Рішення

від 29.11.2019 по справі 567/1016/19

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/1016/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.11.19 м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

з участю

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Плосківської сільської ради Острозького району Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно

встановив:

в Острозький районний суд з позовом до Плосківської сільської ради Острозького району Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно звернулась ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до погосподарської книги за ОСОБА_3 , який на даний час помер, рахується садибний житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 .

Вказує, що дане будинковолодіння відносилось до типу колгоспного двору та станом на 1991 рік у ньому були зареєстровані та проживали ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4 , а тому їх частка як членів колгоспного двору становила по 1/2 частці даного будинковолодіння за кожним.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_4 та вона є такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки вона проживала зі спадкодавцем однією сім"єю на момент смерті, а ОСОБА_4 звернулась до Острозької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 та оскільки для нього, як члена колгоспного двору, у садибному житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 , належала 1/2 частка, а тому з врахуванням вищевикладеного право на неї переходить до ОСОБА_4 та неї, як спадкоємців за законом в рівних долях по 1/4 частці кожній.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 .

За життя, ОСОБА_4 заповіту не склала.

Зазначиє, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла вона шляхом подання до приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу заяви про прийняття спадщини, де було заведено спадкову справу №80.

Вказує, що 01.10.2015 року приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу їй, як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_4 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, а саме земельну ділянку площею 2,2065 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Окрім того зазначає, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшло її право на 3/4 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що в АДРЕСА_1 (1/2 як члена колгоспного двору та 1/4 як спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_3 ).

Водночас, позивач вказує, що не може реалізувати свого права на частину спадкового майна, а саме на садибний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 , так як за життя спадкодавці не зареєстрували за собою право власності на будинковолодіння та не виготовили свідоцтво про право власності на нього, що неможливо зробити зараз в зв`язку з їх смертю.

За вказаних обставин просить визнати за нею право власності на садибний житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Суд, розглянувши справу відповідно до ч.4 ст.274 ЦПК України за правилами загального позовного провадження, встановив наступне.

Ухвалою Острозького районного суду від 16.08.2019 року позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, відповідачу було надано строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

За клопотанням позивача та відповідно до ст.ст.81,84 ЦПК України ухвалою суду від 19.09.2019 було витребувано від приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Бернацької І.М. матеріали спадкової справи №331/2007, заведеної після смерті ОСОБА_3 та від приватного нотаріуса Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж.Я. матеріали спадкової справи №80/2013, заведеної після смерті ОСОБА_4

16.09.2019 на адресу суду надійшов відзив відповідача Плосківської сільської ради Острозького району Рівненської області в якому відповідач позовні вимоги ОСОБА_2 визнав у повному обсязі та просить здійснювати розгляд справи за відсутності свого представника. Підтвердив, що за ОСОБА_3 рахувався садибний житловий буддинок з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , який належав до сусіпільної групи колгоспний двір. Станом на 15.04.1991 в даному житловому будинку були зареєстрвоані та проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Також підтверджує, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 були його дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_2 .

Відповідач зазначив, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем за законом є її дочка ОСОБА_2 . Вказує, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , окрім ОСОБА_2 немає, сільська рада на спадкове майно не претендує та не заперечує проти задоволення позову.

Як передбачено ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Перевіривши фактичні обставини справи, наявні докази в їх сукупності та взаємозв"язку, суд з врахуванням того, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, приходить до висновку про задоволення позову та ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження, в порядку ст.ст.200, 206 ЦПК України, виходячи з наступного.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, з підстав та доводів викладених в позовній заяві, та просить суд визнати за ОСОБА_2 право власності на садибний житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Пояснила, що фактично у власності батька позивача ОСОБА_3 , який на даний час помер, перебував житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Вказує, що дане будинковолодіння відносилося до типу колгоспного двору та станом на 15 квітня 1991 року у ньому були зареєстровані та проживали ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4 , а отже спірне будинковолодіння належало їм в рівних частинах.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Заповіти ОСОБА_3 не складалися та від його імені не посвідчувалися.

Після смерті ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_2 прийняли спадщину належним чином.

Зазначає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 та оскільки для ОСОБА_3 , як члена колгоспного двору, у садибному житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 , належала 1/2 частка, а тому з врахуванням вищевикладеного право на неї переходить до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , як спадкоємців за законом в рівних долях - по 1/4 частці кожній.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , яка за життя заповіту не склала.

Позивач зазначає, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла її дочка ОСОБА_2

01.10.2015 року приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу, для ОСОБА_2 , як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_4 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, а саме земельну ділянку площею 2,2065 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Окрім того зазначає, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 увійшло її право на 3/4 частки житлового будинку з надвірними будівлями, що в АДРЕСА_2 як члена колгоспного двору та 1/4 як спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_3 ).

Пояснила, що за життя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не виготовили необхідної технічної документації, не зареєстрували право власності на будинковолодіння та не виготовили свідоцтво про право власності на нього, що перешкоджає реалізації прав позивача на дане майно.

За вказаних обставин, просить позов задовольнити та визнати за ОСОБА_2 право власності на садибний житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , як спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено наступні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що в АДРЕСА_1 розташований садибний житловий будинок з надвірними будівлями, який обліковувався за ОСОБА_3 .

Зазначене підтверджується випискою з погосподарської книги №4, з якої встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 рахувався за ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Плосківськоїї сільської ради Острозького району Рівненської області №52/02.23 від 24.01.2018 року, даний житловий будинок відносився до типу колгоспного двору та членами колгоспного двору станом на 1991 рік були ОСОБА_3 (голова двору), та його дружина ОСОБА_4 .

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватись законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема, ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року №533-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" , Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат" , постановою Ради Міністрів Української PCP від 11 березня 1985 року №105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській PCP", Вказівками по веденню негосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженою наказом Міністра юстиції Української PCP від 31 жовтня 1975 року №45/5 та іншими нормативними актами.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудови зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на будинок колгоспного і робітничого двору.

За змістом п.62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами УРСР, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської ради, які видавались на підставі записів у погосподарських книгах. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до ст.ст.2, 3 Закону України від 1 липня 2004 №1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень даних про право власності особи на об`єкт нерухомого майна, збудований до набрання чинності зазначеним Законом, не породжує в особи права власності, а засвідчує офіційне визнання і підтвердження державою факту наявності в особи цього права. Право власності на збудований до набрання чинності цим Законом об`єкт нерухомого майна виникає в порядку, який існував на час його будівництва (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 р. у справі № 6-54цс12).

Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих до компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Водночас, інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56 , передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 належав житловий будинок з надвірними будівлями, які знаходяться в АДРЕСА_1 .

Оскільки до правовідносин, які виникли до моменту введення в дію Закону України "Про власність" необхідно застосовувати діюче на той час законодавство, то при вирішенні питання про власність колгоспного двору необхідно керуватись нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст.123 ЦК УРСР, розмір частки члена двору встановлюється з рівності часток усіх членів двору, а отже станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних долях належав житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 - по 1/2 частці за кожним.

Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис №5 від 17.02.2004).

Відповідно до ч.1 ст.1216, ч.1 ст.1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1258, ч.1 ст.1261 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно Витягу із Спадкового реєстру заповіти/спадкові договори) №10943382 від 07.09.2007 року встановлено, що заповіти ОСОБА_3 не складались та від його імені не посвідчувались.

Згідно повторного свідоцтва про одруження НОМЕР_2 виданого 21.04.1987 встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 11.03.1956 зареєстрували шлюб (актовий запис №3).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Частиною 1 ст.1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1-3, 5 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно довідки Плосківської сільської ради Острозького району Рівненської області №53/02.23 від 24.01.2019 ОСОБА_3 на момент смерті проживав в АДРЕСА_3 , разом з ним були зареєстровані та проживали: дочка - ОСОБА_2 , зять - ОСОБА_6 , онука - ОСОБА_7 , онук - ОСОБА_8 .

Окрім того, ОСОБА_4 07.09.2007 було подано до Острозької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , за результатами якої було заведено спадкову справу №331. Заяви від інших спадкоємців до нотаріальної контори не надходили.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що спадкоємцями за законом в рівних долях після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_9 .

Оскільки для ОСОБА_3 , як члена колгоспного двору, у садибному житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_4 2 частка, то право на неї переходить до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , як спадкоємців за законом в рівних долях - по 1/4 частці за кожною.

З матеріалів спадкової справи №331 вбачється, що ОСОБА_4 , як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_3 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,2065 га для ведення товарного сілськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Плосківської сільської ради Острозького району.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис №04 від 04.03.2013 року).

З матеріалів спадкової справи №80 заведеної після смерті ОСОБА_4 встановлено, що 27.08.2013 ОСОБА_2 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 .

27.08.2013 приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж.Я., згідно поданої ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини за законом, було заведено спадкову справу №80 після смерті ОСОБА_4 .

З Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №34954414 від 28.08.2013 вбачається, що заповіти ОСОБА_4 не складались та від її імені не посвідчувались.

Відповідно до ч.1-3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

29.03.2014 приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж.Я. для ОСОБА_2 , як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_4 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, а саме - земельну ділянку площею 2,2065 га., що знаходиться на території Плосківської сільської ради Острозького району (зареєстровано в реєстрі за №164).

01.10.2015 приватним нотаріусом Острозького районного нотаріального округу Тишкун Ж.Я. для ОСОБА_2 , як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_4 , було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, а саме - земельну ділянку площею 2,2065 га., що знаходиться на території Плосківської сільської ради Острозького району (зареєстровано в реєстрі за №892).

З матеріалів спадкової справи №80 встановлено, що спадкоємцем усього майна померлої ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, є ОСОБА_2 Відомості про інших спадкоємців за законом чи за заповітом відсутні.

Вказані докази по справі повністю узгоджуються з позовною заявою позивача.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За життя спадкодавцями не було виготовлено необхідної технічної документації, не оформлено та не зареєстровано право власності на садибний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 не завершила оформлення своїх спадкових прав, як спадкоємець після смерті ОСОБА_3 , що порушує передбачені законом права позивача ОСОБА_2 , як спадкоємця за законом після їх смерті .

Водночас, в судовому засіданні встановлено, що після звернення позивача до нотаріальної контори, нотаріусом було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до гл. 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 зазначеного Кодексу).

За ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. В той же час, право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

У відповідності до cт.392 ЦК України власник може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно cт.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов"язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Отже, враховуючи, що відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а відповідно до п.11 ч.1 ст. 346 ЦК України, право власності припиняється зі смертю власника, що перешкоджає реєстрації за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на майно, та враховуючи, що відповідно до норм ст.1216, 1261 ЦК України ОСОБА_2 має право на спадщину після їх смерті, то за нею як спадкоємцем за законом слід визнати право власності на садибний житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

На підставі ст.ст. 25 п. 4, 346 ч.1 п. 11, 328, 1216, 1233, 1269 ЦК України , Закону України "Про власність", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" керуючись ст. 10, 57, 62, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив :

позов ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Плосківської сільської ради Острозького району Рівненської області (місцезнаходження: с.Плоске, вул.Острозька, 79 Острозького району Рівненської області, ЄДРПОУ 05273151) про визнання права власності на спадкове майно задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 , як спадкоємцем за законом ОСОБА_4 право власності на садибний житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, які знаходяться в АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.11.2019.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.