Рішення

від 18.11.2019 по справі 480/89/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2019 р. Справа № 480/89/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - Шамоніна Є.О.,

представника відповідача - Семерні І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віком Трейдинг" до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Віком Трейдінг (далі - позивач, ТОВ Віком Трейдінг ) звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - ГУ ДФС у Сумській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області №0004821407 від 17.10.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 14136,25 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що наведені в акті перевірки висновки є помилковими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення щодо збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Так, вказав, що на виконання умов договору №221217/1, укладеного між позивачем та ТОВ Оптавік 22.12.2017, контрагентом по договору було відвантажено товару на загальну суму 67851,00грн. (в т.ч. податок на додану вартість 11308,50 грн.), оплата за який позивачем була проведене в безготівковій формі. Факт придбання товару підтверджено видатковою накладною №99 від 22.12.2017 (податкова накладна № 221217/1 від 22.12.2017) на суму 67851,00грн. (податок на додану вартість 11308,50 грн.), транспортування здійснено ФОП ОСОБА_1 , та ФОП ОСОБА_2 , про що виписано товарно-транспортні накладні від 22.12.2017. Отриманий товар ревізовано ТОВ Електромонтаж - 408 (накладна від 22.12.2017 №В-0000048).

Стверджує, що суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв`язку з придбанням товару, підтверджені податковою накладною, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому право на отримання податкового кредиту не потребує іншого додаткового підтвердження, відтак, такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Ухвалою суду від 05.02.2019 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 25.02.2019.

Представник ГУ ДФС у Сумській області, не погоджуючись із позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.60-63), в якому просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що під час проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ Віком Трейдінг ГУ ДФС у Сумській області виявлено неможливість здійснення господарських операцій ТОВ Оптавік із реалізації товарно-матеріальних цінностей, у зв`язку із відсутністю факту (джерела) їх законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, яка доводиться тим, що відсутній факт реального одержання (купівлі) TOB Оптавік відповідної кількості інструменту, реалізованого на адресу ТОВ Віком Трейдінг та інших підприємств реального сектора економіки від інших суб`єктів господарювання і власного задекларованого виробництва у період господарської діяльності, що засвідчує недійсність (неможливість) формування ним відповідного активу та доводить нереальне джерело введення в обіг товарно-матеріальних цінностей та нереальність здійснення ТОВ Оптавік первинного постачання (продажу) на адресу ТОВ Віком Трейдінг . Так, за період господарської діяльності з грудня 2017 року - по січень 2018 року ТОВ Оптавік здійснюється придбання одного виду товарів, а реалізація відбувається зовсім іншого, тобто, відбувалася реалізація інструменту невстановленого походження. При цьому, ТОВ Оптавік через відсутність власних або орендованих основних засобів не мало можливості здійснювати господарську діяльність з виробництва інструменту та реалізації інших товарно-матеріальних цінностей у великих обсягах, а згідно Єдиного реєстру податкових накладних відсутні будь-які податкові накладні, що підтверджують придбання ТОВ Оптавік товарно-матеріальних цінностей та послуг, які могли бути використані для виробництва продукції реалізованої на адресу ТОВ Віком Трейдінг .

Окремо, представник відповідача відмічає, що ТОВ Віком Трейдінг до перевірки не надано сертифікатів якості або інших документів, що свідчили б про якість та походження придбаних у ТОВ Оптавік будівельних матеріалів (щебеню, піску, бетону, плит та ін.), всупереч умовам п.3.2 Договору поставки №221217/1 від 22.12.2017 року (п. 2.3).

Також відмітив, що було отримано протокол допиту свідка ОСОБА_3 , допитаного в межах кримінальної справи, відповідно до якого останній просив скасувати державну реєстрацію ТОВ Оптавік , та наголошував на тому, що він ніколи не мав наміру займатися господарською діяльності зазначеного підприємства.

Вищевказане, на думку представника відповідача, свідчить про нереальність здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання, а первинні документи, складені від імені ТОВ Оптавік в адресу ТОВ Віком Трейдінг в частині реалізації товарно-матеріальних цінностей не мають жодної юридичної значимості.

В судовому засіданні 25.02.2019 було оголошено перерву до 21.03.2019 у зв`язку із встановленням строків сторонам для подання відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив (а.с.71).

20.03.2019 представником позивача було подано відповідь на відзив (а.с.72-73), в якій не погодився із доводами представника ГУ ДФС у Сумській області, викладеними у відзиві, з підстав, зазначених у позові, та додатково відмітив, що ТОВ Оптавік станом на 01.03.2019 зареєстровано платником податку на додану вартість, жодних змін до ЄДРПОУ стосовно фіктивності не вносилось, директором підприємства є ОСОБА_3 . Стосовно відсутності сертифікатів на отриманий товар від ТОВ Оптавік , зазначив, що всі товари, які було придбано у ТОВ Оптавік було реалізовано. При реалізації покупцю було надано супровідні документи на товар, в тому числі і сертифікати (за наявності). Товар, придбаний у ТОВ Оптавік , на складі позивача не залишився, тому і відсутні будь-які сертифікати на товар.

Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У зв`язку з викликом в судове засідання ОСОБА_3. в якості свідка, в судовому засіданні 21.03.2019 було оголошено перерву до 08.04.2019 (а.с.74).

22.03.2019 представник ГУ ДФС у Сумській області подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому відмітив, що ГУ ДФС у Сумській області при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення уваги бралась вся отримана інформація в сукупності, а не окремо, як зазначає позивач у відповіді на відзив, щодо перебування ОСОБА_3 на посаді директора ТОВ Оптавік .

Додатково відмітив, що позивач в своїй відповіді на відзив підтверджує факт відсутності сертифікатів якості на товар або інших документів, що підтверджують якість товару, який був придбаний в ТОВ Оптавік , аргументуючи це тим, що придбаний товар був вже реалізований, на момент проведення перевірки. Однак, наголошує, що позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Віком Трейдінг проводилась з 24.09.2018 по 26.09.2018, а договір поставки був укладений між ТОВ Віком Трейдінг та ТОВ Оптавік 22.12.2017. З огляду на те, що сам договір передбачає підтвердження якості та надійності товару, що постачається, протягом одного року з моменту поставки (п.2.4 Договору №221217/1), то, вважає, що до 22.12.2018 у ТОВ Віком Трейдінг повинні були бути сертифікати якості чи інші документи, що підтверджують якість придбаного товару.

У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Ухвалою суду від 08.04.2019 було доручено виконання судового доручення Сумського окружного адміністративного суду про допит свідка - директора товариства з обмеженою відповідальністю Оптавік ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) Харківському окружному адміністративному суду та зупинено провадження у справі до надходження відповіді на судове доручення (а.с.82-83).

Після надходження ухвали Харківського окружного адміністративного суду з питань виконання судового доручення від 08.07.2019 (а.с.102), ухвалою суду від 16.07.2019 провадження у справі було поновлено та призначено судове засідання на 01.08.2019 (а.с.104), в якому було оголошено перерву до 03.10.2019, у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі у сторін (а.с.109).

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 03.10.2019 (а.с.130), ГУ ДФС у Сумській області, з урахуванням думки позивача, було замінено його належним відповідачем, яким є Головне управління Державної податкової служби України у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області, відповідач).

В судовому засіданні 03.10.2019 у зв`язку з необхідністю витребування доказів у Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області було відкладено до 10.10.2019 (а.с.130), та до 07.11.2019 (а.с.133).

За клопотанням представника позивача в судовому засіданні 07.11.2019 було оголошено перерву до 18.11.2019 (а.с.149).

15.11.2019 представник позивача подав до суду додаткові письмові пояснення, в якому позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позові. Додатково відмітив, що з 1 липня 2017 року набрали чинності зміни, унесені до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до яких: податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 у ЄРПН є достатньою підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Тобто, цими змінами визначено єдину формальну підставу для формування платником податку на додану вартість - покупцем податкового кредиту - факт реєстрації продавцем податкової накладної в ЄРПН. При цьому, податкова накладна на суму 67851,00грн. (податок на додану вартість 11308,50грн.) виписана, складена та зареєстрована в ЄРПН підприємством ТОВ Оптавік в адресу ТОВ Віком Трейдінг .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що ГУ ДФС у Сумській області 02.10.2018 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Віком Трейдінг (код ЄДРПОУ 38867972) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Оптавік за грудень 2017 року.

За результатами перевірки, висновки якої зафіксовані в акті перевірки від 02.10.2018 №6626/18-28-14-07/38867972/147 (а.с.8-26), було встановлено порушення позивачем вимог пп. а п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТОВ Віком Трейдінг занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 11309грн., в т.ч. за грудень 2017 року - 11309грн.

ТОВ Віком Трейдінг , як вбачається з відзиву, не погоджуючись з висновками даної перевірки, подав заперечення на акт перевірки від 05.10.2018 №37, які ГУ ДФС у Сумській області були залишені без задоволення.

17.10.2018 ГУ ДФС у Сумській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004821407, яким збільшено ТОВ Віком Трейдінг суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 14 136,25грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням - 11 309грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2827,25 грн. (а.с.27).

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - Податковий кодекс України), Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ) та нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

Питання, пов`язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об`єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198, 201 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Згідно ч.ч.1,2 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 вказаної статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті). При цьому, пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в свою чергу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому, аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв`язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, натомість суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Вказані висновки узгоджуються з правою позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 20 листопада 2018 року у справі №809/1253/17, від 06.11.2018 у справі №805/3183/17-а, від 08.11.2018 у справі №816/709/17.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 21 лютого 2018 року у справі №817/537/17 (адміністративне провадження №К/9901/4401/17), від 26 грудня 2018 року у справі №2а/0570/23581/11, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Позивачем, на підтвердження здійснення господарської операції з контрагентом надано копії наступних документів: копію договору поставки від 22.12.2017 №221217/1, укладеного між позивачем та ТОВ Оптавік , копію специфікацію від 18.12.2017, копію платіжного доручення, копію видаткової накладної на загальну суму 67851,00грн. (в т.ч. податок на додану вартість 11308,50 грн.) №221217/1 від 22.12.2017, копію рахунку-фактури від 22.12.2017, копію податкової накладної №99 від 22.12.2017, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, копії товарно-транспортних накладних від 22.12.2017 та 23.12.2017, а також копію видаткової накладної від 22.12.2017, рахунку-фактури від 22.12.2017, видаткової накладної від 22.12.2017, копію договору, укладеного позивачем та ТОВ Електромонтаж-408 , договір оренди №1 ТОВ Електромонтаж-408 та журнали-ордери та відомості по рахунку 281, на підтвердження реалізації придбаного товару на адресу ТОВ Електромонтаж - 408 (а.с.33-52,144-147).

Представник позивача стверджує, що вказані докази у повному обсязі підтверджують реальність здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, а за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, та зареєстрованої податкової накладної дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Крім іншого в обґрунтування своєї позиції посилається на абзац 3 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до якої податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

В той же час, наявність законодавчо визначених умов для формування податкового кредиту є обов`язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо господарські операції між платниками податків, які значаться як покупець та постачальник, не мали реального характеру, а первинні документи не відповідають дійсності.

При цьому, законодавчі положення зазначені вище, свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними саме у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції саме від контрактного контрагента .

При цьому факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Вказані висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду, викладеної у постановах від 01.10.2019 у справі №826/9146/13-а , від 25.09.2019 у справі №520/11437/18.

Судом, в даному випадку встановлено, що 22.12.2017 між позивачем та ТОВ Оптавік підписано договорів поставки, предметом якої було постачання товару, асортимент, ціна на який зазначались додатково у специфікації, на виконання якої була виписана податкова накладна №99 від 22.12.2017 (а.с.39-40). Даний договір, а також документи, складені на виконання вказаної угоди від імені контрагента підписано Коломійцем В.І., як керівником ТОВ Оптавік (а.с.33-34,36-37,39-40).

Для повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин у справі, судом вживались заходи з метою виклику та допиту в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 , однак вжиті судом заходи, в тому числі і прийнята ухвала про судове доручення, не дали змогу допитати ОСОБА_3 в якості свідка у даній справі.

Водночас, під час розгляду справи було встановлено, що в межах кримінальної справи №642/3672/19 Ленінським районним судом м. Харкова було ухвалено вирок від 27.06.2019, що набрав законної сили 30.07.2019, в якому підтверджено факт створення ТОВ Оптавік без мети здійснення самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності. У вироку встановлено, що за грошову винагороду ОСОБА_3 не маючи наміру здійснювати від імені ТОВ Оптавік господарської діяльності сприяв у перереєстрації даного підприємства на своє ім`я, у зв`язку з чим невстановлені особи набули можливості здійснення фінансових операцій за межами податкового контролю України від імені формально призначеного директора.

Крім іншого, під час допиту, в межах даної кримінальної справи, ОСОБА_3 заперечував свою участь у господарській діяльності ТОВ Оптавік , зазначав, що він не мав наміру займатися фінансовою діяльністю даного підприємства, не підписував жодних договорів з покупцями, просив визнати всі угоди, укладені даним підприємством з покупцями недійсними (а.с.64-66).

Враховуючи вказані обставини, а також норми ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнає, що первинні документи за договором від 22.12.2017 №221217/1, які підписані від імені ОСОБА_3 , якого у вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 27.06.2019 вказана як особа, на яку за грошову винагороду було оформлено ТОВ Оптавік не можуть відповідати вимогам закону первинних документів, а відтак, відсутні підстави для формування позивачем податкового кредиту внаслідок спірної операції.

Крім того, судом враховано, що позивачем було поставлено значний обсяг будівельних матеріалів, однак, згідно інформаційних баз даних ДФС, досліджених в ході перевірки, в тому числі даних Єдиного реєстру податкових накладних, було встановлено, що у ТОВ Оптавік відсутні власні та орендовані основні фонди, складські приміщення, при цьому, контрагент позивача не є виробниками реалізованої згідно видаткової накладної від 22.12.2017 продукції, та протягом звітного періоду не було придбано товару, який реалізовувався згідно наданих первинних документів позивачу. Крім того, ні під час перевірки, ні під час судового засідання представником позивача не надано сертифікатів якості або інших документів, що свідчили б про якість та походження придбаних товарів.

Також, суд критично ставиться до доказів, наданих на підтвердження реалізації позивачем придбаного товару, оскільки відповідно до видаткової накладної, складеної позивачем 22.12.2017 на адресу ТРВ "Електромонтаж-408" (а.с.46), ним було реалізовано товар, який навіть ще не був отриманий у ТОВ Оптавік (а.с.44,45).

Окремо, варто відмітити, що відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15 травня 2003 року № 755-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно зі статтею 10 цього Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у випадку не з`ясування платником податків наявності повноважень у представника контрагента щодо укладення угоди, у здійсненні господарської операції та оформленні первинних документів, така поведінка може свідчити про наявність умислу на безпідставне одержання податкової вигоди та тягнути за собою ризик настання негативних наслідків для такого платника, зокрема - неврахування для цілей податкового обліку господарських операцій, підтверджених документами, оформленими з порушенням приписів чинного законодавства.

Верховним Судом України неодноразово, з метою усунення неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеної Верховним Судом у постанові від 27.08.2019 у справі №815/2833/18.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Здійснивши системний аналіз доказів долучених до матеріалів справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про те, що надані позивачем докази не підтверджують фактичне виконання договору поставки між позивачем та ТОВ Оптавік , а недоведеність фактичного здійснення господарських операцій з цим контрагентом позбавляє первинні документи по операціях з ним юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, незважаючи на наявність у позивача зареєстрованої податкової накладної та доказів сплати цьому контрагенту вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з реальною господарською діяльністю учасників цієї операції.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає критеріям правовірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак не вбачає підстав для задоволення позову.

Враховуючи що в задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, згідно ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, понесених позивачем не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Віком Трейдинг" (40035, м.Суми, вул.Інтернаціоналістів, буд.5, оф.305, код ЄДРПОУ 38867972) до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (40009, м.Суми, вул.Іллінська, буд.13, код ЄДРПОУ 43144399) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 25.11.2019.

Суддя І.Г. Шевченко