Постанова

від 26.11.2019 по справі 911/1992/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2019 р. Справа№ 911/1992/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Романова Ю.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосп Трейд СВ

на рішення Господарського суду Київської області

від 25.06.2019 (повний тест складено 18.07.2019)

у справі №911/1992/18 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосп Трейд СВ

до Товариства з обмеженою відповідальністю

Бровари-Пластмас

про стягнення 396 357,25 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільгосп Трейд СВ (далі - ТОВ Сільгосп Трейд СВ , позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Бровари-Пластмас (далі - ТОВ Бровари-Пластмас , відповідач) про стягнення 396 357,25 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що всупереч умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № БПТ 02/10/2017 від 02.10.2017 (далі Договір) відповідач після одержання попередньої оплати в розмірі 321 254, 71 грн. в установлений строк товару не поставив, відтак просило стягнути з відповідача 321 254, 71 грн. основного боргу, 48 663, 49 грн. пені, 8 396, 63 грн. 3% річних, 811, 31 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України) та 18 042, 42 грн. інфляційних втрат.

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказував, що на виконання умов Договору відповідачем поставлено позивачу товару на загальну суму 321 254, 71 грн., що підтверджується видатковою накладною № 5337 від 13.10.2017, товарно-транспортною накладною № 00000005337 від 13.10.2017, а також довіреністю № 4 від 13.10.2017, виданою директором позивача на власне ім`я. Крім цього, відповідач зазначив, що позивач уже звертався до суму із вимогами про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 321 254, 71 грн., в задоволенні яких рішенням Господарського суду Київської області від 04.06.2018 у справі № 911/482/18 було відмовлено. Цим рішенням було встановлено, що на виконання взятих на себе договірних зобов`язань за Договором, 13.10.2017 відповідачем поставлено позивачу товар загальною вартістю 321 254,71 грн., що підтверджується видатковою накладною №5337, а також товарно-транспортною накладною №00000005337 (форма 1-ТН). Товар передано представнику позивача - директору Довгій В.М. згідно з довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №4 від 13.10.2017. Крім цього, відповідач стверджував про безпідставність вимог про стягнення з нього пені, 3% річних, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, заявлених позивачем на підставі п. 5.2 Договору, вказуючи на те, що Договір не містить такого пункту, а тому посилання на нього вважає зловживанням процесуальними правами тощо.

У наданій суду першої інстанції відповіді на відзив, позивач заперечив твердження відповідача про поставку товару за видатковою накладною №5337 від 13.10.2017, рахунком на оплату № 9971 від 20.09.2017, товарно-транспортною накладною №00000005337 від 13.10.2017, податковою накладною №35 від 02.10.2017 року, паспортами якості на поставлений товар, оскільки ані довіреність, ані видаткова накладна не підписані уповноваженою особою ТОВ Сільгосп Трейд СВ . За твердженнями позивача, ці документи, які не містять підписів уповноваженої особи позивача, сфальсифіковані відповідачем.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.06.2019 у справі №911/1992/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Сільгосп Трейд СВ оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи. За твердженнями апелянта, з наданих відповідачем первинних документів видно, що ні довіреність, ні видаткова накладна не підписані уповноваженою особою позивача, на документах є лише печатка, яка не є обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади. На переконання апелянта, надана відповідачем видаткова накладна № 5337 від 13.10.2017, як доказ здійснення неіснуючої поставки, не має обов`язкового реквізиту, а саме, особистого підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції від ТОВ Сільгосп Трейд СВ . Також апелянт вказув про неналежне оформлення товарно-транспортної накладної № 00000005337 від 13.10.2017, зазначаючи про відсутність інформації в графі Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача , а також підпису цієї особи. Неповністю також зазначено адресу пункту розвантаження, який являється обов`язковою умовою. За твердженнями апелянта, недоведеним також є той факт, що позивач в даному випадку виступав в якості субпідрядника ТОВ СК Флагман , адже позивач ніколи не укладав з ним договору підряду, відповідно не мав будь-яких господарських взаємовідносин. Крім цього, апелянт вказував про відсутність у нього на балансі автотранспорту, який вказаний в товарно-транспортній накладній,отже безпідставними вважає твердження відповідача, що перевізником виступав саме позивач тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що за наявної ділової практики між сторонами та положень чинного законодавства, апелянт використовує у своїй діяльності печатку, відповідно його доводи про те, що печатка не є обов`язковим реквізитом в його діяльності не відповідають фактичним обставинам справи. На переконання відповідача факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи випадковою та товарно-транспортними накладними, в яких зазначено особу, яка приймала товар від відповідача та яка на той час була директором апелянта. За твердження відповідача, наявність підпису на первинному документі не є його обов`язковим реквізитом, якщо можливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, оскільки на видатковій накладній № 5337 від 13.10.2017 та товарно-транспортній накладній № 00000005337 від 13.10.2017 зазначено особу, яка приймала товар від відповідача - Довга В. М., відповідач вважає, що вказані документи складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Крім цього, відповідач стверджував, що під час здійснення поставки товару ним була надана для реєстрації податкова накладна № 35 від 02.10.2017, яка відповідно до квитанції № 1 від 30.10.2017 була прийнята апелянтом, що свідчить про вчинення ним конклюдентних дій щодо прийняття податкової накладної та про підтвердження факту виконання відповідачем свого обов`язок щодо поставки товару. В свою чергу, за твердженнями відповідача, оскільки п. 4.2 Договору сторони погодили, що товар поставляється на склад покупця транспортом покупця, факт належності позивачу транспортного засобу, яким здійснювалась поставка не досліджувався судом першої інстанції, адже не є предметом позову у даній справі. Відносини між пливачем та ТОВ СК Флагман також не є предметом позовних вимог та не входять до предмету доказування у цій справі тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 26.11.2019 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився не зважаючи на належне повідомлення його про дату, час і місце розгляду справи під розписку в попередньому судовому засіданні, про причини неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення не надіслав, відтак зважаючи на надання представником позивача в попередньому судовому засіданні пояснень по суті своєї апеляційної скарги, апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 02.10.2017 ТОВ Бровари-Пластмас (відповідач, продавець за договором) та ТОВ Сільгосп Трейд СВ (позивач, покупець за договором) укладено Договір купівлі-продажу № БПТ 02/10/2017 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар в кількості, асортименті та по цінах, указаних в рахунку-фактурі або видатковій накладній. Покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах Договору.

Датою поставки товару згідно п. 4.1 вважається дата підписання накладної на приймання товару.

За умовами п. 4.2 Договору товар поставляється на склад покупця транспортом покупця.

Оплату здійснює покупець шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.3 Договору).

Строк поставки товару згідно п. 4.4 Договору 20 робочих днів з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 Договору розрахунок за товар здійснюється у безготівковій формі. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Положеннями п. 7.1 Договору сторони погодили, що прийом товару здійснюється покупцем за наявності товаросупровідних документів: товарно-транспортної накладної, рахунку-фактури, податкової накладної, паспорту чи сертифікату та висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи Міністерства охорони здоров`я України.

Договір згідно п. 10.1 набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017.

Цивільні права та обов`язки на підставі ч. 1 ст. 11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором купівлі-продажу (ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин (ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України) повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що всупереч умовам укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № БПТ 02/10/2017 від 02.10.2017 відповідач після одержання попередньої оплати в розмірі 321 254, 71 грн. в установлений строк товар не поставив, у зв`язку з чим позивач надсилав відповідачу претензію від 26.01.2018 з вимогою щодо повернення грошових коштів або поставки товару, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем було виставлено позивачу рахунок №9971 від 20.09.2017 на загальну суму 321 254,71 грн., в якому також наведено перелік товару, який передбачався для поставки та підлягав оплаті, а саме: Труба 280х20.6 мм ПЕ-100SDR13.6 PN12.5 (у відрізках) (артикул ПЕ125-16-В) в кількості 350 п/м на суму 304 811,50 грн.; втулки буртові ПЕ-100SDR17д.280 мм в кількості 6 шт. на суму 5 827,32 грн.; фланці сталеві 280 PN10 в кількості 6 шт. на суму 4 162,50 грн.; коліна сегментовані ПЕ-100SDR17 280/90 в кількості 2шт. на суму 3 546,00 грн.; коліна сегментовані ПЕ-100SDR17 280/60 в кількості 1шт. на суму 1 640,03 грн.; втулка буртова ПЕ фланцева 110х4 (артикул ПЕФ3110х4ВБ) в кількості 2 шт. на суму 1 267,36 грн.

Позивач на виконання умов Договору на підставі цього рахунку перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ Бровари-Пластмас 321 254,71 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5 від 02.10.2017 на суму 175 000, 00 грн. та №6 від 02.10.2017 на суму 146 254,71 грн.

Положеннями п. 4.4 Договору сторони погодили строк поставки товару протягом 20 днів з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Враховуючи, що перераховану позивачем оплату за товар на розрахунковий рахунок ТОВ Бровари-Пластмас отримано 02.10.2017, кінцевий строк поставки товару сплинув 30.10.2017 (20 робочих днів з моменту зарахування коштів). При цьому, помилкове зазначення судом першої інстанції про кінцевий строк поставки товару до 23.10.2017 (20 календарних дні) не вплинуло на правильність вирішення даного спору.

Проте, у визначений договорами строк відповідач товару не поставив, перерахованих грошових коштів в якості попередньої оплати в добровільному порядку не повернув.

Як вбачається з наданої відповідачем видаткової накладної № 5337 від 13.10.2017, відповідач поставив позивачу товар, який був предметом Договору, а саме: Трубу 280x20,6 мм ПЕ-100 - 350 пог.м.; Втулки буртові ПЕ-100 801117 д. 280мм. - 6 шт.; Фланці сталеві 280 РШ0 - 6 шт.; Коліна сегментовані ПЕ-100 БОИ 17 280/90 - 2 шт.; Коліна сегментовані ПЕ-100 801117 280/60 - 1 шт.; Втулка буртова ПЕ фланцева 110x4 - 2 шт. Відповідна видаткова накладна скріплена печаткою позивача та містить дані про отримувача зі сторони позивача ( Довга В.М. ) з посиланням на довіреність № 4 від 13.10.2017.

За приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 ( під.2.1 п. 2, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується із приписами п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вищезгадана видаткова накладна, за висновками суду, оформлена відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні в частині зазначення обов`язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також містить інформацію про отримувача зі сторони позивача ( Довга В.М. ) з посилання на довіреність № 4 від 13.10.2017, тобто данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно доводи апелянта в цій частині як безпідставні та необґрунтовані не заслуговують на увагу.

При цьому, відповідачем також надано суду примірник відповідної довіреності на отримання ТМЦ № 4 від 13.10.2017, виписаної позивачем для отримання товару у відповідача.

Таким чином, складена відповідачем при поставці товару за умовами Договору видаткова накладна, в розумінні ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та ЦК України, є первинним (товаророзпорядчим) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення й засвідчує факт постачання товару платнику податку.

Відповідачем також на підтвердження факту поставки товару було надано товарно-транспортну накладну №00000005337 від 13.10.2017.

За змістом п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (надалі - Правила), ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, який призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Основним документом на перевезення вантажів згідно п.11.1 вищевказаних Правил є ТТН, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. ТТН може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

За приписами п. 11.4 Правил ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри ТТН підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику (п.п. 11.5-11.6 Правил).

За змістом п. 4.2 Договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно підписаних сторонами накладних. Якщо за результатами прийняття товар не відповідає стандартам, технічним умовам, іншій документації, то покупець має право відмовитися від прийняття товару.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи товарно-транспортної накладної №00000005337 від 13.10.2017, яка складена в день поставки товару, вона містить посилання на довіреність № 4 від 13.10.2017 та видаткову накладну №5337 від 13.10.2017, в якій зазначено, що перевізником виступало Сільгосп Трейд СВ ТОВ в особі водія ОСОБА_3 , відповідна товарно-транспортна накладна підписана зі сторони відправника гол.бухг. ОСОБА_4 та зі сторони перевізника водієм ОСОБА_3 .

Посилання апелянта на відсутність у нього на балансі автотранспорту, який вказаний у вищезгаданій товарно-транспортній накладній, не заслуговують на увагу, адже такі доводи не були предметом дослідження в суді першої інстанції, позивачем не заперечувалось та не надавалось жодних пояснень з приводу того, що поставка відбувалась шляхом здійснення перевезення Сільгосп Трейд СВ ТОВ в особі водія ОСОБА_3 автомобілем ДАФ, НОМЕР_1 , а також не обґрунтовувалось погодженого Договором порядку поставки товару.

Таким чином, надані відповідачем документи в їх сукупності, дають достатні підстави вважати поставку такою, що здійснена відповідачем в місці знаходження товару шляхом його передачі перевізникові Сільгосп Трейд СВ ТОВ в особі водія ОСОБА_3 автомобілем ДАФ НОМЕР_1 , який виконував перевезення без участі безпосередньо уповноваженої особи позивача Довга В.М . Оскільки поставка відбувалась з м. Бровари в пункт призначення - Дніпропетровька обл. м. Синельникова, тобто на значну віддаленість, це пояснює відсутність підпису наведеної в довіреності особи.

Посилання відповідача на те, що позивач в даному випадку виступав в якості субпідрядника ТОВ СК ФЛАГМАН , що може бути підтверджено директором ТОВ СК ФЛАГМАН Качаном Віктором Олександровичем , а факт поставки товару, який був предметом Договору, може бути додатково підтверджений водієм транспортного засобу, який здійснював перевезення товару: ОСОБА_3 , не заслуговують на увагу, адже відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наведених обставин та не дотримано визначеного чинним ГПК України порядком залучення свідків, зокрема, не подано їх нотаріально засвідчених показів. Таким чином, відповідні обставини щодо перебування позивача у відносинах субпідряду з ТОВ СК ФЛАГМАН , які заперечені позивачем, і не доведені відповідачем, вірно не прийняті місцевим судом до уваги.

Факт отримання товару позивачем підтверджується й наявним у відповідача примірником виписаної позивачем в день поставки для отримання товару саме у відповідача довіреності на отримання ТМЦ № 4 від 13.10.2017, яка за правилами Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку залишається у продавця саме при отриманні товару покупцем.

Крім цього, відповідачем долучено до матеріалів справи податкову накладну №35 від 02.10.2017, виписану на спірну поставку товару, а також надано докази реєстрації цієї податкової накладної та її прийняття позивачем шляхом використання електронного ключа. Жодних доказів коригування податкового обліку позивачем суду не надано.

Таким чином, дослідивши надані відповідачем видаткову накладну № 5337 від 13.10.2017, товарно-транспортну накладну № 00000005337 від 13.10.2017, довіреність № 4 від 13.10.2017 та податкову накладну №35 від 02.10.2017 в сукупності з іншими письмовими доказами у справі, апеляційний суд встановив, що відповідачем поставлено, а позивачем отримано товар згідно Договору на загальну суму 321 254, 71 грн.

За наявності наведених документів, які не спростовані позивачем, питання про неотримання ним товару та з приводу його тверджень про фальсифікацію відповідачем відповідних первинних документів, мають вирішуватись правоохоронними органами. Проте про підроблення чи фальсифікацію відповідних первинних документів, зокрема, печатки позивача на видатковій накладній, підписів водія ОСОБА_3 тощо, позивач в установленому чинним законодавством порядку до правоохоронних органів не звертався.

З приводу посилань відповідача на обставини розгляду спору у справі № 911/482/18, місцевий суд правомірно зазначив, що предметом відповідного спору була вимога про повернення безпідставно набутих коштів як виконання не договірного зобов`язання, й у цій справі не досліджувались по суті обставини щодо виконання зобов`язань за Договором. Підставою для відмови в задоволенні позову у справі № 911/482/18 були встановлені судом обставини щодо наявності між сторонами договірних відносин, до яких ст. 1212 ЦК України не застосовується. У даній справі № 911/1992/18 позивачем заявлено вимоги про стягнення попередньої оплати за Договором на підставі ст. 693 ЦК України.

Положеннями ч. 1 ст. 693 ЦК України унормовано, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар в установлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару за Договором на загальну суму 321 254, 71 грн., згадані сплачені позивачем кошти в якості попередньої оплати товару не підлягають поверненню відповідачем позивачу.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 321 254, 71 грн. попередньої оплати за Договором, які не доведено позивачем належними та допустимими доказами, спростовано відповідачем, відтак є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

В зв`язку з цим не підлягають задоволенню й заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 48 663, 49 грн. пені, 8 396, 63 грн. 3% річних, 811, 31 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України) та 18 042, 42 грн. інфляційних втрат, нараховані на суму попередньої оплати, як похідні від вищезгаданих.

При цьому, порушення відповідача, на яке посилався позивач, полягає у простроченні поставки товару, тобто виконанні не грошового зобов`язання, в той час, як наведена положеннями ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідальність застосовується за порушення грошового зобов`язання. Крім цього, пункту 5.2 Договору, на який посилався позивач як на підставу нарахування пені, в наданому суду примірнику Договору, немає.

Доводи апелянта стосовно неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Крім цього, враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосп Трейд СВ залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2019 у справі №911/1992/18 - без змін.

Матеріали справи №911/1992/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.12.2019

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко