Рішення

від 02.12.2019 по справі 911/2476/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2476/19

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Фа Соль" (Київська обл., м.Буча)

про стягнення 13904,86 грн

без виклику учасників процесу

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - позивач) подала до суду позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Фа Соль" (далі - відповідач) 13904,86 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №КБР-28/10/17 від 01.10.2017 в частині порушення строків своєчасної оплати винагороди (роялті) за використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання.

Ухвалою від 10.10.2019 Господарський суд Київської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі. Справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 11.11.2019 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 22.11.2019 (включно).

01.11.2019 до суду від позивача надійшла заява від 28.10.2019 про окремі питання, на яких грунтуються позовні вимоги.

13.11.2019 до суду від позивача надійшла заява від 11.11.2019 про вирішення питань про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стороні на суму 5000,00 грн.

Суд встановив, що ухвала Господарського суду Київської області від 10.10.2019, яка направлялась відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (08293, Київська обл ., місто Буча, вулиця Шевченка, будинок 2), повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Водночас, суд зазначає, що вказана на конверті, що повернувся від пошти, адреса є адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Фа Соль" згідно з інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою (повідомленою суду стороною), і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду справи.

Оскільки в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на подачу відзиву на позовну заяву, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2017 між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (УЛАСП), що здійснює колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав відповідно до Закону України "Про авторське право та суміжні права" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресторан Фа Соль" (користувач) було укладено договір №КБР-28/10/17.

Згідно з п. 3.1 договору передбачено, що користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та Закону.

Відповідно до п. 3.3 договору користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний платіж, що є складовою частини винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку періоду, за який він здійснюється.

Не зважаючи на дату укладення договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору.

Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості товарів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору, та частоти їх використання.

За п. 6.8 договору сторони погодили, що цей договір є підставою для здійснення розрахунків. Розрахунки здійснюються з формулюванням: "Виплата винагороди (роялті) за (календарний місяць) згідно договору № (номер договору) від (дата підписання договору). Без ПДВ".

Приписами п. 3.4 договору унормовано, що користувач зобов`язується не пізніше 20-го числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою, наведеною у додатку №3 до даного договору.

Пунктом 3.5 договору сторони підтвердили сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов`язок щодо складання відповідного акту покладається на користувача.

У відповідності до п. 3.6 договору встановлено, що якщо користувач прострочить платіж стосовно періоду, зазначеного у відповідному додатку, на строк більший ніж на два місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 40% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Згідно з п. 6.1 договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2018, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1 дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (п. 6.2 договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору, користувач здійснює використання творів у кафе "Fa Sol" по пров. Квітковий, 5А, що у м. Вишгороді Київської області.

Згідно з п. 1 додатку № 2 до договору визначено, що винагорода (роялті) нараховується на підставі Закону та цього договору і виплачується користувачем УЛАСПу щомісячними платежами.

Сторонами погоджено наступний розмір щомісячного платежу за використання творів:

1.1 розмір щомісячного платежу має складати 500,00 грн за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору;

1.2 загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 500,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов договору;

1.3 сторонами погоджено, що, починаючи з 01.01.2018 р., користувач здійснюватиме платежі наступним чином: раз у півріччя (6 календарних місяців) користувач перераховуватиме на поточний рахунок УЛАСП 3000,00 грн не пізніше 25 числа місяця, що передує півріччю за яке здійснюється платіж;

1.4 в разі невиконання п.1.3 додатку № 2 до договору, користувач зобов`язується сплатити штраф у розмірі 40% від суми зазначеної у п. 1.3 додатку № 2 до договору;

1.5 сторонами погоджено, що за період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року користувач перераховує на поточний рахунок УЛАСП 1500,00 грн не пізніше 31.10.2017;

1.6 в разі невиконання п. 1.5 додатку № 2 до договору, користувач зобов`язується сплатити штраф у розмірі 40% від суми зазначеної у п. 1.5 додатку № 2 до договору.

Судом встановлено, що на підтвердження наявності у користувача заборгованості за вищевказаним договором, УЛАСП подав до матеріалів справи реєстр платіжних документів по фільтру за період з 16.01.2015 по 16.09.2019, яким підтверджено проведені користувачем оплати в рахунок погашення боргу по договору на загальну суму 4000,00 грн.

Окрім того, УЛАСП було наведено у позовній заяві розрахунок суми основного боргу станом на 26.09.2019, яким обмежується сума несплаченої користувачем на користь УЛАСП винагороди (роялті) у розмірі 9500,00 грн періодом у І півріччя 2018 року - ІІ півріччя 2019 року.

У зв`язку з неналежним виконанням користувачем умов договору, УЛАСП було додатково заявлено позовні вимоги про стягнення з користувача 374,86 грн втрат від інфляції за період з 26.12.2017 по 26.09.2019, 230,00 грн 3 % річних за аналогічний інфляційним період, а також 3800,00 грн 40 % штрафу.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору та дослідивши надані до суду в обгрунтування вимог та заперечень сторін докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 1 ЦК України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ґрунтуються саме на укладеному між сторонами договорі №КБР-28/10/17 від 01.10.2017, який по суті є ліцензійним договором.

Приписами ч. 1 ст. 1109 ЦК України визначено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які, в свою чергу, є об`єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 32 вищевказаного Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах, при цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону "Про авторське право і суміжні права" визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Обгрунтовуючи заявлені в суді вимоги, УЛАСП посилається на неналежне виконання користувачем грошових зобов`язань щодо дотримання строків своєчасної сплати винагороди (роялті) за використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, що виникли на підставі укладеного між сторонами договору №КБР-28/10/17 від 01.10.2017.

УЛАСП вказує, що жодна із сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 6.2 договору, а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах (п. п. 6.1, 6.2 договору). Відтак, в період з 01.10.2017 (дата підписання договору) по 02.10.2019 (дата підписання позовної заяви) договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому в силу ст. 629 ЦК України був обов`язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до приписів ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Із пп. 1.3, 1.5 п. 1 додатку № 2 до договору випливає, що за здійснення використання творів шляхом їх публічного виконання користувачем зобов`язався виплатити УЛАСП за період з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року 1500,00 грн не пізніше 31.10.2017, а починаючи з 01.01.2018, користувач зобов`язався здійснювати платежі у розмірі 3000,00 грн наступним чином: раз у півріччя (6 календарних місяців) не пізніше 25 числа місяця, що передує півріччю за яке здійснюється платіж.

Таким чином, користувач повинен був сплатити УЛАСП черговий платіж у розмірі 1500,00 грн за період з 01.10.2017 по 31.12.2017 не пізніше 31.10.2017, у розмірі 3000,00 грн за період І півріччя 2018 року не пізніше 25.12.2017, у розмірі 3000,00 грн за період ІІ півріччя 2018 року не пізніше 25.06.2018, у розмірі 3000,00 грн за період І півріччя 2019 року не пізніше 25.12.2018, у розмірі 3000,00 грн за період ІІ півріччя 2019 року не пізніше 25.06.2019.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нявного в матеріалах справи реєстру платіжних документів по фільтру за період з 16.01.2015 по 16.09.2019 вбачається, що користувач в рахунок погашення заборгованості, яка виникла по договору, було сплачено УЛАСП платежів на загальну суму 4000,00 грн.

Всі оплати були проведені користувачем з призначенням платежу, а саме:

- платіжний документ № 64 від 30.10.2017 на суму 1500,00 грн з призначенням платежу: "Роялті за жовтень-грудень 2017 року. Без ПДВ",

- платіжний документ № 1513765915 від 20.12.2017 на суму 500,00 грн з призначенням платежу: "Роялті за січень 2018 року. Без ПДВ",

- платіжний документ № 1513769964 від 29.01.2018 на суму 500,00 грн з призначенням платежу: "Роялті за лютий 2018 року. Без ПДВ",

- платіжний документ № 1513769988 від 27.02.2018 на суму 500,00 грн з призначенням платежу: "Роялті за березень 2018 року. Без ПДВ",

- платіжний документ № 1513770016 від 30.03.2018 на суму 500,00 грн з призначенням платежу: "Роялті за квітень 2018 року. Без ПДВ",

- платіжний документ № 1513770037 від 02.05.2018 на суму 500,00 грн з призначенням платежу: "Роялті за травень 2018 року. Без ПДВ".

Доказів оплати роялті за інші заявлені УЛАСП місяці користувач до матеріалів справи не надав.

Судом встановлено, що УЛАСП зарахував проведені користувачем в оплату виплати винагороди (роялті) платежі в рахунок погашення заборгованості згідно з призначенням платежу, що є вірним.

З огляду на суми, перераховані до сплати користувачем, та призначення платежу у платіжних документах, в яких містяться посилання на конкретні місяці у році за які останнім сплачено винагороду (роялті), суд дійшов висновку, що неоплаченими користувачем залишились платежі, нараховані за І півріччя 2018 року частково на суму 500,00 грн, за ІІ півріччя 2018 року на суму 3000,00 грн, за І півріччя 2019 року на суму 3000,00 грн, за ІІ півріччя 2019 року на суму 3000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з користувача 9500,00 грн (500+3000+3000+3000) основного боргу по договору за період І півріччя 2018 року - ІІ півріччя 2019 року документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог УЛАСП щодо нарахування і стягнення на свою користь з користувача інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує таке.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Згідно з рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Наведений УЛАСП у позові розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Ліга" та встановлено, що розрахунок 3% річних УЛАСП проведено невірно, оскільки за період з 26.12.2017 по 26.09.2019 сума 3% річних, розрахована із суми боргу у розмірі 500,00 грн, складає 26,30 грн, за період з 26.06.2018 по 26.09.2019 сума 3% річних, розрахована із суми боргу у розмірі 3000,00 грн, складає 112,93 грн, за період з 26.12.2018 по 26.09.2019 сума 3% річних, розрахована із суми боргу у розмірі 3000,00 грн, складає 67,81 грн, за період з 26.06.2019 по 26.09.2019 сума 3% річних, розрахована із суми боргу у розмірі 3000,00 грн, складає 22,93 грн.

Здійснивши перерахунок річних, суд вважає правомірно заявленою до стягнення їх суму у розмірі 229,97 грн. У стягненні 0,03 грн. 3% річних суд відмовляє.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних втрат, господарський суд встановив, що їх суми обгрунтовані та вірні.

Крім того, УЛАСП просить у позові стягнути з користувача 3800,00 грн штрафу, за порушення строків в оплаті платежів за період з І півріччя 2018 року по ІІ півріччя 2019 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідальність користувача по сплаті штрафу за прострочення платежів по оплаті винагороди (роялті) передбачена сторонами у п. 3.6 договору, пп. 1.4, 1.6 додатку № 2 до договору.

Судом встановлено порушення користувачем умов укладеного між сторонами договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому, оплата щомісячних платежів була прострочена на строк, більший ніж 2 місяці. За таких обставин, враховуючи положення п. 3.6 договору, вимога УЛАСП про стягнення з користувача 3800,00 грн штрафу (9500,00х40%) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Судом встановлено, що користувач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати заборгованості та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав. Водночас вимоги УЛАСП, заявлені у позові, суд вважає доведеними належними та допустимими доказами у справі.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги УЛАСП є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково на суму 13904,83 грн, з яких 9500,00 грн основного боргу, 374,86 грн інфляційних втрат, 229,97 грн 3% річних та 3800,00 грн штрафу. У стягненні з відповідача 0,03 грн 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується заявлених УЛАСП до стягнення з користувача витрат на професійну правничу допомогу, які він просить стягнути на свою користь на підставі укладеного з Адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс" договору № 8.85-А про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2019, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката Адвокатського об`єднання "Інтелкрафтс" при підготовці даного позову до суду, УЛАСП було надано договір № 8.85-А про надання професійної правничої допомоги від 25.07.2019, акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом, від 31.07.2019, платіжне доручення № 496 від 31.07.2019 та копії документів на підтвердження статусу представника відповідача як адвоката.

Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04). У іншому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оглянувши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом УЛАСП при підготовці ним позову до суду та представленні інтересів УЛАСП під час розгляду даної справи, зважаючи, що користувачем не було подано до суду обгрунтованого клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі суми, що є меншою від заявленої УЛАСП до відшкодування, господарський суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн по даній справі є обґрунтованими та співрозмірними об`єму наданих і отриманих УЛАСП юридичних послуг, однак зважаючи на часткове задоволення судом заявлених у позові вимог, господарський суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу, як і витрати по сплаті судового збору, за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на суму 4999,50 грн (5000,00х0,01%, де 0,01% - 13904,83/13904,86х100).

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Фа Соль" (08293, Київська обл., місто Буча, вулиця Шевченка, будинок 2, код ЄДРПОУ 41082865) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м.Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016, код ЄДРПОУ 37396233): 9500 (дев`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок основної заборгованості, 229 (двісті двадцять дев`ять) гривень 97 копійок 3% річних, 374 (триста сімдесят чотири) гривні 86 копійок інфляційних нарахувань, 3800 (три тисячі вісімсот) гривень 00 копійок штрафу, 1920 (одну тисячу дев`ятсот двадцять) гривень 99 копійок судового збору та 4999 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 50 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

3. У іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).

Суддя В.М. Антонова