Рішення

від 25.11.2019 по справі 914/1902/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2019 справа №914/1902/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Сало О.А., розглянувши справу

за позовом: Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія

про: стягнення 66859,30грн.,

Представники

позивача: Коцелко Ю.В. (довіреність №57 від 17.09.2018р.);

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія про стягнення 66859,30грн.

23.09.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; клопотання Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задовольнити; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 15.10.2019р.; явку представників сторін у судове засідання визнати обов`язковою.

У судове засідання 15.10.2019р. з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 15.10.2019р. не забезпечив, при цьому, 15.10.2019р. відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№42465/19.

Протокольною ухвалою від 15.10.2019р. розгляд справи відкладено на 04.11.2019р.

Крім того, ухвалою від 16.10.2019р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання.

01.11.2019р. відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№45525/19.

У судове засідання 04.11.2019р. з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 04.11.2019р. не забезпечив.

Протокольною ухвалою від 04.11.2019р. розгляд справи відкладено на 18.11.2019р.

Крім того, ухвалою від 05.11.2019р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судове засідання 18.11.2019р. сторони участь повноважних представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 18.11.2019р. розгляд справи відкладено на 25.11.2019р.

Крім того, ухвалою від 18.11.2019р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав сторін у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судове засідання 25.11.2019р. з`явився представник позивача, відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 25.11.2019р. не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Суд оголосив перерву у вищевказаному судовому засіданні до 14:00год. 25.11.2019р., після закінчення якої, у судове засідання з`явився лише представник позивача.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 ГПК України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Позиція позивача:

позивач з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати орендної плати, які виникли відповідно до укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна №02/50-04 від 02.02.2004р., просить суд стягнути з відповідача 66859,30грн. основного боргу.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, пояснень представника позивача, суд встановив наступне:

02.02.2004р. між Львівським міським комунальним підприємством Львівтеплоенерго (надалі по тексту - Орендодавець , позивач ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергія (надалі по тексту - Орендар , відповідач ) укладено Договір оренди нерухомого майна №02/50-04 (надалі по тексту - Договір ), відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення (надалі по тексту - Майно ), розташовані в м. Львові в буд. №5 вул. Козельницька, загальною площею 121,3 кв. м. для здійснення підприємницької діяльності..

Відповідно до п.2.1. Договору, передача Орендарю Майна в користування здійснюється одночасно з підписанням сторонами Договору та Акта приймання-передачі (Додаток 1), вказаного в п.1.1. Майна, але не пізніше 3-х днів з моменту їх підписання.

Так, 02.02.2004р., на виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування Майно, що підтверджується актом приймання-передачі в оренду майна.

В подальшому, відповідно до підписаних сторонами актів наданих послуг №1724 від 31.10.2018р. на суму 9273,05грн. з ПДВ, №1915 від 30.11.2018р. на суму 9402,87грн. з ПДВ, №2066 від 31.12.2018р. на суму 9478,09рн. з ПДВ, №109 від 31.01.2019р. на суму 9572,87грн. з ПДВ, №298 від 28.02.2019р. на суму 9620,73грн. з ПДВ, №1437 від 31.03.2019р. на суму 9707,31грн. з ПДВ, №561 від 30.04.2019р. на суму 9804,38грн. з ПДВ позивач надав відповідачу послуги з оренди приміщення за Договором на загальну суму 66859,30грн.

За умовами п.5.2. Договору, Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Положеннями п.3.1. Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики орендної плати за користування майном територіальної громади міста Львова (ухвала № 98 від 31.10.2002р. Львівської міської ради) і перераховується Орендарем не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Орендна плата за перший місяць (січень 2003р.) становить без врахування ПДВ 314,36грн. за 1кв.м. орендованої площі - без врахування ПДВ 2,59грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.3.2. Договору).

Відповідно до п.3.3. Договору, розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України. Так, додатковою угодою №4 від 01.02.2010р. про внесення змін і доповнень до Договору, сторонами внесено зміни та доповнення до розділу 3 пункту 3.3. Договору про зміну орендної плати в сумі 20грн./м.кв. без ПДВ, а саме місячна орендна плата становитиме 121,3м.кв.*20грн./1,2=2911,2грн. (з ПДВ).

Як зазначає позивач, відповідач передбачені умови Договору зобов`язання щодо сплати орендної плати не виконував, починаючи з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, внаслідок чого утворився борг у розмірі 66859,30грн.

З метою досудового врегулювання спору, 19.06.2019р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №05-8296 вих. від 18.06.2019р. щодо оплати 66859,30грн. заборгованості за Договором.

При цьому, відповідач надіслав на адресу позивача заяву про припинення зобов`язання зарахуванням №27-3/19-06 від 27.06.2019р., у якій відповідачем зазначено що, у зв`язку із неналежним виконанням позивачем обов`язків за договором №2-Ор07/06 від 01.02.2006р., у позивача виникло перед відповідачем грошове зобов`язання з оплати орендної плати в грудні 2016р. у сумі 329436,00грн., а тому, відповідачем зараховано зустрічні вимоги щодо сплати відповідачем на користь позивача 66859,30грн., нарахованих за Договором, з однієї сторони та щодо часткової сплати позивачем на користь відповідача заборгованості за договором №2-Ор07/06 від 01.02.2006р. з оплати орендної плати в грудні 2016р. у сумі 66859,30грн. з другої сторони, а отже, такі є припиненими.

Беручи до уваги наведене, враховуючи те, що договір №2-Ор07/06 від 01.02.2006р., відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 29.07.2019р. у справі №914/448/19, припинений, а заборгованість за таким договором позивач, як випливає з контексту позовної заяви ( …припинення зобов`язання зарахуванням у зв`язку з нібито заборгованістю ЛМКП Львівтеплоенерго перед Відповідачем згідно Договору №2-Ор07/06 від 01.02.2006 року. ) не визнає, позивач просить суд стягнути з відповідача 66859,30грн. основного боргу з оплати орендної плати за Договором.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного:

Згідно зі статтею 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 02.02.2004р. між сторонами укладено Договір, на виконання умов якого, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування Майно, що підтверджується актом приймання-передачі в оренду майна від 02.02.2004р.

Вказаний Договір підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.

Згідно з п.8.1. Договору, цей договір діє з дня його підписання до 31.12.2008р.

Відповідно до п.8.6. Договору, в разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну Договору після закінчення його строку протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази звернення однієї із сторін із заявою про припинення Договору, передбаченою п.8.6. Договору, а тому, відсутні підстави вважати, що такий було припинено.

Беручи до уваги викладене, на підставі Договору у сторін виникли відповідні права та обов`язки.

Відповідно до підписаних сторонами актів наданих послуг №1724 від 31.10.2018р. на суму 9273,05грн. з ПДВ, №1915 від 30.11.2018р. на суму 9402,87грн. з ПДВ, №2066 від 31.12.2018р. на суму 9478,09рн. з ПДВ, №109 від 31.01.2019р. на суму 9572,87грн. з ПДВ, №298 від 28.02.2019р. на суму 9620,73грн. з ПДВ, №1437 від 31.03.2019р. на суму 9707,31грн. з ПДВ, №561 від 30.04.2019р. на суму 9804,38грн. з ПДВ позивач надав відповідачу послуги з оренди приміщення за Договором на загальну суму 66859,30грн.

Так, за умовами п.5.2. Договору, Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором.

Відповідно до п.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Положеннями п.3.1. Договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики орендної плати за користування майном територіальної громади міста Львова (ухвала № 98 від 31.10.2002р. Львівської міської ради) і перераховується Орендарем не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Орендна плата за перший місяць (січень 2003р.) становить без врахування ПДВ 314,36грн. за 1кв.м. орендованої площі - без врахування ПДВ 2,59грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.3.2. Договору).

Відповідно до п.3.3. Договору, розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін в разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України. Так, додатковою угодою №4 від 01.02.2010р. про внесення змін і доповнень до Договору, сторонами внесено зміни та доповнення до розділу 3 пункту 3.3. Договору про зміну орендної плати в сумі 20грн./м.кв. без ПДВ, а саме місячна орендна плата становитиме 121,3м.кв.*20грн./1,2=2911,2грн. (з ПДВ).

Враховуючи наведене, відповідач був зобов`язаний здійснювати оплату орендної плати за поточний місяць користування Майном не пізніше 10 числа наступного за поточним місяцем оренди у розмірі, визначеному умовами Договору.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ч.1 ст.255 ЦК України вказано, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку основного боргу, відповідачем не здійснено оплати за наступний період користування Майном, а саме, з жовтня 2018 року по квітень 2019 року.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку орендної плати з врахуванням її індексації, судом встановлено, що такий здійснено позивачем вірно, а тому, розмір боргу відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за спірний період становить 66859,30грн.

Доказів сплати відповідачем позивачу вищевказаного боргу станом на момент прийняття рішення сторонами не подано та в матеріалах справи відсутні.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення 66859,30грн. суми основного боргу зі сплати орендної плати є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про припинення зобов`язання зарахуванням №27-3/19-06 від 27.06.2019р., у якій відповідачем зазначено що, у зв`язку із неналежним виконанням позивачем обов`язків за договором №2-Ор07/06 від 01.02.2006р. (надалі по тексту - Договір №2 ), у позивача виникло перед відповідачем грошове зобов`язання з оплати орендної плати в грудні 2016р. у сумі 329436,00грн., а тому, відповідачем зараховано зустрічні вимоги щодо сплати відповідачем на користь позивача 66859,30грн., нарахованих за Договором, з однієї сторони та щодо часткової сплати позивачем на користь відповідача заборгованості за Договором №2 з оплати орендної плати в грудні 2016р. у сумі 66859,30грн. з другої сторони, а отже, такі є припиненими, суд зазначає наступне:

відповідно до положень ст.601 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ст.203 ГК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З аналізу ст.601 Цивільного кодексу України вбачається, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.20 постанови від 11.09.2019р. у справі №910/21566/17, текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/84384817 ).

Відповідно до позовної заяви, позивач, не визнає спірне зарахування зустрічних вимог, при цьому, положеннями чинного законодавства унормовано, що заяви однієї із сторін достатньо для проведення зарахування. В свою чергу, для здійснення зарахування необхідно дослідити сукупність умов, визначених положеннями ст.601 ЦК України, як то їх зустрічність, однорідність, строк виконання.

Суд звертає увагу позивача на те, що у спірній заяві про припинення зобов`язання зарахуванням №27-3/19-06 від 27.06.2019р. відповідачем вказано про неналежне виконанням позивачем обов`язків за Договором №2 щодо оплати орендної плати в грудні 2016р. у сумі 329436,00грн., при цьому, відповідно до рішення від 29.07.2019р. у справі №914/448/19 Договір №2 визнано припиненим з 01.01.2017р ., а тому, безпідставними є доводи позивача про те, що ним не взято до уваги вищевказану заяву№27-3/19-06 від 27.06.2019р. з огляду на припинення Договору №2.

Водночас, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів наявності у позивача заборгованості перед відповідачем, що виникла на підставі Договору №2, зокрема, хоча і рішенням Господарського суду Львівської області від 29.07.2019р. у справі №914/448/19 встановлено, що сторонами укладено Договір №2, однак, з тексту долученого до позовної заяви рішення не вбачається наявність вищевказаної заборгованості. Інших доказів підтверджуючих наявність такої заборгованості сторонами не надано, клопотань про витребування відповідних доказів від сторін не надходило.

Беручи до уваги викладене вище, докази припинення передбаченого умовами Договору зобов`язання відповідача щодо оплати позивачу орендної плати за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року у сумі 66859,30грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог за Договором №2, станом на момент ухвалення цього рішення, відсутні, а тому, відсутні підстави стверджувати про припинення вищевказаного зобов`язання за Договором, у зв`язку з чим, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст.13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі факт підписання повноважними представниками та скріплення печатками юридичних осіб обох сторін Договору та акту приймання-передачі Майна, відсутність заперечень відповідача, як проти самого факту користування Майном у відповідності до умов Договору, так і щодо факту порушення встановлених Договором порядку і строку оплати орендної плати за спірний період, перевіривши правильність проведених розрахунків розміру орендної плати, а також враховуючи те, що матеріалами справи не підтверджено припинення передбаченого умовами Договору зобов`язання відповідача щодо оплати позивачу орендної плати за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року у сумі 66859,30грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог за Договором №2, заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 66859,30грн.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судових витрат у цій справі позивач подав платіжне доручення №15778 від 30.08.2019р. про сплату судового збору в розмірі 1921,00грн.

Відповідно до ч.2 ст.151 ГПК України, у разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

06.08.2019р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у справі №914/1552/19 про скасування виданого 15.07.2019р. Господарським судом Львівської області судового наказу у справі №914/1314/19 про стягнення з відповідача на користь позивача 66859,30 грн заборгованості по Договору.

При цьому, згідно даних комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду , за подання заяви про видачу судового наказу у справі №914/1314/19 стягувачем (позивачем у цій справі), згідно платіжного доручення №12220 від 24.06.2019р. сплаченого судовий збір у розмірі 192,10грн.

Отже, враховуючи положення ч.2 ст.151 ГПК України та факт пред`явлення стягувачем (позивачем у цій справі) позову до боржника (відповідача у цій справі) у порядку позовного провадження, 192,10грн. судового збору, сплаченого позивачем за подання заяви про видачу судового наказу у справі №914/1314/19 зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (ч.2 ст.7 Закону України Про судовий збір ).

Беручи до уваги викладене вище, а також те, що відповідно до положень ГПК України та Закону України Про судовий збір , за подання позову у цій справі позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1921,00грн., то переплачена сума судового збору за подання позовної заяви у цій справі становить 192,10грн., проте, враховуючи те, що позивачем, станом на момент ухвалення рішення у цій справі не подано, передбаченого ст.7 Закону України Про судовий збір , клопотання, питання про повернення 192,10грн. судового збору судом не вирішується.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору станом на момент прийняття рішення позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, судові витрати у справі, а саме сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1921,00грн. слід покласти відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія (місцезнаходження: 81135, Львівська обл., Пустомитівський район, село Зубра, вулиця Б. Хмельницького, будинок 27; ідентифікаційний код: 31961562) на користь Львівського міського комунального підприємства Львівтеплоенерго (місцезнаходження: 79040, Львівська обл., місто Львів, Залізничний район, вул. Данила Апостола, будинок 1; ідентифікаційний код: 05506460) 66859,30грн. основного боргу та 1921,00грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015 .

Повний текст рішення складено та підписано 02.12.2019р.

Суддя Король М.Р.