Рішення

від 18.11.2019 по справі 214/5238/19

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/5238/19

2/214/2427/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 листопада 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Прасолова В.М.

при секретарі - Улятовській М.О.

за участю позивачки - ОСОБА_1

за участю представників позивачки - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю представників відповідачів - Ольховської А.М., Сильникової А.О.,

Рябченко І.В . , Сови Ю.В. ,

за участю представника третьої особи - Фролової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради, Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Криворізька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради Дніпропетровської області, про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 16 липня 2019 року, в якому просить суд: стягнути солідарно з відповідачів - Криворізької міської ради та Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради спричинену їй моральну шкоду в сумі 50 000 грн., а також судові витрати по справі.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивачка зазначає наступне. Її син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Криворізькій спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради Дніпропетровської області. 22 травня 2017 року приблизно о 12 год. 00 хв. в приміщенні навчального закладу на шкільній перерві йому були причинені тілесні ушкодження, а саме забій спинки носа, посттравматичний риніт, перелом кісток носа. Відповідно до акта судово-медичного дослідження дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які причинили короткочасний розлад здоров`я. Вказані тілесні ушкодження ОСОБА_6 умисно спричинив його однокласник ОСОБА_7 у зв`язку з тим, що педагоги даного учбового закладу не здійснювали належним чином контроль за дітьми в школі під час шкільних перерв і діти не знаходилися під контролем та опікою педагогів. Після отримання тілесних пошкоджень син позивачки почав плакати, задихатися і кричати від болю. Почувши крик, до нього підійшла вахтова чергова та запитала, що сталося, але він не зміг пояснити що сталося, так як задихався від болю. Учні, які в той момент знаходилися поруч, розповіли, що трапилося, а саме що його навмисно головою однокласник вдарив в ніс. Не зважаючи на це, вона не викликала класного керівника, а відправила його на третій поверх до кабінету англійської мови, не відвела до медпункту і нікому про цей інцидент не повідомила. На уроці англійської мови йому стало погано і він заснув, і тільки тоді учитель англійської мови відправив його самого без супроводу до медпункту, що знаходиться на першому поверсі. З медпункту школи сина не доставили для обстеження до медичної установи, а відправили знову на урок, при тому що у нього була гематома. Стан здоров`я сина різко погіршився і вже вони як батьки доставили його в КЗ Криворізька міська лікарня №8 ДОР, де сину лікарі надали професійну допомогу та поставили діагноз: перелом кісток носу, забій спинки носа та посттравматичний риніт. Курс лікування ОСОБА_6 проходив понад 21 день. 14 червня 2017 року за фактом спричинення синові тілесних пошкоджень Саксаганським ВП Криворізьким ВП ГУНП в Дніпропетровській області відповідні відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань з попередньою правовою кваліфікацією - за ч.1 ст.125 КК України. В рамках цього кримінального провадження постановою слідчого її було залучено в якості законного представника потерпілого - малолітнього сина ОСОБА_6 25 липня 2017 року постановою слідчого Саксаганського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області кримінальне провадження закрито на підставі ст.284 ч. 1 п.2 КПК України, так як ОСОБА_7 не являється суб`єктом даного кримінального правопорушення (на момент вчинення даного кримінального правопорушення йому виповнилось 9 років). На переконання позивачки, вказане кримінальне правопорушення вчинене з вини педагогічного колективу КЗОШ №107, який неналежним чином виконував свої функціональні обов`язки, не здійснював контроль за учнями на шкільних перервах, діти були не контрольовані й представлені самі собі. В результаті недбалого відношення педагогічного колективу до своїх функціональних обов`язків, що призвело до отримання її сином тілесних пошкоджень, позивачці завдано матеріальну та моральну шкоду. Матеріальна шкода полягає в придбанні медикаментів, поїздках до медичного закладу, однак вимог про відшкодування матеріальної шкоди в позові не заявляє, за винятком витрат на проведення СМЕ, так як чеки та квитанції на придбання медикаментів не зберігалися. Суму спричиненої моральної шкоди оцінює в 25 000 грн., виходячи з того, що протягом понад 20 днів вона переносила нервові потрясіння, хвилювалась за стан здоров`я сина. У зв`язку з отриманими сином тілесними ушкодженнями був порушений її побут, вона не могла займатися своєю основною роботою, порушувалися життєві зв`язки, пов`язані з роботою. Також вона переживала за те, чи не позначиться отримана сином травма на його здоров`ї в майбутньому. Відповідачем по справі вона визначає Криворізьку міську раду у зв`язку з тим, управління освіти та науки Криворізької міської ради, як і КЗОШ №107 не являють самостійними юридичними особами, їх фінансування проводиться за рахунок коштів бюджету міста, розпорядником яких є Криворізька міська рада і якій є підконтрольні як відділ освіти, так я загальноосвітні школи. На підставі рішення Криворізької міської ради від 10 січня 2018 року №271 Про затвердження переліків підприємств, закладів і установ комунальної власності міста, що перебувають в управлінні уповноважених органів, відділів, управлінь інших виконавчих органів міської Ради та виконкомів районних у місті Рад в якості співвідповідача по справі нею залучено також Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради. Досудове врегулювання спору не можливе, так як педагогічний склад школи і відповідальні працівники відділу освіти, куди вона зверталася, фактично її ігнорували, службове перевірку по викладеним фактам не проводили.

В судовому засіданні позивачка та її представники - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , кожен окремо, пред`явлені вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених в позові. Зазначали про неможливість позасудового врегулювання спору. Окремо вважали, що коло відповідачів по справі ними визначено вірно, з урахуванням характеру спірних правовідносин.

Позивачка також зазначила, що до лікарні зверталися через певний час, так як став погіршуватися стан дитини. 25 травня 2018 року син приймав участь у концерті. До батьків учня, який завдав ушкодження сину, про відшкодування шкоди не зверталися. Моральна шкода полягає в тому, що вона є матір`ю, водила сина по лікарням, ходила в поліцію, школу, купляла ліки, що син внаслідок травми не зміг закінчити музичну школу.

Представники відповідача - Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Підтримали позицію, викладену у відзиві на позов, в якому зазначили наступне. Предметом позовних вимог ОСОБА_1 по справі є відшкодування моральної шкоди, спричиненої злочином, зокрема, моральної шкоди у зв`язку з отриманими сином позивачки тілесними ушкодженнями, що були завдані ОСОБА_7 в приміщенні КЗОШ №107. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Щодо вимог позивачки, заявлених до виконкому Саксаганської районної у місті ради, зазначили наступне. Згідно з ч.1 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Відповідно до ст.ст.22, 23 Закону України Про освіту , юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти. Обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти. Згідно зі ст.26 Закону України Про освіту , керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти. Повноваження (права і обов`язки) та відповідальність керівника закладу освіти визначаються законом та установчими документами закладу освіти. Керівник є представником закладу освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу освіти. Обсяг автономії, повноваження (права і обов`язки) та відповідальність керівника закладу освіти закріплені в статуті. Відповідно до п.1.6 статуту Криворізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради Дніпропетровської області, затвердженого наказом управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради № 195ум від 7 листопада 2016 року, заклад є юридичною особою, може мати реєстраційний та інші рахунки в органах Державної казначейської служби України та в банківських установах, самостійний баланс, має печатку, штамп і бланки закладу. Відповідно до п. 1.11 Статуту, заклад самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах своєї компетенції, передбаченої чинним законодавством України, та власним статутом. Відповідно до п.1.16 Статуту, заклад несе відповідальність перед особою, суспільством і державою згідно з чинним законодавством України за реалізацію головних завдань. Відповідно до положень п.п.6.1, 6.6 Статуту, безпосереднє керівництво закладом здійснює його директор, який: здійснює керівництво педагогічним колективом, забезпечує раціональний добір і розстановку кадрів; організовує навчально-виховний процес; відповідає за якість і ефективність роботи педагогічного колективу; забезпечує права учнів на захист їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства; розпоряджається у встановленому порядку майном, і коштами закладу; несе відповідальність за свою діяльність перед учнями, батьками. Відповідно до положень п.5.8 Статуту, педагогічні працівники зобов`язані захищати учнів від будь-яких форм фізичного або психічного насильства. Згідно з п. 7 Статуту, заклад реалізує конституційні права учасників освітньо-виховного процесу на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності; на належні, безпечні і здорові умови праці й навчання. Організація з охорони праці в закладі покладається на керівника закладу. Відповідно до положень п. 7.2.2 Статуту, заклад у своїй діяльності зобов`язується забезпечити належні умови праці, навчання, охорони життя і здоров`я, відпочинку учасників освітнього процесу. Враховуючи вищевикладене, виконком Саксаганської районної у місті ради є неналежним відповідачем у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди. В свою чергу, Криворізька спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради Дніпропетровської області є самостійною юридичною особою, має автономію, несе самостійну відповідальність, в тому числі за забезпечує права учнів на захист їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства та несе відповідальність за свою діяльність перед учнями, батьками. Крім того, позивачка у позовній заяві зазначає, що моральну шкоду їй було завдано саме в результаті дій педагогічного колективу Криворізької спеціалізованої школи №107 - третьої особи у справі. Відповідно до ЦПК України визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Відповідач не наділений процесуальним правом клопотати про заміну неналежного відповідача, згідно ст. 51 ЦПК України. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Таким чином, можна зробити висновок про відсутність будь-яких дій, бездіяльності зі сторони відповідача по відношенню до позивачки, які б знаходилися у причинно-наслідковому зв`язку з моральною шкодою, начебто завданою останній. Щодо хибності посилання позивачки на те, що Криворізька загальноосвітня школа №107 не є самостійною юридичною особою, оскільки її фінансування проводиться за рахунок коштів бюджету міста. Так, згідно з п.3 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, установа незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду кошторису за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією). Відповідач, відповідно до п.12 Порядку, розглядає показники проектів кошторисів щодо законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків бюджету та надання кредитів з бюджету, правильності їх розподілу відповідно до економічної класифікації видатків бюджету та класифікації кредитування бюджету, повноти надходження доходів або повернення кредитів, додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства та складають проекти зведених кошторисів. Відповідно до п. 1.9 Статуту, власник або уповноважений ним орган здійснює фінансування Закладу, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі, інженерні комунікації, обладнання, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, харчування учнів. Відповідно до п.6.6 Статуту, директор закладу розпоряджається у встановленому порядку майном і коштами закладу. Отже, Криворізька спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради Дніпропетровської області є самостійною юридичною особою та самостійно розпоряджається коштами закладу. Щодо відсутності підстав для відшкодування позивачці моральної шкоди. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Як визначено ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Як слідує з абз.2 п.5 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно, обов`язок доказування моральної шкоди покладено на позивачку. Відповідно до п.п.1, 2, 6 розділу ІV Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 26 грудня 2017 року №1669: керівник закладу освіти є відповідальним за створення безпечних умов освітнього процесу; заступник керівника закладу освіти організовує і контролює виконання керівниками структурних підрозділів заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов освітнього процесу; класний керівник є відповідальним за збереження життя і здоров`я здобувачів освіти під час освітнього процесу. Відповідно до п. 20 розділу ІІ Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 31 серпня 2001 року № 616, нещасні випадки, що трапилися з учасниками навчально-виховного процесу і не спричинили втрату здоров`я, наслідком яких є мікротравми, засвідчуються і реєструються медичним працівником навчального закладу в окремому журналі реєстрації мікротравм, що сталися з учасниками навчально-виховного процесу, згідно з додатком 4 до цього Положення. Такі нещасні випадки не беруться на облік навчальним закладом. Відповідно до п.13 розділу ІІ вищевказаного Положення, нещасний випадок, наслідки якого проявилися не відразу і засвідчені лікувально-профілактичним закладом, розслідується протягом календарного місяця з дня одержання письмової заяви потерпілого (його батьків або особи, яка представляє інтереси потерпілого). Як зазначає позивачка у позовній заяві, спричинену моральну шкоду їй було завдано в результаті недбалого відношення педагогічного колективу КЗШ № 107, які неналежним чином виконували свої функціональні обов`язки, не здійснювали контроль за учнями на шкільних перервах, а також отриманням її сином тілесних пошкоджень. Необхідно зазначити, що ні до виконкому Саксаганської районної у місті ради, ні до відділу освіти виконком районної у місті ради зі скаргами, заявами позивачка не зверталася. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди предметом доказування є не тільки факт неправомірних дій (бездіяльності), а також виникнення шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) та заподіянням шкоди. Тобто, відсутність хоча б одного складового цивільного правопорушення виключає підстави для відшкодування шкоди і, як наслідок, не передбачає накладання обов`язку на відповідача, у зв`язку з відсутністю цивільного правопорушення. Отже, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивачка мала довести, яких саме втрат немайнового характеру (моральну шкоду) вона зазнала, та саме їх матеріальне вираження. Недоведеність позивачкою зазначених обставин у справі є підставою для відмови у задоволенні позову. З огляду на викладене, можна зробити висновок про відсутність протиправних дій відповідача, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Таким чином, можна зробити висновок, що в спірних правовідносинах не було встановлено вчинення з боку виконкому Саксаганської районної у місті ради будь-яких винних, неправомірних дій, що могли б призвести до виникнення у позивачки моральних страждань, отже, відсутні передумови для відшкодування моральної шкоди. Крім того, позивачкою не надано до суду належних доказів, які б підтверджували факт спричинення їй моральної шкоди. Щодо необґрунтованості суми позову. Згідно з положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Позивачка зазначає, що спричинену моральну шкоду оцінює в 25 000 грн., виходячи з того, що протягом більше 20 днів переживала за стан здоров`я свого сина. Проте у позовних вимогах позивачка просить стягнути солідарно моральну шкоду в сумі 50 000 грн.. Відповідно, вбачається невизначеність позивачки у оцінці моральної шкоди. Крім того, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди необхідно виходити із засад поміркованості, розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Обов`язок доказування наявності шкоди та обґрунтування її розміру покладено на позивача відповідно до ст.81 ЦПК України. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Реальність настання моральної шкоди має бути доведено належними та допустимими доказами, які Позивачкою у справі не надано. Наведені обставини є підставою для проведення відповідних розрахунків з урахуванням тих негативних наслідків, які настали лише у разі доведення позивачкою реальності настання шкоди та взаємозв`язку між шкодою та діями конкретної особи. Разом з тим, позивачкою не наведено обґрунтованих розрахунків, з яких вона виходила, визначаючи розмір шкоди в сумі 50 000 грн., якими належними та допустимими доказами підтверджується факт заподіяння їй моральних страждань, не зазначено жодного доказу, котрий це б підтвердив. Крім того, факт спричинення моральної шкоди саме відповідачем позивачкою не доведено, розмір суми на відшкодування моральної шкоди істотно завищений, що абсолютно не відповідає вимогам розумності та справедливості, а обставини справи свідчать про необґрунтованість позовних вимог. Щодо відсутності належних та допустимих доказів позивачки. Однією з обов`язкових вимог до позовної заяви, передбачених ст.175 Цивільного процесуального кодексу України, є зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину. Відповідно вимог ст.ст.77, 79, 80 ЦПК України, докази мають бути належними, достовірними та достатніми, надавати можливість встановити дійсні обставини справи, які входять до предмета доказування. Позивачкою долучено до позовної заяви копію медичної карти амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_6 , номер якої містить виправлення, не завірені печаткою лікувального закладу та підписом головного лікаря. Крім того,в медичній карті амбулаторного хворого відсутнє найменування закладу охорони здоров`я, де заведено вказану медичну карту (арк. справи 5), в порушення наказу МОЗ України Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування . Відсутність даної інформації не дає змоги встановити справжність даного медичного документу та приналежність медичної карти до будь-якого закладу охорони здоров`я. Копії документів (арк. справи 6, 9, 10) про відвідування лікаря не є належними та допустимими доказами, оскільки з них не можливо встановити, якого саме лікаря відвідували - відсутня печатка лікаря, не зазначено його прізвища, ініціалів. Відповідно, вказані записи є сумнівними, а доказ - неналежним. Крім того, позивачка вводить суд в оману, зазначивши, що її син ОСОБА_6 навчається в Криворізькій загальноосвітній школі №107. Відповідно до довідки № 523 від 6 серпня 2019 року, виданої Криворізькою спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради Дніпропетровської області, у зазначеному навчальному закладі ОСОБА_6 не навчається з 29 серпня 2017 року. Щодо компенсації витрат на правову допомогу. Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно вимог ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути подані крім договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) - документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. У долученому до позовної заяви акті виконаних робіт за договором про надання послуг від 21 травня 2019 року (арк. справи 20) відсутній детальний розрахунок витрат на правову допомогу, а лише зазначено витрачений час на виконання робіт. Ні розрахунку вартості, ні ціни за годину не зазначено. Отже, відсутнє підтвердження допустимими доказами витрат позивачки на правову допомогу. Відсутність документально підтвердженого детального розрахунку витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Враховуючи, що позивачкою не додано доказів на підставі яких стягнення витрат на правову допомогу є законним та обґрунтованим, а в прохальній частині позову не визначено про розмір розподілу витрат між двома відповідачами, розподіл витрат за наявними в матеріалах справи документами здійснити неможливо. Щодо подання позивачкою позовної заяви без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 ЦПК України. Як вбачається з поданої позовної заяви, остання не відповідає вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України відповідно наступного: в позовній заяві третьою особою зазначено Криворізька загальноосвітня школа №107 замість вірного найменування - Криворізька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 25972282), як зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до ст.11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ; враховуючи майновий характер спірних правовідносин, позов не містить повного виконання п. 4 і п. 5 ч.3 ст. 175 ЦПК України, а саме зміст позовної заяви не містить, і в позові не викладено обставин та не зазначено доказів, з яких виходила позивачка, визначаючи ціну позову в сумі 50 000 грн.; у позовній заяві відсутній обґрунтований розрахунок суми позову та міститься суперечлива інформація, з якої неможливо встановити суму позовних вимог. Як вбачається зі змісту позову, Позивачка зазначає, що спричинену моральну шкоду оцінює в 25 000 грн., проте у позовних вимогах позивачка просить стягнути солідарно моральну шкоду в сумі 50 000 грн., відповідно, не зрозуміло в якому обсязі вона оцінює моральну шкоду. Також позивачка вказує, що матеріальна шкода в позові не заявляється за винятком витрат на СМЕ. Відповідно, не зрозуміло, включено чи ні до суми позову в 50 000 грн. витрати на проведення СМЕ. Позивачем в порушення п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України не зазначено зміст позовних вимог щодо кожного відповідача. Згідно ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів. Проте до позовної заяви не долучено копію зворотної сторони ордеру адвоката, що є його невід`ємною частиною, оскільки саме на звороті ордеру зазначається про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, або про відсутність обмежень, відповідно до ч.. 2 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", п. 12.8 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41. При цьому саме адвокатом позивачки було подано позовну заяву до суду, що підтверджується власноручним підписом адвоката на виправленні дати підпису позовної заяви. Позивачкою також порушено порядок засвідчення копій документів. На копіях документів, доданих до позовної заяви зазначено копія вірна та відсутній відбиток печатки, що засвідчує на документі підпис відповідальної особи.

Представники відповідача - Криворізької міської ради в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, заперечували проти їх задоволення в повному обсязі. Згідно з позицією, викладеною у відзиві на позов, зазначили наступне. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Статтею 1167 ЦК України встановлено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Таким чином, в даному випадку предметом доказування є вина відповідачів, причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями відповідачів та спричинення моральної шкоди позивачці. Відповідно до приписів ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність вищевказаних обставин. Проте, позовна заява ОСОБА_1 не містить жодних відомостей про неправомірні діяння відповідача Криворізької міської ради, які спричинили її моральну шкоду. Вказані положення щодо відшкодування шкоди є загальними. Разом з тим, правовідносини щодо відшкодування шкоди завданої малолітньою особою регулюються спеціальними нормами Цивільного кодексу України. Так, відповідно до ст.1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Згідно з ч.2 ст.1178 ЦК України якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров`я чи іншого закладу, що зобов`язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов`язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Відповідно до ч.4 ст.1178 ЦК України якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов`язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов`язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду. Крім того, Наказом Міністерства освіти і науки України від 26 грудня 2017 року №1669 затверджено Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, визначена єдина система організації роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу, а також обов`язки керівників та посадових осіб щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов навчання, утримання і праці, запобігання травматизму. Так, пунктом 4 розділу І наведеного Положення регламентовано, що організація роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності в закладах освіти покладається на їх керівників. Пленум Верховного Суду України в п. 6 Постанови від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди (зі змінами та доповненнями) роз`яснив, що за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, несуть відповідальність перед потерпілим його батьки, а у відповідних випадках - навчальні заклади. Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Згідно ст.31 ЦК України, малолітньою особою є особа, яка не досягла чотирнадцяти років. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. В силу ч.ч.1,2 ст.150 СК України, на батьків покладається обов`язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний, моральний розвиток. Окремо слід зазначити, що відповідно до п.2.3 статуту Криворізької спеціалізованої школи I-III ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради, заклад несе відповідальність перед особою, суспільством і державою за безпечні умови освітньої діяльності. Відповідно до п.5.8 Статуту педагогічні працівники зобов`язані захищати учнів від будь-яких форм фізичного або психічного насильства. Згідно з п.3.1 Статуту заклад має право залишати у своєму розпорядженні і використовувати власні надходження у порядку, визначеному чинним законодавством України. Позивачка в обґрунтування залучення Криворізької міської ради в якості відповідача зазначила лише те, що Криворізька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради, а також Управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради не являються самостійними юридичними особами. Однак, слід вказати на помилковість даних тверджень, з огляду на наступне. Відповідно до статуту Криворізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради, вказаний навчальний заклад є самостійною юридичною особою, має реєстраційні та інші рахунки в органах Державної казначейської служби України та в банківських установах, самостійний баланс. Має печатку, штамп і бланки закладу. Відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, також підтверджують той факт, що як Криворізька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 25972282), так і Управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради, на теперішній час Департамент освіти і науки виконкому Криворізької міської ради, (код ЄДРПОУ 02142299) являються самостійними юридичними особами. Як вбачається із змісту поданої позовної заяви, позивач зазначає про неправомірність діянь педагогічного складу Криворізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради, а також працівників відділу освіти (виконкому Саксаганської районної у місті ради або Департаменту освіти і науки виконкому Криворізької міської ради позивач не уточнює, доказів звернення до зазначених установ також не надає). Таким чином, звертає увагу суду, що всупереч ст.1178 ЦК України, судовій практиці вирішення подібних спорів, позовні вимоги заявлені до Криворізької міської ради, яка є неналежним відповідачем у даній справі, ніяким чином не порушувала прав позивачки. Жодних обґрунтувань та доказів протилежного позивачем не надано. Відповідно до ч. 2 ст. 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Як вбачається з матеріалів справи, клопотань щодо залучення у справу співвідповідача або про заміну відповідача по справі позивачка не заявляла. Згідно норм чинного законодавства саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Винятки становлять справи, вирішення яких є неможливим без участі усіх співвідповідачів у зв`язку із характером спірних правовідносин. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову. Дана правова позиція узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року № 185/10105/15-ц та від 04 липня 2018 року №752/19715/14-ц, в яких, крім вищенаведеного, зазначається, що ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання, в якому позивач повинен обґрунтувати необхідність такої заміни, а саме чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним, а суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких зазначив позивач.

Представник третьої особи заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Суду пояснила, що педагоги здійснюють контроль за поведінкою учнів, однак коли діти знаходяться на перерві, такий контроль об`єктивно відсутній. Скарг від батьків стосовно виникнення між учнями бійок, спричинення ушкоджень, на адресу керівництва школи не находило. Розслідування інциденту, що стався з ОСОБА_6 , в школі не проводилось, оскільки самого нещасного випадку не було. Їй відомо, що ОСОБА_6 знаходився на лікуванні. Де на час отримання травми він знаходився, представникові невідомо. Черговий їй нічого не повідомляв.

Під час розгляду справи заявлялися такі клопотання: про оголошення перерви, які задоволені; визнання обов`язковою явки представника третьої особи, яке задоволено.

У судовому засіданні також безпосередньо досліджені наступні докази: свідоцтво про народження ОСОБА_6 (а.с.4), витяг з медичної картки (а.с.5, 6), консультативні висновки спеціаліста (а.с.7, 8), копії медичних документів (а.с.9, 10), висновок спеціаліста (а.с.11-12), Витяг з ЄРДР (а.с.13), постанова про залучення законного представника малолітнього потерпілого (а.с.14), постанова про закриття кримінального провадження (а.с.15), копія квитанції про оплату за проведення СМЕ (а.с.16), акт виконаних робіт (а.с.20), квитанція про оплату послуг адвоката (а.с.21),Статут Криворізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради Дніпропетровської області (а.с.48-72), довідка з навчального закладу (а.с.73), заява ОСОБА_1 (а.с.74), інформація з Єдиного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань стосовно юридичної особи Криворізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради Дніпропетровської області (а.с.97-100),виписка із медичної картки стаціонарного хворого педіатричного відділення з медичною документацією (а.с.117-120), консультативний висновок спеціаліста (а.с.121), виписний епікриз (а.с.122).

Згідно висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у п.45 рішення у справі Бочаров проти України від 17 березня 2011 року та у рішенні по справі Ірландія проти Сполученого Королівства від 18 січня 1978 року … суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів… .

Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважає належним доказом свідоцтво про народження ОСОБА_6 (а.с.4), так як воно підтверджує наявність родинних відносин між позивачкою та малолітнім ОСОБА_6 .

Суд вважає належними доказами: витяг з медичної картки (а.с.5, 6), консультативні висновки спеціаліста (а.с.7, 8), копії медичних документів (а.с.9, 10), висновок спеціаліста (а.с.11-12), виписку із медичної картки стаціонарного хворого педіатричного відділення з медичною документацією (а.с.117-120), так як ці докази містять інформацію, що стосується предмету доказування, а саме факту отримання тілесних ушкоджень малолітнім ОСОБА_6 під час навчального процесу, ступінь їх тяжкості, наслідки після отримання травми.

Суд вважає належними доказами: Витяг з ЄРДР (а.с.13), постанова про залучення законного представника малолітнього потерпілого (а.с.14), постанова про закриття кримінального провадження (а.с.15), так як ці докази стосуються заявлених вимог, а саме звернення позивачки до поліції з приводу спричинення її синові під час навчального процесу іншим учнем тілесних ушкоджень, хід здійснення досудового розслідування.

Суд вважає належними доказами: Статут Криворізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради Дніпропетровської області (а.с.48-72), інформацію з Єдиного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань стосовно зазначеного навчального закладу (а.с.97-100), довідку з навчального закладу (а.с.73), заяву ОСОБА_1 (а.с.74), так як ці докази містять інформацію, що стосується предмету доказування.

Копію квитанції про оплату за проведення СМЕ (а.с.16), акт виконаних робіт (а.с.20), квитанцію про оплату послуг адвоката (а.с.21), суд вважає належними доказами як такі, що підтверджують обсяг понесених позивачкою судових витрат на інших витрат, що стосуються спірних правовідносин.

Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Консультативний висновок спеціаліста (а.с.121), виписний епікриз (а.с.122) суд вважає неналежними доказами, оскільки вони не містять інформації щодо предмета доказування, а саме в них зафіксовано інформацію про проходження ОСОБА_6 лікування шлунку в травні 2018 року, що не має жодного відношення до перенесеної ним травми носа в травні 2017 року.

Керуючись вимогами ст.80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_1 - позивачка по справі. Вказані обставини встановлено зі свідоцтва про народження дитини та підтверджено позивачкою (а.с.4).

Неповнолітній ОСОБА_6 до 29 серпня 2017 року був учнем Криворізької спеціалізованої шкоди №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради Дніпропетровської області. Відповідно до наказу №77 від 29 серпня 2017 року на підставі заяви його матері ОСОБА_1 дитину переведено в КЗШ №21 (а.с.73, 74).

Криворізька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради Дніпропетровської області (скорочена назва - КСШ №107 КМР ДО - далі за текстом), код ЄДРПОУ 25972282, є юридичною особою, комунальним навчальним закладом, заснованим на власності територіальної громади м. Кривого Рогу. Заклад зареєстровано рішенням Криворізької міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області №267 (9) від 14 червня 1995 року (а.с.48-72).

Відповідно до п.1.11, 1.16 Статуту, заклад самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах своєї компетенції, передбаченої чинним законодавством України, та власним статутом. Заклад несе відповідальність перед особою, суспільством і державою згідно з чинним законодавством України за реалізацію головних завдань.

Згідно з п.п.6.1, 6.6 Статуту, безпосереднє керівництво закладом здійснює його директор, який: здійснює керівництво педагогічним колективом, забезпечує раціональний добір і розстановку кадрів; організовує навчально-виховний процес; відповідає за якість і ефективність роботи педагогічного колективу; забезпечує права учнів на захист їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства; розпоряджається у встановленому порядку майном, і коштами закладу; несе відповідальність за свою діяльність перед учнями, батьками.

Як слідує з п.5.8, п.7 Статуту, педагогічні працівники зобов`язані захищати учнів від будь-яких форм фізичного або психічного насильства. Заклад реалізує конституційні права учасників освітньо-виховного процесу на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності; на належні, безпечні і здорові умови праці й навчання.

Відповідно до положень п. 7.2.2 Статуту, заклад у своїй діяльності зобов`язується забезпечити належні умови праці, навчання, охорони життя і здоров`я, відпочинку учасників освітнього процесу.

Судовим розглядом встановлено, що 22 травня 2017 року приблизно о 12.00 год. під час перерви між уроками, тобто в період навчального процесу, в коридорі КСШ №107 КМР ДО між учнями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стався інцидент, який призвів до виникнення бійки. В результаті бійки ОСОБА_6 було спричинено тілесні ушкодження, які викликали короткочасний розлад здоров`я, а саме: синці обличчя, перелом кісток носа.

Згідно з висновком спеціаліста КЗ Дніпропетровське обласне бюро СМЕ (а.с.11-12), за характером виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження виникли 22 травня 2017 року від дії тупого твердого предмету (предметів), відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дослідженням представлених суду копій медичних документів встановлено, що з приводу отриманих тілесних ушкоджень малолітній ОСОБА_6 звертався за наданням медичної допомоги до КЗ Криворізька міська дитяча лікарня №8 (24, 25 травня 2017 року), КЗ Криворізька міська дитяча лікарня №4 (30 травня 2017 року), де йому призначили медикаментозне лікування, зробили R-графію кісток спинки носу. На лікуванні перебував до 14 червня 2017 року (а.с.6).

За фактом спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень малолітнім ОСОБА_7 в період навчального процесу в приміщенні КСШ №107 КМР ДО 22 травня 2017 року ОСОБА_1 із заявою звернулася 14 червня 2017 року до Саксаганського ВП Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області. Того ж дня відповідні відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040750001516 з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.125 КК України (а.с.13).

В ході досудового розслідування в якості законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_6 залучено його мати ОСОБА_1 , допитано в якості потерпілого ОСОБА_6 , опитано малолітнього ОСОБА_7 та встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_6 спричинено ОСОБА_7 саме в період навчального процесу в приміщенні КСШ №107 КМР ДО 22 травня 2017 року. Однак з огляду на те, що ОСОБА_7 на момент вчинення правопорушення виповнилось 9 років, що в силу ст.22 КК України виключає можливість віднесення його до суб`єкта злочину, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с.14-15).

Виходячи з вищезазначеного, суд вбачає причинно-наслідковий зв`язок між винними та протиправними діями ОСОБА_7 , заподіянням ним шкоди ОСОБА_6 . При цьому, інцидент, який стався між дітьми 22 травня 2017 року, відповідно до п.3 розділу 1 Положення Про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №616 від 31 серпня 2001 року (діючого на той момент, далі - Порядок №616 від 31 серпня 2001 року), слід кваліфікувати як нещасний - обмежена в часі подія, що сталася під час навчально-виховного процесу, внаслідок якої заподіяно шкоду учасникові навчально-виховного процесу.

Як визначено п.1 розділу ІІ Порядок №616 від 31 серпня 2001 року, про кожний нещасний випадок, що трапився під час навчально-виховного процесу за обставин, визначених в п.5 розділу І Порядку (в даному випадку абз.1 п.5 розділу 1), потерпілий або свідок нещасного випадку повинен повідомити безпосередньо керівника (учителя, вихователя, викладача, іншу особу, яка була присутня під час проведення заходів навчально-виховного процесу в навчальному закладі чи за його межами).

Судовим розглядом встановлено, що із заявою про проведення розслідування нещасного випадку ОСОБА_1 , як мати потерпілого учня, на ім`я керівництва навчального закладу не зверталась, наказ про призначення розслідування нещасного випадку з ОСОБА_6 , утворення комісії з розслідування такого випадку, керівництвом КСШ №107 КМР ДО не приймався, акт про нещасний випадок невиробничого характеру за формою Н-Н згідно з додатком №1 до Порядку №616 від 31 серпня 2001 року, не складався.

Вказані обставини встановлено з пояснень позивачки, її представників, представників відповідачів та третьої особи, досліджених судом наступних письмових доказів: свідоцтва про народження ОСОБА_6 (а.с.4), витягу з медичної картки (а.с.5, 6), консультативних висновків спеціаліста (а.с.7, 8), копій медичних документів (а.с.9, 10), висновку спеціаліста (а.с.11-12), Витягу з ЄРДР (а.с.13), постанови про залучення законного представника малолітнього потерпілого (а.с.14), постанови про закриття кримінального провадження (а.с.15), Статуту Криворізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради Дніпропетровської області (а.с.48-72), довідки з навчального закладу (а.с.73), заяви ОСОБА_1 (а.с.74), інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань стосовно юридичної особи Криворізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради Дніпропетровської області (а.с.97-100),виписок із медичної картки стаціонарного хворого педіатричного відділення з медичною документацією (а.с.117-120).

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають наступні правовідносини, які регулюються нормами ЦК України, СК України.

Згідно зі ст.50 ч.ч.1,2 СК України, на батьків покладається обов`язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний моральний розвиток.

Виходячи з вказаної норми, перш за все дитина має виховуватись в дусі поваги до прав і свобод інших людей і цей обов`язок покладається саме на батьків. Право людини на особисту недоторканість, на охорону здоров`я, повагу честі гідності є основоположними і мають закладатися батьками при здійснення свого обов`язку щодо належного виховання. При цьому ці права належать кожній людині і мають поважитися і додержуватися кожною людиною, з урахуванням того, що інша особа має такі ж самі права.

Термін духовний , використаний в ст.150 СК України, в широкому значенні пов`язаний з внутрішнім станом людини, моральним розвитком як рівнем засвоєння уявлень про моральні норми, сформованість моральних почуттів і моральної поведінки. Механізмом перетворення моральних норм на суб`єктивну моральність є моральні почуття - стійкі переживання у свідомості людини, її суб`єктивне ставлення до себе, явищ суспільного буття, до інших людей. Становлення уявлень особистості про світ, стосунки людей, про себе починається у дошкільному дитинстві одночасно з розвитком почуттів і моральних якостей (гуманізму, колективізму та інше), яке дитина зможе застосовувати у школі.

Таким чином, відповідальність за поведінку дитини покладається як на батьків, так на шкільний заклад, оскільки основні засади виховання дитини закладаються як одними, так і іншими, і відповідно дії дитини є результатом їх виховання.

Згідно зі ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини.

Із аналізу вказаних норм матеріального права слідує, що моральна шкода є самостійним видом шкоди та умовою цивільно-правової відповідальності, а тому факт її наявності потребує доведення у встановленому законом порядку саме потерпілою сторону в аспекті доказовості визначених ч.1 ст.1167 ЦК України обов`язкових елементів (умов) її наявності: моральна (немайнова) шкода, протиправна дія (бездіяльність), причинний зв`язок між діями (бездіяльність) і такою шкодою, вина.

Отже, для покладення відповідальності на заподіювача моральної шкоди, необхідна сукупність таких обов`язкових умов: наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою, вина в заподіянні шкоди.

Згідно зі ст.1178 ЦК України, шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров`я чи іншого закладу, що зобов`язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та особа зобов`язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов`язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов`язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Судовим розглядом встановлено, що суперечка, яка в подальшому перейшла у бійку, сталася між учнями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у приміщенні учбового закладу, під час навчально-виховного процесу, в період часу перерви між уроками. Таким чином, відповідальність за завдану ОСОБА_6 шкоду, несе КСШ №107 КМР ДО.

Таким чином, враховуючи об`єкт і зміст спірних відносин, їх учасників, спірними матеріальними правовідносинами в цьому випадку є деліктні правовідносини, пов`язані з відшкодування шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку з учнем, що трапився під час навчально-виховного процесу.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 26 грудня 2017 року №1669 затверджено Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, визначена єдина система організації роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу, а також обов`язки керівників та посадових осіб щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов навчання, утримання і праці, запобігання травматизму. Так, пунктом 4 розділу І наведеного Положення регламентовано, що організація роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності в закладах освіти покладається на їх керівників.

Отже, належним відповідачем у спорі є власне заклад освіти, де стався нещасний випадок.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивачка ОСОБА_1 посилалась на спричинення такої шкоди саме педагогічним колективом КСШ №107 КМР ДО, з вини якого, внаслідок недбалого ставлення до виконання обов`язків та відсутності належної уваги і контролю за учнями, її синові, як учневі цієї школи, під час навчального процесу було спричинено тілесні ушкодження іншим учнем. При цьому, відповідачами по справі позивачка зазначила Криворізьку міську раду та Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради.

Відповідно до ст.48 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи.

За теоретичним визначенням відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Як вбачається зі ст.50 ЦПК України, позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Кожен із відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права й обов`язки.

Згідно зі ст.51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд в постановах від 25 квітня 2018 року № 185/10105/15-ц та від 04 липня 2018 року №752/19715/14-ц та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Під час розгляду справи судом неодноразово роз`яснювалось позивачці право на заміну відповідачів належним, яким вона та її представники не скористались. З огляду на вказане, дію принципу диспозитивності, суд вважає, що спосіб захисту порушеного права обирає позивач, ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання з обґрунтуванням необхідності такої заміни, а саме чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним, а суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких зазначив позивач.

Так, позивачкою жодним чином не обґрунтовано порушення прав позивачки Криворізькою міською радою та Виконавчим комітетом Саксаганської районної у місті ради, на які в рамках виниклих спірних правовідносин не передбачено перекладення відповідальності за КСШ №107 КМР ДО. У судовому засіданні не встановлено фактів та обставин порушення відповідачами своїх обов`язків з контролю за навчальним процесом, які б потягнули за собою травмування учня ОСОБА_6 . Також суд бере до уваги, що КСШ №107 КМР ДО є юридичною особою та може бути самостійним учасником справи і нести відповідальність.

Таким чином, вислухавши пояснення учасників, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Також суд враховує, що відмова у задоволенні позову не буде суперечити такому, передбаченому ст. 2 ЦПК України завданню цивільного судочинства, як справедливе вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушеного права позивачки, так як судом позовні вимоги до відповідачів визнані необґрунтованими.

Також суд враховує, що дане рішення суду не перешкоджає позивачці захистити свої права шляхом пред`явлення у встановленому законом порядку позову до належного відповідача із наданням доказів в рахунок доведення вимог.

З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по справі у виді витрат на правничу допомогу відшкодуванню не підлягають. Вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі витрат на проведення СМЕ позивачкою не заявлялось, а тому суд питання про їх відшкодування не вирішує, розглядаючи спір в межах заявлених вимог відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з позивачки в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. за пред`явлення майнової вимоги, оскільки вона не є потерпілою від злочину, заявила вимогу про відшкодування саме моральної, а не матеріальної шкоди, а тому під дію положень п.п.2, 6 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір не підпадає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 77, 78, 80, 133, 141, 223, 228, 258-260, 263-265, 268, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) до Криворізької міської ради (код ЄДРПОУ 33874388, юридична адреса: м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна 1), Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради (код ЄДРПОУ 05410872, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого 32), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Криворізька спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №107 з поглибленим вивченням англійської мови Криворізької міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 25972282, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Катеринівська 11), про стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через районний суд протягом 30 днів з дня складання повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 25 листопада 2019 року.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов