Рішення

від 27.11.2019 по справі 910/4283/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2019Справа № 910/4283/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Бігми Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ММК Холдінг (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 5; ідентифікаційний код: 39982239)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лі Груп (03057, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 44; ідентифікаційний код: 41619147)

про стягнення 171482,93 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ММК Холдінг з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Лі Груп про стягнення 171482,93 грн, з яких 81000,00 грн основного боргу, 8148,82 грн пені, 78456,59 грн штрафу, 679,00 грн 3% річних та 3198,52 грн інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки №280575 від 23.05.2018, не у повному обсязі здійснив оплату поставленого позивачем товару (за видатковою накладною №16830 від 01.10.2018), у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 84198,52 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8148,82 грн пені, 78456,59 грн штрафу, 679,00 грн 3% річних та 3198,52 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ММК Холдінг залишено без руху; встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 09.04.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 відкрито провадження у справі №910/4283/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

26.04.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розгляд справи №910/4283/19 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Лі Груп про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

20.05.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що матеріали справи не містять копій письмових замовлень на визначену позивачем суму поставки, тоді як умовами договору передбачено обов`язкове погодження поставки товару у випадку, якщо сума товару перевищує 100000,00 грн.

При цьому, відповідач зауважив, що він замовляв поставку товару в телефонному режимі та саме таким чином погоджував суму і вагу товару - а саме товар у кількості 2800 кг загальною вартістю 180320,00 грн.

Відповідач вказав на те, що дійсно 01.10.2018 була поставка товару, а саме м`яса у кількості 2803,20 кг, загальною ціною 180526,08 грн, за вказану поставку відповідач розрахувався у повному обсязі.

Крім того, як зазначив відповідач, 01.10.2018 під час поставки товару була виявлена розбіжність у вазі, у зв`язку з чим відповідачем було складено Акт від підписання якого позивач відмовився.

05.06.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зауважив, що виправлення на видатковій накладній №16830 від 01.10.2018 були вчинені самим відповідачем в момент поставки. При цьому, позивач двічі направляв відповідачу відкориговану видаткову накладну для підписання, яка не була підписана відповідачем.

Позивач вказав на те, що він зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідну податкову накладну на суму 261521,96 грн (копія долучена до матеріалів справи).

18.06.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про забезпечення доказів, в якій відповідач просив суд витребувати у позивача оригінал видаткової накладної №16830 від 01.10.2018 для огляду.

18.06.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Лі Груп про забезпечення доказів залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2019 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.07.2019.

08.07.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому відповідач просив суд витребувати у позивача оригінал видаткової накладної №16830 від 01.10.2018.

У зв`язку з надходженням від відповідача апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019, ухвалою суду від 08.07.2019 зупинено провадження у справі №910/4283/19 до повернення матеріалів справи до Господарського суду міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 у справі №910/4283/19 залишено без змін.

24.09.2019 матеріали справи №910/4283/19 повернулись до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 поновлено провадження у справі №910/4283/19; розгляд справи призначено на 06.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 (у зв`язку з перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці 06.11.2019) продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання призначено на 08.11.2019.

У підготовчому засіданні 08.11.2019 судом було задоволено клопотання відповідача про витребування доказів та витребувано у позивача оригінал видаткової накладної №16830 від 01.10.2018.

У підготовчому засіданні 08.11.2019 позивачем було надано суду та відповідачу для огляду оригінал видаткової накладної №16830 від 01.10.2018.

У підготовчому засіданні 08.11.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.11.2019.

Представники сторін у судове засідання 27.11.2019 не з`явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 08.11.2019 та розпискою про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.11.2019.

При цьому, 27.11.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням представника відповідача у відпустці.

Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд відмовив в його задоволенні, оскільки відкладення розгляду справи (перерва у судовому засіданні) є правом суду, реалізація якого перш за все обумовлена неможливістю вирішення спору.

Водночас, наявних в матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність підстав для відкладення розгляду справи (перерви у судовому засіданні), визначених у ст.ст. 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

27.11.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому позивач вказав на те, що він підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Лі Груп (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ММК Холдінг (постачальник) укладено Договір поставки №280575, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується систематично доставляти у власність покупцю м`ясну сировину (товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах даного договору.

У п. 2.1 Договору поставки №280575 від 23.05.2018 зазначено, що товар поставляється партіями згідно з замовленнями покупця, в яких зазначаються асортимент, кількість, ціна, строк та умови поставки. Замовлення на суму, що не перевищує 100000 грн приймається в усній формі. Замовлення на суму, що перевищує 100000 грн приймається виключно у письмовому вигляді. Письмове замовлення складається покупцем в 2-х примірниках і підписується сторонами або уповноваженими на це особами. Письмове замовлення оформлене та передане сторонами за допомогою факсимільного зв`язку має юридичну силу і тягне за собою усі правові наслідки.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки №280575 від 23.05.2018 ціна на товар є договірною і встановлюється відповідно до погоджених замовлень. Погоджена ціна на товар вказується в накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість. Загальна вартість договору складається з вартостей поставок за період дії договору.

У п. 5.3.1 Договору поставки №280575 від 23.05.2018 зазначено, що покупець зобов`язаний за відсутності обґрунтованих претензій до постачальника прийняти товар протягом години з моменту його повідомлення про надходження в місце доставки за кількістю, якістю й асортиментом, скласти і підписати видаткові накладні чи оформлені інші аналогічні документи, що засвідчують факт поставки.

Відповідно до п. 6.2 Договору поставки №280575 від 23.05.2018 у випадку розбіжностей по кількості та якості товару представники постачальника і покупця складають акт, відповідно до якого проводяться взаєморозрахунки за фактично поставлений товар.

При неможливості дійти згоди покупець проводить приймання товару згідно з Інструкціями Держарбітражу №П-6 та №П-7 (п. 6.3 Договору поставки №280575 від 23.05.2018).

Згідно з п. 10.1 Договору поставки №280575 від 23.05.2018 даний договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до його повного виконання сторонами.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що він поставив відповідачу товар на суму 261521,96 грн, що підтверджується видатковою накладною №16830 від 01.10.2018, тоді як відповідач не у повному обсязі здійснив оплату товару, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 84198,52 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8148,82 грн пені, 78456,59 грн штрафу, 679,00 грн 3% річних та 3198,52 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору поставки №280575 від 23.05.2018, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивачем долучено до позовної заяви копію видаткової накладної №16830 від 01.10.2018, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб позивача і відповідача.

Як вбачається з вказаної накладної, вона містить виправлення, здійснені вручну, а саме: кількість товару (м`ясо яловиче, блочне 2 гатунку) виправлено з 4090,3 кг на 4060,4 кг; загальна вартість поставленого товару виправлена з 265460,47 грн на 261521,96 грн.

У позовній заяві позивач вказав на те, що фактично ним було поставлено товар за вказаною видатковою накладною саме на суму 261521,96 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що 01.10.2018 позивачем було поставлено товар не на суму 261521,96 грн, а на суму 180526,08 грн, за яке відповідач розрахувався у повному обсязі.

При цьому, від підписання акту, в якому були вказані розбіжності, представник позивача відмовився.

Суд вважає вказані твердження відповідача (щодо фактичної поставки товару 01.10.2018 на суму 180526,08 грн) недоведеними з огляду на наступне.

Як вбачається з спірної видаткової накладної №16830 від 01.10.2018, вона містить підпис Мельниченко ( Мельниченко Л.А. є керівником (директором) Товариства з обмеженою відповідальністю Лі Груп ) та відбиток печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Лі Груп .

Кількість та вартість товару, поставленого за вказаною видатковою накладною, скоригована (що відображено на накладній) в бік зменшення (до суми 261521,96 грн), та позивач вказує, що саме на цю суму ним було поставлено товар.

У п. 5.3.1 Договору поставки №280575 від 23.05.2018 зазначено, що покупець зобов`язаний за відсутності обґрунтованих претензій до постачальника прийняти товар протягом години з моменту його повідомлення про надходження в місце доставки за кількістю, якістю й асортиментом, скласти і підписати видаткові накладні чи оформлені інші аналогічні документи, що засвідчують факт поставки.

Враховуючи наявність підпису директора Товариства з обмеженою відповідальністю Лі Груп та відбитку печатки вказаної юридичної особи на видатковій накладній №16830 від 01.10.2018, у суду відсутні підстави вважати, що сторонами не було досягнуто згоди щодо виявлених розбіжностей у кількості та вартості товару, який поставлявся за вказаною видатковою накладною.

При цьому, у відповіді на відзив позивач вказав на те, що неодноразово надсилав відповідачу скориговану видаткову накладну №16830 від 01.10.2018 на суму 261521,96 грн, яку відповідач не підписав.

Так, позивач долучив до матеріалів справи копію скоригованої вказаної видаткової накладної №16830 від 01.10.2018 на суму 261521,96 грн., витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції, який містить інформацію про надсилання відповідачу видаткової накладної №16830 від 01.10.2018 - 09.11.2018 та 14.01.2019.

Крім того, судом встановлено, що 16.10.2018 позивачем було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 01.10.2018 на суму 261521,96 грн. (отримувач товару - Товариство з обмеженою відповідальністю Лі Груп ).

Так, згідно з п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (податок на додану вартість).

За змістом ст. 201.1. Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (ст.ст. 201.7., 201.8. Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 201.10. Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладені у Постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень, а саме на підтвердження обставин, що 01.10.2018 позивачем фактично було поставлено товар на суму 180526,08 грн, а не на суму 261521,96 грн як вказує позивач.

Відповідно до п. 6.2 Договору поставки №280575 від 23.05.2018 у випадку розбіжностей по кількості та якості товару представники постачальника і покупця складають акт, відповідно до якого проводяться взаєморозрахунки за фактично поставлений товар.

Відповідачем долучено до матеріалів справи копію Акту, в якому зазначено, що датою його складення є 01.10.2018.

Вказаний акт містить наступну інформацію: ми, які нижче підписалися, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Лі Груп Мельниченко Л.А., та Товариства з обмеженою відповідальністю ММК Холдінг підтверджують те, що 01.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю ММК Холдінг згідно з Договором поставки №280575 від 23.05.2018 поставлено товар: м`ясо яловиче, блочне 2 гатунку у кількості 2803,20 кг за ціною 64,40 грн за 1 кг, на загальну вартість 180526,08 грн.

Акт складений у зв`язку з розбіжностями у вазі товару у накладній.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю ММК Холдінг від підпису в акті відмовився.

Представник покупця - Мельниченко Л.А.

Представник постачальника - ..

Суд оцінює вказаний акт неспроможним спростувати ті обставини, які доведені позивачем належними та допустимими доказами, зокрема, факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 261521,96 грн, що підтверджується наданими позивачем доказами в їх сукупності - видатковою накладною №16830 від 01.10.2018 та відповідною податковою накладною від 01.10.2018.

При цьому, відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За своїм внутрішнім переконанням суд оцінює докази, подані позивачем, на підтвердження факту поставки 01.10.2018 відповідачу товару на суму 261521,96 грн, більш вірогідними, ніж ті, які подані відповідачем, на спростування позовних вимог (поставка товару на суму 180526,08 грн).

Що стосується заперечень відповідача про відсутність в матеріалах справи копій замовлень на поставку спірної партії товару, суд вважає їх необгрунтованими з огляду на таке.

Так, у п. 2.1 Договору поставки №280575 від 23.05.2018 зазначено, що товар поставляється партіями згідно з замовленнями покупця, в яких зазначаються асортимент, кількість, ціна, строк та умови поставки. Замовлення на суму, що не перевищує 100000 грн приймається в усній формі. Замовлення на суму, що перевищує 100000 грн приймається виключно у письмовому вигляді. Письмове замовлення складається покупцем в 2-х примірниках і підписується сторонами або уповноваженими на це особами. Письмове замовлення оформлене та передане сторонами за допомогою факсимільного зв`язку має юридичну силу і тягне за собою усі правові наслідки.

Відповідач зазначив, що матеріали справи не містять копій письмових замовлень на визначену позивачем суму поставки, тоді як умовами договору передбачено обов`язкове погодження поставки товару у випадку, якщо сума товару перевищує 100000,00 грн.

При цьому, відповідач зауважив, що він замовляв поставку товару в телефонному режимі та саме таким чином погоджував суму і вагу товару - а саме товар у кількості 2800 кг загальною вартістю 180320,00 грн.

Суд вважає вказані твердження відповідача суперечливими, оскільки зазначаючи про те, що відповідач замовив товар на суму 180320,00 грн (тобто, на суму, яка перевищує 100000,00 грн), відповідач сам вказує на те, що не дотримався умов п. 2.1 договору та не надав позивачу письмове замовлення, а здійснив замовлення вказаної партії товару по телефону.

При цьому, зважаючи на те, що товар за видатковою накладною №16830 від 01.10.2018 позивачем фактично було поставлено, а відповідачем фактично було прийнято (накладна підписана директором відповідача та скріплена відбитком печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Лі Груп ), суд не вбачає за доцільне досліджувати обставини погодження між сторонами партії товару (кількості, вартості), так як господарська операція з поставки товару на суму 261521,96 грн. є вчиненою.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.1 Договору поставки №280575 від 23.05.2018 оплата кожної партії товару здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Таким чином, оскільки товар за видатковою накладною №16830 від 01.10.2018 на суму 261521,96 грн було поставлено 01.10.2018, відповідач повинен був оплатити вказаний товар у строк до 08.10.2018 включно.

Як вбачається з банківської виписки з рахунку позивача (копія долучена до позовної заяви) відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 180521,96 грн., а саме: 18.10.2018 - грошові кошти у сумі 20000,00 грн, 22.10.2018 - грошові кошти у сумі 50000,00 грн, 23.10.2018 - грошові кошти у сумі 100521,96 грн, 22.11.2018 - грошові кошти у сумі 1000,00 грн, 26.11.2018 - грошові кошти у сумі 1000,00 грн, 13.12.2018 - грошові кошти у сумі 2000,00 грн, 21.12.2018 - грошові кошти у сумі 2000,00 грн, 28.12.2018 - грошові кошти у сумі 2000,00 грн, 11.01.2019 - грошові кошти у сумі 2000,00 грн. (призначення платежу - оплата за товар згідно з Договором поставки №280575 від 23.05.2018).

Таким чином, оскільки позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 261521,96 грн, тоді як відповідачем були сплачені грошові кошти у загальному розмірі 180521,96 грн, у відповідача виникла заборгованість у сумі 81000,00 грн.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 81000,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Лі Груп за Договором поставки №280575 від 23.05.2018 (за видатковою накладною №16830 від 01.10.2018) у сумі 81000,00 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем не були спростовані (зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у сумі 81000,00 грн), у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ММК Холдінг в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лі Груп суми основного боргу у розмірі 81000,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 8148,82 грн за період з 08.10.2018 по 18.01.2019 та штраф у розмірі 78456,59 грн (30% від суми боргу)

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.5 Договору поставки №280575 від 23.05.2018 за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення поставки, але не більше ніж вартість товару за замовленням.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ММК Холдінг в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лі Груп пені у розмірі 8148,82 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у сумі 78456,59 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 7.6 Договору поставки №280575 від 23.05.2018 за прострочення оплати товару більше ніж на 10 календарних днів з моменту настання платежу покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 30% від суми неоплаченого в строк товару.

Як встановлено судом, відповідач повинен був оплатити товар у строк до 08.10.2018 включно.

Однак, як вбачається з банківської виписки з рахунку позивача, відповідачем було прострочено виконання зобов`язання з оплати вартості товару, поставленого позивачем за видатковою накладною №16830 від 01.10.2018, зокрема, відповідачем було допущено прострочення оплати товару більше ніж на 10 календарних днів з 19.10.2018.

Таким чином, оскільки умовами п. 7.6 Договору поставки №280575 від 23.05.2018 передбачено право позивача нараховувати штраф від суми неоплаченого в строк товару, обґрунтованим є нарахування позивачем штрафу (30%) саме від суми поставленого товару - 261521,96 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ММК Холдінг в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лі Груп штрафу у розмірі 78456,59 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 679,00 грн за період з 08.10.2018 по 18.01.2019.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ММК Холдінг в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лі Груп 3% річних у розмірі 679,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3198,52 грн за період з жовтня 2018 року по грудень 2018 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості у зв`язку з наступним.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу , що існувала наостанній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18

Отже, оскільки у відповідача виникло прострочення з оплати у жовтні 2018 року, обґрунтованим періодом для нарахування інфляційних втрат (в межах заявленого позивачем періоду нарахування) є листопад - грудень 2018 року.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого обґрунтованим розміром інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача, є 1791,07 грн (за листопад-грудень 2018 року).

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ММК Холдінг в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Лі Груп інфляційних втрат у розмірі 3198,52 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 1791,07 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ММК Холдінг до Товариства з обмеженою відповідальністю Лі Груп про стягнення 171482,93 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лі Груп (03057, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 44; ідентифікаційний код: 41619147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ММК Холдінг (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, буд. 5; ідентифікаційний код: 39982239) суму основного боргу у розмірі 81000 (вісімдесят одна тисяча) грн 00 коп., пеню у розмірі 8148 (вісім тисяч сто сорок вісім) грн 82 коп., штраф у розмірі 78456 (сімдесят вісім тисяч чотириста п`ятдесят шість) грн 59 коп., 3% річних у розмірі 679 (шістсот сімдесят дев`ять) грн 00 коп, інфляційні втрати у розмірі 1791 (одна тисяча сімсот дев`яносто одна) грн 07 коп. та судовий збір у розмірі 2551 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят одна) грн 13 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29 листопада 2019 року.

Суддя О.В. Чинчин