Рішення

від 19.11.2019 по справі 643/375/19

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/375/19

Провадження № 2/643/2201/19

19.11.2019 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Мельникової І.Д.,

за участю секретаря - Петрової О.С.,

позивача ОСОБА_1

представників відповідача Липовець О.М., Українець ОСОБА_2 .В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації вільної профспілки Харківської вагонної дільниці №1 Південної залізниці про поновлення на роботі, відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив та в остаточній редакції просив поновити його на роботі на посаді юриста в Первинній профспілковій організації вільної профспілки Харківської вагонної дільниці № 1 Південної залізниці, стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за грудень 2018р у сумі 100 грн., середній заробіток за період вимушеного прогулу з 04 грудня 2018р по 04 вересня 2019р у сумі 37413, 45 грн., моральну шкоду в сумі 1500 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 06.11.2018 позивача прийнято на посаду юриста до Первинної профспілкової організації вільної профспілки Харківської вагонної дільниці №1 Південної залізниці з посадовим окладом 3723 грн. на місяць (Наказ № 5-к від 06.11.2018р). 04 грудня 2018р його було звільнено з вищеназваної посади за прогули згідно п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважає дії Відповідача незаконними, оскільки в порушення ст. 24 КЗпП України позивача допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом відповідача та повідомлення Холодногірської ДПІ про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Заява про взяття на облік платника єдиного внеску згідно форми № І-ЄСВ була подана несвоєчасно. Ще до подачі заяви про прийняття на роботу з керівництвом відповідача було оговорено, що робочий місяць буде не повним, тобто відвідування роботи буде вільним. Зазначив, що в порушення ст. 57 КЗпП України його не було проінформовано про час і закінчення роботи, який передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності. 10 грудня 2018 року він прийшов на роботу о 9 годині 40 хвилин., а близько 10 години на роботу прийшла заступник Голови відповідача - ОСОБА_3 і запитала про відсутність його на роботі та надала наказ бухгалтеру ОСОБА_4 заповнювати його трудову книжку з формулюванням звільнення за прогули.Зазначив, що наказ про звільнення за № 6-к від 10 грудня 2019 оформлено неналежним чином. У тексті наказу відсутні точні дати днів невиходу на роботу згідно табелю обліку робочого часу. Не вказано також фактичний порядок оплати (несплати) зазначених днів і суму компенсації за дні щорічної основної відпустки. Незрозуміло коли він був відсутній на роботі, бо в наказі зазначені підстави для звільнення, а саме докладні записки від 05, 07 грудня та акт від 10 грудня 2019 року про відсутність працівника на роботі. Також, зазначив, що, заробітна плата, яку він отримав, не відповідає фактичним даним. У відповідності щодо розрахункового листа йому нараховано в грудні 2018р. 457 грн. 99 коп. З цієї суми утримано 82 грн.44 коп. за податок на доходи фізичних осіб, військовий збір - 6 грн. 87 коп., профспілковий внесок 9 грн. 16 коп. та 100 грн. за оплату мобільного телефону. Таким чином він отримав 259 грн. 52 коп. Вказав, що компенсувати затрати на мобільний зв`язок він нікого не просив. Також, просив стягнути на свою користь моральну шкоду.

Позивач у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу 6 листопада 2018 року, згідно наказу №5-к від 06.11.2018 року з випробувальним терміном до 01.01.2019 року. Трудовий договір між позивачем та відповідачем було укладено 06.11.2018 р (наказ № 5-к від 06.11.2018 р) . Відповідач сплатив належні податки та нарахував заробітну плату за ці дні. Позивач поставив власноруч свій підпис в наказі про прийняття на роботу, не вимагаючи від роботодавця укладання трудового договору у письмовій формі, погоджуючись на посаду, оклад, графік роботи, стандартний для всіх працівників (40-годин на тиждень, якщо не передбачено інше), випробувальний термін тощо.Підписуючи наказ про прийняття на роботу він фактично укладав трудовий договір - згоду, що з 6 листопада 2018 року він прийнятий напосаду юриста з випробувальним терміном до 01.01.2019 року до ППО ВПХВД-1 ПЗ з посадовим окладом 3 723, 00 гривень та тривалістю робочого часу, що передбачена ст 50 КЗпП не більше 40 годин на тиждень, якщо в колективному договорі не передбачено інше, ст. 51 встановлює скорочену тривалість робочого часу для окремих категорій, але позивач до них не належить.Що стосується роз`яснення працівникові його прав і обов`язків, ознайомлення його з правилами внутрішнього трудового розпорядку, то підтвердження цього факту розпискою працівника не вимагається. Доцільно, але не прямо передбачено Законом. Коли вивільнилось місце юриста до Центру зайнятості було надано звіт про попит на робочу силу щодо відкритої вакансії юриста, де зазначалась заробітна плата на рівні мінімальної, умови та режим праці, завдання та обов`язки (опис робіт). Роботодавець надає вищезазначений звіт за формою № 3-ПН, після чого працівники Центру зайнятості вносять всі данні про вакансію й розміщують на офіційному сайті. Якщо Позивача не влаштовували 5-денний робочій тиждень, коло обов`язків, така заробітна плата , як зазначено в Позові, він би не прийшов на співбесіду та не мав наміру працевлаштуватись. Об`яву у газету відповідач не надавав - єдине джерело звідки позивач міг довідатись про роботу - Центр зайнятості, до речі він підтвердив це на співбесіді. Позивач вказує на те, що він не був ознайомлений з посадовою інструкцією, але причина його звільнення не пов`язана з невідповідністю працівника займаній посаді. Якщо Позивач вважає, що його було прийнято на роботу з чисельними порушеннями норм трудового законодавства не зрозуміло чому він погодився, підписав наказ, відпрацював майже місяць, отримав заробітну плату і нічого не зробив, щоб усунути недоліки, на яких наголошує в своїй позовній заяві, не розробив посадову інструкцію, проект трудового договору щодо себе, відповідач спростовує інформацію, що на підприємстві взагалі немає посадових інструкцій - посадова інструкція бухгалтера була в наявності, керівники ж підписували галузевий колективний договір та посадові інструкції, не довів керівництву про обов`язковість не усного, а письмового інструктажу щодо охорони праці, не написав заяву до суду, щодо ознайомлення зі справою ОСОБА_5 , члена профспілки, слухання по якому призначене було на 22 лютого 2018 року, не надав консультації ОСОБА_6 , та іншим членам профспілки, котрі звертались за захистом своїхтрудових прав впродовж майже тижня. Позивач не зможе заперечувати, що йому не надали Статут для ознайомлення, юрист при працевлаштуванні,тим більш якщо він єдиний юрист в штаті, не може з ним не ознайомитись. Позивач у своїй позовній заяві визнає той факт, що в нього були ключі від службового приміщення, таким чином зрозуміло, що його ознайомили з правами та обов`язками, надали окреме автоматизоване робоче місце тощо й надали всі, необхідні для роботи, умови. За листопад 2018 року Позивач відвідав одне судове засідання-за позовною заявою ОСОБА_6 , яку розробив попередній юрист та склав один процесуальний документ. Весь інший час він витратив на вивчення наявних на роботі матеріалів по справі ОСОБА_5 ( до суду для ознайомлення не дійшов), 3 04.12.2018 року позивач на роботу не виходив, про причини своєї відсутності не повідомив. У разі здійснення працівником прогулу законодавець надає роботодавцю вибір у реагуванні на таке порушення працівника. Роботодавець вправі обмежитись усним або письмовим зауваженням чи взагалі проігнорувати таку подію, або винести догану чи звільнити працівника. Обов'язком позивача, крім юридичної роботи в офісі, є захист трудових прав членів профспілки в судах та інших державних організаціях, для делегування цих повноважень йому була видана довіреність від 14.11.2018 року. 10.12.2018 року позивач нарешті з`явився на роботі приблизно о 10 години ранку, з ознаками алкогольного сп`яніння, лікарняного листка він не приніс, давати письмові пояснення відмовився, на питання про відсутність на роботі стільки днів поспіль, чому не брав слухавку, нікому не телефонував та не попередив, що щось сталось - відповів, що в нього проблеми. На той час в офісі були присутні постійні працівники - ОСОБА_4 та ОСОБА_7 Голові по телефону доповіли, що юрист нарешті об`явився, виглядає п`яним, сказав, що на судове засідання, що було призначено по справі ОСОБА_6 07.12.2018 року він не приходив. Голова профспілки ОСОБА_8 надав розпорядження до його приходу взяти письмові пояснення, в разі відмови - підготувати акт та наказ на звільнення за прогули. Коли ОСОБА_3 доводила до відома Позивача розпорядження Голови профспілки звернула його увагу на стан ОСОБА_1 сказала, що прийшов нарешті юрист та запитала у присутніх - може треба звернутись до лікарні, щоб визначити ступень сп`яніння, якщо писати він нічого не буде. Позивач підвівся, кинув на стіл ключі від кабінету, сказав, що він не буде забирати ні гроші, ні трудову та залишив свої робоче місце. Трудову заповнювала бухгалтер після видання акту та наказу, наприкінці робочого дня, а позивач залишив робоче місце вранці. При звільненні за прогул трудові відносини вважаються припиненими з першого дня невиходу на роботу, якщо працівник до часу видання наказу не працював. Наказ на звільнення був виданий після складання і підписання акту від 10.12.2018 року, тому повного розрахунку 10.12.2018 року, не відбулось, документи і заробітну плату отримав позивач лише 27.12.2018 року, надавши заяву про видачу йому довідки, датованої 26.12.2018 року. Позивач просить суд його поновити на роботі, а в позові наголошує, що він не погодився би працювати за умовами, графіком, оплатою, що існують на підприємстві. Факт свого невиходу на роботу позивач не заперечує в позові. В ході службової перевірки, що відбулась на підприємстві після отримання позовної заяви відповідача, щодо правильності нарахування заробітної плати та ведення кадрової та бухгалтерської документації виявилось, що бухгалтер у своїй роботі діяла недбало, припустивши логічну помилку, утримавши з ОСОБА_1 профспілкові внески за листопад та один день грудня у розмірі 73,47 грн., яка підлягає поверненню, про що позивачу було надіслано листа.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердили обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно форми звітності №3-ПН відповідачем 17.10.2018р. подано до центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії), а саме посаду юриста у Первинній профспілковій організації вільної профспілки Харківської вагонної дільниці №1 Південної залізниці з посадовим окладом 3750 грн.

У коментарі до даних про вакансію зазначено про 5-денний робочий тиждень; характер виконуваної роботи - постійний.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.24 КЗпП трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

ОСОБА_1 був прийнятий на роботу 6 листопада 2018 року, згідно наказу №5-к від 06.11.2018 року з випробувальним терміном до 01.01.2019 року. Трудовий договір між позивачем та відповідачем було укладено 06.11.2018 р (наказ № 5-к від 06.11.2018 р).

Згідно табелю обліку використання робочого часу за листопад 2018 року ОСОБА_1 відпрацював весь місяць, за що йому нарахована заробітна плата в сумі 3215,32 грн.

Відповідно до доповідної записки 05.12.2018 ОСОБА_1 не вийшов на роботу з невідомих причин, на телефонні дзвінки не відповідає.

Згідно акту Первинної профспілкової організації вільної профспілки Харківської вагонної дільниці №1 Південної залізниці про відсутність на роботі ОСОБА_1 був відсутній на роботі 04.12.2018, 05.12.2018, 06.12.2018, 07.12.2018, а 10.12.2018р. з`явися на роботу близько 10 години та у 10.40 год. покинув робоче місце та більше не з`явився.

Згідно табелю обліку використання робочого часу за грудень 2018 року ОСОБА_1 відпрацював один день 03.12.2018р. та згідно розрахункового листа останньому виплачено заробітну плату за відпрацьований день, компенсацію за відпустку та індексацію. Крім того, з ОСОБА_1 утримано оплату за мобільний телефон у розмірі 100 грн.

Відповідно до ст.43-1 КЗпП розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках незадовільного результату випробування, обумовленого при прийняті на роботу.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

За таких обставин, аналізуючи наведені вище обставини суд вважає, що ОСОБА_1 звільнено з посади юриста Первинної профспілкової організації вільної профспілки Харківської вагонної дільниці №1 Південної залізниці правомірно, оскільки поважності причин відсутності на роботі протягом 04.12.2018, 05.12.2018, 06.12.2018, 07.12.2018 та 10.12.2018р. не надав, а отже вимоги позивача про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Згідно розрахункового листа останньому виплачено заробітну плату за відпрацьований день у грудні 2018 року, компенсацію за відпустку та індексацію. Крім того, з ОСОБА_1 утримано оплату за мобільний телефон у розмірі 100 грн.

Відповідно до п.б ч.1 ст.110 КЗпП при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності утримання з позивача оплати за мобільний телефон у розмірі 100 грн. у грудні 2018р.

Отже, в цій частині позивні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз`яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами та доповненнями), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За таких обставин, позивачем не надано суду доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Первинної профспілкової організації вільної профспілки Харківської вагонної дільниці №1 Південної залізниці (ЄДРПОУ 34330232) на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 100 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 28.11.2019р.

Суддя І.Д. Мельникова