Рішення

від 27.11.2019 по справі 500/2162/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2162/19

27 листопада 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Кузьменко І.О.

представників третьої особи Стахурського І.В., Трача О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Новосільська сільська рада Підволочиського району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Новосільська сільська рада Підволочиського району Тернопільської області, в якій просить визнати протиправним рішення Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації від 12.08.2019 року про припинення виплати компенсації ОСОБА_1 по догляду за ОСОБА_2 із 01.08.2019 року та скасувати його.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням від 24.07.2019 року ОСОБА_1 призначено щомісячні компенсаційні виплати, як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за ОСОБА_2 , яка досягла 80 років, з 03.06.2019 року довічно. З 01.08.2019 року Управлінням праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації припинено компенсаційні виплати через неналежний догляд згідно акту обстеження №229 від 06.08.2019 року, виданого Новосільською сільською радою, що не відповідає дійсності. Також, у спірних правовідносинах відсутні обставини, які можуть вплинути на умови призначення та виплати компенсації.

Позивач вважає оскаржуване рішення про припинення виплати компенсації протиправним, що суперечить Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року №558, та таким, що підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 03.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, 10.10.2019 року Управлінням праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.31-32). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначають та виплачують щомісячну компенсацію, здійснюють контроль за діяльністю фізичних осіб, які надають соціальні послуги. Листом №229 від 06.08.2019 року виконавчий комітет Новосільської сільської ради просив зняти з постійного догляду за похилого віку ОСОБА_2 , у зв`язку з неналежним виконанням обов`язків, ОСОБА_1 . Відтак, спірним рішенням правомірно припинено виплату позивачу компенсації. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, з підстав, наведених в позовній заяві (а.с.3-8), просили позов задовольнити в повному обсязі. Вважають, що догляд за пристарілою здійснювався належним чином, зауважень не надходило.

Представник відповідача в судове засіданні не з`явився, у поданому суду відзиві просив здійснювати розгляд справи без участі представника Управлінням праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Новосільської сільської ради в судовому засіданні висловив свою позицію на підтримку заперечень Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації. Повідомив, що за результатами обстеження соціального обслуговування ОСОБА_1 , яке включає надання різних послуг щодо підтримання життєдіяльності і соціальної активності похилого віку ОСОБА_2 , зроблено висновок про неналежне виконання позивачем обов`язків, про що проінформовано відповідача. Також, в бюджеті громади відсутні кошти на компенсаційні виплати за надання соціальних послуг.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача та представників учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 рішенням Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації від 24.07.2019 року призначено щомісячні компенсаційні виплати, як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за ОСОБА_2 , якій необхідний сторонній догляд, з 03.06.2019 року довічно (а.с.16).

Відповідно до листа №229 від 06.08.2019 року, адресованого Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації, виконавчий комітет Новосільської сільської ради просив зняти позивача з постійного догляду за похилого віку ОСОБА_2 у зв`язку з неналежним виконанням обов`язків з 01.08.2019 року (а.с.17).

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації від 12.08.2019 року припинено виплати компенсації ОСОБА_1 з 01.08.2019 року (а.с.18).

Як слідує з довідки Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації від 30.08.2019 року №966 (а.с.19) підставою припинення виплати компенсації позивачу слугував неналежний догляд згідно акта обстеження №229 від 06.08.2019 року, виданого Новосільською сільською радою (а.с.52).

Не погоджуючись з таким рішення суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, визначає Закон України "Про соціальні послуги".

Серед основних принципів надання соціальних послуг, передбачених ст.3 Закону України "Про соціальні послуги", зокрема, є принцип добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг.

Положеннями ст.7 Закону України "Про соціальні послуги" передбачено, що фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної вимоги, 29.04.2004 року Кабінетом Міністрів України постановою №558 затверджено Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги (далі - Порядок №558, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.1 Порядку №558 непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата (далі - компенсація).

Згідно з п.5 Порядку №558 компенсація призначається і виплачується структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради за місцем проживання, перебування особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами, зазначеними у пункті 6 цього Порядку.

Виплата компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, і покриття витрат на її доставку провадяться за рахунок коштів місцевих бюджетів (п.14 Порядку №558).

Відповідно до п.15 Порядку №558 фізичні особи, які одержують компенсацію, зобов`язані повідомити структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначають ці виплати, про обставини, які можуть вплинути на умови їх призначення та виплати. У разі виявлення таких обставин виплата компенсації припиняється з дня, що настає за днем виникнення таких обставин. У разі одержання у зв`язку з цим зайвих сум компенсації одержувачі повинні відшкодувати структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради надміру виплачені суми за весь період, коли фізична особа не мала права на одержання компенсації. Якщо одержувачем компенсації приховано або подано недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на призначення компенсації та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради: визначає обсяг надміру виплачених коштів та встановлює строки їх повернення; повідомляє отримувачу компенсаційної виплати про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів під час виплати компенсації у наступних періодах проводить щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті. Якщо фізична особа отримала винагороду за роботу, яку виконувала менше календарного місяця, виплата компенсації не припиняється, а здійснюється перерахунок за фактичну кількість днів, протягом яких надавалися соціальні послуги. Якщо фізична особа, якій надаються соціальні послуги, перебуватиме на санаторно-курортному лікуванні або ж на стаціонарному лікуванні самостійно без супроводу та догляду з боку фізичної особи, яка надає соціальні послуги, виплата компенсації тимчасово припиняється та відновлюється на підставі заяви фізичної особи про продовження надання соціальних послуг та довідок про закінчення перебування на санаторно-курортному лікуванні або на стаціонарному лікуванні. Якщо фізична особа не повернула добровільно надміру виплачені суми, вони стягуються в судовому порядку на підставі заяви структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначив компенсацію.

При цьому, п.16 Порядку №558 визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначають та виплачують щомісячну компенсацію, здійснюють контроль за діяльністю фізичних осіб, які надають соціальні послуги.

Отже, підставою припинення виплати компенсації є неповідомлення про обставини, які можуть вплинути на умови її призначення та виплати. Водночас, зміст заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, такими обставинами фактично ідентифікує лише відомості про доходи та майно.

Як встановлено судом, спірне рішення від 12.08.2019 року про припинення виплати компенсації позивачу Управлінням праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації прийнято з підстав неналежного догляду за похилого віку ОСОБА_2 згідно акта обстеження №229 від 06.08.2019 року, виданого Новосільською сільською радою.

В зазначеному акті не зафіксовано скарг особи, за якою здійснює догляд позивач, а також не наведено фактів не належного здійснення такого догляду.

Більше того, твердження про неналежний догляд спростовується заявою самої ОСОБА_2 , в якій остання вказує, що задоволена послугами позивача, зауважень не має, та просить здійснювати догляд онукою ОСОБА_1 і надалі (а.с.20).

Таким чином, доводи відповідача про те, що догляд здійснюється не в повній мірі, у зв`язку з чим підстав для виплати компенсації позивачу немає, не знаходять належного підтвердження в ході судового розгляду.

За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку про не відповідність рішення Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації від 12.08.2019 року про припинення виплати компенсації ОСОБА_1 по догляду за ОСОБА_2 із 01.08.2019 року вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При вирішенні питання щодо судових витрат, суд враховує наступне.

Як передбачено ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

У відповідності до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 року у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 року у справі №814/698/16.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою відповідно до розрахунку (а.с.55 ), отриманою від адвоката Кузьменко І.О. на виконання умов договору та додатку до нього, укладеного 09.09.2019 року (а.с.25-26), в сумі 1800,00 грн., сплачених згідно квитанцій до прибуткового касового ордера від 09.09.2019 року на суму 1000,00 грн. (а.с.22) та від 20.11.2019 року на суму 800, 00 грн. (а.с.54).

Дослідивши надані позивачем документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату Кузьменко І.О., у заявленому розмірі 1800,00 грн. є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним в розрахунку переліком.

На підставі вищенаведеного, оскільки позов підлягає до задоволення, суд вважає за доцільне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу, в розмірі 1800,00 грн., та 768,40 грн. судового збору, сплаченого згідно квитанції №0.0.1475071758.1 від 24.09.2019 року (а.с.4).

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації від 12.08.2019 року щодо припинення виплати компенсації ОСОБА_1 по догляду за ОСОБА_2 із 01.08.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок згідно квитанції №0.0.1475071758 від 24.09.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації в користь ОСОБА_1 витрати, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень 00 (нуль) копійок.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Підволочиської районної державної адміністрації (47801, Тернопільська область, Підволочиський район, селище міського типу Підволочиськ, вулиця Лисенка, будинок 2, код ЄДРПОУ 03195530)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Новосільська сільська рада Підволочиського району Тернопільської області (47811, Тернопільська область, Підволочиський район, село Нове Село, вулиця Івана Франка, будинок 46, код ЄДРПОУ 04394266)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.