Рішення

від 29.11.2019 по справі 911/2384/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2019 р. м. Київ Справа № 911/2384/19

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе-Груп" (49051, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Журналістів, будинок 1,ЄДРПОУ 37540069)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Астор Корп" (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вул. Київський шлях, будинок 2/14, офіс 1, ЄДРПОУ 40679433).

про стягнення 45000 грн.

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кофе-Груп" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Астор Корп" 45000 грн. коштів, набутих на підставі рахунку №525 від 23.07.2019, сплачених платіжним дорученням № 36 від 23.07.2019 щодо поставки товару: самохідний гідравлічний штабелер Komaisu разом з послугою з перевезенням краном маніпулятором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було здійснено поставки товару, у зв`язку з чим позивач просить повернути передоплату, що була ним сплачена відповідачу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2019 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи на адресу, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і позовних матеріалах, відзив на позовну заяву не надіслав.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

23.07.2019 на підставі досягнутих домовленостей про поставку товару: самохідний гідравлічний штабелер Komaisu разом з послугою з перевезенням краном маніпулятором в м. Дніпро 24.07.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астор Корп" (постачальник - відповідач) виставив товариству з обмеженою відповідальністю "Кофе-Груп" (покупець - позивач) рахунок №525 на суму 45000 грн.

В рахунку №525 вказаний строк поставки товару в м. Дніпро 24.07.2019.

Згідно платіжного доручення №36 від 23.07.2019 позивач перерахував відповідачу 45000,00 гривень за товар.

У свою чергу відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань не здійснив поставку товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою №1 від 05.08.2019 про виконання зобов`язання з поставки або повернення передплати та вимогою №2 від 09.09.2019 про відмову від товару та повернення передплати у розмірі 45000, 00 грн. В підтвердження надсилання вказаних вимог позивач надав до суду опис вкладення у цінний лист, накладну Укрпошти, фіскальний чек від 05.08.2019 та від 10.09.2019.

Проте, відповідачем не було виконано свого зобов`язання щодо поставки товару або перерахування сплаченої позивачем передоплати, вимога залишена без відповіді, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, вказаного підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За висновками суду, виставлення відповідачем рахунків на оплату товару, а також послуг з його доставки, та, в свою чергу, їх оплата позивачем, свідчать про виникнення між сторонами правовідносин щодо поставки товару. Також, зазначені обставини свідчать про волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст.205 Цивільного кодексу України.

Приписом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом позивач звернувся до відповідача з вимогою 05.08.2019 та 09.09.2019 проте, станом на час прийняття рішення відповідач не повернув позивачу кошти, сплачені ним за поставку товару.

Отже, строк виконання обов`язку відповідачем щодо повернення коштів є таким, що настав.

Статтею 525 Цивільного кодексу України не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов`язань, а згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Судом встановлено, що на виконання, укладених сторонами у спрощений спосіб, договору поставки, позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти у розмірі 45 000,00 грн. Проте, відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав.

При цьому, судом визначено правову природу сплаченої суми коштів в розмірі 45 000,00 грн. саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов`язань.

Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Таким чином, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати лише у випадку, якщо продавець не здійснить поставку товару продавцю у встановлений строк.

Враховуючи сплату позивачем коштів за поставку товару у розмірі 45000, 00 грн. та те, що поставка товару відповідачем нездійснена і позивач повідомив його про необхідність повернути кошти, які були ним перераховані в якості передоплати, суд дійшов висновку, що у відповідача наявний обов`язок перед позивачем щодо повернення передоплати у розмірі 45000, 00 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним договірних зобов`язань щодо поставки товару або повернення передоплати суду не надав.

З огляду на вищевикладене та зважаючи на те, що сума передоплати на час прийняття рішення відповідачем не повернута позивачу, її розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 45 000, 00 грн. основного боргу (передоплати) є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 126, 129, 237-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе-Груп" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астор Корп» (08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 2/14, офіс 1, ідентифікаційний код - 40679433) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе-Груп" (08300, Київська обл., місто Бориспіль, вул. Київський шлях, будинок 2/14, офіс 1, ЄДРПОУ 40679433) 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати та 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. - судового збору

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.11.2019.

Суддя Т.Д. Лилак