Рішення

від 28.11.2019 по справі 906/1096/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1096/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Гребеннікова Н.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Шелтер плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Капітал"

про стягнення 49 171,38 грн

Процесуальні дії по справі.

Приватним підприємством "Шелтер плюс" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Капітал" про стягнення 49171,38 грн, з яких: 39200,00 грн заборгованість за договором, 1008,00 грн 3% річних, 7008,76 грн. пеня, 1954,62 грн інфляційні нарахування.

Ухвалою від 15.10.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.11.2019.

Ухвалою від 12.11.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 28.11.2019.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору № ХМ-66 від 01.02.2016 про надання послуг з охорони щодо своєчасної оплати наданих послуг.

Позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати наданих послуг у листопаді 2018 року виконав неналежним чином, внаслідок чого на момент розгляду справи у відповідача існує заборгованість в розмірі 39200,00 грн.

За порушення строків проведення розрахунків, позивачем на підставі п. 5.3 договору заявлено до стягнення з відповідача 7008,76 грн. пені.

За несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 1954,62 грн. інфляційних та 1008,00 грн. 3% річних.

Відповідач, в порядку ст.ст. 165, 251 ГПК України, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

В судове засідання учасники справи повноважних представників не направили. Про час та місце розгляду справи були повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштових відправлень (а.с. 40-41).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін в судове засідання судом обов`язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами за відсутністю представників сторін.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В судовому засіданні від 28.11.2019 судом підписано вступну та резолютивну частину рішення суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.02.2016 між Приватним підприємством "Шелтер Плюс" (охорона, позивач), та ТОВ "Україна Капітал" (замовник, відповідач) укладено договір № ХМ-66 надання послуг з охорони території та об`єктів нерухомості, забезпечення збереження матеріальних цінностей (а.с. 23-26).

Відповідно до п 1.1. договору, замовник доручає, а охорона приймає на себе зобов`язання виконувати протягом дії цього договору заходи по охороні об`єктів нерухомого майна із здійсненням контрольно-пропускного режиму на території розташування майна замовника, дотримання фізичними особами громадського порядку, збереження матеріальних цінностей на ввірених об`єктах.

Згідно п. 1.2 договору, охоронні заходи зазначених об`єктів здійснюються у дні і години, які вказані у листі "Замовника" та підписаного сторонами акту встановлення фізичної охорони. Кількість постів охорони попередньо узгоджується із Замовником.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що вартість послуг охорони визначається згідно протоколу узгодження договірної ціни та погоджується із замовником.

За умовами п. 2.4. договору, оплата наданих послуг охорони, здійснюється на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт - наданих послуг, що складається та підписується сторонами не пізніше 20-го числа поточного місяця, який містить повний розрахунок і є фактичним об`ємом виконаних робіт.

Даний Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до моменту розірвання даного договору (п. 3.1 договору).

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної (неповної) оплати наданих охоронних послуг, Замовник сплачує Охороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період надання охоронних послуг, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, яка рахується з моменту підписання Акту виконаних робіт-наданих послуг.

На виконання умов укладеного договору 01.02.2016 сторони підписали акт про встановлення фактичної охорони на об`єкті (а.с. 27).

Крім того, сторонами договору підписано Додаток до договору № ХМ-66 від 01.02.2016 "Протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони", яким погодили, що договірна ціна на здійснення заходів охорони становить 39200,00 грн (а.с. 28).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивач у листопаді 2018 року надав відповідачу послуги з охорони на загальну суму 39200,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання щодо підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) та оплати наданих послуг у листопаді 2018 року на суму 39200,00 грн. не виконав.

24.06.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію, згідно якої вимагав у відповідача сплати заборгованість за надання послуг з охорони у листопаді 2018 року на суму 39200,00 грн.

Додатком до вимоги позивач направив відповідачу, зокрема, рахунок- фактуру № СФ-0000497 від 07.11.2018 на суму 39200,00 грн, Акт № ОУ -0000150 від 30.11.2018 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акт звірки розрахунків станом на 31.03.2019 (а.с 12-14).

Відповідач відповіді на претензію не надав та заборгованість перед позивачем не сплатив.

За даними позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо оплати наданих послуг, у останнього утворилась заборгованість в розмірі 39200,00 грн.

За несвоєчасне проведення розрахунків за поставлену продукцію за договором, на підставі п. 5.3 договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 7008,76 грн.

Водночас, на підставі ст. 625 ЦК України позивач, за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором № ХМ-66 від 01.02.2016 нарахував до стягнення з відповідача 1008,00 грн. 3% річних та 1954,62 грн. інфляційних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № ХМ-66 надання послуг з охорони території та об`єктів нерухомості, забезпечення збереження матеріальних цінностей від 01.02.2016, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за період з вересня по грудень 2018 року надавались відповідачу послуги з охорони на об`єкті: Житомирська область, Володарсько-Волинський р-н, с.Добринь.

На виконання умов договору між сторонами підписано акти № ОУ-0000171 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2018, № ОУ-0000137 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2018, № ОУ-0000122 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2018 (а.с.20- 22) та оплачено надані послуги що підтверджується платіжними дорученнями № 1000 від 21.12.2018, 955 від 20.11.2018, № 940 від 09.10.2018 (а.с. 17-19).

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив, що сторони у п. 2.4 договору погодили, що оплата наданих послуг охорони здійснюється на підставі підписаного сторонами Акту виконаних робіт- наданих послуг, що складається та підписується сторонами не пізніше 20-го числа поточного місяця, який містить повний розрахунок і є фактичним об`ємом виконаних робіт.

Позивачем складено акт № ОУ-0000150 від 30.11.2018 здачі-прийняття робіт (надання послуг) про те, що ним у листопаді 2018 року надано послуги охорони за адресою; Житомирська область, Володарсько-ВОлинський район, с. Добринь на загальну вартість 39200,00 грн (а.с. 15).

Однак відповідач вказаний акт не підписав та надані позивачем послуги в сумі 39200,00 грн не оплатив.

Водночас, суд зазначає, що матеріали справи не містять також і доказів того, що акт № ОУ-0000150 від 30.11.2018 здачі-прийняття робіт (надання послуг) у термін визначений договором надавався відповідачу для підписання.

Крім того сторони у договорі також не визначили терміну для проведення розрахунків за надані послуги.

Таким чином, в даному випадку, зважаючи на те, що акт № ОУ -0000150 від 30.11.2018 здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідачем не підписано, щодо строку проведення розрахунків слід керуватись нормами ч.2 ст. 530 ЦК України.

Так, за приписами частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 24.06.2019 направив на адресу відповідача претензію, згідно якої вимагав у відповідача сплати заборгованості за надання послуги з охорони у листопаді 2018 року на суму 39200,00 грн.

Додатком до вимоги позивач направив відповідачу рахунок- фактуру № СФ-0000497 від 07.11.2018 на суму 39200,00 грн, Акт № ОУ -0000150 від 30.11.2018 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акт звірки розрахунків станом на 31.03.2019 (а.с 12-14).

Отже, в силу приписів ст. 530 ЦК України, у відповідача виник обов`язок оплати наданих позивачем послуги у листопаді 2018 року на загальну суму 39200,00 грн у строк до 16.07.2019 (04.07.2019 дата направлення вимоги + 3 дні на пересилання поштового відправлення згідно наказу Міністерства Інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень " + 7 днів для виконання зобов`язання згідно ст. 530 ЦК України).

Проте відповідач у строк, визначений ст. 530 ЦК України свої зобов`язання за договором щодо оплати наданих позивачем послуг з охорони у листопаді 2018 року на загальну суму 39200,00 грн не виконав, заперечень щодо надання позивачем таких послуг у заявленій сумі не надав.

Таким чином, у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочена заборгованість за надані позивачем послуги з охорони у листопаді 2018 року в сумі 39200,00 грн. Доказів погашення заявленої суми заборгованості матеріали справи не містять.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно, зокрема, до закону, інших правових актів, договору, а також відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 39200,00 грн обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 7008,76 грн. пені, суд зазначає про наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов п. 5.3 договору № ХМ-66 надання послуг з охорони території та об`єктів нерухомості, забезпечення збереження матеріальних цінностей від 01.02.2016 сторонами погоджено, що у разі несвоєчасної (неповної) оплати наданих охоронних послуг, замовник сплачує охороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період надання охоронних послуг, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, яка рахується з моменту підписання Акту "Виконаних робіт - наданих послуг".

Відповідно до розрахунку позивача (а.с. 10) пеню заявлено за період з 21.11.2018 по 21.05.2019 на суму простроченої заборгованості 39200,00 грн., яка в загальному розмірі 7008,76 грн.

Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що при розрахунку пені позивач неправомірно визначив початковою датою нарахування пені 21.11.2018, оскільки, як встановлено судом, за надані позивачем послуги в листопаді 2018 року простроченою заборгованість в сумі 39200,00 грн. є лише з 16.07.2019.

При цьому суд зазначає, що нарахування пені з 21.11.2018 є неправомірним, оскільки акт "Виконаних робіт - наданих послуг" за листопад 2018 року відповідачем не підписано, а умовою нарахування відповідачу пені за п. 5.3 договору є підписання Акту "Виконаних робіт - наданих послуг" до 20.11.2018.

За вказаних обставин, оскільки позивач здійснив нарахування пені за період з 21.11.2018 по 21.05.2019 (період, в якому заборгованість відповідача за надані позивачем послуги в листопаді 2018 року не була прострочено), вимога про стягнення пені в сумі 7008,76 грн є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача 1008,00 грн. 3% річних та 1954,62 грн. інфляційних суд вказує про наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, позивачем розрахунок 3% річних на загальну суму 1008,00 грн. (а.с.10) здійснено за період з 21.11.2018 по 30.09.2019 на прострочену суму заборгованості 39200,00 грн.

Перевіривши розрахунок позивача суд встановив, що при обрахунку позивач допустив помилку, неправомірно визначивши початковою датою нарахування 3% річних 21.11.2018, в той час як простроченою заборгованість в сумі 39200,00 грн, як вже встановлено судом, є з 16.07.2019.

Отже, правомірним є нарахування 3% річних за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання за період з 16.07.2019 по 30.09.2019 (кінцева дата нарахування визначена позивачем).

За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини щодо правомірності здійснення нарахувань на прострочену заборгованість та періоду таких нарахувань, суд здійснив власний розрахунок, за яким 3% річних становлять 248,09 грн.

Таким чином 3% річних підлягають задоволенню на суму 248,09 грн.

В частині стягнення 759,91 грн. (1008,00 грн. - 248,09 грн.) 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Інфляційні позивачем заявлено з листопада 2018 року по вересень 2019 року на суму простроченої заборгованості 39200,00 грн. (а.с.10-11), які в в загальній сумі склали 1954,62 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд встановив, що позивачем при обрахунку допущено аналогічні помилки, що й при нарахуванні пені та 3 % річних, а саме невірно визначено період нарахування інфляційних.

За таких обставин, з урахуванням встановлених судом обставин, правомірним є нарахування інфляційних за період з липня 2019 по вересень 2019 на суму простроченої заборгованості 39200,00 грн., які за розрахунком суду становлять 155,98 грн.

Отже вимога в частині стягнення з відповідача інфляційних є правомірною та підлягає частковому задоволенню в сумі 155,98 грн.

В частині стягнення 1798,64 грн. інфляційних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 39604,07 грн., з яких: 39200,00 грн. основний борг, 248,09 грн. - 3% річних та 155,98 грн. - інфляційні.

В частині стягнення 7008,76 грн. пені, 759,91 грн. 3% річних та 1798,64 грн. інфляційних суд відмовляє в позові за безпідставністю вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Капітал" (10029, м.Житомир, вул. Степана Бандери,7, код ЄДРПОУ 38074194)

на користь Приватного підприємства "Шелтер плюс" (29000, Хмельницька область, м.Хмельницький, вул. Майбородського, 4, кв. 34, код ЄДРПОУ 37512749)

- 39200,00 грн - основний борг;

- 248,09 грн - 3% річних;

- 155,98 грн - інфляційні;

- 1547,23 грн -судовий збір.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.12.19

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)