ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"28" листопада 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2014/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,
при секретарі судового засідання Тіщенко Д.І.
за участю представників сторін:
від позивача - Широкобород С.М. (ордер серії ОД №478769 від 10.07.2019р.);
від відповідача - Хоменко Я.І. (довіреність б/н від 12.11.2018р.);
від третьої особи - Дубчак (довіреність №220/577/д від 03.12.2018р.).
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2014/19
за позовом державного підприємства «КАНОН» (68091, Одеська область, м.Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Енгельса, буд.13, код ЄДРПОУ 34376633)
до відповідача приватного підприємства фірма «АСОЛЬ» (65101, м.Одеса, вул.25-ї Чапаївської дивізії, буд.3/3,17 поверх, код ЄДРПОУ 20937967)
за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України (03168, м.Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022).
про визнання договору недійсним.
ВСТАНОВИВ:
15.07.2019р. державне підприємство «КАНОН» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до приватного підприємства фірма «АСОЛЬ» , в якій просило суд визнати недійсним договір №3 фінансової допомоги (безвідсоткової) від 02.04.2018р., укладений між приватним підприємством фірма «АСОЛЬ» та державним підприємством «КАНОН» .
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає наступне.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 01.12.2015 року №661 Про ліквідацію Державного підприємства КАНОН припинено юридичну особу - Державне підприємство КАНОН , ідентифікаційний код 34376633, шляхом її ліквідації.
Згідно із наказом Міністерства оборони України від 04.09.2018 року №451 Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 01.12.2015 року №661 головою ліквідаційної комісії призначено першого заступника директора Державного підприємства Південьвійськбуд Стефієнка Сергія Васильовича.
Відповідно до даних Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 28.11.2018 року ДП КАНОН перебуває у процесі припинення шляхом ліквідації.
Під час здійснення своїх повноважень ліквідаційною комісією, йому стало відомо, що між ППФ АСОЛЬ та ДП КАНОН укладено Договір № 3 фінансової допомоги (безвідсоткової) від 02.04.2018 року, згідно п. 1.1. якого ППФ АСОЛЬ передає ДП КАНОН безвідсоткову зворотню фінансову допомогу у сумі 115 000 грн, а ДП КАНОН зобов`язується повернути зазначену суму в обумовлений строк. Відповідно до п.2.2. Договору, повернення зазначеної в Договорі суми фінансової допомоги може відбуватися по частинам в строк до 29.06.2018р. Позивач зазначає, що з реєстру документів по рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що кошти в загальній сумі 142 000грн. за вказаним договором надані ППФ АСОЛЬ по частинам.
На думку позивача, укладений між сторонами Договір №3 фінансової допомоги (безвідсоткової) від 02.04.2018 р. є договором позики. Разом з тим, ДП КАНОН із заявою про отримання погодження Міністерства оборони України щодо отримання позики - при укладенні вказаного Договору - не зверталось, відповідна згода Органом управління майном не надавалась, процедура, передбачена Порядком не виконувалась. Оскільки обмеження повноважень директора ДП КАНОН щодо укладення оспорюваного договору були встановлені саме законом, директор ДП КАНОН і ППФ АСОЛЬ повинні були знати про наявність існуючих обмежень.
З урахуванням зазначеного, позивач вважає, що наявні правові підстави для визнання недійсним Договору №3 фінансової допомоги (безвідсоткової) від 02.04.2018р., укладеного між ППФ "АСОЛЬ" та ДП "КАНОН".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.07.2019р. позовну заяву державного підприємства «КАНОН» залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду документів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
02.08.2019р. від державного підприємства «КАНОН» надійшла заява, згідно якої позивач, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, такі недоліки усунув.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.08.2019р. відкрито провадження у справі № 916/2014/19, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на "29" серпня 2019 р. о 15:15, залучено до участі у справі, в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України.
09.08.2019р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 15979/19), відповідно до якого останній зазначає, що між ППФ "АСОЛЬ" та ДП "КАНОН" було укладено ряд договорів фінансової допомоги (безвідсоткової) (всього 8), за якими ППФ "АСОЛЬ" зобов`язувалось передати ДП "КАНОН" безвідсоткові зворотні фінансові допомоги, а ДП "КАНОН" повернути суму фінансової допомоги в зазначений у договорах строк. Відповідачем було виконано свої зобов`язання за договорами у повній мірі, що підтверджується банківською випискою. Проте, ДП "КАНОН" не здійснило вчасно повернення отриманої фінансової допомоги, на підставі чого ППФ «Асоль» було змушено звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості за договорами фінансової допомоги (безвідсоткової). Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2019р. у справі №916/2456/18, яке набрало законної сили, позов ППФ "АСОЛЬ" задоволено та стягнуто з ДП "КАНОН" грошові кошти у розмірі 874 140 грн.
Також, відповідач зазначає, що ДП "КАНОН" 28.11.2018 р. (в процесі розгляду судом справи № 916/2456/18) розпочато процедуру ліквідації. При цьому, останнім було відмовлено ППФ "АСОЛЬ" у включені його до списку кредиторів підприємства, проте, рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2019р. у справі №916/622/19 позов ППФ «АСОЛЬ» задоволено повністю: зобов`язано ДП «КАНОН» в особікомісії з ліквідації включити ППФ «АСОЛЬ» до переліку кредиторів ДП «КАНОН» з кредитною заборгованістю в розмірі 874 140 грн., що утворилась в період 30.03.2018р. по 11.03.2019р.
На думку відповідача, з метою невиконання судових рішень, що набрали законної сили, ДП "КАНОН" звернулось до суду позовом про визнання недійсним договору фінансової допомоги (безвідсоткової) №3 від 02.04.2018р.
Відповідач вважає, що позов ДП "КАНОН" є необґрунтованим, незаконним та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Договори фінансової допомоги (безвідсоткової) №1,3,4,5,6,7,8,9 укладались за згодою Міністерства оборони України. Так, директор ДП "КАНОН" звертався до директора Концерну «Військессетменеджмент» (далі - Концерн - ВЕМ ) Міністерства оборони України ОСОБА_1 із заявою на погодження отримання фінансової допомоги, в якій просив дозвіл на укладання щомісяця однакових за змістом договорів фінансової допомоги (безвідсоткової) протягом 2018р. Зі змісту заяви від 09.01.2018р. №09, вбачається, що залучення коштів було необхідне з метою виконання ДП «Канон» обов`язків, покладених Міністерством оборони України в особі Головного управління майна та ресурсів по оформленню правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, що перебувають на балансі ДП «Канон» , а також з метою формування інформаційної бази земельних ділянок державних підприємств для проведення інвентаризації та оформлення майна, виготовлення землевпорядної документації та оформлення правовстановлюючих документів на майно ДП «Канон» .
Відповідно до листа № 05/02-27 від 11.01.2018 р. у відповідь на заяву від 09.01.2018р. №09 щодо погодження отримання фінансової допомоги т.в.о. генерального директора Концерну «Військессетменеджмент» Міністерства оборони України Шпаруком А.С. надано згоду на укладання ДП "КАНОН" договорів фінансової допомоги (безвідсоткової) з ППФ "АСОЛЬ". Право на укладення договорів надано на період з лютого 2018 року по грудень 2018 року.
Також, відповідач просить суд стягнути з ДП «КАНОН» на користь ППФ «Асоль» судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката Хоменко Я.І. в розмірі 10 000,00 грн.
29.08.2019р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшли доповнення до відзиву (заперечення) (вх.№ 17334/19), в яких відповідачем наведені додаткові обґрунтування, в якості підстав для відмови у задоволенні позову, та зазначено, що ДП «Канон» , виконуючи вимоги статуту Концерну «ВЕМ» (затвердженого наказом Міністерства оборони України), отримувало згоду саме від Концерну (створеного Міністерством оборони України) на залучення учасником Концерну ДП «Канон» безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від ППФ «Асоль» , та така згода підписана уповноваженою особою - тимчасово виконуючим обов`язки Генерального директора Концерну «ВЕМ» Шпаруком А.С., а отже, на думку відповідача, підстав для задоволення позовних вимог немає.
Також, 29.08.2019р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшла вимога про застосування наслідків недійсності правочину (вх.№ 17348/19), відповідно до якої останній просить суд, у разі задоволення позову, застосувати визначені ст. 261 ЦК України наслідки недійсності оспорюваного ДП «КАНОН» договору фінансової допомоги (безвідсткової), укладеного між ППФ «Асоль» та ДП «КАНОН» та стягнути з позивача на користь відповідача грошові кошти, які ДП «КАНОН» одержало на виконання оспарюваного договору фінансової допомоги (безвідсткової).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.08.2019р. строк підготовчого провадження у справі №916/2014/19 продовжено до 31.10.2019р. та відкладено підготовче засідання у справі №916/2014/19 на 10.10.2019р. о 14:15.
11.09.2019р. до Господарського суду Одеської області від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі (вх.№ 18352/19), відповідно до яких зазначено, що у Міністерстві оборони України, як органі управління державною власністю, не погоджувався договір фінансової допомоги (безвідсоткової) №3 від 02.04.2018р., відтак зазначений договір укладений ДП «КАНОН» з ППФ «Асоль» незаконно та без надання на те згоди Міністерством оборони України. Також, третя особа зазначає, що Міністерству оборони України невідомо, з якою метою укладалася зазначена угода, та на які цілі спрямовувалися отримані від ППФ «Асоль» кошти.
09.10.2019р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№20727/19).
В судовому засіданні 10.10.2019р. оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.10.2019р. об 14:00.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.10.2019р. повідомлено ППФ «Асоль» про відкладення підготовчого засідання у справі №916/2014/19 на 24.10.2019р. о 14:00, в порядку ст. 120 ГПК України.
21.10.2019р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшли письмові пояснення по справі (вх.№ 21624/19), відповідно до яких останній додатково зазначає, що під час розгляду справи № 916/2456/18 судом було встановлено, що на виконання умов укладених з відповідачем договорів позивач перерахував відповідачу фінансову допомогу у загальному розмірі 874140 грн., про що свідчать наявні у справі реєстр платіжних документів з 01.03.2018р. по 26.11.201р., який сформовано 16.01.2019р., та відповідні платіжні доручення № 397, № 404, № 417, № 441, № 461, № 468, № 478, № 484, № 502, № 503, № 519, № 530, № 539, № 558, № 559, № 581, № 593, № 611, № 615, № 617, №, № 649, № 663, № 670, № 675, № 678, № 685 № 695, № 709, № 706 (оригінали всіх платіжних доручень містяться в матеріалах справи № 916/2456/18). Окрім того, у матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків за 2018 р., який підписаний сторонами ,та згідно з яким заборгованість на користь ППФ «Асоль» визнається ДП «Канон» , та становить 874140грн.
24.10.2019р. до Господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів (вх.№ 21983/19).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2019р. закрито підготовче провадження у справі №916/2014/19 та призначено справу №916/2014/19 до розгляду по суті в засіданні суду на 31.10.2019р. о 11:15.
В судовому засіданні 31.10.2019р. судом оголошено прокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 28.11.2019р.
20.11.2019р. до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшла письмова промова у судових дебатах (вх.№ 24011/19).
В судовому засіданні 28.11.2019р.:
- представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити;
- представник третьої особи повністю підтримав позицію позивача, просив суд задовольнити позов в повному обсязі;
- представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.
В судовому засіданні від 28.11.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
02 квітня 2018 р. між приватним підприємством Фірма «Асоль» в особі директора Херсонського Бориса Михайловича, діючого на підставі статуту (сторона-1) та Державним підприємством «Канон» в особі тимчасового виконуючого обов`язки директора Карпова Валерія Порфировича, діючого на підставі наказу Міністерства оборони України №14-ДП від 13.05.2015р. та статуту (сторона-2), укладено договір № 3 фінансової допомоги (безвідсоткової), відповідно до п. 1.1 якого відповідач, як кредитор, передає позивачу, як позичальнику безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у сумі 115 000,00 грн., а сторона-2 зобов`язується повернути зазначену суму в обумовлений строк. Ця фінансова допомога не забезпечується іпотекою, заставою та не тягне за собою відчуження державного майна.
Відповідно до п. 2.1 договору, сторона-1 може перерахувати на банківський рахунок сторони-2 зазначену у п. 1.1 суму фінансової допомоги по частинам за згодою сторін.
За умовами п. 2.2. договору, повернення зазначеної в даному договорі суми фінансової допомоги може відбуватися по частинам в строк до 29 червня 2018 р. Зазначена сума безпроцентної фінансової допомоги може бути повернута стороною-2 достроково.
В п. 6.1 договору, визначено, що усі суперечки й розбіжності, які можуть виникнути між сторонами з питань, що не знайшли свого відображення в тексті даного договору будуть вирішуватись шляхом переговорів.
Згідно п. 6.2. договору при відсутності врегулювання у процесі переговорів спірних питань суперечки вирішуються в порядку, встановленому чинним законодавством.
За умовами п. 7.1 договору даний договір припиняється за згодою сторін; з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що будь-які зміни й доповнення до даного договору дійсні за умови, якщо вони зроблені в письмовій формі і підписані належними уповноваженими на те представниками сторін.
Положеннями п. 8.2 договору передбачено, що всі повідомлення повинні направлятися в письмовій формі.
Відповідно до п. 8.3 договору даний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 29.06.2018 р.
За умовами п. 8.4 договору даний договір буде вважатися виконаним при виконанні сторонами взаємних зобов`язань.
В п. 8.6 договору сторони погодили, що, укладаючи цей договір сторона-2 свідчить, що: 8.6.1 він не приховує обставин, які мають істотне значення для цього договору; 8.6.2 умови договору зрозумілі та відповідають реальній домовленості сторін.
Відповідно до реєстру документів по рахунку № НОМЕР_1 вбачається, кошти за вказаним договором надані стороною 1 по частинам: 26.04.2018 року у сумі 20 000,00 грн., 02.05.2018 року у сумі 10 000,00 грн., 07.05.2018 р. у сумі 5000,00 грн., 08.05.2018 р. у сумі 5000,00 грн., 24.05.2018 р. у сумі 75 00,00 грн.
Наказом Міністерства оборони України від 05.08.2005 року № 478 «Про створення Державного підприємства «Канон» та затвердження його статуту» затверджено статут Державного підприємства «Канон» . Згідно преамбули статуту вбачається, що Державне підприємство «Канон» утворене рішенням органу управління майном - Міністерством оборони України на основі державної власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та входить до сфери управління Міністерства оборони України.
Відповідно до п. 4.2. статуту, майно підприємства є державною власністю й закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, учиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому статуту, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою органу управління майном.
В позовній заяві, ДП «КАНОН» зазначає, що відповідно до положень ч. 4 ст. 67 ГК України, за якими державні підприємства, у тому числі, господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 року № 809 Про затвердження Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі, господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затверджено відповідний Порядок.
Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку, залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов`язанням погоджується органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю - щодо внутрішніх короткострокових кредитів (позик).
Позивач вказує, що державне підприємство «Канон» із заявою щодо отримання погодження Міністерства оборони України щодо отримання позики при укладенні вказаного договору не зверталося, відповідна згода органом управління майном не надавалася, процедура, передбачена порядком не виконувалася.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що договір № 3 фінансової допомоги (безвідсоткової) від 02.04.2018 року, укладений між приватним підприємством фірмою «Асоль» та Державним підприємством «Канон» , суперечить вимогам чинного на той час законодавства, через що підлягає визнанню недійсним, на підставі чого позивач і звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства фірма «АСОЛЬ» , в якому просить суд визнати недійсним договір №3 фінансової допомоги (безвідсоткової) від 02.04.2018р.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.
Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
За приписами ст. ст. 627, 628 Цивільного України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
02 квітня 2018 р. між приватним підприємством Фірма «Асоль» в особі директора Херсонського Бориса Михайловича, діючого на підставі статуту (сторона-1) та Державним підприємством «Канон» в особі тимчасового виконувача обов`язки директора Карпова Валерія Порфировича, діючого на підставі наказу Міністерства оборони України №14-ДП від 13.05.2015р. та статуту (сторона-2) укладено договір № 3 фінансової допомоги (безвідсоткової), відповідно до п. 1.1 якого відповідач як кредитор передає позивачу як позичальнику безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у сумі 115 000,00 грн., а сторона-2 зобов`язується повернути зазначену суму в обумовлений строк. Ця фінансова допомога не забезпечується іпотекою, заставою та не тягне за собою відчуження державного майна.
Судом встановлено, що укладений між сторонами по справі договір за своєю правовою природою є договором позики. Відносини позики регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За умовами п. 2.2. договору, повернення зазначеної в даному договорі суми фінансової допомоги може відбуватися по частинам в строк до 29 червня 2018 р. Зазначена сума безпроцентної фінансової допомоги може бути повернута стороною-2 достроково.
Позивач у справі, в якості підстави визнання недійсним договору, посилається на укладення його без погодження відповідного органу управління майном - Міністерства оборони України, що суперечить чинному законодавству.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст.ст.215,216 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої ст. 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
Тобто, виходячи з наведених приписів, позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору, зобов`язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оскільки в силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, відповідно обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Частиною 2 статті 203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністра оборони України від 05.08.2005 року №478 «Про створення Державного підприємства «КАНОН» та затвердження його статуту» затверджено Статут ДП «КАНОН» . Згідно статуту, вказане підприємство утворене рішенням органу управління майном - Міністерством оборони України на основі державної власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та входить до сфери управління Міністерства оборони України.
Позивач, посилаючись на положення ч. 4 ст. 67 Господарського кодексу України, стверджує, що укладений Договір №3 фінансової допомоги (безвідсоткової) від 02.04.2018р. Міністерством оборони України, як органом управління майном, не погоджувався.
Відповідно до ч. 4 ст. 67 Господарського кодексу України, державні підприємства, у тому числі, господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов`язаннями - за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку погодження залучення державними підприємствами, у тому числі, господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 р. № 809, цей Порядок визначає процедуру погодження залучення державними підприємствами, у тому числі, господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток) належать державі, кредитів (позик) шляхом укладення кредитного договору, договору позики або випуску облігацій підприємства, у результаті якого виникають зобов`язання щодо повернення коштів, та надання гарантій або поруки за такими зобов`язаннями.
Згідно п. 2 вказаного Порядку залучення підприємством кредиту (позики), надання гарантій або поруки за таким зобов`язанням погоджується: Мінфіном - щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик); органом виконавчої влади, який здійснює функції з управління державною власністю, або Мінекономрозвитку, якщо функції управління державною власністю здійснює Кабінет Міністрів України (далі - уповноважений орган), - щодо внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик).
Отже, вказаними положеннями законодавства передбачено погодження органу виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю щодо залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик) державними підприємствами, у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв).
Разом з тим, наказом Міністерства оборони України №65 від 01.02.2017р. «Про затвердження Статуту «Військессетменеджмент» у новій редакції затверджено Статут «Військессетменеджмент» , відповідно до п. 1.1 якого Концерн є державним господарським об`єднанням, заснованим на державній власності у формі концерну. Концерн належить до сфери управління Міністерства оборони України. Концерн здійснює свою діяльність на основі та відповідно до законодавства України і Статуту Концерну, який затверджується Уповноваженим органом управління.
Згідно п. 1.6 Статуту Концерну «Військессетменеджмент» , учасниками Концерну є суб`єкти господарювання, зазначені у додатку до Статуту. Відповідно до п. 46 Додатку до Статуту Концерну «Військессетменеджмент» до учасників Концерну «Військессетменеджмент» входить ДП «КАНОН» .
В п.1.9 Статуту Концерну «Військессетменеджмент» визначено, що цей Статут визначає організаційно-господарські права та обов`язки учасників Концерну в процесі провадження ними господарської діяльності.
За умовами п. 6.3 Статуту Концерну «Військессетменеджмент» учасники Концерну зобов`язані, зокрема, додержуватися положень Статуту Концерну, відповідних внутрішніх положень та регламентів Концерну і виконувати рішення органів управління Концерну.
Приписами п. 7.2 Статуту Концерну «Військессетменеджмент» визначено, що Правління є колегіальним органом управління Концерну, який створюється з метою визначення основних напрямів діяльності Концерну, координації діяльності Учасників. До повноважень Правління належить, зокрема, надання згоди на залучення Учасниками Концерну внутрішніх довгострокових (більше одного року), зовнішніх кредитів (позик), внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надання гарантії або поруки за такими кредитами (позиками).
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що уповноваженою особою на надання згоди на укладення та залучення учасником внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик) був саме Концерн «Військессетменеджмент» , а тому ДП «КАНОН» отримало згоду від уповноваженої особи - т.в.о. генерального директора Концерну «Військессетменеджмент» Шпарука А.С.
Як вбачається із матеріалів справи, 09.01.2018 р. директор ДП «КАНОН» Карпов В.П. звернувся до директора Концерну «Військессетменеджмент» Міністерства оборони України Шпарука А.С. із заявою за вих. №09 на погодження отримання фінансової допомоги із проханням надати дозвіл на укладення щомісяця однакових за змістом договорів фінансової допомоги (безвідсоткової) протягом 2018 року, обсяг фінансової допомоги (безвідсоткової) не перевищуватиме 200 тис. грн. на місяць. Необхідність залучення коштів обумовлена метою виконання покладених на ДП «КАНОН» обов`язків та покладених Міністерством оборони України в особі Головного управління майна та ресурсів по оформленню правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, що перебувають на балансі ДП «КАНОН» , а також метою формування інформаційної бази земельних ділянок державних підприємств для проведення інвентаризації та оформлення майна, виготовлення землевпорядної документації та оформлення правовстановлюючих документів на майно ДП «КАНОН» . При цьому, заявник додав, що договір передбачає право ДП ««КАНОН» на дострокове виконання зобов`язання та не містить посилань на право дострокової вимоги з боку кредитора чи неконкурентний спосіб переходу права власності на майно.
Листом від 11.01.2018 р. за вих. № 05/02-27 щодо погодження договорів фінансової допомоги безвідсоткової т.в.о генерального директора Концерну «Військессетменеджмент» А.С.Шпарук надав згоду директору ДП «КАНОН» на укладання ДП «КАНОН» в особі Карпова В.П. договорів фінансової допомоги (безвідсоткової) з ПППФ «АСОЛЬ» відповідно до наданого проекту, а також вказав, що договір не забезпечується іпотекою, заставою та не тягне за собою відчуження державного майна; право укладання договорів надано на період з лютого 2018 року по грудень 2018 року та, у разі зміни істотних умов договору, має бути повідомлено Концерн «Військессетменеджмент» Міністерства оборони України.
Таким чином, вказаним листом №05/02-27 від 11.01.2018 року Концерн «Військессетменеджмент» надав ДП «КАНОН» погодження на укладення договорів фінансової допомоги (безвідсоткової) в особі ОСОБА_2 , що спростовує доводи позивача про відсутність такого погодження відповідного органу управління майном.
Крім того, згідно роз`яснень, наведених в абз. 6 п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» , припис абз.1 ч.3 ст. 92 Цивільного кодексу України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
Відповідно до п. 8.6 договору сторони встановили, що, укладаючи цей договір ДП «КАНОН» свідчить, що, зокрема, не приховує обставин, які мають істотне значення для цього договору та умови договору зрозумілі та відповідають реальній домовленості сторін.
При цьому, у п. 3.4 вказаної Постанови роз`яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Таким чином, відповідно до наведених роз`яснень, схвалений юридичною особою правочин не можна визнати недійсним.
Як вбачається з реєстру документів по рахунку № НОМЕР_1 , ППФ Асоль на виконання умов вказаного договору частинами перераховувало ДП КАНОН суму фінансової допомоги у розмірі 115 000грн., що підтверджується банківською випискою ПАТ МТБ Банк по клієнту - ДП КАНОН , а саме: 26.04.2018 року у сумі 20 000,00 грн., 02.05.2018 року у сумі 10 000,00 грн., 07.05.2018 р. у сумі 5000,00 грн., 08.05.2018 р. у сумі 5000,00 грн., 24.05.2018 р. у сумі 75 00,00 грн.
Зазначену фінансову допомогу було прийнято ДП «КАНОН» , та використано з метою, зазначеною у заяві від 09.01.2018р. за вих.№9 - на виконання ДП "КАНОН" обов`язків, покладених Міністерством оборони України особі Головного управління майна та ресурсів, по оформленню правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, що перебувають на балансі ДП "КАНОН", а також з метою формування Інформаційної бази земельних ділянок державних підприємств для проведення інвентаризації та оформлення майна, виготовлення землевпорядної документації та оформлення правовстановлюючих документів на майно ДП "КАНОН".
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, при цьому, позивачем не доведено відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин, відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину та не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином, - суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання договору №3 фінансової допомоги (безвідсоткової) від 02.04.2018р. недійсним, з огляду на що позов Державного підприємства «Канон» не підлягає задоволенню.
Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Щодо заявленого у відзиві клопотання відповідача про стягнення з позивача 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Так, ППФ «Асоль» визначив попередній розрахунок суми судових витрат (вх.№ 15984/19 від 09.08.2019р.), які відповідач очікує понести - в загальній сумі 10 000,00 грн., які складаються з: написання клопотання про об`єднання позовів, отримання показань свідків та доказів, написання та подача відзиву на позовну заяву, написання заперечень на позовну заяву, написання заяв, клопотань, ознайомлення з матеріалами справи, участь в судових засіданнях.
Відповідно до ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Приймаючи до уваги те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд не вбачає підстав для стягнення зазначеної суми з позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позову державного підприємства «КАНОН» до приватного підприємства фірма «АСОЛЬ» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України про визнання договору недійсним- відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покласти на позивача.
Рішення Господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 29 листопада 2019 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 28.11.2019 |
Оприлюднено | 29.11.2019 |
Номер документу | 85972028 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Мостепаненко Ю.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні