Ухвала

від 28.11.2019 по справі 635/8628/19

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/8628/19

Провадження № 2/635/3573/2019

УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

28 листопада 2019 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Шинкарчука Я.А.

секретар судового засідання - Желізова О.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області в порядку загального позовного провадження заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Малого торгівельного підприємства Стимул , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання переважного права на укладення договору оренди, визнання договору оренди частково недійсним, визнання договору суборенди недійсним та визнання договору оренди нежитлових приміщень укладеним, -

встановив:

26 листопада 2019 року до Харківського районного суду Харківської області від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла позовна заява до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Малого торгівельного підприємства Стимул та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , в якій позивач просить суд:

-визнати за нею, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди приміщень торгівельного залу 1-2 площею 87,6 кв.м., тамбуру 1-1 площею 2,3 кв.м., коридору 1-3 площею 13,6 кв.м., підсобного приміщення 1-4 площею 26,7 кв.м. та приміщення туалету 1-5 площею 5,2 кв.м., загальною площею 135,4 кв.м., розташованих у нежитловій будівлі літ. А-1 , реєстраційний номер 1497006563101, за адресою: АДРЕСА_1 ;

-визнати частково недійсним вчинений 27 грудня 2018 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та Малим торгівельним підприємством Стимул правочин, договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Цигіповою О.Г. за реєстровим №14582, в частині зобов`язань орендодавців ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в оренду МТП Стимул у складі нежитлової будівлі загальною площею 260,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і нежитлові приміщення торгівельного залу 1-2 площею 87,6 кв.м., тамбуру 1-1 площею 2,3 кв.м., коридору 1-3 площею 13,6 кв.м., підсобного приміщення 1-4 площею 26,7 кв.м. та приміщення туалету 1-5 площею 5,2 кв.м., які станом на час вчинення цього правочину перебували у постійному користуванні позивача на підставі укладеного між МТП Стимул та позивачем, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , договору оренди б/н від 02.01.2017 та перебувають і на час звернення до суду з позовом;

-визнати недійсним вчинений 27 грудня 2018 року між Малим торгівельним підприємством Стимул та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 правочин, договір суборенди, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Цигіповою О.Г. за реєстровим №14585, за яким Орендар МТП Стимул зобов`язується передати за Актом приймання-передачі Суборендарю ФОП ОСОБА_4 в суборенду нежитлове приміщення торгівельного залу 1-2 площею 87,6 кв.м. (за договором 135,4 кв.м.) та підсобного приміщення 1-4 площею 26,7 кв.м., які на час вчинення цього правочину перебували у постійному користуванні позивача на підставі договору оренди б/н від 02.01.2017 та перебувають і на час звернення до суду з позовом;

-вважати укладеним з 25.11.2019 договір оренди нежитлових приміщень у складі приміщень 1-2 торгівельного залу площею 87,6 кв.м., тамбуру 1-1 площею 2,3 кв.м., коридору 1-3 площею 13,6 кв.м., підсобного приміщення 1-4 площею 26,7 кв.м. та приміщення туалету 1-5 площею 5,2 кв.м., загальною площею 135,4 кв.м., між Орендодавцями ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та позивачем, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (в редакції, яка направлена ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , разом з пропозицією укласти договір оренди (оферти) від 22.08.2019), який відповідає вимогам чинного законодавства, та вважати переданими позивачу зазначені нежитлові приміщення на умовах, визначеним відповідним договором оренди.

Одночасно з подачею позовної заяви, а саме, 26.11.2019 позивач надала до суду заяву про забезпечення позову у даній справі, в якій просить суд в порядку застосування заходів забезпечення позову постановити ухвалу, якою до вирішення спору по суті і набрання законної сили рішенням суду, яким закінчено розгляд справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Малого торгівельного підприємства Стимул та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання переважного права позивача на укладення договору оренди, визнання договору оренди частково недійсним, визнання договору суборенди недійсним та визнання договору оренди нежитлових приміщень укладеним - заборонити Відповідачам ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , Малому торгівельному підприємстві Стимул та Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 , а також будь-яким іншим представникам цих осіб вчинювати будь-які самоправні дії без наявності відповідного судового рішення, спрямовані на виселення позивача із займаних нею нежитлових приміщень торгівельного залу 1-2 площею 87,6 кв.м., тамбуру 1-1 площею 2,3 кв.м., коридору 1-3 площею 13,6 кв.м., підсобного приміщення 1-4 площею 26,7 кв.м. та приміщення туалету 1-5 площею 5,2 кв.м., загальною площею 135,4 кв.м., розташованих у нежитловій будівлі літ. А-1 , реєстраційний номер 1497006563101, за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи вимоги відповідної заяви позивачем зазначено, що 13.03.2018 та 14.03.2018 нежитлова будівля, в якій розташовані орендовані позивачем протягом багатьох років нежитлові приміщення відповідачем МТП Стимул , з порушенням переважного права позивача на придбання орендованого нерухомого майна, були відчужені на користь відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Укладений 02.01.2017 між позивачем та МТП Стимул договір оренди, за яким як наслідок договорів купівлі-продажу відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 набули прав Орендодавців, - є укладеним строком до 25 листопада 2019 року. Однак, ще 17.10.2018 директором МТП Стимул ОСОБА_6 на адресу позивача було надіслано листа без вихідного номера і дати, яким ОСОБА_6 повідомлялось про те, що орендні взаємовідносини між МТП Стимул та ОСОБА_1 , як орендарем за договором оренди від 02.01.2017, є припиненими, у зв`язку з чим з моменту отримання цього листа ОСОБА_1 має повернути МТП Стимул займане приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі. Звільнити орендовані нежитлові приміщення позивач відмовилась та продовжувала здійснювати в цих приміщення господарську діяльність. ОСОБА_1 зазначено, що протягом року відповідачами вживаються дії, спрямовані на її фактичне виселення із займаних орендованих приміщень шляхом психологічного тиску на неї і залякування, для примушування у будь який спосіб звільнити займані нежитлові приміщення. Однак, враховуючи пред`явлений до суду позов, задля уникнення в майбутньому можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, і запобігання настанню можливих негативно-шкідливих наслідків для позивача, остання просить забезпечити позов у приведений спосіб.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі №635/8628/19 та перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 81 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За приписами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог частини другої статі 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Предметом спору у даній справі є вимоги немайнового характеру - визнання переважного права позивача на укладення договору оренди, визнання договору оренди частково недійсним, визнання договору суборенди недійсним та визнання укладеним договору оренди нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як правомірності чи неправомірності використання спірного майна позивачем

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Оскільки позивач звернулась до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку підлягає дослідженню саме підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернувся до суду.

Позивачем обґрунтовуючи підстави забезпечення позову вказано, що відповідачами (як власниками, так і орендарями за договорами) вчинялися неодноразові звернення з вимогами звільнити спірне приміщення з посиланням на недійсність укладеного договору оренди від 02.01.2017, що може мати наслідком вчинення подальших самоправних дій, спрямованих на унеможливлення використання спірних приміщень позивачем та фактичне виселення з приміщень.

Слід також вказати, що як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору оренди нежитлових приміщень від 02.01.2017 сплив 25.11.2019, а тому, окреслені вище дії власників спрямовані на реалізацію свого права щодо розпорядження нерухомим майном. Разом з тим, позивачем не приведено доказів того, що відповідачами вчиняються фактичні дії щодо виселення її із займаних приміщень на момент подачі вказаної заяви до суду.

Отже, у даному випадку позивачу необхідно було довести обґрунтованість припущень, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи положення частини десятої статті 150 ЦПК України, суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та №902/483/18 (постанова від 21.01.2019).

Аналізуючи приведені позивачем вимоги заяви про забезпечення позову, суд приходить до переконання, що заборонивши вчиняти будь-яким особам дії щодо виселення позивача із займаного приміщення, до моменту набрання законної сили рішенням у даній справі, практично буде задоволенням заявлених позовних вимог щодо укладення договору оренди, що є неприпустимим.

Врахувавши наведені законодавчі приписи та наведені позивачем доводи в сукупності із доказами, суд встановив, що позивачем не доведено обґрунтованість припущень про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, з огляду на те, що відповідачем не вживаються дії, спрямовані на фактичне виселення орендаря на час розгляду заяви позивача, тоді як забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо виселення позивача із займаних приміщень за відсутності укладеного договору у даній справі є фактично задоволенням позовних вимог.

Доводи позивача, викладені в заяві про забезпечення позову, наведеного не спростовують та передусім стосуються обставин обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заявлених нею заходів забезпечення позову у даній справі.

Керуючись статтями 149-153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Малого торгівельного підприємства Стимул , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання переважного права на укладення договору оренди, визнання договору оренди частково недійсним, визнання договору суборенди недійсним та визнання договору оренди нежитлових приміщень укладеним - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники справи, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Суддя - Я.А. Шинкарчук