна реєстрація від 02.03.2012) (далі - договір оренди) у запропонованій позивачем редакції, яка передбачає доповнення договору оренди п. 4.1 (щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки) та внесення змін у п. 7 договору оренди (щодо розміру орендної плати відповідно до розрахунку (додаток № 1 до додаткової угоди № 2).

Обґрунтовуючи позовну заяву, ПАТ ПівдГЗК зазначило, що необхідність внесення змін до договору оренди зумовлена прийняттям Закону України від 07.12.2017 №2245-VІІІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році (далі - Закон України від 07.12.2017 № 2245-VІІІ), яким ст.284 Податкового кодексу України (далі - ПК України) доповнено п. 284.4, зі змісту якого вбачається, що плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до ст.274 та 277 цього Кодексу (п. 50 Закону України від 07.12.2017 № 2245-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2018).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2019, позовні вимоги задоволено, визнано укладеною додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди (разом із додатком № 1 до неї), у запропонованій позивачем редакції.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 762, 00 грн витрат зі сплати судового збору.

Обґрунтовуючи судові рішення, суди попередніх інстанцій вважали, що прийняті зміни до ПК України в частині розрахунку плати за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобутку корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин є підставою для внесення змін до договору оренди з огляду на імперативність положень ПК України; запропоновані позивачем умови додаткової угоди № 2 до договору оренди повністю відповідають положенням п.274.1 ст. 274, п. 284.4 ст. 284 та п. 288.5 ст. 288 ПК України. При цьому зазначили, що Правобережний відвал родовища Скелеватське-Магнетитове використовується позивачем для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, у жовтні 2019 року Рада звернулась до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги Рада зазначила, що оскільки позивач не є постійним землекористувачем орендованої земельної ділянки комунальної власності, а є її орендарем, тобто є платником плати за землю у формі орендної плати, а не у формі земельного податку, то на нього, як на платника орендної плати, не розповсюджуються особливості оподаткування платою за землю, встановлені для платників земельного податку у п. 284.4 ст. 284 ПК України.

Відповідач також вказує, що запропоновані позивачем у додатковій угоді № 2 зміни до п. 7 договору оренди не можуть бути прийняті Радою, адже не узгоджуються з рішенням Ради від 27.06.2018 № 2816 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році , суперечать вимогам законодавства, принципу свободи договору та порушують інтереси територіальної громади м. Кривого Рогу в частині недоотримання коштів до місцевого бюджету від сплати орендної плати.

Окрім того, відповідач стверджує, що орендована позивачем земельна ділянка для розміщення Правобережного відвалу родовища Скелеватське-Магнетитове не пов`язана з видобуванням корисних копалин та розробкою родовищ корисних копалин, а тому плата за її оренду не може розраховуватись на підставі п. 284.4 ст.284 ПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі №904/5627/18 та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.11.2019.

21.11.2019 АТ ПівдГЗК подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 - без змін.

У судове засідання 27.11.2019 відповідач свого представника не направив, хоча був повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії та те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не їх обов`язком, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.02.2012 між Радою (орендодавець) та ВАТ ПівдГЗК (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №121100004001051 (державна реєстрація від 02.03.2012), зі змісту якого вбачається, що орендодавець на підставі рішення Ради від 29.12.2011 № 874 надав, а орендар - прийняв в строкове платне користування земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, площею 68,6907 га, кадастровий номер 1211000000:05:059:0010, яка знаходиться в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, для розміщення Правобережного відвалу (рекультивована ділянка), (пп. 1, 2, 4 договору оренди).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 52 548 385,50 грн (п. 4.1 договору оренди).

Зі змісту п. 6 договору оренди вбачається, що договір оренди укладено строком на 10 років.

У п. 7 договору оренди сторони погодили, що річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється ПК України, на підставі Витягу з технічної документації (або довідки) про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, на рахунок Управління Державної казначейської служби України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області №33211812700019 у банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38032510 та на дату укладення договору становить 394 112,91 грн.

Відповідно до п. 10 договору оренди розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. Орендар самостійно зобов`язується щорічно відповідно до інформації Держкомзему про коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору.

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів формою, що заповнюється під час укладання або зміни договору чи продовження його дії (п. 11 договору оренди).

Згідно з п. 12 договору оренди розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 м2 земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором.

У п. 36 договору оренди вказано, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (окрім умов, вказаних в розділі Орендна плата цього договору). У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

02.10.2014 сторони уклали додаткову угоду до договору оренди, якою внесли зміни у найменування орендаря - з ВАТ ПівдГЗК на ПАТ ПівдГЗК , виключили п. 4.1 з договору оренди та виклали п. 7 договору оренди у наступній редакції: Річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, з урахуванням рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013 № 2088 Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу . Плата вноситься орендарем на рахунок № 33218812700023 Управління Державної казначейської служби України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38031632 .

Факт передачі позивачеві в оренду земельної ділянки площею 68,6907 га (кадастровий номер 1211000000:05:059:0010) для розміщення Правобережного відвалу в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.

Рішенням Ради від 27.06.2018 № 2816 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році встановлено, зокрема, що розмір ставки земельного податку та розмір орендної плати за землю для земель промисловості з встановленим цільовим призначенням Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код 11.01), код розділу КВЕД 07, 09, для юридичних осіб на 2019 рік становить 2,500 % від нормативної грошової оцінки земель міста.

Разом з тим 01.01.2018 набув чинності Закон України від 07.12.2017 №2245-VІІІ, п. 50 якого ст. 284 ПК України доповнено п. 284.4 такого змісту: Плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу .

У зв`язку з внесенням вказаних вище змін до ст. 284 ПК України, з метою приведення договору оренди у відповідність до вимог діючого законодавства України, ПАТ ПівдГЗК підготувало проєкт додаткової угоди № 2 до договору оренди, в якому запропонувало Раді:

доповнити договір оренди п. 4.1, в якому зазначити, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 120 606 374,23 грн станом на 01.01.2018;

внести зміни у п. 7 договору оренди та викласти його у наступній редакції: 7. Починаючи з 01.01.2019 річна орендна плати за земельну ділянку вносить орендарем у розмірі 753 789,84 грн виключно у грошовій формі. Обчислення розміру орендної плати починаючи з 01.01.2019 здійснюється на підставі п. 284.4 ст. 284 ПК України у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до п. 274.1 ст. 274, п. 288.5.1 ст.288 ПК України та рішення Криворізької міської ради від 27.06.2018 № 2816 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році , відповідно до розрахунку, наведеного у додатку № 1 до цієї угоди, який є її невід`ємною частиною (п. 2 додаткової угоди № 2 до договору оренди).

У п. 4 проєкту додаткової угоди № 2 позивач запропонував встановити, що всі інші умови договору оренди залишаються незмінними.

Проєкт додаткової угоди № 2 до договору оренди надано позивачем та отримано Радою 08.11.2018 (вх. № 922018).

Рада не надала відповіді на пропозицію позивача внести зміни у договір оренди шляхом підписання додаткової угоди № 2 до нього.

Ухилення Ради від укладення додаткової угоди № 2 до договору оренди стало підставою для звернення АТ ПівдГЗК з даним позовом до господарського суду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 позов задоволено та визнано укладеною додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди (разом із додатком № 1 до неї), у запропонованій позивачем редакції, з підстав відповідності її умов положенням п. 274.1 ст. 274, п. 284.4 ст. 284 та п. 288.5 ст. 288 ПК України, з чим погодився і суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 19.09.2019.

Переглянувши оскаржувані судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскаржуваних судових рішень, Касаційний господарський суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є внесення змін до укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди шляхом підписання додаткової угоди № 2 до договору оренди.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 651, ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

У ч. 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі вказано, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Статтею 30 Закону України Про оренду землі передбачено, що зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується в судовому порядку.

Поняття плати за землю наведено у пп. 147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Тобто поняття плати за землю має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, а з іншого - є однією із форм плати за землю як загальнодержавного податку на рівні із земельним податком.

Законом України від 07.12.2017 №2245-VIII, який набрав чинності з 01.01.2018, ст. 284 ПК України доповнено п. 284.4, згідно з яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.

Отже, у п. 284.4 ст. 284 ПК України визначено розмір плати за землю відповідної категорії у виді орендної плати, що має наслідком внесення змін у договірні відносини сторін щодо оренди земельних ділянок таких категорій.

При цьому імперативні положення ПК України мають пріоритет у частині визначення розміру орендної плати.

Так, з 01.01.2018 для гірничодобувних підприємств установлено спеціальну ставку плати за землю, яка використовується ними для видобування корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин.

Відповідно до ст. 18, 20 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Зі змісту п. 289.1 ст. 289 ПК України вбачається, що управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель станом на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.12.2015 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 68,6907 га, кадастровий номер 1211000000:05:059:0010, яка знаходиться в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу та орендується позивачем становить 79399580,13 грн.

Згідно з листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2018 № 22-28-0.22-125/2-19 коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять, зокрема: 2015 рік - 1,433, 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0.

Отже, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 68,6907 га (кадастровий номер 1211000000:05:059:0010) з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2015-2017 рр. становить 120 606 374,23 грн (станом на 01.01.2018), а річний розмір орендної плати за користування позивачем вказаною земельною ділянкою складає 753 789,84 грн.

Як установлено судами попередніх інстанцій, АТ ПівдГЗК є гірничодобувним підприємством, основним видом господарської діяльності якого є добування залізної руди (код КВЕД 07.10).

Відповідно до ст. 24 Гірничого закону України гірниче підприємство при проведенні гірничих робіт повинно мати: спеціальний дозвіл на користування надрами; акт про надання гірничого відводу (крім користувачів нафтогазоносними надрами); технічний проект, затверджений і погоджений у встановленому порядку; геолого-маркшейдерську, технічну та обліково-контрольну документацію (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми).

У чч. 1, 2 ст. 66 Земельного кодексу України зазначено, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно із ст. 18 Кодексу України Про надра надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.

Із метою здійснення господарської діяльності з видобування залізних руд, АТ ПівдГЗК отримало спеціальний дозвіл на користування надрами від 29.07.1996 №585 (з метою видобування залізної руди (кварцитів залізистих магнетитових та кварцитів залізистих окислених) родовища Скелеватське-Магнетитове (строк дії спеціального дозволу до 29.07.2036) та акт про надання гірничого відводу від 02.11.2016 № 3139 (з метою розробки Скелеватське-Магнетитового родовища залізистих кварцитів (термін чинності акта до 29.07.2036).

Саме для видобування залізних руд позивач орендує земельну ділянку площею 68,6907 га (кадастровий номер 1211000000:05:059:0010) для розміщення Правобережного відвалу за договором оренди із цільовим її призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд (код класифікації цільового призначення земельної ділянки 11.01), що підтверджується Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.12.2015.

За визначенням, яке наведено у пп. 2.8 п. 2 Положення про проектування внутрішнього відвалоутворення та складування відходів виробництва в залізорудних і флюсових кар`єрах, яке затверджене наказом Міністерства промислової політики України від 17.08.2004 № 412, відвал - це гірничо-технічна споруда, яка призначена для тимчасового або постійного розміщення розкривних порід, некондиційної мінеральної сировини.

Технологічний процес видобування корисних копалин не обмежується лише вилученням корисних копалин, роботі з безпосереднього видобування корисних копалин передують інші гірничі роботи, в тому числі гірничорозвідувальні (експлуатаційна розвідка).

У пп. 14.1.51 п.14.1. ст.14 ПК України вказано, що добування корисних копалин - це сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини.

За приписами ст. 1 Гірничого закону України гірничі роботи - це комплекс робіт із проведення, кріплення та підтримки гірничих виробок і виймання гірничих порід в умовах порушення природної рівноваги, можливості прояву небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Класифікація цих робіт наводиться у Положенні про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування, яке затверджено наказом Міністерства промислової політики України від 07.05.2004 № 221 (далі - Положення № 221).

У пп. 2.16, 2.26 Положення № 221 зазначено, що корисні копалини - це природні мінеральні речовини, які можуть використовуватися безпосередньо або після їх обробки, а система розробки родовищ - це визначений порядок виконання гірничо-підготовчих, нарізних, розкривних і видобувних робіт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що технологія переробки залізистих кварцитів на АТ ПівдГЗК включає: видобуток гірничої маси (відкритим способом) з вологістю 1, 0 % та доставку її на збагачувальну фабрику; крупне, середнє та дрібне дроблення; подрібнення гірничої маси мокрим способом до розкриття мінералів; розділення подрібненого продукту мокрим способом на концентрат і хвости/вскришні породи за допомогою магнітної сепарації; відвантаження концентратів і складування хвостів/вскришних порід.

Таким чином, кінцевим процесом гірничого виробництва позивача є відвантаження концентратів та складування хвостів/вскришних порід, для чого позивачем використовується Правобережний відвал родовища Скелеватське-Магнетитове .

Наведене свідчить, що обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що орендована земельна ділянка використовується АТ ПівдГЗК для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин.

Обставин, які б свідчили про використання орендованої земельної ділянки позивачем з іншою метою, ніж за цільовим призначенням - видобування залізистих кварцитів родовища Скелеватське-Магнетитове , судами попередніх інстанцій не встановлено, і доказів на підтвердження протилежного відповідачем не надано.

Таким чином, Касаційний господарський суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що використання позивачем орендованої земельної ділянки для видобування корисних копалин (залізистих кварцитів магнетитового та окисленого) надає йому право на визначення розміру орендної плати відповідно до п.284.4 ст. 284 ПК України, а запропоновані позивачем умови додаткової угоди № 2 до договору оренди повністю відповідають положенням п. 274.1 ст. 274, п. 284.4 ст.284 і п. 288.5 ст. 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 904/3714/18, від 16.07.2019 у справі № 904/3720/18, від 08.08.2019 у справі № 904/3706/18, від 27.08.2019 у справі № 904/3718/18, від 11.09.2019 у справі №904/5638/18, від 18.09.2019 у справі № 904/3712/18, від 24.09.2019 у справі №904/5636/18, від 15.10.2019 у справі № 904/5630/18, від 22.10.2019 у справі №904/5639/18 та від 29.10.2019 у справі № 904/5628/18.

Доводи касаційної скарги Ради про те, що положення п. 284.4 ст. 284 ПК України, поширюються лише на платників земельного податку, а тому дія п. 284.4 ст. 284 ПК України не розповсюджується на позивача, оскільки він є орендарем земельної ділянки, а не постійним її користувачем, та є платником плати за землю у формі орендної плати, а не у формі земельного податку, є необґрунтованими з огляду на положення пп. 147 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Аргументи Ради про недоведення позивачем надання йому спірної земельної ділянки саме для видобування корисних копалин і розробки родовищ корисних копалин, оскільки позивачеві було надано в оренду ділянку із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення Правобережного відвалу родовища Скелеватське-Магнетитове , що відрізняється від виду використання земельних ділянок, зазначеного у п. 284.4 ст. 284 ПК України, Касаційний господарський суд вважає безпідставними з мотивів наведених вище.

Посилання Криворізької міської ради на своє рішення від 27.06.2018 № 2816 Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про внесення змін у договір оренди земельної ділянки від 07.02.2012 № 121100004001051, оскільки внесення таких змін передбачено законом.

Посилання скаржника на висновки ЄСПЛ, викладені в рішеннях у справах Ятрідіс проти Греції від 25.03.1999, Трегубенко проти України від 02.11.2004 є недоречними, оскільки ці висновки стосуються інших правовідносин - сумісності заходу втручання, зокрема держави, у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Безпідставними є твердження скаржника (із посиланням на рішення ЄСПЛ у справах Кузнєцов та інші проти Російської Федерації , Суомінен проти Фінляндії , Хаджинастасиу проти Греції щодо мотивованості судових рішень) про необґрунтованість оскаржуваних судових рішень, оскільки із їх змісту вбачається, що суди попередніх інстанцій навели підстави, мотиви та обґрунтування, із яких виходили, задовольняючи позов.

При цьому слід зазначити, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Аргументи касаційної скарги Ради про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, ненадання належної оцінки доказам та обставинам справи, не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду, оскільки усі доводи позивача та заперечення відповідача були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

З огляду на положення ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги Ради про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, Касаційний господарський суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, вважає, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 прийняті з додержанням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Криворізької міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2019 у справі №904/5627/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий