Рішення

від 27.11.2019 по справі 146/1326/19

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/1326/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2019 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.Томашпіль справу за позовом

ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: Територіальний центр - соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Томашпільського району Вінницької області

відповідач: Томашпільська селищна об`єднана територіальна громада Томашпільського району Вінницької області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Томашпільська Державна нотаріальна контора

вимоги позивача: про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів та визнання права власності в порядку спадкування

представник позивача : адвокат Барвінський Олег Петрович

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

17 вересня 2019 року представник територіального центру - соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Томашпільського району Вінницької області звернувся до суду з даним позовом, в якому просить встановити факт належності спадкодавцеві правовстановлюючого документу, а саме державного акту серії ВН №103013 виданого відповідно до розпорядження Томашпільської районної державної адміністрації від 15 січня 2003 року № 10, встановити факт вчинення заповіту посвідченого Комаргородською сільською радою Томашпільського району Вінницької області 16 січня 2008 року, зареєстрований в спадковому реєстрі за №61 ОСОБА_1 , визнати право власності, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 2,0696 га, розташованій на території Горишківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, право власності на яку посвідчено державним актом серії ВН № 103013 виданого відповідно до розпорядження Томашпільської районної державної адміністрації від 15 січня 2003 року № 10.

Даний позов обґрунтований наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як одинока людина похилого віку, яка потребувала постійного догляду він проживав в Комаргородському відділенні стаціонарного догляду Томашпільського Територіального центру - соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

Після смерті ОСОБА_1 , залишилось спадкове майно, яке складається з земельної ділянки, належної спадкодавцеві на підставі державного акту серії ВН № 103013, виданого відповідно до розпорядження Томашпільської районної державної адміністрації від 15 січня 2003 року № 10.

Вказане майно ОСОБА_1 заповів Томашпільському Територіальному центру - соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

В даний час виникла необхідність оформлення належним чином своїх прав на спадкове майно, однак оформити належним чином спадщину позивач не зміг в зв`язку з розбіжностями в написанні прізвища в свідоцтві про народження, паспорті позивача, копії правовстановлюючого документу та заповіті та у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно на ім`я спадкодавця, а тому нотаріусом йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 20 вересня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 24 жовтня 2019 року.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 24 жовтня 2019 року відкладено підготовче засідання на 27 листопада 2019 року.

27 листопада 2019 року представник позивача подав до суду заяву про заміну первісного відповідача належним відповідачем.

27 листопада 2019 року представник позивача подав до суду клопотання про зміну підстав та збільшення позовних вимог.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 27 листопада 2019 року замінено неналежного відповідача належним.

Доводи учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Барвінський О.П. позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, попросив позов задовольнити.

Представник відповідача в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечив проти їх задоволення.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з`явилася проте надіслала заяву про розгляд справи у її відсутності, при вирішенні справи покладається а розсуд суду.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з`ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст.. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Частиною 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами 1-2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Комаргород Томашпільського району Вінницької області помер ОСОБА_1 (а.с.18).

Як вбачається із заповіту від 16 січня 2008 року, покійний заповів усе своє майно Томашпільському Територіальному центру.

Згідно довідки Комаргородської сільської ради № 1034 від 18 липня 2019 року, після смерті покійного залишилося спадкове майно, що складається із земельної ділянки площею 2,0696 га, та майнового паю серія ВІ ХХ № 014038 Томашпільський Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) являється спадкоємцем згідно заповіту, протягом шести місяців спадщину фактично прийняв, про наявність інших спадкоємців невідомо.

Згідно довідки Комаргородської сільської ради № б/н від 21 листопада 2019 року, заповіт посвідчений Комаргородською сільською радою Томашпільського району Вінницької області 16 січня 2008 року, зареєстрований в спадковому реєстрі за №61, вчинений ОСОБА_1 , але в тексті заповіту його прізвище помилково зазначено ОСОБА_1 .

Згідно довідки Комаргородської сільської ради № 1634 від 21 листопада 2019 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою.

Відповідно до ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Враховуючи пояснення позивача, надані позивачем докази, зокрема, довідки Комаргородської сільської ради Томашпільського району, суд вважає, що в судовому засіданні підтвердився факт належності ОСОБА_1 державного акту серії ВН № 103013, виданого відповідно до розпорядження Томашпільської районної державної адміністрації від 15 січня 2003 року № 10 та факт вчинення заповіту від 16 січня 2008 року, ОСОБА_1 , оскільки метою встановлення даних фактів є реалізація позивачем своїх прав на оформлення спадщини відповідно вищевказаного заповіту.

До відносин спадкування необхідно застосовувати законодавство чинне на час відкриття спадщини.

Спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в день смерті спадкодавця ОСОБА_1 .

В цей час діяв ЦК України (2004 року). Згідно цього, зазначений нормативно-правовий акт потрібно застосувати для вирішення цих спірних правовідносин.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно довідки Комаргородської сільської ради № 1034 від 18 липня 2019 року, після смерті покійного Томашпільський Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) являється спадкоємцем згідно заповіту, протягом шести місяців спадщину фактично прийняв.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, зокрема відмови у видачі свідоцтва про спадщину.

Як вбачається із відповіді державного нотаріуса на заяву позивача, останньому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, що залишилася після смерті покійного в зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа (а.с. 28).

Згідно абзацу 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Як тлумачить лист Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Відповідно норм пунктів 5.1 та 5.2 Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 4 травня 1999 року Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі , при втраті (псуванні) державного акта на землю відповідний дублікат міг видатися лише власнику або землекористувачу. Тобто, видача дубліката державного акту спадкоємцеві не передбачена. Спадкоємці не можуть отримати дубліката державного акта на померлого власника. В такому разі потрібно звертатися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до ч. 1 ст.. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , відповідно до статті 1225 ЦК (435-15) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п. г ч.1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Як вбачається із Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН № 103013, даний акт видано 28 лютого 2003 року Томашпільською районною державною адміністрацією ОСОБА_1 , який проживав в с.Горишківка і на підставі розпорядження Томашпільської районної державної адміністрації від 15 січня 2003 року № 10 є власником земельної ділянки площею 2,0696 га у межах згідно з планом, що розташована на території Горишківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування при розгляді цих справ, судом перевіряється наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Як вбачається із відповіді державного нотаріуса Томашпільської державної нотаріальної контори від 24.10.2019 на запит суду, спадкову справу після померлого ОСОБА_3 заведено за № 256/2018.

З отриманою копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся представник Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), як спадкоємець за заповітом.

Спадкова справа досліджувалася в судовому засіданні.

Висновки суду за результатом розгляду справи.

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясовування і дослідження інших обставин справи.

Як було встановлено, відповідачем-Томашпільською селищною радою Томашпільського району позовні вимоги Територіального центру - соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Томашпільського району Вінницької області визнані повністю. Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки вимоги позивача є законними та достатньо вмотивованими і ґрунтуються на наявних у справі доказах, відповідачем визнано позовні вимоги, аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, позовна заява Територіального центру - соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Томашпільського району Вінницької області підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 5763,00 а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2881,50 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 220, 328, 396, 640, 657, 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, ч. 1 ст.. 1225, ч. 1, 2 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 5 ст. 1268 ЦК України, статтями 12, 13, 76-89, 90, 95, 141, 163, 200, 263, 265, 293, 315, 354 ЦПК України суд , -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Територіального центру - соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Томашпільського району Вінницької області до Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, третя сторона без самостійних вимог на предмет спору : Томашпільська Державна нотаріальна контора про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Встановити факт належності правовстановлюючого документу, а саме державного акту серії ВН № 103013 виданого відповідно до розпорядження Томашпільської районної державної адміністрації від 15 січня 2003 року №10, спадкодавцеві ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити факт вчинення заповіту посвідченого Комаргородською сільською радою Томашпільського району Вінницької області 16 січня 2008 року, зареєстрований в спадковому реєстрі за № 61 ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 2,0696 га, розташованої на території Горишківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, право власності на яку посвідчено державним актом серії ВН № 103013 виданого відповідно до розпорядження Томашпільської районної державної адміністрації від 15 січня 2003 року № 10.

Визнати за Територіальним центром - соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Томашпільського району Вінницької області право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_1 , на земельну ділянку площею 2,0696 га, розташованої на території Горишківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, право власності на яку посвідчено державним актом серії ВН № 103013 виданого відповідно до розпорядження Томашпільської районної державної адміністрації від 15 січня 2003 року № 10.

Повернути Територіальному центру - соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Томашпільського району Вінницької області п`ятдесят відсотків сплаченого судового збору за квитанціями: № 110 від 18.09.2019 року, № 1 від 18.09.2019 року, № 11 від 18.09.2019 року, № 2 від 18.09.2019 року, платіжними дорученнями №74 від 28.11.2018 року, №75 від 28.11.2018 року, а саме в сумі 2881,50 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна гривня п`ятдесят копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: Територіальний центр - соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Томашпільського району Вінницької області, ЄДРПО: 20099354, адреса: 24240, Вінницька область, Томашпільський район, смт. Томашпіль, пл. Тараса Шевченка, 6;

відповідач: Томашпільська селищна об`єднана територіальна громада Томашпільського району Вінницької області, Код ЄДРПОУ: 04326218, адреса: 24200, Вінницька область, Томашпільський район, смт Томашпіль, пл.Т.Шевченка, 1.

третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Томашпільська Державна нотаріальна контора, Код ЄДРПОУ: 02887289 адреса: 24200, Вінницька область, Томашпільський район, смт Томашпіль, пл.Т.Шевченка, 2.

Повний текст рішення виготовлено 28.11.2019 року

Суддя: О. В. Пилипчук