Рішення

від 27.11.2019 по справі 709/1722/19

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/1722/19

2/709/601/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2019 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Теліна М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Річ Лєнд про стягнення заборгованості по заробітній платі у зв`язку зі звільненням та стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з цивільним позовом до ТОВ Річ Лєнд (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі у зв`язку зі звільненням та стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що з 5 вересня 2014 року позивач працював у відповідача на посаді слюсаря-ремонтника до звільнення з роботи 30 липня 2019 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням працівника у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю. В порушення вимог трудового законодавства в день звільнення і на час звернення до суду позивачу не виплачено заробітну плату за період з січня по липень 2019 року включно. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 27824,92 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 10370,00 гривень, а також зобов`язати відповідача сплатити належні страхові внески з період з грудня 2018 року по час звільнення.

У судових засіданнях позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, заперечив лише в частині розміру заборгованості по заробітній платі, оскільки частина заборгованості вже погашена.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач 5 вересня 2018 року прийнятий на роботу слюсарем-ремонтником у ТОВ Річ Лєнд (відповідач), а 30 липня 2019 року звільнений за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП (а.с. 6 і на звороті).

Факт звільнення позивача також підтверджується витягом з наказу від 30 липня

2019 року № 799-К (а.с. 8).

Водночас при звільненні відповідач не провів з позивачем повний розрахунок, внаслідок чого утворилася заборгованість по заробітній платі, яка станом на 10 вересня 2019 року становила 27824,92 гривень (належна до виплати, тобто вже з відрахованими податками і обов`язковими платежами), що підтверджується довідкою ТОВ Річ Лєнд від 10 вересня 2019 року № 20 (а.с. 7).

Разом з тим в жовтні та листопаді 2019 року відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості по заробітній платі, а саме за січень 2019 року у розмірі

5441,80 гривень, про що свідчать копії платіжних доручень № 1727 від 8 жовтня 2019 року (а.с. 33), № 1732 від 12 листопада 2019 року (а.с. 35) та копії відомостей розподілу виплат від 8 жовтня 2019 року (а.с. 34), від 12 листопада 2019 року (а.с. 36).

Крім того, з копії індивідуальних відомостей про застраховану особу, сформованих

11 вересня 2019 року вбачається, що з грудня 2018 року до моменту звільнення позивач не має страхового стажу (а.с. 12 і на звороті).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.ч. 4, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про оплату праці , ст. 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 83 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч вимогам

ст. 116 КЗпП України не проведено в день звільнення позивача виплату всіх сум, що належать йому від підприємства, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по заробітній платі у розмірі 22383,12 гривень (27824,92 - 5441,80) без податків та обов`язкових платежів.

Відносно позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в

ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок) нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 розділу ІV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У абз. 3 і 4 п. 2 розділу ІІ вказаного Порядку зазначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому у трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Згідно з наданою відповідачем довідкою від 10 вересня 2019 року № 20 (а.с. 7) заробітна плата позивача за два останні місяці, що передували звільненню, складала: за травень 2019 року - 5020,00 гривень, за червень 2019 року - 3951,62 гривень.

Відповідачем у вказаній довідці не вказано кількість відпрацьованих позивачем днів, а тому суд вважає за можливе здійснювати розрахунки, виходячи з кількості робочих днів у травні 2019 року - 22 дні, у червні 2019 року - 18 днів, а всього за цей період - 40 днів

(22 + 18).

Отже середньоденна заробітна плата позивача становить 224,29 гривень ((5020,00 + 3951,62) / 40) гривень.

Загальний час затримки розрахунку з 31 липня по 22 вересня 2019 року включно (в межах заявлених позовних вимог) становить 37 робочих днів (липень - 1 день, серпень -

21 день, вересень - 15 днів).

Таким чином розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з

31 липня по 22 вересня 2019 року включно становить 8298,73 гривень (224,29 х 37) та підлягає до стягнення.

Оскільки розмір середньоденної заробітної плати позивача визначено із нарахованої заробітної плати до утримання податків та обов`язкових платежів, то середній заробіток за час затримки розрахунку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача з утриманням необхідних відрахувань (податків) до бюджетних фондів.

З приводу позовної вимоги про зобов`язання позивача сплатити належні страхові внески суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до абз. 1, 2 ст. 1 Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Статтею 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 16 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Отже суд, враховуючи визнання представником відповідача позову, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, з-поміж іншого, позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Виходячи з викладеного з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір за три позовні вимоги у розмірі 2305,20 гривень (768,40 х 3).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований у с. Богодухівка Чорнобаївського району Черкаської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 до ТОВ Річ Лєнд , яке розташоване за адресою:

вул. Золотоніська, 20, смт Чорнобай, Чорнобаївський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 36782740, про стягнення заборгованості по заробітній платі у зв`язку зі звільненням та стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ Річ Лєнд на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 22383,12 гривень без відрахування всіх належних зборів, податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з ТОВ Річ Лєнд на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 8298,73 гривень з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов`язкових платежів.

Зобов`язати ТОВ Річ Лєнд сплатити страхові внески за ОСОБА_1 за період з грудня 2018 року по 30 липня 2019 року включно.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ТОВ Річ Лєнд на користь держави судовий збір у розмірі

2305,20 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Суддя В.В. Чубай