Рішення

від 26.11.2019 по справі 912/2907/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 рокуСправа № 912/2907/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/2709/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Термосантехсервіс", 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд 19, кв. 8

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАКАРСТ", 25009, м. Кропивницький, вул. Андріївська , буд. 12

про стягнення 88 900,60 грн

Представники сторін участі в засідання суду не брали.

В судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Термосантехсервіс" (далі - ТОВ "Термосантехсервіс", позивач) подано позовну заяву з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАКАРСТ" (далі - ТОВ "Дракарст", відповідач) про стягнення суми боргу у розмірі 84 000,00 грн, 3 % річних у розмірі 2 016,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 884,60 грн, що в загальній сумі становить 88 900,60 грн, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним оплачено поставку обумовленого товару, який в подальшому відповідачем поставлено не було.

Ухвалою господарського суду від 28.10.2019 поданий позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2907/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 26.11.2019, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Окрім того, згідно ухвали від 28.10.2019 позивачу запропоновано подати письмові пояснення з приводу правової кваліфікації стягуваної суми - статті 693 чи 1212 Цивільного кодексу України та щодо погодженого строку поставки товару.

До початку судового засідання 26.11.2019 до суду надійшли пояснення позивача від 22.11.2019, в яких зазначено, що спірна сума є сумою попередньої оплати (ст. 693 Цивільного кодексу України) за укладеним між сторонами договором поставки у спрощений спосіб.

26.11.2019 господарський суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.

Представники сторін в засідання суду не з`явились.

Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки представника в засідання суду через територіальну віддаленість суду і зайнятістю в інших судових засіданнях.

Зі сторони відповідача будь-яких повідомлень щодо причин відсутністю представника в засіданні суду не повідомлено, відзиву на позов не подано. Ухвала господарського суду від 28.10.2019 повернута до суду органом поштового зв`язку з відміткою "Адресата не знайдено".

З приводу вказаного господарський суд зазначає наступне.

За правилами ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Одночасно, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, у тому числі на участь в засіданні суду (ст. ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України), а тому на підтвердження причин неявки мають подаватись відповідні докази.

Між тим, позивачем до клопотання про відкладення не надано жодного доказу на підтвердження наявності та поважності причин неможливості явки в засідання суду 26.11.2019 представника позивача.

Окрім того, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та господарський суд не визнавав обов`язкову явку в засідання суду представників сторін.

З підстав викладеного господарський суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи згідно клопотання позивача, у зв`язку з чим залишає таке клопотання без задоволення.

Щодо відповідача судом враховано, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі надіслана на адресу ТОВ "Дракарст", яка зазначена позивачем у позові та за якою дане товариство зареєстровано в реєстрі.

У господарського суду відсутні відомості щодо іншої адреси відповідача, як і відсутні будь-які дані щодо електронної адреси та/або телефонного номеру ТОВ "Дракарст".

За положеннями п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З підстав викладеного та враховуючи наведені вище норми, а також положення п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу в судовому засіданні 26.11.2019 за відсутності представників сторін та за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши в судовому засіданні докази, які подано на підтвердження позовних вимог, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у даній справі.

21.03.2017 ТОВ "Металево-промислова компанія", яким в подальшому змінено найменування на ТОВ "Дракарст", як постачальником, виставлено ТОВ "Термосантехсервіс", як покупцю, рахунок-фактуру №СФ-0000426 на оплату вартості балки 24 б/у в кількості 4,800 т (далі - Товар) на загальну суму 84 000,00 грн (а.с. 15).

Того ж дня, згідно з платіжним дорученням №7670 від 21.03.2017 позивачем перераховано відповідачу кошти у розмірі 84 000,00 грн з призначенням платежу - "Оплата балки згідно з рахунком №426 від 21.03.2017 у т.ч. ПДВ 20% - 14 000,00 UAH" (а.с. 16).

Фактичне перерахування коштів підтверджено випискою по банківському рахунку від 22.03.2017 (а.с. 17).

Як повідомляє позивач, відповідач оплачений Товар не поставив, з підстав чого ТОВ "Термосантехсервіс" направлено 06.12.2018 на адресу відповідача претензію з вимогою сплати грошових коштів в сумі 84 000,00 грн у семиденний строк з моменту отримання вимоги (а.с. 20-23).

Також, згідно наданого до матеріалів справи Витягу з Єдиного реєстру судових розслідувань (а.с. 18) директор ТОВ "Термосантехсервіс" 07.02.2018 звернувся до Солом`янського управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві із заявою про вчинення директором ТОВ "Металево-промислова компанія" кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, щодо заволодіння шляхом обману чужим майном.

Вказуючи про відсутність поставки Товару та у зв`язку з неповерненням сплачених за Товар коштів, ТОВ "Термосантехсервіс" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення ст. 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Загальний порядок укладення господарських договорів, тобто договорів між суб`єктами господарювання, визначено ст. 181 Господарського кодексу України.

Частина 1 наведеної норми передбачає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 2 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З підстав викладеного, господарський суд вважає доведеними повідомлені позивачем обставини щодо укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності зі ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Згідно частин 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

Досліджуючи обставини строку поставки Товару, згідно оплаченого рахунку-фактури № СФ-0000426 від 21.03.2017, господарським судом враховано наступне.

За правилами ч. 1 ст. 267 Господарського кодексу України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Згідно ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

В частині 1 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

З підстав викладеного та виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд дійшов висновку, що в даних конкретних правовідносинах, які виникли між сторонами, строк поставки Товару за оплаченим рахунком-фактурою № СФ-0000426 від 21.03.2017 обмежується одним роком від дати укладення договору у спрощений спосіб, тобто до 21.03.2018.

Документально підтверджені відомості про направлення позивачем в порядку ст. 530 Цивільного кодексу вимоги про поставу Товару раніше зазначеного строку - до 21.03.2018 відсутні.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, у разі порушення продавцем строку поставки товару, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

З підстав викладеного та з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів поставки відповідачем оплаченого позивачем товару та відсутність доказів повернення сплачених грошових коштів, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Дракарст" на користь ТОВ "Термосантехсервіс" попередньої оплати в розмірі 84 000,00 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в розмірі 2 016,00 грн та інфляційних втрат в розмірі 2 884,60 грн, нарахованих за період прострочення повернення попередньої оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачене наведеною нормою право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції виступає особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання.

За правилами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач не передав позивачеві оплачений товар за договором, внаслідок чого позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, надіслав відповідачу вимогу про повернення грошових коштів у семиденний строк з моменту отримання вимоги.

Така вимога була повернута органом поштового зв`язку за зворотною адресою. Згідно роздруківки із сайту Укрпошти, поштове відправлення не вручено відповідачу під час доставки 21.12.2018 (а.с. 24), а отже облік строку повернення грошових коштів має обчислюватися із вказаної дати.

При цьому, фактичне неотримання відповідачем вимоги позивача про повернення грошових коштів не виключає періоду прострочення, оскільки відповідна вимога надіслана на юридичну адресу відповідача, за якою товариство було зареєстровано на день направлення такої вимоги та на день спроби її вручити органом поштового зв`язку. Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач змінив своє місцезнаходження та найменування 07.05.2019. Станом на 06.12.2018 (день здачі до органів поштового зв`язку для направлення) та на 21.12.2018 (день спроби вручення) юридичною адресою відповідача за найменуванням ТОВ "Металево-промислова компанія" була вул. Л.Толстого, 33 м. Київ.

Також не впливає на обов`язок повернути у визначений строк за вимогою суму попередньої оплати наведена позивачем у такій вимозі кваліфікація спірної суми як безпідставно отримані кошти (ст. 1212 Цивільного кодексу України). За змістом вимоги позивачем викладено фактичні обставини сплати коштів (оплата за рахунком поставки Товару), що згідно норм законодавства кваліфікує таку суму, як попередня оплата товару та надає можливість відповідачу кваліфікувати відповідним чином спірну суму.

Отже, в межах періоду розрахунку позивача з відповідача підлягають стягненню:

3% річних за період з 29.12.2018 до 15.10.2019 включно (визначення позивачем дати початку нарахування 28.12.2018 є помилковим, оскільки вказаний день є останнім днем виконання згідно вимоги про повернення коштів, ст. ст. 253, 254 Цивільного кодексу України) - 2 009,10 грн;

інфляційні нарахування з січня по вересень 2019 року - 2 884,60 грн.

Під час розгляду справи господарським судом також враховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 331/5054/15-ц, про те, що у разі, коли продавець не передав товару та не повернув сплачені за нього кошти стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму неповернутої вартості товару, є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону.

З підстав вищевикладеного позовні вимоги ТОВ "Термосантехсервіс" у даній справі підлягають частковому задоволенню в сумі 84 000,00 грн основного боргу (попередня оплата), 2 009,10 грн 3% річних та 2 884,60 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в іншій частині стягнення 3% річних господарський суд відмовляє у зв`язку з неправильним розрахунком позивача, про що зазначено вище.

Судовий збір за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу судом враховано відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження понесення позивачем вказаних витрат.

Так, позивачем наведено в позові попередній розрахунку, пов`язаних з правничою допомогою, які, як зазначено, позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи в розмірі 13 335,09 грн. До позову надано договір про надання правової допомоги № 19/03 від 03.07.2019. Однак, жодних доказів на підтвердження фактичної сплати такої суми до суду не подано та про здійснення оплати суд не повідомлено. При цьому судом враховано, що умови договору про надання правової допомоги не містять положень про оплату після прийняття рішення у справі. Згідно п. 3.5. названого договору, підставою оплати гонорару є наступні документи: звіт про виконану роботу та витрачений час; акт приймання-передачі послуг, підписаний сторонами; рахунок-фактура. За пунктом 3.6. договору позивач зобов`язаний сплатити гонорар адвокатському бюро в строк, який не перевищує 3 робочих днів з моменту отримання рахунка-фактури. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які із зазначених доказів. Також, від позивача заява в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України не надходила.

З підстав викладеного, позивачем не доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим господарський суд не стягує таких витрат з відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАКАРСТ" (25009, м. Кропивницький, вул. Андріївська, буд. 12, ідентифікаційний код 40639280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термосантехсервіс" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд 19, кв. 8, ідентифікаційний код 33447996) 84 000,00 грн боргу (попередня оплата), 2 009,10 грн 3% річних, 2 884,60 грн інфляційних втрат, а також 1 920,85 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Термосантехсервіс" за адресою: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд 19, кв. 8 та на адресу представника позивача - адвокату Шевченко М.М.: 01135, м. Київ, вул. Полтавська, 10, офіс 238; Товариству з обмеженою відповідальністю "ДРАКАРСТ" за адресою: 25009, м. Кропивницький, вул. Андріївська , буд. 12.

Повне рішення складено 02.12.2019.

Суддя В.В.Тимошевська