Вирок

від 28.11.2019 по справі 603/286/19

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/286/19

Провадження № 1-кп/603/95/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2019 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши обвинувальний акт в кримінальному провадженні №12018210140000100 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.07.2018 року

про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мужилів Підгаєцького району Тернопільської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не одруженого, з середньою-спеціальною освітою, працюючого водієм, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_6

представника потерпілих адвоката ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_8

цивільного позивача ОСОБА_9

представника цивільного позивача ОСОБА_10

представника моторного (транспортного) страхового бюро України не з`явився

в с т а н о в и в :

29.07.2018 року близько 16 год 00 хв обвинувачений ОСОБА_3 , як водій, керував технічно-справним автомобілем «FIAT-PUNTO 1.2 8V Active» реєстраційний номер НОМЕР_1 з одним пасажиром, та рухався зі швидкість яка перевищувала 71…74 км/год по вул.Січових Стрільців м.Монастириська Тернопільської області в напрямку від вул.Шевченка м.Монастириська Тернопільської області до м.Підгайці Тернопільської області.

Наближаючись до перехрестя вулиць Січових Стрільців Коновальця м.Монастириська із вказаною швидкістю водій ОСОБА_3 не був достатньо уважним, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну проігнорував вимоги пунктів 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) рухався із швидкістю, яка значно перевищувала дозволену та безпечну на даній ділянці автодороги у межах населеного пункту і відповідно не дозволяла безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах, обстановці, чим порушив вимоги пунктів 1.5, ч. 1, 1.10 (в частині визначення поняття: «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка» і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 12.1, 12.4 ПДР України, які зобов`язували його рухатись на даній ділянці автодороги із швидкістю не більше 50 км/год і в такий спосіб своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеки чи перешкоди для руху, загрозу життю і здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

У вказаний період часу попереду автомобіля «FIAT-PUNTO 1.2 8V Active» в попутньому напрямку, по вул.Січових Стрільців м.Монастириська, рухався технічно справний автомобіль «ВАЗ-2104» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який з трьома пасажирами маючи намір виконати маневр повороту ліворуч з вул.Січових Стрільців на вул.Коновальця, увімкнув сигнал світлового покажчика повороту відповідного напрямку та наближався до перехрестя вулиць Січових Стрільців Коновальця м.Монастириська із постійним зменшенням швидкості свого руху.

Після початку виконання вказаного маневру повороту ліворуч водієм автомобіля «ВАЗ-2104» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 , водій ОСОБА_3 , при наближенні до перехрестя вулиць Січових Стрільців Коновальця м.Монастириська, грубо порушуючи вимоги пунктів 10.1, 14.2 (б), 14.6 (а), а також вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (вузька суцільна лінія), розділу 34 Дорожня розмітка, ПДР України, перетнувши вузьку суцільну лінію, яка розділяла смуги руху зустрічних напрямків, виїхав на зустрічну смугу руху по якій продовжив рух, розпочавши таким чином маневр обгону автомобіля «ВАЗ-2104» на перехресті, при цьому не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та те, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту ліворуч.

Своїми діями, які не відповідали вищевказаним вимогам пунктів ПДР України, ОСОБА_3 , виїхавши на смугу зустрічного руху, в процесі виконання маневру обгону автомобіля «ВАЗ-2104» на перехресті вулиць Січових Стрільців Коновальця м.Монастириська, поставив себе в такі умови, які позбавили його технічної можливості зупинити керований автомобіль до траєкторії руху автомобіля «ВАЗ-2104».

Унаслідок цього водій ОСОБА_3 , повертаючись із зустрічної смуги на смугу руху свого напрямку, в процесі екстреного гальмування допустив зіткнення передньої лівої частини керованого автомобіля «FIAT-PUNTO 1.2 8V Active» з задньою лівою частиною автомобіля «ВАЗ-2104», яке відбулося по центру проїзної частини дороги (в межах осьової лінії дорожньої розмітки), в час коли водій «ВАЗ-2104», ОСОБА_9 , виконуючи маневр повороту ліворуч з вул.Січових Стрільців на вул.Коновальця розпочав виїзд керованого автомобіля на смугу зустрічного руху в напрямку вул.Коновальця.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ-2104» реєстраційний номер НОМЕР_2 , малолітня потерпіла ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала тілесні ушкодження в вигляді: відкритої черепно-мозкової травми голови у виді перелому кісток склепіння черепа (перелому лобної кістки), яка становила небезпеку для життя, та забою головного мозку, рани лобно-тім`яної ділянки голови, належать до тяжких тілесних ушкоджень.

Порушення обвинуваченим ОСОБА_3 , як водієм, вищевказаних вимогПДРУкраїни перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілій ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень.

Своїми необережними діями, обвинувачений ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 , вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч. 2 ст. 286 КК, визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення (злочину), вказавши на час, місце, спосіб його вчинення. Так обвинувачений у судовому засіданні повідомив, що 29.07.2018 року їхав автомобілем «FIAT-PUNTO 1.2 8V Active» реєстраційний номер НОМЕР_1 у м. Монастириська при швидкості близько 70 км\год. в напрямку м. Підгайці зі своїм товаришем ОСОБА_12 . Біля 16 год перед перехрестям (назву вулиці не пригадує) виїхавши на смугу зустрічного руху намагався здійснити обгін автомобіля ВАЗ 2104, який у той момент здійснював поворот ліворуч. Здійснюючи цей маневр, поставив себе в умови, які позбавили його технічної можливості зупинити керований ним автомобіль і внаслідок чого в процесі екстренного гальмування допустив зіткнення передньої лівої частини керованого ним автомобіля з задньою лівою частиною автомобіля «ВАЗ-2104». Зіткнення відбулось на самому перехресті по середині дороги. З місця ДТП не тікав, спиртного у той день не вживав, автомобіль був справний.

Після зіткнення він вийшов із автомобіля та спостерігав як із автомобіля «ВАЗ 2104» витягували травмовану дитину, допомоги у цьому не надавав, адже перебув у розгубленому стані. Вину свою визнав, просив вибачення в потерпілих. Повідомив, що працює у республіці Польща водієм. Вказав, що частково відшкодував майнову та немайнову шкоду потерпілій.

Цивільні позови сторони обвинувачення про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину та цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 16708,11 грн визнав повністю.

Щодо позовів потерпілої ОСОБА_5 , законного представника потерпілої в інтересах малолітньої ОСОБА_11 та законного представника цивільного позивача ОСОБА_13 ОСОБА_9 вказав, що визнає їх часково.

Просив суворо його не карати, зважити на його молодий вік, також просив не позбавляти права керування, оскільки працює водієм, і це є його єдиним засобом отримання доходу.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними та не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позицій.

Із показань потерпілої ОСОБА_5 отриманих під час судового розгляду слідує, що 29.07.2018 року близько 16 год. 00 хв. вона разом із ОСОБА_9 своєю онукою ОСОБА_11 та донькою ОСОБА_9 - Софією автомобілем ОСОБА_9 «ВАЗ 2104» повертались із м. Монастириська у с. Слобідка.

Потерпіла зазначила, що сиділа з переду на пасажирському сидінні, а на задньому сидінні сиділо двоє дітей: ОСОБА_14 і ОСОБА_15 . Софія сиділа з заді за водієм і тримала ОСОБА_15 біля себе. Проїжджаючи по вулиці Січових Стрільців водій ОСОБА_9 увімкнув лівий сигнал світлового покажчика повороту, оскільки необхідно було з`їжджати ліворуч, після початку маневру відчула сильний удар у задню праву частину їхнього автомобіля, який було спричинено автомобілем на якому рухався обвинувачений ОСОБА_3 після чого їхній автомобіль двічі перекинуло в сторону м. Монастириська.

Внаслідок ДТП вона отримала легкі тілесні ушкодження, а її онука ОСОБА_15 тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння. У ОСОБА_15 з обличчя текла кров, адже шкіра на лиці була повністю здерта, взагалі не було видно її очей. Після ДТП онука перебуває в стані постійної настороги, страху, має неприємні сновидіння, у неї порушився сон, похитнувся її психоемоційний стан.

Повідомила потерпіла й про те, що батька онука не має, а мати ОСОБА_16 , працює за межами території України протягом трьох років, і лише зараз має намір повернутися, оскільки необхідно займатися, в тому числі й лікуванням доньки.

Тому онука ОСОБА_15 перебуває на утриманні їхньої сім`ї.

Також потерпіла при призначенні покарання просила врахувати, що обвинувачений ОСОБА_3 з моменту вчинення ним злочину не намагався хоча б частково компенсувати їй та малолітній онуці майнову та немайнову шкоду, і лише ближче до завершення судового розгляду частково її відшкодував.

Однак не дивлячись на це, зважаючи на молодий вік обвинуваченого ОСОБА_3 , просила суд не позбавляти його волі, однак позбавити права керування транспортними засобами на певний строк.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються (щодо часу, місця, способу, форми вини, доказів що обґрунтовують пред`явленні цивільні позови, які визнанні обвинуваченим), з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм що у такому випадку вони будуть позбавленні права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) та кваліфікує його дії за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Отже призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин з необережності, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря нарколога та під наглядом лікаря психіатра не перебуває.

До обставин, які пом`якшують покарання суд відносить, активне сприяння у розкриті злочину та молодий вік обвинуваченого.

Між тим, суд не бере до уваги щире каяття, як обставину, що пом`якшує ОСОБА_3 покарання.

Законом не надається нормативного визначення поняттю «щире каяття». На це питання надає відповідь доктрина кримінального права та усталена судова практика.

Так, щире каяття це внутрішній, морально-психічний процес у свідомості особи, яка вчинила злочин. Щирим каяття є тоді, коли особа поряд із визнанням своєї провини та дачею правдивих показань, демонстрацією готовності понести заслужене покарання щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, співчуває потерпілому.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 осуджуючи свою протиправну поведінку не продемонстрував її активними діями. Судом встановлено, що з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло більше року, однак обвинувачений ОСОБА_3 , протягом досудового розслідування, саме коли потерпілі гостро потребували допомоги, жодних спроб добровільно відшкодувати хоча б частково матеріальну й моральну шкоду не здійснював, а лишень під час судового розгляду, ближче до його завершення, намагаючись вплинути на розсуд судді, частково її відшкодував.

Таким чином, така поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 не свідчить про усвідомлений осуд ним своєї поведінки та про щирість розкаяння.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Зважаючи на наведене, а також враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, відсутність обтяжуючих покарання обставин, думку потерпілої, законного представника потерпілої, цивільного позивача, які просили зважаючи на молодий вік обвинуваченого призначити покарання без ізоляції його від суспільства, однак із обов`язковим позбавленням права керування транспортними засобами, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити основне покарання у межах санкції статті обвинувачення ближче до нижчої її межі, а саме у виді позбавлення волі на певний строк з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.

Щодо додаткового покарання суд враховує правову позицію Верховного Суду від 29.05.2018 року по справі № 337/2916/16-к у якій вказано, що злочин, передбаченийч. 2 ст. 286 КК України,відноситься до категорії двооб`єктних злочинів, які одночасно посягають на приватні та публічні інтереси, а тому урахування думки потерпілого при призначенні покарання винуватому є обов`язковим.

З огляду на це, суд не бере до уваги доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , щодо неможливості призначення обвинуваченому додаткового покарання.

Водночас, з урахуванням пом`якшуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_3 обставин, відсутність обтяжуючих його обставин, позитивних даних про особу, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити даного обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку в два роки та з покладенням у період його дії передбачених ч. 1 ст. 76 КК України обов`язків, що буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів, оскільки за вищенаведеного виправлення та перевиховання вказаного обвинуваченого можливе без ізоляції останнього від суспільства.

Саме таке покарання, на переконання суду, буде співмірним вчиненому діянню, відповідатиме принципам гуманності, справедливості, індивідуалізації та невідворотності покарання.

У кримінальному провадженні стороною обвинувачення було заявлено два цивільні позови про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, а саме позов в інтересах держави в особі Тернопільської обласної ради про стягнення 6312,68 грн та позов в інтересах держави в особі Монастириської районної ради Тернопільської області про стягнення 3654,95 грн, які підлягають до задоволення з огляду їх визнання обвинуваченим ОСОБА_3 у повному обсязі, оскільки таке визнання цивільним відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Окрім цього, цивільним позивачем ОСОБА_9 заявлено позов з урахуванням уточнень про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 16708,11 грн, який обвинуваченим ОСОБА_3 визнано в повному обсязі. З огляду на те, що таке визнання цивільним відповідачем позову не порушує прав та інтересів інших осіб, позов підлягає задоволенню. Питання з приводу частково відшкодованої суми у розмірі 5000 грн підлягатиме врегулюванню на стадії виконання вироку, адже на цій стадії, суд позбавлений можливості вирішити це питання, оскільки цивільний позивач не подав з цього приводу письмової заяви, як того вимагає процесуальне судочинство.

Окрім цього у кримінальному провадженні також заявлені й іншими учасниками цивільні позови, а саме:

-Потерпілою ОСОБА_5 пред`явлено позов (т.1 а.м.к.с.64-68) з урахуванням уточнень (т.1 а.м.к.с.123) до обвинуваченого (цивільного відповідача) - ОСОБА_3 , співвідповідача - Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та Моторного (транспортного) страхового бюро України моральної шкоди в сумі 19000,00 грн та майнової шкоду в сумі 3000,00 грн.;

-Законним представником потерпілої в інтересах малолітньої внучки ОСОБА_11 ОСОБА_6 пред`явлено позов (т.1 а.м.к.с.72-76) з урахуванням уточнень (т.1 а.м.к.с.125) до обвинуваченого (цивільного відповідача) - ОСОБА_3 , співвідповідача - Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення з ОСОБА_3 та Моторного (транспортного) страхового бюро України майнову шкоду в сумі 5000,00 грн.

-Законним представником цивільного позивача ОСОБА_13 ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення з відповідача майнової шкоди в сумі 78,75 грн та моральної шкоди у сумі 25000 грн.

Разом з тим, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 вищевказані цивільні позови визнав частково, а Моторне (транспортне) страхове бюро України позови адресовані до нього не визнало, то суд вважає за необхідне дослідити в повному обсязі ці позови та додатки до них.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, суд встановив таке.

Потерпіла, обґрунтовуючи позовні вимоги покликалася на те, що вона будучи пасажиром транспортного засобу «ВАЗ 2104» внаслідок ДТП, винуватцем якої був обвинувачений ОСОБА_3 , отримала легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я тривалістю понад шість днів, але не більше чим три тижні. Внаслідок ДТП потерпілу було доставлено в поліклінічне відділення Монастириської ЦРКЛ до лікаря травматолога де вона проходила значний час амбулаторне лікування. Заподіяна потерпілій шкода призвела до моральних страждань, що проявилися у вигляді душевних хвилювань через заподіяні тілесні ушкодження, втраті нормальних життєвих зв`язків. Крім цього, наслідки перенесеної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: швидкої втоми, пасивності, зниженого настрою, пригніченості, образливості, настороги, тривоги з приводу майбутнього. Потерпіла оцінила моральну шкоду в розмірі 19000 грн. Також потерпіла просила відшкодувати їй 3000 грн витрат на лікування.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав позов щодо заподіяння потерпілій матеріальної шкоди здоров`ю у розмірі 3000 грн і як убачається із розписки від 25.09.2019 року добровільно їх відшкодував (т.1 а.м.к.п. 189).

Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральних страждань обвинувачений ОСОБА_3 позов в цій частині визнав частково в розмірі 3000 грн.

Моторне (транспортне) страхове бюро України до суду надіслало відзив на позов ОСОБА_5 в якому просило відмовити потерпілій в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи співвідповідача в основному зводилися до відсутності правових підстав для відшкодування шкоди, адже в супереч ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпіла не зверталася до Моторного (транспортного) страхового бюро України, що позбавляє її права на отримання страхового відшкодування. Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди співвідповідач вказував на неможливість її розрахувати, оскільки така шкода відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розраховується з витрат понесених потерпілим при лікуванні, а враховуючи те, що жодних доказів про понесені потерпілою виплати за ушкоджене здоров`я не представлено, відсутні правові підстави у стягненні моральної шкоди з співвідповідача.

Розглядаючи позовну вимогу щодо відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає за необхідне вказати про таке.

Як зазначалося вище, обвинувачений ОСОБА_3 (один із відповідачів) визнав позов повністю, інший із відповідачів Моторне (транспортне) страхове бюро України позов не визнав та проти його задоволення заперечив, покликаючись, у тому числі, на недоведеність понесених потерпілою витрат.

Таким чином, суд не приймає визнання обвинуваченим ОСОБА_3 позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, оскільки іншим відповідачем заперечується позов повністю через його недоведеність. Тобто, ця позовна вимога підлягає доведенню у змагальному порядку.

У відповідності дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, тягар доведення саме розміру понесених потерпілою матеріальних витрат, які вона має намір компенсувати, покладається на неї.

Між тим, оцінюючи подані потерпілою докази на обґрунтування позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди (т.1 а.м.к.п.69-71) суд не знаходить серед них жодних, які містили б дані про понесені потерпілою витрати на лікування внаслідок отриманих тілесних ушкоджень під час ДТП.

За таких обставин, суд відмовляє повністю в задоволенні позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди за недоведеністю.

Щодо цивільного позову потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до роз`яснень, даних у п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема, враховуються стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до переконання, що у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок злочинних дій обвинуваченого потерпілій заподіяно моральну шкоду, оскільки вона внаслідок отриманих тілесних ушкоджень перенесла фізичний біль, оскільки отримала забій лобної ділянки голови, різані рани 3-4 пальців правої руки, душевні страждання та нервове напруження, переживання та незручності, що змінило звичний спосіб життя потерпілої та потребувало додаткових зусиль для його відновлення.

Таким чином, на підставі вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір завданої моральної шкоди слід визначити в сумі 10000 грн.

Відповідно до статті26-1Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

З наведеної норми випливає, що відшкодування моральної шкоди страховиком відбувається лише за умови ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди потерпілого, який заявляє таку вимогу. Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (стаття 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У разі відсутності доказів спричинення матеріальної шкоди здоров`ю, моральну шкоду має відшкодовувати винна особа.

Саме до такого висновку прийшов Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 липня 2019 року у справі № 442/3106/14-ц (61-18785св18).

У той же час, як було встановлено, шкода здоров`ю потерпілій ОСОБА_5 під час дорожньо-транспортної пригоди недоведена, що в свою чергу виключає можливість відшкодування моральної шкоди страховиком.

За таких обставин позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у вищевизначеному розмірі зі стягненням цієї суми з винної особи обвинуваченого ОСОБА_3 .

Вирішуючи цивільний позов законного представника потерпілої в інтересах малолітньої ОСОБА_11 до ОСОБА_3 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, суд встановив таке.

Відповідно до ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1187ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В судовому засіданні 06.11.2019 року представник потерпілої адвокат ОСОБА_7 просив суд врахувати й прийняти до уваги зміну прохальної частини позову, а саме виключення з його тексту слова солідарно. Суд згідно протокольної ухвали врахував вказане уточнення.

Як убачається з встановлених судом обставин, автомобіль «FIAT-PUNTO 1.2 8V Active» реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований в Республіці Польща, а цивільна відповідальність водія цього транспортного засобу застрахована згідно з міжнародним страховим сертифікатом«Зелена карта»№ PL/12/4400379 на період з 06.07.2018 по 28.05.2019 року (т. 1 а.м.к.п. 126).

Відповідно до пункту «в» ст. 41.2 ЗаконуУкраїни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат «Зелена картка», що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка.

Відповідно до статті 3 Конвенції про право, що застосовується до дорожньо-транспортних пригод від 04 травня 1971 року (ратифікована Законом України № 3513-VI від 15 червня 2011 року), правом, що застосовується, є внутрішнє право Держави, у якій відбулася пригода.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 49 Закону «Про міжнародне приватне право» № 2709-ІV від 23 червня 2005 року згідно якої права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Отже, правовідносини з приводу виплати страхового відшкодування за страховим сертифікатомЗелена карта№ PL/12/4400379, регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV від 01 липня 2004 року.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 статті 9 ЗаконуУкраїни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно пункту 9.4 ЗаконуУкраїни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. При цьому, страхова сума зазначається в Договорі страхування на дату його укладення.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ЗаконуУкраїни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

В даному випадку цивільна відповідальність була застрахована міжнародним договором страхування«Зелена Карта»,а страховий сертифікат «Зелена Картка» було оформлено в Польщі.

Умови міжнародного договору страхування«Зелена Карта»не передбачають розміру страхової суми, така сума по вказаним видам страхових договорів визначається згідно лімітів, які затверджуються Радою Бюро міжнародної системи автомобільного страхування та оприлюднюються на її офіційному сайті та на офіційному сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке забезпечує членство України в міжнародній системі автомобільного страхування«Зелена Карта»та виконання загальновизнаних зобов`язань перед уповноваженими організаціями інших країн членів цієї системи.

Згідно лімітів, затверджених Радою Бюро міжнародної системи автомобільного страхування для України, що діяли до 13.12.2018 року сума страхового покриття для України становить 100 000,00 грн. (http://www.mtsbu.ua/ua/for_consumers/green_card/115182/).

Статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до пункту 24.1 ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Положення ст.1194ЦК України передбачають, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що обов`язок по відшкодуванню потерпілій ОСОБА_11 в інтересах якої її законним представником заявлений цивільний позов майнової та моральної шкоди має нести Моторне (транспортне) страхове бюро України в межах ліміту, затвердженого Радою Бюро міжнародної системи автомобільного страхування для України, а обвинувачений ОСОБА_3 в межах сум, які не покриває розмір страхової виплати.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження (т. 1 а.м.к.п. 84) потерпіла ОСОБА_11 з 29.07.2018 по 29.07.2018 року перебувала на лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Монастириської ЦРКЛ (1 ліжко/день) з діагнозом: відкрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, скальповані рани лобної ділянки голови, вдавлений перелом лобної кістки зліва (дорожньо-транспртна пригода).

В подальшому, як слідує із матеріалів кримінального провадження, зокрема з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 9229 (т. 1 а.м.к.п. 83) потерпіла ОСОБА_11 з 30.07.2018 року по 10.08.2018 року перебувала на лікуванні у Тернопільській обласній дитячій клінічній лікарні реанімаційного відділення з діагнозом «Відкрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку. Перелом кісток склепіння черепа зліва. Скальпована рана лобно-тім`яних ділянок. Дефіцитна анемія середнього ступеня важкості змішаного ґенезу».

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження представником потерпілої заявлений позов про стягнення 5000 грн матеріальної шкоди, натомість до цивільного позову надані чеки на придбання ліків та виробів медичних препаратів на загальну суму 4499,13 грн.

Оцінюючи в сукупності надані представником потерпілої суду чеки (т. 1 а.м.к.п 78-80) на придбання ліків та наявний в матеріалах кримінального провадження епікриз Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні та повідомлення Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні №426-01/11 від 14.05.2019 року (т. 1 а.м.к.п 81-82) про придбання батьками потерпілої за власні кошти наступних препаратів: Магне В6 (5 табл.), Нурофен сироп (1 фл.), Амікацин (5 фл.), Діцинон (5 амп.), Діакарб (4 табл.), Аспаркам (10 табл.), Аскорутин (10 табл.), Лактовіт (4 капс.), Інфулган (2 фл.), Дімедрол (3 амп.), Вікасол (2 амп.), L-лізин есценат 0,1% по 10 мл (1 амп.), а також вироби медичного призначення: система для переливання крові (1 шт.), периферичний катетер (2 шт.), лейкопластир (1 шт.), шприци «2» - 14 шт., шприци «5» - 18 шт., шприци «10» - 13 шт. та проводилась комп`ютерна (діагностика) томографія головного мозку а також лицевого черепа, суд вважає обґрунтованим та доведеними належними доказами витрати пов`язані із лікуванням потерпілої ОСОБА_11 в сумі 1811 грн 87 коп, що складається з вартості придбаних лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Однак не підлягають до задоволення вимоги представника потерпілої в частині стягнення понесених витрат на суму 1638,26 грн, а саме на придбання:

-шприців «2» в кількості 9 шт. на суму 11,70 грн;

-шприців «10» в кількості 1 шт. на суму 2,25 грн;

-«Натуріно Полуниці» на суму 14,50 грн;

-«Скальпеля стерильного» на суму 7,60 грн;

-«Мальтофер сиропу» на суму 218,50 грн;

-«Мила натурального 85г» на суму 8,20 грн;

-«Води мінеральної Йодо 1,5л» на суму 9,50 грн;

-«Кепотан гелю 15 туба» на суму 292,50 грн;

-«Карти лікувальної» на суму 356,20 грн;

-«Води доброї 0,5л» на суму 7,20 грн;

-«Канюлі G24 на суму 11,60 грн;

-«Канюлі 22G» на суму 10,80 грн;

-«Пробірок та сирветок» на суму 15,30 грн;

-«Ургосивалу» на суму 70,00 грн;

-«RoNA 5х3,10 на суму 15,50 грн;

-«Рукавиць S Nitrulex PF на суму 21,00 грн;

-«Ватних палочок» на суму 7,40 грн;

-«Брилю зеленого» на суму 4,10 грн;

-«Аплікатору з пробіркою» на суму 4,00 грн;

-«Ємності для забору калу» на суму 3,50 грн;

-«Води Малиш 1,5л» на суму 10,60 грн;

-«Серветок Ультра компа кт №72» на суму 41,50 грн;

-«Пеленки стерильної 60х60 №1» на суму 7,60 грн;

-«Рушника білого ZZ паперового на суму 19,50 грн;

-«Бахіл» на суму 3,00 грн;

-«Мила рідкого 300 г натурального» на суму 20,20 грн;

-«Дексарону» на суму 54,50 грн;

-«Бинта еластичного» на суму 12,00 грн;

-«Пробірки д/коагуляції з цитратом 3,6 мл» на суму 6,75 грн;

-«Пробірки 5,0 мл 57х15» на суму 12,20 грн.;

-«Дитячих підгузників PAMPERS на суму 98,61 грн;

-«Пелюшок 60х90 см №3» на суму 31,50 грн;

-«Канюлі 26G» на суму 14,70 грн;

-«Води АКВІО 1,25л» на суму 7,50 грн;

-«Шприца однор. 20мл 5х3.10» на суму 15,50 грн;

-«Підгузників DADA PREMIUM на суму 191,25 грн.

оскільки вказані витрати не підтверджені належними та допустимими доказами щодо їх необхідності у зв`язку з лікуванням потерпілої.

А понесені витрати згідно товарних чеків (т.1 а.м.к.п. 77) від 29.07.2018 року (4 товарних чека), на загальну суму 1049, 00 грн, а саме:

-Товарний чек на загальну суму 33,90 грн,

-Товарний чек на загальну суму 398,25 грн,

-Товарний чек на загальну суму 418, 70 грн,

-Товарний чек на загальну суму 198,15 грн.

не підлягають до задоволення, оскільки витрати не підтверджені належними та допустимими доказами, які можуть ідентифікувати продавця таких ліків та виробів медичного призначення.

Таким чином, з Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягають стягнення витрати, у зв`язку з лікуванням малолітньої потерпілої ОСОБА_11 в сумі 1811,87 грн, що в межах ліміту страхової відповідальності.

Щодо цивільного позову законного представника потерпілї в частині відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне.

Сталою судовоюпрактикою передбачено,що,розмір грошовоговідшкодування моральноїшкоди визначаєтьсясудом залежновід характеруправопорушення,глибини фізичнихта душевнихстраждань,погіршення здібностейпотерпілого абопозбавлення йогоможливості їхреалізації,ступеня виниособи,яка завдаламоральної шкоди,якщо винає підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З матеріалів провадження вбачається, що законний представник потерпілої ОСОБА_11 подав цивільний позов, в якому моральну шкоду, оцінив у 190 000 грн, обґрунтував її душевними стражданнями, які внучка пережила у зв`язку із заподіянням значного болю внаслідок ДТП, оскільки отримала відкриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, вдавлений перелом склепіння кісток черепа, скальповану рану лобної ділянки. Окрім цього зазначав, щовнучка після ДТП відчуває постійний емоційним дискомфортом, переживання, зайві хвилювання, що перешкоджає їй активно та повноцінно себе реалізувати. Також законний представник у судовому засіданні вказував, що малолітня потерпіла дуже змінилася після ДТП, адже перебуває в стані постійної настороги, страху, має неприємні сновидіння, у неї порушився сон.

Суд, при вирішенні цієї позовної вимоги бере до уваги норми законодавства на які було зроблено посилання вище, зокрема приписи ч. 2 ст. 23 ЦК України, ч. 1 ст. 1167 ЦК України, та рекомендації відображені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 р.

Отже, в частині визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд врахує, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_3 , які полягали у порушенні Правил безпеки дорожнього руху, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди, потерпілій ОСОБА_11 заподіяно моральну шкоду, а наслідки для потерпілої є психотравмуючими, адже обумовили порушення фізичної, психоемоційної та соціальної сфер існування, перешкодили активній та повноцінній життєдіяльності та викликали формування негативних психологічних переживань.

Зважив суд і на молодий вік потерпілої (3 роки), яка змушена була у такому віці, із несформованою ще психікою, перенести фізичний біль, обумовлений спричиненими їй тяжкими тілесними ушкодженнями, пережила емоційний стрес, у зв`язку з чим у неї виникала вимушена необхідність адаптовуватися до нових, дискомфортних умов існування та життєдіяльності, а негативні наслідки вчинення злочину потягли за собою тривале нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучення фізичних, душевних та матеріальних ресурсів на їх подолання і компенсацію. Окрім цього, моральні страждання негативно позначилися на житті малолітньої потерпілої, а саме малолітня відчуває переживання, насторогу, страх порушення сну, нервозність. Тобто у малолітньої потерпілої після ДТП відбулися психосоматичні та психоемоційні зміни.

За таких обставин, суд вважає, що моральна шкода є очевидною.

Отже, враховуючи глибину і тривалість моральних страждань, суд дійшов висновку про необхідність визначення розміру моральної шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_11 неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_3 у сумі 1000 0000 грн, що відповідатиме принципу розумності, виваженості та справедливості та буде співмірною компенсацією за немайнові втрати потерпілої.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком відшкодовується потерпілому-фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

За таких обставин, розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню із Моторного (транспортного) страхового бюро України становить 5 % з розміру страхової виплати за шкоду заподіяну життю та здоров`ю, тобто 90,59 грн. (5% від 1811,87 грн.).

Таким чином, з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_11 підлягає до стягнення 99909,41 грн. моральної шкоди.

Як указано Великою Палатою Верховного Суду у справі №465/4621/16-к, провадження №13-24кс19: - «Для задоволення цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування у порядку, визначеному статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим».

З огляду на це, доводи у відзиві представника Моторного (транспортного) страхового бюро України про те, що потерпіла не набула правових підстав на отримання відшкодування за рахунок коштів Моторного (транспортного) страхового бюро України, оскільки нею не було виконано вимог, передбачених ст. 35 Закону №1961-ІV, суд не бере до уваги.

Питання з приводу часткового відшкодованих обвинуваченим сум підлягатиме врегулюванню на стадії виконання вироку, адже на цій стадії, суд позбавлений можливості вирішити це питання, оскільки цивільний позивач не подав з цього приводу письмової заяви, як того вимагає процесуальне судочинство.

Вирішуючи цивільний позов законного представника цивільного позивача ОСОБА_13 ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення з відповідача майнової шкоди в сумі 78,75 грн та моральної шкоди у сумі 25000 грн суд встановив таке.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що позов визнає частково. Зазначив, що моральна шкода визначена позивачем є завищена, важає обґрунтованою моральну шкоду у сумі 5000 грн. В частині матеріальної шкоди на суму 78,75 грн позов визнав повінстю. Крім цього, обвинувачений надав розписку про відшкодування 1000 грн.

Токож, обвинувачений ОСОБА_3 зазначав, що з огляду на застраховану цивільнау відповідальність відповідальним за шкоду, в тому числі, є страховик.

На цей аргумент, представник потерпілого адвокат ОСОБА_10 апелювала тим, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, а тому, за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, оскільки саме ця особа на законних підставах володіла джерелом підвищеної небезпеки, незважаючи на те, що його цивільно-правова відповідальність застрахована.

Як кримінальне так і цивільне судочинство здійснюється за принципом дизпозитивності. Зважаючи на цей принцип, розгляд цивільного позову в кримінальному провадженні має відбуватися не інакше як за зверненнямособи та в межах заявлених нею вимог, з урахуванням того, що позивач у справі розпоряджається своїми правами щодопредмета та підстав споруна власний розсуд. Отже, отриманий результат при реалізації позивачем своїх прав залежить від ефективності обраних ним правових та процесуальних методів.

Разом з тим, коли особа не бажає захищатися ефективно, то суд не повинен втручатися у її приватний інтерес та нав`язувати їй вигідне для неї рішення, оскільки це суперечило б принципам рівності та змагальності сторін у процесі, що в свою чергу поставило б під сумнів безсторонність суду.

Як установлено в судовому засіданні, цивільна відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 була застрахована міжнародним договором страхування«Зелена Карта». А отже, Моторне (транспортне) страхове бюро України є відповідальною особою за спричинену шкоду внаслідок ДТП потерпілим відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах лімітів, затверджених Радою Бюро міжнародної системи автомобільного страхування.

Як убачається з лімітів Ради Бюро міжнародної системи автомобільного страхування, заявлена цивільним позивачемми сума охоплюється лімітом відповідальності страховика.

За таких обставин позов повинен бути заявлений до Моторного (транспортного) страхового бюро України. Натомість, такі вимоги до цього відповідача заявлені не були, тому позов до винної особи (обвинуваченого ОСОБА_3 ) є необґрунтованим.

Ця позиція суду узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц та від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц де вказано: «покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Окрім цього, саме так орієнтує судову практику й апеляційна інстанція, доприкладу постанова Апеляційного суду Тернопільської області від 22 серпня 2018 року.

Таким чином, недотримання усталеної судової практики, без належних та достатніх для цього обґрунтувань, суперечитиме принципу юридичної визначеності, що є одним із елементі верховенства права.

(!) Разом з цим, відмова в позові з вищенаведених підстав не позбавляє цивільного позивача звернутися з позовом до суду в порядку цивільного судочинства обґрунтовуючи його іншими правовими підставами.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати та в якому розмірі.

Відповідно до ст. 124 КПК України, у матеріалах кримінального провадження є процесуальні витрати за проведення судових експертиз, зокрема, проведені:

-судова автотехнічна експертиза і надано висновок за № 5-480/18, вартість експертизи становить 858 грн.;

-судова автотехнічна експертиза і надано висновок за № 5-479/18, вартість експертизи становить 858 грн.;

-судова автотехнічна експертиза і надано висновок за № 5-477/18, вартість експертизи становить 429 грн.;

-судова транспортно-трасологічна експертиза і надано висновок за № 5-478/18, вартість експертизи становить 1716 грн.;

-судова автотехнічна експертиза і надано висновок за № 5-667/18, вартість експертизи становить 1144 грн.;

-судова авто товарознавча експертиза і надано висновок за №6.2-51/19, вартість експертизи становить 1570,10 грн;

-судова автотехнічна експертиза і надано висновок за № 4.6-197/19, вартість експертизи становить 1570,10 грн.

Відтак, ці процесуальні витрати на загальну суму 8145,20 грн. на залучення експерта за ініціативою сторони обвинувачення, відповідно до ч. 2 ст. 122 та ч. 2 ст. 124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Строк дії запобіжного заходу особистого зобов`язання, закінчився 21 червня 2019 року, жодних клопотань щодо обрання запобіжного засобу від сторони обвинувачення до суду не надходило, а відтак суд позбавлений з власної ініціативи вирішувати це питання.

З оглядуна вищевказане,керуючись статтями8,129Конституції України,статтями 369,371,373-374КПК України,суд

у х в а л и в :

1. ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2ст. 286 КК Українита призначити йому за даним кримінальним правопорушенням (злочином) покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

2. На підставіст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 (два) роки.

3. Згідно п.п. 1, 2 ч. 1ст. 76 КК Українипокласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1). періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2). повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

4. Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Тернопільської обласної ради до ОСОБА_3 про стягнення з останнього на користь обласного бюджету для перерахування Тернопільській обласній раді, кошти, витрачені на лікування малолітньої потерпілої від злочину ОСОБА_11 в сумі 6312,68 грн, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь обласного бюджету для перерахування Тернопільській обласній раді, кошти, витрачені на лікування малолітньої потерпілої від злочину ОСОБА_11 в сумі 6312 (шість тисяч триста дванадцять) грн. 68 коп, з яких 5720 грн 00 коп на р/р 35417041745829 в ГУДКСУ у Тернопільській області, код 02001305, МФО 838012, а 592 грн 68 коп на р/р 35418041045829 в ГУДКСУ; у Тернопільській області, код 02001305, МФО 838012.

5. Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Монастириської районної ради Тернопільської області до ОСОБА_3 про стягнення з останнього на користь місцевого бюджету для перерахування Монастириській районній раді Тернопільської області, кошти, витрачені на лікування малолітньої потерпілої від злочину ОСОБА_11 в сумі 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн 95 коп задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь місцевого бюджету для перерахування Монастириській районній раді Тернопільської області, кошти, витрачені на лікування малолітньої потерпілої від злочину ОСОБА_11 , в сумі 3654, (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн 95 коп (р/р 35413075264109 в ГУДКСУ у Тернопільській області, код ЄДРПОУ 36338715, МФО 838012).

6. Цивільний позов ОСОБА_9 представника неповнолітнього цивільного позивача ОСОБА_13 про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 16708 (шістнадцять тисяч сімсот вісім) грн. 11 коп задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_9 законного представника неповнолітнього цивільного позивача ОСОБА_13 матеріальну шкоду в сумі 16708 (шістнадцять тисяч сімсот вісім) грн. 11 коп.

7. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 законного представника неповнолітнього цивільного позивача ОСОБА_13 щодо стягнення з ОСОБА_3 в його користь завданої моральної шкоди відмовити.

8. Цивільний позов ОСОБА_5 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та співвідповідача - Моторного (транспортного) страхового бюро України відділ регламентних виплат з міжнародного страхування, моральної шкоди в сумі 19000 (дев`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

9. Цивільний позов ОСОБА_6 , законного представника малолітньої ОСОБА_11 , про стягнення з ОСОБА_3 та співвідповідача - Моторного (транспортного) страхового бюро України моральної шкоди в сумі 190000 (сто дев`яносто тисяч) грн. 00 коп та майнової шкоди в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп задовольнити частково.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України в користь ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_11 майнову шкоду в сумі 1811 (тисячу вісімсот одинадцять) грн. 87 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_11 моральну шкоду в сумі 99909 (дев`яносто дев`ять дев`ятсот дев`ять) грн. 41 коп.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України в користь ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_11 моральну шкоду в сумі 90 (дев`яносто) грн. 59 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_6 , законного представника малолітньої ОСОБА_11 відмовити.

10. Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз, а саме за:

-судову автотехнічну експертизу № 5-480/18 - 858 грн.;

-судову автотехнічну експертизу № 5-479/18 - 858 грн.;

-судову автотехнічну експертизу № 5-477/18 - 429 грн.;

-судову транспортно-трасологічну експертизу № 5-478/18 - 1716 грн.;

-судову автотехнічну експертизу - № 5-667/18 - 1144 грн.;

-судову автотоварознавчу експертизу №6.2-51/19 - 1570 грн 10 коп;

-судову автотехнічну експертизу № 4.6-197/19 - 1570 грн 10 коп., загальна сума яких складає 8145 грн. (вісім тисяч сто сорок п`ять) грн. 20 коп.

Після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_3 паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 22.07.2014 року, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції, в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині вирок, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Монастириський районний суд Тернопільської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1