Рішення

від 19.11.2019 по справі 902/564/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" листопада 2019 р. Cправа № 902/564/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом фермерського господарства "Еліта" ОСОБА_1 , с.Грабовець Немирівського району Вінницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кластерфарт", м.Вінниця

про стягнення 189412,23 грн заборгованості згідно договору поставки

Учасники процесу:

представник позивача: Кіцула В.І., діє на підставі довіреності;

відповідача: Корнєєвої О.М. - керівник;

присутній: ОСОБА_2 , паспорт.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 15.07.2019 надійшла позовна заява фермерського господарства "Еліта" ОСОБА_1 про стягнення на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю "Кластерфарт" основного боргу в сумі 177612,00 грн; штрафу у розмірі 0,1% від простроченої суми (1776,10 грн) та 20% річних за користування чужими коштами (10024,13 грн), які нараховані з посиланням на неналежне виконання останнім умов Договору поставки №КФ-08/П від 27.03.2019

Ухвалою суду від 07.08.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/564/19, вирішено її розгляд здійснити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

03.10.2019 судом постановлено ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 24.10.2019.

За результатами судового засідання, 24.10.2019, судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засіданні про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.11.2019.

На визначену судом дату (19.11.2019) з`явилися представники обох сторін.

В ході судового розгляду справи, 19.11.2019, представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. При цьому представник відповідача зазначає, що позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Таким чином, суд, після закінчення судових дебатів оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення (19.11.2019) представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

27.03.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю "Кластерфарт" (далі по тексту також - покупець, відповідач) та фермерським господарством "Еліта" ОСОБА_1 (далі по тексту також - постачальник, позивач) укладено Договір поставки № КФ-08/П (далі по тексту також - Договір).

За даним Договором постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (п.1.1 Договору).

Товаром, що поставляється за даним договором, є сільськогосподарська продукція українського походження та/або продукт її переробки (далі по тексту також - товар). Найменування, асортимент, кількість та вартість товару визначаються сторонами у специфікації/специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії та строк поставки партії товару вказуються в специфікаціях.

В подальшому, 29.03.2019, між сторонами обопільно підписано специфікацію № 1 до Договору поставки № КФ-08/П про поставку 30,00 т пшениці 3 кл вартістю 5700,00 грн за 1 МТ з ПДВ на суму 171 000,00 грн.

Пунктами 4, 5 Специфікації сторони обумовили строк оплати, а саме: протягом 15 банківських днів та строк поставки: до 20.04.2019.

22.05.2019 між сторонами укладено додаткову угоду до Специфікації № 1 від 29.03.2019 до Договору поставки № КФ-08/П від 27.03.2019.

Відповідно до п. 1. Специфікації сторони домовилися викласти п. 4 Специфікації № 1 від 29.03.2019р. до Договору поставки № КФ-08/П від 27.03.2019р. в наступній редакції:

"4. Оплата протягом 15 банківських днів з дня відвантаження товару згідно видаткових накладних.

В разі несплати за товар до 30.06.2019 р., починаючи з 01.07.2019 р. Покупець зобов`язується сплатити Продавцю крім вартості товару - 177612.00 гри., штраф зг. п. 6.3 в розмірі 0.1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, станом на 17.05.2019 р. який складає - 4973.08 грн. А також 20 % річних за користування чужими коштами за весь період від наступного дня відвантаження товару, пеню, всі судові витрати в разі звернення до суду, в тому числі і на правову допомогу."

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 177 612,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 7 від 29.03.2019. Відносно поставленого товару позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 7 від 29.03.2019.

Натомість відповідач за отриманий товар не розрахувався, в зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість по його оплаті в сумі 177 612,00 грн.

17.05.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості в розмірі 177 612,00 грн, зг.п.6.3 договору штрафу у розмірі 0,1% від суми заборгованості, починаючи з 20.04.2019 по 17.05.2019, що становить в сумі 4973,08 грн.

У відповідь на вказаний лист відповідач направив на адресу позивача гарантійний лист, в якому зобов`язався в термін до 30.06.2019 включно погасити заборгованість в сумі 177612,00 грн, яка згідно бухгалтерських розрахунків станом на 17.05.2019 рахується за ТОВ "Кластерфарт" на користь ФГ "Еліта" ОСОБА_1 . При цьому відповідач зазначає, що в разі непогашення заборгованості до 30.06.2019 включно, сплачує на користь ФГ "Еліта" ОСОБА_1 20% річних за користування чужими коштами, пеню, всі судові витрати, в тому числі і на правову допомогу, суму заборгованості - 177 612,00 грн, штраф в розмірі 4973,08 грн.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо сплати обумовлених платежів не виконав, у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

На підставі встановлених обставин справи суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладене та враховуючи що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем отриманого товару згідно видаткової накладної № 7 від 29.03.2019 суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 177 612,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому суд враховує, що відповідач визнає вказану обставину, що підтверджується, поміж іншого, обопільно підписаним сторонами Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.03.2019 по 17.05.2019. (а.с.20).

Судом також розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 1776,10 грн - штраф у розмірі 0,1% від простроченої суми та 10 024,13 грн - 20% річних за користування чужими коштами.

Порушенням зобов`язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно до ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалось раніше, сторонами в пункті 4 Специфікації № 1 від 29.03.2019 до Договору поставки № КФ-08/П від 27.03.2019 (із змінами внесеними додатковою угодою від 22.05.2019) обумовлено міру відповідальності за порушення строків оплати вартості отриманого товару, а саме штраф згідно пункту 6.3 Договору в розмірі 0.1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати , а також 20 % річних за користування чужими коштами за весь період від наступного дня відвантаження товару , пеню, всі судові витрати в разі звернення до суду, в тому числі і на правову допомогу.

Вирішуючи питання щодо заявленої до стягнення суми штрафу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на наведене у вказаній статті визначення щодо пені та штрафу, суд приходить до висновку, що обрана сторонами міра відповідальності, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання за своїм змістом є пенею.

У п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17 грудня 2013 року зазначено: "За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки."

Як вже зазначалося судом сторони передбачили, що штрафна санкція становить 0.1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати .

Однак враховуючи, що даною умовою договору встановлений розмір пені, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, - застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що оскільки відповідачем не виконано зобов`язання, визначене Договором по оплаті вартості отриманого товару в обумовлений сторонами строк, останній вважається боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення штрафні та компенсаційні нарахування.

При цьому суд зазначає, що визначений позивачем період нарахування пені та 20% річних відповідають умовам договору та вищевказаним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Перевіривши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора розрахунок позивача 20 % річних за прострочення оплати 177612,00 грн боргу за період визначений останнім (з 30.03.2019 по 10.07.2019) судом встановлено, що він є арифметично вірним.

При цьому здійснивши розрахунок пені за визначений позивачем період за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора судом встановлено, що її розмір становить 1703,13 грн.

З огляду на викладене підлягає стягненню 20 % річних у розмірі 10 024,13 грн та пеня у розмірі 1703,13 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що в судовому засіданні, 19.11.2019, представником позивача до закінчення судових дебатів заявлено клопотання про розгляд вказаного питання в судовому засіданні після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Приписами ч.1 ст.221 ГПК України визначено: "Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог."

З огляду на клопотання представника позивача, питання щодо розподілу судових витрат у справі №902/564/19, буде вирішено після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кластерфарт" (вул.Острозького, 39, офіс 1, м.Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 41632841) на користь фермерського господарства "Еліта" ОСОБА_1 (с.Грабовець, Немирівський район, Вінницька область, 22874, код ЄДРПОУ 20082945) 177612,00 грн - заборгованості, 10024,13 грн - 20 % річних, 1703,13 грн - пені та 2840,09 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. В частині стягнення 72,97 пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Призначити судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу судових витрат на 05 грудня 2019 року на 12 год. 30 хв. в приміщенні Господарського суду Вінницької області (вул.Пирогова, 29, м.Вінниця, 21018, 3-й поверх).

6. Додатково сторони про дату та час судового засіданні повідомити шляхом оформлення відповідних телефонограм.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 29 листопада 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2-3 - позивачу (вул.Шевченка, 19а, смтБрацлав, 22870; с.Грабовець, Немирівський район, Вінницька область, 22874);

4 - 5 відповідачу (вул.Острозького, 39, офіс,1, м.Вінниця, 21009; вул.Арх.Артинова, буд.46, 2пов., оф.15, 16, м.Вінниця, 21050)