Рішення

від 25.11.2019 по справі 910/11915/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2019Справа № 910/11915/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВВ" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Рішельєвська, буд. 9; ідентифікаційний код 36719773)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофсталь" (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал/Івана Франка, буд. 11/1; ідентифікаційний код 41151399)

про стягнення 31 440, 13 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВВВ" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофсталь", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмір 31 440, 13 грн, яка складається з суми основного боргу - 28 528, 07 грн, інфляційних втрат - 2 550, 96 грн та 3% річних - 361, 10 грн.

Згідно позовної заяви, позивач здійснив оплату відповідачу на суму 28 528, 07 грн за поставку продукції, а відповідач 19.02.2019 здійснив поставку такої продукції.

Однак позивач зазначає, що з огляду на невідповідність поставленої продукції (товару) умовам якості та кількості такий товар було повернуто та пред`явлено вимогу на повернення сплачених ним раніше коштів.

Враховуючи те, що відповідач кошти позивачу не повернув, позивачем також на існуючу суму заборгованості здійснено нарахування інфляційних втрат - 2 550, 96 грн та 3% річних - 361, 10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВВ" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів надсилання (опис вкладення в цінний лист та фіскальний чек) копії позовної заяви на адресу місцезнаходження відповідача.

20.09.2019 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВВ" надійшла заява про усунення недоліків, до якої позивачем додано докази надсилання копії позовної заяви на адресу місцезнаходження відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103051636124, ухвала суду від 23.09.2019 була отримана представником відповідача - 30.09.2019, однак у запропонований в ухвалі п`ятнадцятиденний строк, відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття та розгляд справи № 910/11915/19 за правилами спрощеного провадження - належним чином та враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВВВ" замовило у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофсталь" продукцію на загальну суму 28 528, 07 грн.

Згідно вказаного замовлення 08.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпрофсталь" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ВВВВ" наступні рахунки-фактури: № УК 0000669 на суму 11 466,10 грн, № УК 0000668 на суму 6 311,00 грн та № УК 0000670 на суму 8 875, 99 грн.

Оплату за вказаними вище рахунками-фактури позивачем було здійснено наступними платіжними дорученнями: № 259 від 12.02.2019 на суму 6 311,00 грн, № 258 від 12.02.2019 на суму 10 750, 97 грн, № 260 від 12.02.2019.

Позивач у своїй позовній заяві також зазначає, що поставка товарів відбувалася декількома партіями згідно наступних видаткових накладних: № УК-0000147 від 19.02.2019 на суму 6311,00 грн, № УК-0000146 від 19.02.2019 на суму 11466,10 грн та № УК-0000145 від 19.02.2019 на суму 10 750, 97 грн.

Однак, при більш детальному огляді отриманої від відповідача продукції позивачем встановлено, що поставлений товар не відповідає якості та кількості, у зв`язку з чим позивачем було направлено до відповідача лист-претензію від 18.03.2019 з вимогою повернути сплачені кошти за неякісний та недопоставлений товар.

Про невідповідність поставленого товару умовам якості та кількості позивачем було складено акт від 27.02.2019, підписаний начальником виробництва з РДФО Коломієць Л.А., провідного інженера складу олії та напівфабрикатів Щербак С.В., головного енергетика Абрамовського Є.М., комірника складу ОСОБА_5 .

Крім того, позивач вказує, що увесь поставлений товар було відправлено постачальнику, що підтверджується декларацією № 3004001601 від 05.04.2019. Дане відправлення було отримано відповідачем за декларацією № 1157006535.

Також позивач зазначає, що для отримання вказаного товару відповідачем на ім`я Савченко В. А. виписувалися довіреності № 501, № 500, № 502 від 05.04.2019 для отримання цінностей за рахунками-фактурами від позивача № 669, № 668, № 670 від 08.02.2019.

Однак, станом на 04.07.2019 відповідач не повернув сплачені кошти за повернутий товар, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

Разом з тим, позивач звертає увагу суду на те, що між сторонами письмового договору укладено не було, однак, замовляючи та сплачуючи за товар з одного боку та відповідно поставляючи товар з іншого боку, на думку позивача між сторонами виникли договірні відносини з приводу поставки.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощеному порядку, шляхом надання відповідачем пропозиції (оферти) у вигляді рахунків-фактур: № УК 0000669 на суму 11 466,10 грн, № УК 0000668 на суму 6 311,00 грн та № УК 0000670 на суму 8 875, 99 грн та здійсненням оплати за вказаними рахунками позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відтак, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та про що стверджує позивач, відповідачем було виставлено рахунки-фактури: № УК 0000669 на суму 11 466,10 грн, № УК 0000668 на суму 6 311,00 грн та № УК 0000670 на суму 8 875, 99 грн, які відповідно були оплачені позивачем платіжними дорученнями № 259 від 12.02.2019 на суму 6 311,00 грн, № 258 від 12.02.2019 на суму 10 750, 97 грн, № 260 від 12.02.2019.

В той час, суд дослідивши матеріали справи, звертає увагу, що в матеріалах справи відсутнє платіжне доручення № 260 від 12.02.2019 на яке посилається позивач як на доказ перерахування відповідачу коштів, що у свою чергу позбавляє суд можливості встановити факт перерахування відповідачу суми саме в розмірі 28 528, 07 грн, як він про це зазначає.

Також суд вказує, що картка рахунку 68512 за 01.01.2019-05.04.2019 за даними бухгалтерського обліку, яку надає суду позивач, не є належним та допустимим доказом того, що кошти в розмірі 28 528, 07 грн дійсно були перераховані відповідачу, а в свою чергу є підтвердженням того, що такі кошти були лише виділені товариством для сплати за відповідними рахунками-фактурами.

Натомість, відповідач здійснив поставку товарів позивачу згідно видаткових накладних: № УК-0000147 від 19.02.2019 на суму 63 11,00 грн, № УК-0000146 від 19.02.2019 на суму 11 466,10 грн та № УК-0000145 від 19.02.2019 на суму 10 750, 97 грн.

Суд зазначає, що вказані вище видаткові накладні підписані представниками сторін, чиї підписи скріплено печатками, що відповідно підтверджує факт здійснення відповідачем поставки товарів згідно вказаних вище видаткових накладних та відповідного прийняття такого товару позивачем.

Однак, суд також звертає увагу, що поставка товару за видатковою накладною № УК-0000145 від 19.02.19 було здійснено на суму 10 750, 97 грн (разом з ПДВ) в той час як підставою був рахунок фактура № УК 0000670 на суму 8 875, 99 грн.

З матеріалів справи вбачається, що при детальному огляді отриманої продукції позивачем було виявлено ряд недоліків, які зафіксовані у акті невідповідності від 27.02.2019, з якого вбачається, що комісією було перевірено відповідність товару, отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофсталь" по експрес-накладним № 10031912707, № 59998075021572, № 0850561948.

Перевірка проводилася на фактичну (кількісну та якісну) відповідність товару видатковим накладним № УК-0000147, № УК-0000146, № УК-0000145.

За результатами перевірки за видатковою накладною № УК-0000145 встановлено наступні розбіжності:

- по позиції № 1 - Фільтр ДУ 50 AISI 316 н/ж фл. - 1 шт. - відсутній;

- по позиції № 2 - Кран ДУ50 Ру16 AISI 304 н/ж фл. (сумарна кількість згідно з видатковою накладною № УК-0000145 та № УК-0000146) - 5 шт. - фактична кількість 2 шт.;

- по позиції № 3 - Фланець 1-50х10 ст. 12Х18Н10Т пл. - 3 шт. - фактична кількість 2 шт.;

- по позиції № 5 - Перехід 57х3/32х3 ст. 12Х18Н10Т - 2 шт. - фактична кількість 1 шт. 57х38х2,77;

- по позиції № 6 - Перехід 32х3/21х3 ст. 12Х18Н10Т - 4 шт. - фактична кількість 2 шт. 25х15х2,77;

- по позиції № 7 - Відвід 32х3 ст. 12Х18Н10Т - 8 шт. - фактична кількість - 6 шт. 32х2;

- по позиції № 8 - Відвід 21Х3 ст. 12Х18Н10Т - 5 шт. - фактична кількість 4 шт.;

- по позиції № 9 - Трійник 21х3 ст. 12Х18Н10Т - 2 шт. - фактична кількість 1 шт. Дн15х2.11.

- по позиції № 10- Кран кульковий Дн15Рн63 Тип2014 AISI16 н/ж - 4 шт. - відсутній;

- по позиції № 11 - Кран кульковий Дн15 Рн63 Тип2025 AISI16 н/ж - 2 шт. - відсутній.

За результатами перевірки за видатковою накладною № УК-0000146 встановлено, що фактична кількість поставленого товару співпадає, окрім позиції № 1, щодо якої зазначено в розділі перевірки за видатковою накладною №УК-0000145, однак поставлені крани неповнопрохідні (з завуженим проходом): по Ду15 діаметр перетину 12 мм, по Ду25 діаметр перетину 20 мм. Поверхня крану не анодована (без покриття). Використовувати на виробництві дані крани недоцільно.

За результатами перевірки за видатковою накладною № УК-0000147 встановлено, що номенклатура та кількість товару по позиції № 1,2,4 співпадає. Щодо позиції № 3 -труба 33,7х2,6 AISI304 н/ж-9м - фактично поставлено 33,7х1,5мм9м.

Суд вказує, що вказаний акт підписаний начальником виробництва з РДФО Коломієць Л.А., провідним інженером складу олії та напівфабрикатів Щербаком С.В. , головним енергетиком Абрамовським Є.М., комірником складу ОСОБА_5 .

Відтак, з огляду на те, що за висновком комісії, яка склала акт невідповідності від 27.02.2019 встановлено, що отримані матеріали по більшості позицій вказаних вище видаткових накладних фактично не відповідають номенклатурі, кількості та якості, позивач повернув увесь поставлений відповідачем товар згідно декларацією № 3004001601 (2203000704) від 05.04.2019.

У своїй позовній заяві позивач посилається на те, що вказаний вище товар було повернуто позивачем відповідачу за рахунками-фактурами № 669, № 668, № 670 від 08.02.2019, які в свою чергу не додані до позову, що фактично позбавляє суд можливості встановити, який саме "увесь" товар було повернуто відповідачу за вказаними рахунками-фактурами № 669, № 668, № 670 від 08.02.2019 та відповідно який було отримано Савченком В.А. 15.04.2019, який діяв від імені відповідача на підставі довіреностей № 501, № 500, № 502 від 05.04.2019.

При цьому, суд вказує, що посилання позивача та те, що товар відповідачу було відправлено декларацією № 3004001601 (2203000704) від 05.04.2019 та відповідно який було отримано відповідачем 15.04.19 згідно декларацією № 1157006535 не беруться судом до уваги у якості належних та допустимих, оскільки такі декларації взагалі не містять жодних підписів відправника (позивача) та одержувача (відповідача) стосовно передачі чи прийняття товару та жодним чином не містять прив`язки рахунків-фактур № 669, № 668, № 670 від 08.02.2019, на які посилається позивач в частині обґрунтування факту повернення товару відповідачу.

Частиною першою ст. 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з ч. 2, 3, 4 ст. 672 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару;

2) відмовитися від усього товару;

3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором;

4) прийняти весь товар.

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв`язку з його недоліками може бути пред`явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк .

Частиною 1 ст. 688 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене та враховуючи докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту перерахування відповідачу суми в зальному розмірі 28 528, 07 грн, оскільки платіжне доручення № 260 від 12.02.2019 відсутнє в матеріалах справи, та не доведено факту направлення (повернення) товару неналежної якості відповідачу, який останнім було поставлено згідно видаткових накладних № УК-0000147 від 19.02.2019 на суму 63 11,00 грн, № УК-0000146 від 19.02.2019 на суму 11 466,10 грн та № УК-0000145 від 19.02.2019 на суму 10 750, 97 грн.

Крім того, суд повторно вказує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що товар неналежної якості було отримано відповідачем, оскільки декларація про прийняття вантажу № 1157006535, на яку посилається позивач, взагалі не містить жодних відміток (підписів, печаток) про відповідне отримання з боку відповідача.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на те, що між сторонами не було укладено письмового договору, сторони повинні регулюватися нормами чинного законодавства, а у випадку пред`явлення вимоги щодо виконання боржником обов`язку - повернення відповідачем коштів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було складено лист-претензію за вих. № 18/03/01 від 18.03.2019 з вимогою до відповідача повернути кошти в розмірі 28 528, 07 грн за товар, який не відповідає заявлені якості та кількості.

Однак, суд вказує, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів направлення такої претензії позивачу, а відтак не надано доказів того, що позивач пред`являв вимогу відповідачу повернути кошти у зв`язку з недоліками товару.

Позивачем до позовної заяви у якості доказу направлення вказаної претензії на адресу відповідача було надано скріншот з електронної пошти, щодо направлення листа (зміст якого суд не може встановити у зв`язку з неналежною якістю останнього) на наступну електронну адресу: jtd436@ukr.net.

Суд вказує, що вказана електронна адреса, на яку позивачем начебто було відправлено відповідачу лист-претензію за вих. № 18/03/01 від 18.03.2019 не міститься в офіційних документах відповідача, а відтак встановити її походження суду не вбачається за можливе, що в свою чергу є підставою дійти висновку, що така претензія взагалі не направлялася відповідачу і відповідно у останнього не виник обов`язок повернути кошти за поставлений ним товар неналежної якості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини, враховуючи те, що позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування факту сплати коштів саме в розмірі 28 528, 07 грн, повернення відповідачу товару неналежної якості, який було ним поставлено згідно видаткових накладних № УК-0000147 від 19.02.2019 на суму 63 11,00 грн, № УК-0000146 від 19.02.2019 на суму 11 466,10 грн та № УК-0000145 від 19.02.2019 на суму 10 750, 97 грн та відповідно факту звернення до відповідача з вимогою у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що у відповідача не виникло обов`язку повернути позивачу кошти в розмірі 28 528, 07 грн, а відтак вимоги позивача не підлягають задоволенню.

З огляду на те, що у відповідача не виникло обов`язку повернути кошти в розмірі 28 528, 07 грн позивачу, підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат у позивача відповідно також відсутні.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВВВ" (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Рішельєвська, буд. 9; ідентифікаційний код 36719773) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрофсталь" (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал/Івана Франка, буд. 11/1; ідентифікаційний код 41151399) про стягнення 31 440, 13 грн - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору позивачу не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 25.11.2019

Суддя Д.О. Баранов