Рішення

від 29.11.2019 по справі 1540/3937/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2019 року № 1540/3937/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства Південна винокурня доОфісу великих платників податків Державної податкової служби, третя особа:Одеське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби провизнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Південна винокурня (в подальшому змінено тип акціонерного товариства на Приватне ) (далі - позивач, ПАТ Південна винокурня ) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, Офіс ВПП ДФС) третя особа: Одеське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - третя особа, Одеське управління Офісу ВПП ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень від 14.05.2018: №0001954906, №0001924906, №0001944906.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності позивача порушень податкового законодавства, відтак, за твердженням позивача, відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень. Також, позивач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо нереального характеру господарських операцій позивача із контрагентами ТОВ Продсистем Компані та ТОВ Рінгмонт Івест спростовуються належним чином оформленими первинними документами.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на те, що відповідач невірно трактує договори комісії та купівлі-продажу, в якому товар передавався на умовах СРТ, що не передбачає його перевезення покупцем товару, та потім комітентом. На думку позивача, відсутність або помилкові дані в деяких товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом не свідчить про нереальність господарських операцій. Позивач зазначив, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Також, на думку позивача, посилання відповідача на протокол допиту у кримінальному провадженні не може підтверджувати висновки про фіктивність господарсько-фінансових операції позивача та його контрагентів. Крім того, станом на час подання позову взагалі не відомо чи є відповідні вироки суду ведення чи спростування вини або невинуватості відповідних осіб. Таким чином, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень. При цьому відповідач стверджує, що на основі поданих звітностей проведено аналіз щодо наявності фізичних можливостей проводити господарську діяльність та за результатами даного аналізу встановлено, що господарська діяльність ТОВ Продсистем Компані та ТОВ Рінгмонт Івест має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; кількість працюючих - не можливо встановити, так як підприємствами не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за перевіряємий період; відсутні основні фонди; відсутність реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг. Також на думку контролюючого органу, відсутня будь-яка інформація, що підтверджує наявність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, обладнання, основних засобів для здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за їх кількісними та якісними характеристиками, зазначених ним в зареєстрованих податкових накладних. Крім того, стосовно ТОВ Продсистем Компані та ТОВ Рінгмонт Івест в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження встановлено, що воно було зареєстроване з метою прикриття незаконної діяльності зі створення штучної видимості господарських операцій для завищення витрат підприємствам реального сектору економіки. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що реальність здійснення господарських операцій підприємствами постачальниками належним чином документально не доведено, а також зазначив, що наслідком для податкового обліку є фактичний рух активів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.08.2018 відкрито провадження у справі №1540/3937/18.

Ухвалою суду від 04.10.2018 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, а також продовжено строк підготовчого провадження у справі №1540/3937/18 на тридцять днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 25.10.2018.

Адміністративна справа №1540/3937/18 ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 передана до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2018 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №1540/3937/18 та вказану справу передано на розгляд судді Добрівській Н.А., якою 22.01.2019 постановлено ухвалу про прийняття справи до свого провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

05.06.2019 судом постановлена ухвала про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019, 20.03.2019, 22.01.2019, 25.04.2019, 22.05.2019, 05.06.2019, 21.08.2019, 16.09.2019 призначено проведення підготовчих засідань, судових засідань із забезпеченням проведення відеоконференції у справі №1540/3937/18 за участю представника Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, проведення якої доручено Миколаївському окружному адміністративному суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив його задовольнити.

Представник відповідача і третьої особи проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні.

На підставі положень частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Оскільки на день розгляду справи у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено Офіс великих платників податків ДПС України, суд, з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування прийшов до висновку про необхідність здійснення на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заміни первісного відповідача - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на його процесуального правонаступника - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Заслухавши доводи учасників процесу, ознайомившись з письмово викладеними позиціями сторін, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Офісом ВПП ДФС проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ Південна винокурня , щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток та інших обов`язкових платежів по взаємовідносинам з ТОВ Продсистем Компані за період березень-червень 2017 року та ТОВ Рінгмонт Інвест за період лютий 2017 року, за результатами якої складено акт №29/28-10-49-14/00413558 від 23.04.2018.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення норм:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, статті 9 Закону країни Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у Бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, в результаті чого ПАТ Південна винокурня занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 8208742,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ Південна винокурня занижено податок на додану вартість на загальну суму 4201198,00 грн;

- пункту 44.1 пункту 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу, в результаті чого ПАТ Південна винокурня завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2017 року в розмірі 4919626,00 грн.

За результатами проведеного контролюючим органом аналізу поданих звітностей контрагентів позивача щодо наявності фізичних можливостей проводити господарську діяльність, відповідачем зроблено висновок, що господарська діяльність ТОВ Продсистем Компані та ТОВ Рінгмонт Івест має наступні ознаки нереальності здійснення операцій: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; кількість працюючих не можливо встановити, так як підприємствами не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за перевіряємий період; відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби; відсутній реальний ланцюг постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг.

Також за твердженням контролюючого органу, відсутня будь-яка інформація, що підтверджує наявність у контрагентів достатньої кількості трудових ресурсів, обладнання, основних засобів для здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за їх кількісними та якісними характеристиками, зазначених в зареєстрованих податкових накладних.

Проведеною перевіркою інформації, наявної у фіскального органу та інформації, що міститься в ІС Податковий блок та ЄРПН не встановлено джерела походження олії соняшникової нерафінованої 1 гатунку українського походження та шроту насіння соняшника, який в подальшому був реалізований підприємством ТОВ Продсістем компані підприємству ПАТ Південна винокурня у березні, квітні, травні та червні 2017 року.

Одночасно, відповідач зазначає, що товарно-транспортні накладні, надані платником до перевірки, є дефектними у зв`язку з порушенням порядку їх заповнення.

Акт перевірки також містить посилання на Єдиний державний реєстр судових рішень (т.1 а.с.33-34), за даними якого ТОВ Продсистем Компані є фігурантом кримінального провадження №32016041640000036 від 17.05.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частини третьої статті 212 Кримінального кодексу України.

В акті перевірки інспектором викладено витяг з до ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.02.2018 №204783/18, в які вказується на те, що у клопотанні старшого слідчого СВ фінансових розслідувань ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, поданому в рамках кримінального провадження у справі №32016041640000036 від 17.05.2016 наводяться обґрунтування з посиланням на наявність інформації про незаконну діяльність групи осіб, які в період 2016 - 2017 років, діючи на території Дніпропетровської області, зареєстрували (перереєстрували) на підставних осіб ряд суб`єктів підприємницької діяльності, в тому числі: ТОВ Продсістем Компані , ТОВ АВ Мастер - і використали їх реквізити для здійснення зовнішньоекономічних операцій, шляхом укладання договорів комісії з рядом підприємств реального сектору економіки та здійснення експортних операцій сільськогосподарської продукції за контрактами з офшорними компаніями, при цьому валютні кошти в якості оплати за вказану продукцію на адресу резидентів від офшорних компаній не поступали, а підприємства-експортери будь-яких відрахувань до державного бюджету не здійснювали, що призвело до ненадходження до бюджету України грошових коштів у особливо великих розмірах.

При дослідженні питань взаємовідносин позивача з ТОВ Рінгмонт Інвест інспектор в акті перевірки (т.1 а.с.62, т.1 а.с.114) наводить зміст ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі №757/38362/15-к, у відповідності до якої слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42014100000000375, внесеному до ЄРДР за ознаками злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 364, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, встановив, що з матеріалів клопотання вбачається, що невстановлені особи створили суб`єкти підприємницької діяльності, серед яких ТОВ Рінгмонт Інвест та інші юридичні особи, з метою прикриття незаконної діяльності. Встановлено відсутність постачання товарно-матеріальних цінностей/послуг, та оформлення окремих первинних документів з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників до ТОВ Рінгмонт Інвест та подальшому до контрагентів-покупців необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

Тому на думку контролюючого органу, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На підставі акта Офісу ВПП ДФС винесено податкові повідомлення-рішення від 14.05.2018:

- №0001954906, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 4 201 198,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 100 599,00 грн;

- №0001924906, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 8 208 742,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 104 371,00 грн;

- №0001944906, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість 4 919 626,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України №19850/6/99-99-11-01-0225 від 08.06.2018 розгляд скарги позивача продовжено до 23.07.2018 (включно).

За результатами розгляду скарги, рішення про результати розгляду скарги №24305/6/99-99-11-01-02-25 від 23.07.2018 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Як встановлено положеннями пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 (зі змінами) (далі Положення № 318), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

У пунктах 6, 7 розділу Визнання витрат зазначеного Положення № 318 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 10 розділу Склад витрат цього Положення №318 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 Запаси .

Відповідно до пункту 11 розділу Склад витрат цього Положення №318 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

У пункті 11 розділу Склад витрат цього Положення передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Виходячи з положень абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у пункті 44.2 статті 44 Податкового кодексу України.

За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента покупця послуг трудових ресурсів.

Також, Згідно із пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. Разом з тим, дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ Продсістем компані (постачальник) було укладено договір про постачання сільськогосподарської продукції №2402-17-В від 24.02.2017, за умовами вказаного договору постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплати його на умовах даного договору.

Згідно п.1.2 Договору, товаром, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до специфікацій № 1-5, № 2/1, ПАТ Південна винокурня придбано олію соняшникову 1 гатунку на умовах СРТ ( 1350 т +/- 10%) та шрот соняшниковий на умовах DАР (1000 т. +/- 10%) - м. Миколаїв, вул. Еромадянська, 117 ТОВ ВЕРІ (код 34437753) - Термінал. Товар передавався Постачальником Покупцю в пункті поставки - м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117 ТОВ ЕВЕРІ (код 34437753) - Термінал.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем надано: договір, специфікації до договору, видаткові накладні, акти прийому-передачі сільськогосподарської продукції, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, реєстри прийнятого на зберігання майна, посвідчення якості.

В подальшому, з метою реалізації придбаної сільськогосподарської продукції, ПАТ Південна винокурня укладено Договір комісії №200417-ПВ/АВМ від 20.04.2017, з ТОВ АВ МАСТЕР (код ЄДРПОУ 32230951).

На виконання договору комісії ТОВ АВ МАСТЕР було реалізовано: олія соняшникова в кількості 849,451 т реалізована в травні 2017 року на експорт Компанії APTENOD LIMITED , Cyprus, згідно контракту № 20-04 від 20.04.2017; олія соняшникова в кількості 693,864 т реалізована в червні 2017 року на експорт Компанії APTENOD LIMITED , Cyprus, згідно контракту №1005/1 від 10.05.2017; олія соняшникова в кількості 36,803 т реалізована в червні 2017 року на експорт Компанії APTENOD LIMITED , Cyprus, згідно контракту № 20-04 від 20.04.2017; шрот соняшниковий в кількості 991,0 т реалізований в червні 2017 року на експорт Компанії APTENOD LIMITED , Cyprus, згідно контракту № SFМ 1705 від 17.05.2017.

Листом №3 від 31.07.2017 ТОВ Продсістем компані повідомило ПАТ Південна Винокурня про те, що видаткові накладні № 85, 86, 87 від 21.06.2017 та № 88, 89, 90 від 22.06.2017 були помилково виписані та просило вважати їх недійсними.

Також ТОВ АВ МАСТЕР своїм листом №3 від 31.07.2017 повідомило ПАТ Південна Винокурня , що дані в ВМД UА 504120/2017/104954 від 28.06.2017 (щодо експорту 613,505 тон олії соняшникової) внесені помилково, про що в подальшому нам був наданий аркуш коригування митної декларації від 28.06.2017 UА 504120/2017/104954.

На підставі отриманих листів, а також враховуючи той факт що податкові накладні за видатковими накладними № 85, 86, 87 від 21.06.2017 та № 88, 89, 90 від 22.06.2017 ТОВ Продсістем компані в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєструвало, у зв`язку з чим суми податку на додану вартість за накладними № 85, 86, 87 від 21.06.2017 та № 88, 89, 90 від 22.06.2017 не були віднесені до податкового кредиту ПАТ Південна Винокурня та не включені у декларацію з ПДВ.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем було надано: Договір комісії, специфікації до договору комісії, акти прийому-передачі продукції на комісію, акти надання послуг комісії, платіжні доручення, банківські довідки про продаж валютних коштів по контракту, договори поставки сільськогосподарської продукції, укладені комісіонером, вантажні митні декларації, повідомлення про фактичне вивезення товарів.

Також, позивачем в межах здійснення господарської діяльності укладено з ТОВ Рінгмонт інвест договір постачання сільськогосподарської продукції №0702-РІ/ПВ від 07.02.2017, за умовами вказаного договору постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплати його на умовах даного договору.

Згідно п.1.2 Договору, товаром, що поставляється за договором, є сільськогосподарська продукція, яка визначається сторонами у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до специфікацій ПАТ Південна винокурня придбано олію соняшникову 685,00 т. +/- 5% на умовах DАР - м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117. Товар передавався Постачальником Покупцю в пункті поставки - м. Миколаїв, вул. Громадянська, 117.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем надано: договір, специфікацію до договору, видаткові накладні, акти прийому-передачі сільськогосподарської продукції, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, реєстри прийнятого на зберігання майна, посвідчення якості.

В подальшому, з метою реалізації придбаної сільськогосподарської продукції, позивачем укладено Договір комісії № 0302/ТРП від 03.02.2017, укладеного з ТОВ КАНКАР

На виконання договору комісії олія соняшникова в кількості 693,456 т реалізована на експорт Компанії APTENOD LIMITED, Cyprus, згідно контракту № 02- від 02.03.2017.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем було надано: Договір комісії, специфікації до договору комісії, акти прийому-передачі продукції на комісію, акти надання послуг комісії, платіжні доручення, банківські довідки про продаж валютних коштів по контракту, договори поставки сільськогосподарської продукції, укладені комісіонером, вантажні митні декларації, повідомлення про фактичне вивезення товарів.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договорами поставки та специфікаціями до цих договорів, видатковими накладними, акти прийому-передачі, акти прийому-передачі сільськогосподарської продукції, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, реєстри прийнятого на зберігання майна посвідченнями якості, договорами комісії та додатковими угодами, акти прийому-передачі продукції на комісію, акти надання послуг комісії, платіжні доручення, банківські довідки про продаж валютних коштів по контракту, договори поставки сільськогосподарської продукції, укладені комісіонера, коригування митних декларацій, довідки банку, вантажні митні декларації, повідомлення про фактичне вивезення товарів, звіти комісіонера, реєстри отриманого на зберігання товару, платіжними дорученнями, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток.

Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача).

Судом досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Отже, надані суду первинні документи, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності, не встановлено фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та контрагентів ТОВ Продсистем Компані та ТОВ Рінгмонт Івест з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями свого контрагента.

В обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити визначені законом.

Доводи ж контролюючого органу щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ Продсистем Компані та ТОВ Рінгмонт Івест .

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа № 803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа № 820/3119/17), від 31.07.2018 (справа № 0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа № 817/1339/17), від 21.11.2018 (справа № 823/103/17), від 11.04.2019 (справа №П/811/1761/16), від 16.05.2019 (справа №2а-12327/11/2670).

Окремі дефекти первинних документів не можуть свідчити про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами та як наслідок про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та складу валових витрат за такими господарськими операціями.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, слід зазначити, що посилання відповідача на матеріали кримінальних проваджень, внесених до реєстру досудових розслідувань за №32016041640000036 та №42014100000000375, зокрема на протоколи допиту свідків в рамках кримінального провадження, судом не взято до уваги, оскільки, по-перше, в зазначених кримінальних провадженнях відсутній вироки, а по-друге, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. В силу положень статті 95 Кримінально процесуального кодексу України, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до ухвалення вироку в рамках кримінального провадження (контролюючим органом не надано доказів наявності вироку у кримінальних провадженнях, в рамках яких проводився допит свідків), може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час розгляду справи, чого в мажах даної справи здійснено не було, а відповідачем клопотань з цього приводу не заявлялось.

Крім того необхідно зазначити, що у контролюючого органу відсутні повноваження щодо визнання правочинів недійсними (нікчемними) при проведенні перевірки платників податків, оскільки законодавством встановлено спеціальну судову процедуру для визнання правочинів нікчемними/недійсними, контролюючим органом, всупереч вимог процесуального законодавства, таких доказів надано не було, зокрема судового рішення, яким би було визнано договори позивача з контрагентом недійсними або нікчемними.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 03.09.2019 (справа №826/15850/17).

Разом з цим, при розгляді справи суд також враховує і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також враховуючи приписи статті 9 Конституції України та ст.19 Закону України Про міжнародні договори України , є джерелом права та є обов`язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п`ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 (заява №3991/03) у справі Булвес АД проти Болгарії зазначив наступне: Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Південна винокурня задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Офісу великих платників податків ДФС від 14.05.2018: №0001954906, №0001924906, №0001944906.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Південна винокурня (код ЄДРПОУ - 00413558, адреса: 75100, Херсонська обл., м. Олешки, вул. Горького, 28А) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 353 018 (триста п`ятдесят три тисячі вісімнадцять) гривень 04 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДРПОУ - 43141471, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська