Постанова

від 20.11.2019 по справі 403/13005/12-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 403/13005/12-ц

провадження № 61-35761св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (правонаступником якого є акціонерне товариство КристалБанк ),

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гупало Катерина В`ячеславівна, реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є акціонерне товариство КристалБанк , на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Циганкова В. О., від 28 лютого 2014 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., від 16 березня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2010 року публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - ПАТ Райффайзен Банк Аваль ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за рахунок заставного майна.

Свої вимоги, із урахуванням їх уточнень, банк обґрунтовував тим, що 0 4 серпня 2008 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль і товариством з обмеженою відповідальністю М`ясний формат (далі - ТОВ М`ясний формат ) укладено генеральну кредитну угоду, на підставі якої цього ж дня між останніми укладено кредитний договір, за умовами якого ТОВ М`ясний формат було відкрито довгострокову відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування 2 млн 500 тис. грн строком до 03 серпня 2011 року зі сплатою 19,75 відсотків річних. З метою забезпечення виконання ТОВ М`ясний формат своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором 04 серпня 2008 року укладено два договори іпотеки між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , а також з ОСОБА_3 , предметом якого є квартира АДРЕСА_2 .

Внаслідок невиконання ТОВ М`ясний формат кредитного договору в останнього утворилася заборгованість, яка станом на 11 вересня 2009 року склала 2 млн 566 тис. 712 грн 47 коп., тому банк просив у рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на зазначені квартири шляхом продажу їх на прилюдних торгах, зняти ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з реєстрації та виселити з квартир, стягнути з них судові витрати.

Суди неодноразово розглядали справу за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_3 і ОСОБА_1

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2011 року ухвалено стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 млн 566 тис. 712 грн 47 коп. за рахунок предметів іпотеки у межах їх вартості; вирішено питання про розподіл судових витрат. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2012 року рішення суду від 08 червня 2011 року скасовано.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 грудня 2012 року, позов задоволено, ухвалено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 млн 566 тис. 712 грн 47 коп. звернути стягнення на предмети іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з продажу квартир за початковою ціною, яка встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року зазначені рішення суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ Райффайзен Банк Аваль , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гупало К. В., реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання договору іпотеки припиненим.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивувала тим, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2013 року ТОВ М`ясний формат ліквідовано. На підставі цієї ухвали 28 березня 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців внесено запис про припинення ТОВ М`ясний формат . Відповідно до статті 609 ЦК України з ліквідацією боржника припиняється його основне зобов`язання перед кредитором, а згідно із частиною першою статті 17 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV Про іпотеку з припиненням основного зобов`язання іпотека також припиняється.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати договір іпотеки належної їй квартири АДРЕСА_1 , укладений 04 серпня 2008 року між нею та ВАТ Райффайзен Банк Аваль , припиненим. Зобов`язати реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області внести до Державного реєстру іпотек та Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи щодо припинення обтяжень іпотекою квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2014 року у задоволенні позову ПАТ Райффайзен Банк Аваль відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано договір іпотеки, укладений 04 серпня 2008 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 , припиненим з моменту внесення до Єдиний державний реєстр інформації про припинення ТОВ М`ясний формат , тобто з 08 березня 2013 року. У задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що грошове зобов`язання ТОВ М`ясний формат за кредитним договором перед позивачем за первинним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) у зв`язку із ліквідацією цієї юридичної особи є погашеним. Зважаючи на це, припинення юридичної особи у зв`язку із визнанням її банкрутом є підставою для припинення іпотеки, оскільки зобов`язання за кредитним договором припинено. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісних позовних та задоволення зустрічних позовних вимог в частині визнання договору іпотеки припиненим.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ Райффайзен Банк Аваль задоволено частково, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2014 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами до задоволення не підлягають оскільки, після ухвалення судових рішень на користь ОСОБА_1 про визнання припиненим договору іпотеки, ці рішення були виконаними. Згідно листа управління Національного банку України в Дніпропетровській області від 10 жовтня 2014 року припинення іпотеки та надання до реєстраційної служби заяв обтяжувача (банку) для скасування реєстраційних записів щодо нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , мало місце ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою припинення іпотеки є повідомлення про припинення іпотеки, видане 22 вересня 2014 року ПАТ Райффайзен Банк Аваль ; додаткові відомості - повне виконання умов генеральної кредитної угоди № 012/03-00/132-08 від 04 серпня 2008 року, укладеної з ТОВ М`ясний формат по зобов`язанню на 2 500 000, грн.

Наведене свідчить про припинення банком чинності обтяжень спірного нерухомого майна та відсутність реальної заборгованості, оскільки зобов`язання за кредитним договором є погашеними, борг відсутній, списаний банком з балансу за рахунок резервів. Таким чином, на час розгляду справи апеляційним судом відсутній факт порушення права банку та підстави для його захисту, а протилежне банком не спростоване, оскільки доказів тому не надано.

Окрім того 26 вересня 2014 року ОСОБА_1 відчужила належну їй квартиру на підставі договору купівлі-продажу та не є її власником, не є належним іпотекодавцем, і не може вважатись як належним відповідачем за позовом банку, так і належним позивачем за позовом про визнання договору іпотеки припиненим.

Оскільки апеляційний суд позбавлений законних підстав для заміни неналежної сторони у справі належною, позовні вимоги банку задовольнити неможливо.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У квітні 2017 року ПАТ Райффайзен Банк Аваль подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2014 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при вирішенні спору проігнорував положення статті 360-7 ЦПК України, 2004 року, щодо обов`язковості виконання судового рішення Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року, постановленого у цій справі, в частині застосування норми права. Апеляційним судом проігноровано встановлений судами, зокрема Верховним Судом України, факт наявності заборгованості за кредитним договором, яка не є погашеною і має бути задоволена за рахунок іпотечного майна. Твердження апеляційного суду про погашення заборгованості позичальника перед банком, зокрема, внаслідок її списання, не відповідає дійсності, оскільки заборгованість не погашена, доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять. Заборгованість за кредитним договором, яка є непогашеною складає 2 566 712, 47 грн. Списання позивачем заборгованості боржника не підтверджено жодним доказом, який би містився в матеріалах справи, а є лише припущенням представника ОСОБА_1 , яке безпідставно продубльовано судом.

Банк як нотаріусу, так і НБУ надав лише відомості про фактичне виконання рішення суду про припинення іпотеки та виключення на цій підставі записів із відповідних державних реєстрів. Про жодне погашення заборгованості мова не велась та докази на підтвердження цього в матеріалах справи відсутні. Приватний нотаріус Гупкало К. В., яка проводила нотаріальні дії щодо зняття обтяжень з предмету іпотеки та формувала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, безпідставно зазначила в розділі Відомості про основне зобов`язання інформацію про повне виконання зобов'язань боржника перед банком, на що апеляційний суд не звернув належної уваги.

Виключення записів про іпотеку відбулося внаслідок виконання банком рішення суду, що набрало законної сили (згодом скасовано Верховним Судом України та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ). Ухвалене судом рішення про припинення договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки, права й обов`язки сторін за ним залишилися чинними з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Суд апеляційної інстанції всупереч заявленому клопотанню позивача за первісним позовом не залучив до участі у справі належного відповідача, який є новим іпотекодавцем, чим порушив положення статті 33 ЦПК України, 2004 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів

(далі - ЦПК України), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 403/13005/12-ц розподілено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року заяву АТ КристалБанк про залучення його як правонаступника ПАТ Райффайзен Банк Аваль задоволено. Залучено АТ КристалБанк правонаступником ПАТ Райффайзен Банк Аваль у справі за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за рахунок заставного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ Райффайзен Банк Аваль , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гупало К. В., реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання договору іпотеки припиненим.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року справу за позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за рахунок заставного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ Райффайзен Банк Аваль , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гупало К. В., реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, про визнання договору іпотеки припиненим, призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У поданих запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , посилається на те, що припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов`язання за кредитним договором припинилося. Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом вимоги, не задоволенні за недостатністю майна боржника, вважаються погашеними.

До Верховного Суду 29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 також було подано заперечення проти залучення АТ КристалБанк в якості правонаступника ПАТ Райффайзен Банк Аваль , які остання мотивувала тим, що залучення до участі у цій справі АТ КристалБанк , як правонаступника, є передчасним, АТ КристалБанк є неналежним заявником та не є новим кредитором, оскільки у зв`язку із погашенням боргу за заявою ПАТ Райффайзен Банк Аваль була припинена іпотека та заборона на нерухоме майно, що відображено у відповідному судовому рішенні. В державних реєстрах відсутні будь-які відомості про те, що АТ КристалБанк є іпотекодержателем переданої відповідачем в іпотеку квартири.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 04 серпня 2008 року між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ М`ясний формат укладено генеральну кредитну угоду, згідно з пунктом 1.1 якої банк зобов`язався надати ТОВ М`ясний формат кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених кредитними договорами, які укладені в рамках цієї угоди і є її невід`ємними частинами. Того ж дня між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ТОВ М`ясний формат укладено кредитний договір, за умовами якого останньому була відкрита довгострокова відновлювальна кредитна лінія з лімітом кредитування 2 млн. 500 тис. грн строком до 03 серпня 2011 року зі сплатою 19, 75 відсотків річних.

Одночасно, з метою забезпечення виконання ТОВ М`ясний формат своїх зобов`язань за вказаними генеральною кредитною угодою та кредитним договором між ВАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку з невиконанням ТОВ М`ясний формат умов генеральної кредитної угоди та кредитного договору , в останнього утворилась заборгованість, яка станом на 11 вересня 2009 року склала 2 млн. 566 тис. грн 47 коп.

У січні 2010 року ВАТ Райффайзен Банк Аваль звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за рахунок заставного майна.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2013 року у справі № Б34/250-10 ТОВ М`ясний формат ліквідовано.

28 березня 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про припинення ТОВ М`ясний формат .

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов`язання, зіставляють із підставами для припинення іпотеки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов`язання, які випливають з основного зобов`язання, не повинні припиняти дію зобов`язань, які забезпечують основне зобов`язання, яке залишилось невиконаним.

За змістом статті 11 Закону України Про іпотеку іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, з метою стягнення якої кредитор звернувся до суду до моменту припинення основного боржника, не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника. Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов`язок заставодавця (іпотекодавця) з несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Змістом частин першої, другої статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов`язанням та його виключення з реєстру не тягнуть за собою припинення зобов`язання іпотекодавця з виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання, адже до цього іпотекодержателем було пред`явлено відповідну вимогу до іпотекодавця в позовному провадженні про звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки він неналежним чином виконував взяте на себе зобов`язання по погашенню боргу.

Саме таку правову позицію у цій справі висловив Верховний Суд України у постанові від 10 лютого 2016 року (№ 6-216цс14), скасовуючи ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 вересня 2014 року та направляючи справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Скасовуючи ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2014 року та передаючи справу на новий апеляційний розгляд, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 27 квітня 2016 року, із урахуванням зазначених висновків Верховного Суду України, виходив із того, що перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на зазначені вимоги законодавства уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України, 2004 року, доводи апеляційної скарги та докази, надані на її обґрунтування, належним чином не спростував, зокрема, не взяв до уваги визначений законодавством виняток із загального правила щодо припинення іпотеки, тому передчасно погодився із висновком щодо припинення іпотеки у зв`язку з ліквідацією юридичної особи - боржника за основним зобов`язанням у будь-якому випадку, у тому числі й у разі, якщо до визнання боржника - юридичної особи - банкрутом і внесення запису про його припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кредитор вчинив дії, спрямовані на захист свого право на отримання коштів за договором кредиту та звернувся до суду з позовною заявою до іпотекодавця.

Переглядаючи рішення районного суду від 28 лютого 2014 року та постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку до майнових поручителів, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про неможливість задоволення первісних позовних вимог з посиланням на виконання судових рішень у цій справі про визнання припиненим договору іпотеки, які у подальшому були скасовані.

Судами залишено поза увагою, що у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Цей висновок узгоджується з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Правочин вважається правомірним, породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Апеляційний суд не застосував, норму, яка підлягала застосуванню, а саме положення статті 23 Закону Про іпотеку , та дійшов неправильного висновку про неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить новому власнику, якщо під час переходу права власності на спірну квартиру вона тимчасово (в силу ухвалення рішення суду, яке у подальшому було скасоване) не була предметом іпотеки.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог кредитора до майнових поручителів та залишаючи без змін в цій частині рішення районного суду, апеляційний суд всупереч вимог частини другої статті 214, частини четвертої статті 338 ЦПК України, 2004 року, не врахував вищенаведених висновків Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Висновки апеляційного суду про відсутність реальної суми заборгованості, виконання боржником зобов`язання за кредитним договором не відповідають фактичним обставинам цієї справи, які були встановлені судами.

Вирішуючи спір, суди не перевірили, чи було погашено заборгованість за кредитним договором та які докази підтверджують погашення заборгованості, не надали оцінки розрахунку заборгованості.

Апеляційним судом не враховувано, що банком було надано нотаріусу, а також НБУ відомості лише з метою виконання рішення районного суду про припинення іпотеки та виключення на цій підставі записів із відповідних державних реєстрів.

Виключення записів про іпотеку відбулося внаслідок виконання банком рішення суду, що набрало законної сили, неправильність якого встановлено Верховним Судом України та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Враховуючи те, що предмет іпотеки під час перегляду цієї справи судами вищих інстанцій було відчужено іпотекодавцем на користь третьої особи, яка не приймала участі у розгляді справи, встановлену незаконність рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2014 року,а також клопотання касаційної скарги, справу у частині вирішення первісних позовних вимог слід направити до суду першої інстанції.

Оскільки вказані недоліки, допущені судами, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, рішення судів першої і апеляційної інстанції у частині вирішення первісних позовних вимог підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

При новому розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.

Керуючись статями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , правонаступником якого є акціонерне товариство КристалБанк , задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2014 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року у частині вирішення первісних позовних вимог скасувати.

Справу у цій частині направити на новий розгляд до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович