Рішення
від 28.11.2019 по справі 489/5027/19
ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/5027/19 провадження №2-о/489/129/19

РІШЕННЯ

Іменем України

29 листопада 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

секретаря судового засідання Коденко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій просив встановити юридичний факт, що його вимушене переселення у вересні 2014 року з окупованої та незаконно анексованої Автономної Республіки Крим, Україна, відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, Україна.

Заявлені вимогиобґрунтовує тим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився в смт. Володимирець, Володимирецького району, Ровенської області та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, у вересні 2014 року він був вимушений переміститись з вказаної військової частини до м. Одеса. Згодом, змінив своє місце проживання і переїхав до АДРЕСА_2 , де зараз постійно проживає.

Вказав,як загальновідомо,у кінцілютого на початкуберезня 2014року зРосійської Федераціїбули перекинутівійська безрозпізнавальних знаків,які окупували Кримськийпівострів.З цьогомоменту фактичнорозпочалася військоваагресія РосійськоїФедерації протиУкраїни.Згідно зЗаконом України«Про забезпеченняправ ісвобод громадянта правовийрежим натимчасово окупованійтериторії України»Автономна РеспублікаКрим тамісто Севастопольвизнано тимчасовоокупованою територієюУкраїни ззазначенням датипочатку тимчасовоїокупації 20.02.2014. До початку окупації та анексії Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та м. Севастополь він мав налагоджений побут, вільно розпоряджався своїм майном, спілкувався з друзями та знайомими і загалом вів звичний для себе спосіб життя. Після вторгнення 22.02.2014 в Крим «зелених чоловічків» ? російських військових без розпізнавальних знаків, які у своєму розпорядженні мали військову техніку та вогнепальну зброю, нехарактерне збільшення маневрів кораблів військово-морських сил Російської Федерації, що дислокувались в портах його міста, блокування новоприбулими російськими військовими українських військових частин, вказані події давали йому підстави вважати ситуацію в Криму загрозливою і такою, що може призвести до війни. Так як патріотично налаштованих кримчан російські військові та представники незаконних проросійських нерегулярних збройних формувань захоплювали в заручники, катували та вимагали покинути півострів, у нього виникли реальні підстави вважати, що його життю загрожує небезпека. Зрештою, у вересні 2014 року, він зібрав речі та покинув Автономну Республіку Крим, переїхавши до Одеси, а згодом до Миколаєва. На новому місці проживання йому довелось заново облаштовувати своє життя. Через анексією Автономної Республіки Крим він фактично не має доступу до своєї домівки, оскільки окупанти забороняють знаходитись громадянам на території півострову більше 90 діб на рік. Отримувати російське громадянство або посвідку на право постійного проживання він не збирається через політичні мотиви, так як не визнає Крим територією Російської Федерації. Вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території АР Крим та м. Севастополь було порушено цілу низку його прав і свобод, передбачених Конвенцією «Про захист прав людини та основоположних свобод» від 04.11.1950, зокрема право на життя, право на свободу, повагу до честі і гідності, право на свободу і особисту недоторканість, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії, право на вільне пересування та вільний вибір місця проживання, право на ефективний засіб правового захисту.

Звернення в порядку окремого провадження до суду із заявою про встановлення юридичного факту обумовлено тим, що заявник має на меті визначити свій статус як особи, яка перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (жертви - потерпілого від міжнародного збройного конфлікту), що визначаєвиникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 18.09.2019 заява прийнята до розгляду та призначено судовий розгляд.

У судове засідання, призначене на 22.11.2019 09:00 годину, заявник та заінтересовані особи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника заявника адвоката Ремешевського Є.А. надійшла до суду письмова заява про розгляд справи за його відсутності. Заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники заінтересованих причини неявки суду не повідомили, а тому їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини пятоїстатті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши матеріали справи та встановивши фактичні обставини, суд приходить до наступного.

Як вбачаєтьсяіз матеріалівсправи,зокрема паспортусерії НОМЕР_1 ,виданого ЧорноморськимРВГУ МВСУкраїни вКриму наім`я заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця смтВолодимирець Ровенсьоїобласті, останній з 30.08.2005 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та знятий з реєстрації місця проживання 24.09.2014 з наступною реєстрацією місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно довідки начальника Приморського РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області від 24.09.2014 № 16/4322 про реєстрацію місця проживання/перебування особи ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 з 24.09.2014 з відміткою в графі для позначок «Прибув з АР Крим м. Севастополь».

25.10.2018 посадовою особою структурного підрозділу з питань соціального захисту населення видана довідка № 0000640114 про взяття ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи із зазначенням фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першою та пунктом п`ятим частини другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зі змісту зазначеної норми права, а також роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» слідує, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду у порядку окремого провадження з метою встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема визначення його статусу як особи, яка перебуває під захистом Конвенції, тобто з метою подальшого отримання статусу жертви міжнародного збройного конфлікту, що визначаєвиникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.

Згідно зі статтею 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Відповідно до частини першоїстатті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що підставами внутрішнього переміщення осіб на території України у тому числі може бути: збройний конфлікт, тимчасова окупація, повсюдні прояви насильства та надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.

У частині першій статті 4, частині першійстатті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбаченихстаттею 12цього Закону.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених устатті 1 цього Закону.Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб»затверджено порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Встановлена форма довідки не передбачає внесення відомостей про причину переміщення особи з місця свого постійного проживання.

ПоложеннямиЗакону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»порядок підтвердження і встановлення факту наявності збройного конфлікту або тимчасової окупації території України не передбачено, проте не виключається можливість звернення внутрішньо переміщеної особи до суду для встановлення конкретної причини внутрішнього переміщення, якщо від цього юридичного факту у цієї особи виникають, змінюються або припиняються певні правовідносини.

Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. При цьому, відповідно до абзацу 6 преамбули вказаного Закону датою початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, є дата, визначена Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме 20.02.2014.

Таким чином, вказаний Закон визначає, які права можуть виникнути в особи, щодо якої встановлено юридичний факт, про який просить заявник та гарантії держави щодо захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб.

Крім того, обґрунтовуючи необхідність встановлення факту вимушене переселення у вересні 2014 року з окупованої та незаконно анексованої Автономної Республіки Крим, що відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, заявник акцентував увагу на відсутність іншого порядку встановлення такого юридичного факту.

Статтею 55 Конституції Українипередбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 124 Конституції Україниделегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

УРішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп(справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) вказано, що частину другустатті 124 Конституції Українинеобхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

З урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян.

З урахуванням внесених змін доКонституції УкраїниЗаконом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», вказане Рішення Конституційного Суду України не втратило свого значення у контексті права на доступ до суду.

УРішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002(справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) вказано, що судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другоїстатті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другоїстатті 64 Конституції Україниправо на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Відповідно до частини третьоїстатті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»відповідальність за порушення визначенихКонституцієюта законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.

Отже, дослідженими в суді доказами стверджується факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 у вересні 2014 року з окупованої та незаконно анексованої Автономної Республіки Крим відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

Встановлення вказаного факту породжує юридичні наслідки, так як може слугувати підставою для визначення статусу заявника як особи, яка перебуває під захистом Конвенції, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, та іншими нормативними актами міжнародного права. При цьому, суд наголошує на тому, що такий юридичний факт є індивідуальним, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника.

При ухваленні рішення, суд також враховує, що встановлення зазначеного юридичного факту іншим способом, окрім судового неможливо.

Оскільки встановлення юридичного факту переселення особи з окупованої та незаконно анексованої Автономної Республіки Крим відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України можливе лише у судовому порядку, а викладені у заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що подана заява є обґрунтованою, тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 259, 263-265, 315, 317, 319 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту задовольнити повністю.

Встановити юридичний факт, а саме те, що вимушене переселення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вересні 2014 року з окупованої та незаконно анексованої Автономної Республіки Крим, Україна, відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, Україна.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Ленінський районний суд міста Миколаєва. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , адреса листування: АДРЕСА_4 ;

заінтересовані особи:

- Міністерство соціальної політики України, код ЄДРПОУ 37567866, місцезнаходження: м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10;

- Російська Федерація, адреса листування: Посольство Російської Федерації в Україні, 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27.

Повний текст судового рішення складно 29.11.2019.

Суддя І.В.Коваленко

Дата ухвалення рішення28.11.2019
Оприлюднено14.09.2022

Судовий реєстр по справі —489/5027/19

Рішення від 28.11.2019

Цивільне

Ленінський районний суд м. Миколаєва

Коваленко І. В.

Ухвала від 18.09.2019

Цивільне

Ленінський районний суд м. Миколаєва

Коваленко І. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні