Рішення

від 19.11.2019 по справі 280/2429/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року (об 11 год. 30 хв.) Справа № 280/2429/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інкор ЛТД

до Головного управління ДФС в Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інкор ЛТД (далі - ТОВ Інкор ЛТД , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС в Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому з урахуванням уточнення просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.03.2019 №0003371407, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 45 886,00 грн. та штрафними санкціями на суму 11 471,50 грн., та №0003381407, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 41 297,00 грн. та штрафними санкціями на суму 10 324,25 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у своєму акті інспектор посилається на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2017 у справі №331/2945/17, яким встановлено факт фіктивної підприємницької діяльності посадових осіб зі сторони ТОВ Торговий дім Макс , проте відповідачем відхилено та не досліджувалась сама суть господарської операції ТОВ Інкор ЛТД та ТОВ Торговий дім Макс , при цьому, вирок не містить жодних посилань на встановлення факту безтоварності операції між позивачем та вказаним контрагентом. Звертає увагу суду, що у інспектора не виникло зауважень щодо оформлення наданих для перевірки документів. Між тим, підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ слугувало те, що підприємство включило до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні поставленого товару, які інспектор вважає такими, які не відбулись. Посилаючись на приписи Податкового кодексу України наголошує, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Враховуючи вищезазначені норми, на думку позивача, у ході розгляду справи повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ. В силу викладеного, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. Зауважує, що для підтвердження події отримання та реалізації товару на запит нами було надано усі первинні бухгалтерські документи. Всі господарські операції ТОВ Інкор ЛТД з ТОВ Торговий дім Макс та кінцевим покупцем проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне отримання товару з метою його використання в господарській діяльності. Звертаю увагу, що згідно з судовою практикою не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, у зв`язку із чим вважає спірні податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та просить суд скасувати їх.

Ухвалою судді від 28.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 24 червня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 21.06.2019 надав до суду відзив (вх. №25431), у якому пояснює, що в ході проведення перевірки не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності щодо постачання товарів від ПП Торговий дім Макс (код ЄДРПОУ 37129294) за перевіряємий період до ТОВ Інкор ЛТД . Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податного обліку. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, не є підтвердженням реальності господарської операції. Вказує, що перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) від вказаних операцій. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок нормування податкового кредиту за рахунок інших суб`єктів підприємницької діяльності. Звертає увагу суду, що відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.02.2018 по справі № К/9901/4617/18 зазначено, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться документах, неповні, недостовірні та /або суперечливі. Тобто, на думку Верховного Суду, будь-які первинні документи та податкові накладні, при недоведенні фактичного здійснення господарської операції не мають правового значення для цілей оподаткував відповідно, не можуть впливати на дані податкового обліку. Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, угоди, укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду від ПП Торговий дім Макс до ТОВ Інкор ЛТД не спричиняють реального настання правових наслідків. Виходячи з вищевикладеного, просить у задоволенні позову відмовити.

24 червня 2019 року вирішено продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання на 24 липня 2019 року.

Відповідно до ухвали від 24.07.2019 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 23 вересня 2019 року.

23 вересня 2019 року провадження у справі поновлено.

Згідно з ухвали від 23.09.2019 закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 22 жовтня 2019 року.

Ухвалою суду від 22.10.2019 зупинено провадження у справі на час необхідний сторонам для примирення до 19 листопада 2019 року.

19 листопада 2019 року провадження у справі поновлено.

Представники позивача у судове засідання, призначене на 19 листопада2019 року, не з`явився, про встановлену дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

За приписами ч. 6 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник відповідача звернувся до суду із заявою (вх. №48500 від 19.11.2019), у якій зазначає, що проти позову заперечує у повному обсязі, із підстав, викладених письмово у відзиві.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін.

На підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ Інкор ЛТД (код ЄДРПОУ 37611239) є юридичною особою, яка зареєстрована 24.03.2011, видами економічної діяльності є: Код КВЕД 22.22 Виробництво тари з пластмас (основний); Код КВЕД 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів; Код КВЕД 24.53 Лиття легких кольорових металів; Код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; Код КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; Код КВЕД 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки; Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; Код КВЕД 38.32 Відновлення відсортованих відходів, про що свідчать офіційні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 18.01.2019 по 24.01.2019 посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП Торговий дім Макс за квітень 2016 року - показників декларацій з податку на додану вартість та 2016 рік - фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток приватних підприємств. За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 25.01.2019 №373/08-01-14-07/37611239 (далі - Акт).

Проведеною перевіркою встановлені та у Акті зафіксовані порушення, зокрема:

п.44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету, у сумі 41 297,00 грн., у т.ч. по періодам: 2016 рік - 41 297,00 грн.;

пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 45 886,00 грн., в т.ч. по періодам: квітень 2016 року - 45 886,00 грн.

В основу цього висновку покладені висновки щодо не підтвердження документально реальності здійснення господарських відносин з ПП Торговий дім Макс за перевіряємий період згідно із вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/2945/17, номер провадження 1-кп/331/281/2017 від 30.05.2017. Враховуючи викладене, на думку відповідача, не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності щодо постачання товарів від ПП Торговий дім Макс (код ЄДРПОУ 37129294) за перевіряємий період до ТОВ Інкор ЛТД . Таким чином, за результатами перевірки встановлено, що ПП Торговий дім Макс у перевіряємому періоді виписувало первинні документи щодо надання товарів (робіт, послуг) на адресу позивача без їх реального здійснення. Фактично постачання товару (робіт, послуг) не відбулось, а оформлювались лише документи з метою формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призводить до ухилення від сплати податку до бюджету. Враховуючи вищезазначене, перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ Інкор ЛТД з підприємством-постачальником ПП Тороговий дім Макс у перевіряємому періоді.

Не погодившись із указаними висновками перевірки позивач подав на низ заперечення, проте листом-відповіддю від 14.03.2019 №13515/10/08-01-14-07-13 повідомлено, що висновки Акта від 25.01.2019 №373/08-01-14-07/37611239 є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем 15.03.2019 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми Р :

№0003371407, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 57 357,50 грн., у тому числі за основним платежем 45 886,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 11 471,50 грн.,

№0003381407, яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 51 621,25 грн., у тому числі за основним платежем 41 297,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 10 324,25 грн.,

які позивачем отримано 13 травня 2019 року поштою.

Вважаючи указані рішення протиправними позивач звернувся із даним позовом до суду про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Так, згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку) (абзац другий підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку) (абзац третій підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

Отже, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1ст.193 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За приписами статті 3 Закону України № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга цієї статті).

У відповідності до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, проведеною податковим органом перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства.

Аналізуючи висновки відповідача, викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до такого.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ Інкор ЛТД (покупець) та ПП Торговий дім Макс (продавець) укладено договір №1804/1 на купівлі-продажу від 18.04.2016. Відповідно до умов договору продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору. Відповідно до специфікації №1 від 18.04.2016 до вказаного договору ПП ТД Макс зобов`язується здійснити ТОВ Інкор ЛТД поставку виштамповки титанової металургійної у кількості 2792,574 кг на загальну суму 275 313,43 грн. з ПДВ.

На виконання умов вказаного договору ПП ТД Макс здійснило поставку товару позивачу, що підтверджується рахунком-фактурою №042209 від 18.04.2016, видатковою накладною №042209 від 21.04.2016, товарно-транспортною накладною №12 від 21.04.2016. Відповідно до платіжного доручення №180 від 05.05.2016 на суму 275 313,43 грн. ТОВ Інкор ЛТД здійснило оплату за поставлений товар.

Наведені вище документи, які були додані до матеріалів справи та проаналізовані судом під час прийняття рішення по справі, свідчать про реальність здійснених операцій між позивачем та його контрагентами.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених статті 228 Цивільного кодексу України та статей 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно посилань на протоколи допиту директора контрагента позивача, в яких останні заперечують свою причетність до господарської діяльності ТОВ ТД Макс суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частина перша статті 72 вказаного Кодексу визначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Крім того, докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні КАС України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та має право їх використання у порядку визначеному КПК України. Вказаний протокол, який наявний в матеріалах справи, та на який посилається відповідач, як на підставу нереальності здійснення господарських операцій, не засвідчений у порядку передбаченому законом.

Що стосується вироку Жовтневського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2017 в кримінальній справі №331/2945/17 по кримінальному провадження з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205, ч.2 ст. 205-1 КК України (в редакції 10.10.2013), то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до частини першої статті 205 Кримінального кодексу України фіктивне підприємництвом, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Відповідно до частини першої статті 18 Кримінального кодексу України суб`єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Тобто, згідно норм Кримінального кодексу саме фізична, а не юридична особа є суб`єктом злочину.

Обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду кримінальної справи відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов`язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Тобто, обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. А саме, - з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

У вироку не вказано, яка саме незаконна діяльність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 прикривалася ПП Торговий дім Макс , в чому (діях чи бездіяльності) вона полягала, за участі яких інших, крім встановлених осіб, фізичних осіб та юридичних осіб здійснювалася така незаконна діяльність.

Необхідно зазначити, що сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили. Вироками у кримінальних справах, які набрали законної сили, встановлюється об`єктивна сторона складу злочинів посадових осіб контрагентів платника податків.

Обставини, встановлені у вироку, мають значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи і повинні бути оціненими судом в силу дії принципу з`ясування обставин справи.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 №808/1507/16.

Відповідно до частини першої статті 205 Кримінального кодексу України, фіктивне підприємництво це створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 №3 роз`яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у статті 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Правова оцінка доказам зібраним під час досудового слідства у кримінальному провадженні надається виключно судом під час судового розгляду кримінальної справи.

Суд наголошує, що вказаним вироком не окреслено коло суб`єктів господарювання реального сектору економіки з якими здійснювалося лише документальне оформлення господарських операцій без реального їх проведення, відображення фіктивних господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку з метою мінімізації останніми податкових зобов`язань

Суд вважає обґрунтованими і істотними для надання правової оцінки спірним правовідносинам те, що у згаданому вироку позивач відсутній серед переліку підприємств, установ і організацій яким штучно формувався податковий кредит, господарські операції між ПП ТД Макс та позивачем, а також документи на підставі яких позивачем відображено в обліку спірні господарські операції не були предметом оцінки в межах кримінальної справи №№331/2945/17.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт отримання позивачем товарів, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Тобто, наведене в сукупності дає підстави стверджувати, що поряд із прикриттям незаконної діяльності, ПП ТД Макс здійснювало із позивачем реальні господарські операції.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит або право на формування витрат у випадку, коли постачальники такого платника податків не виконують якісь вимоги діючого законодавства, а платник податку в свою чергу виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Висновки про те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, транспортні засоби, складські приміщення не підтверджені відповідачем та не приймаються судом, з огляду на той факт, що чинним законодавством для контрагентів не передбачено необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів, тощо, що була би достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов укладених з позивачем договорів, що в свою чергу виключає залежність реальності виконання договірних зобов`язань від даних умов.

Суд звертає увагу відповідача, що Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Щодо доводів відповідача, про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договорів, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання їх результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчинених правочинів з контрагентом.

Враховуючи, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з ПП ТД Макс були спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування на податок на додану вартість, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інкор ЛТД (69005, м. Запоріжжя, вул. Зейська, буд. 5, код ЄДРПОУ 37611239) до Головного управління ДФС в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2019 №0003371407, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 57 357,50 грн., у тому числі за основним платежем 45 886,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 11 471,50 грн., податкове повідомлення-рішення від 15.03.2019 №0003381407, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 51 621,25 грн., у тому числі за основним платежем 41 297,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 10 324,25 грн., прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інкор ЛТД суму судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак