Постанова

від 02.12.2019 по справі 303/5883/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/5883/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 грудня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Фазикош Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу адвоката Гончарова Валентина Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду від 11 вересня 2019 року (у складі судді Гутій О.В.) за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Нафтаенерго про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у вересні 2019 р.

Просив зобов`язати відповідача надати позивачеві таку інформацію:

-які довірчі операції із приватизаційним сертифікатом позивача та коли здійснив відповідач на виконання умов договору від 15.05.1996 р. серії ОДО №061397;

-чи купував і коли купував відповідач на ім`я позивача майно підприємств, які приватизувалися. Якщо так, то належить повідомити повні реквізити підприємств, майно яких придбане, та кількість і реквізити акцій, паїв або інших документів, що підтверджують придбання такого майна;

-який розмір належних позивачеві дивідендів та інших прибутків, одержаних у результаті довірчих операцій із приватизаційним сертифікатом позивача.

Стягнути з відповідача на користь позивача 15000 грн. у відшкодування витрат на оплату правничої допомоги.

Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду від 11 вересня 2019 р. указану цивільну справу направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Адвокат Гончаров В.В. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати цю ухвалу та направити справу для продовження розгляду до Мукачівського міськрайонного суду. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

-відповідно до норм матеріального права - довірче товариство є фінансовою установою, а довіритель приватизаційного сертифікату за відповідним договором укладеним із довірчим товариством є споживачем фінансової послуги;

-до відносин, які регулюються Законом України Про захист прав споживачів , належать ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі і про приймання і зберігання цінних паперів);

-позивач обґрунтувала своє порушення прав як споживача за договором про надання фінансових послуг, а саме: ненадання їй відповідної інформації усупереч умовам договору;

-пред`явивши позов про зобов`язання відповідача надати певну інформацію, позивач просить захистити її право як споживача фінансових послуг.

Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Апеляційну скаргу належить задовольнити, а ухвалу - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, із таких мотивів.

Суд констатував, що позивач не зазначив, яке саме його право як споживача відповідно до Закону України Про захист прав споживачів порушено, коли і в чому це виявилося, способи захисту яких суд може вжити тощо.

Відтак, суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України Про захист прав споживачів . Між сторонами виник спір, який не стосується захисту прав споживача, відповідач по справі знаходиться у м. Києві, а тому справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Шевченківського районного суду.

Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду першої інстанції через порушення норм процесуального права.

Так, відповідно до ч.2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч.5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до ст.1-1 Закону України Про захист прав споживачів цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

За приписами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. №5 Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів відповідно до ст. 24 Закону споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин, між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

Згідно зі ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. №23-93 Про довірчі товариства довірче товариство - товариство з додатковою відповідальністю, яке здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їх прав власників. Майном довірителя є кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя.

Відповідно до п.2.1. типового договору серії ОДО № 061397 від 15.05.1996 р., Довіритель передає, а Довірена особа приймає для виконання довірчих операцій майно, а саме: приватизаційний сертифікат на суму 1050000 з урахуванням індексації 50 000 000 карбованців.

Приватизаційні папери - це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна підприємств державного та земельного фонду. Приватизаційні папери поділяються, відповідно до вказаного визначення, на приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки та земельні бони. Приватизаційні папери, що їх випускають як компенсацію на внески в Ощадбанк та страхові внески, називаються компенсаційними сертифікатами.

Отже, як видно з матеріалів справи між сторонами виникли відносини з приводу передачі позивачем, відповідачеві майна, а саме приватизаційного сертифікату на певну суму коштів.

Приватизаційний сертифікат є різновидом державних цінних паперів.

У силу вимог закону приймання і зберігання цінних паперів, а у наших спірних правовідносинах саме такі зобов`язання виникли між сторонами, поширюються норми Закону України Про захист прав споживачів , а відтак позивач управі подавати позов не за місцезнаходженням відповідача - юридичної особи, а за зареєстрованим місцем свого проживання чи перебування.

Питання належного обґрунтування позивачем своїх прав як споживача, та наявності підстав застосовувати до спірних правовідносин норми Закону України Про захист прав споживачів не можуть вирішуватися на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, це компетенція суду першої інстанції виключно під час розгляду справи по суті, і такі висновки мають бути викладенні в судовому рішенні по суті, однак не в ухвалі на стадії прийняття справи до свого провадження.

На думку апеляційного суду суддя суду першої інстанції допустився порушення норм процесуального права та дійшов помилкового висновку про направлення справи за підсудністю до Шевченківського районного суду, оскільки спірні правовідносини підпадають під дію Закону України Про захист прав споживачів і відповідно споживач має право пред`являти позов за зареєстрованим місцем свого проживання чи перебування.

А обґрунтованість і узгодженість позовних вимог із вимогами Закону України Про захист прав споживачів може оцінюватися із правової точки зору виключно під час розгляду справи по суті.

Згідно з положеннями п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У контексті наведеного та відповідно до вимог ст. 379 ч.1 п.4 ЦПК України оскаржена ухвала підлягає скасуванню як незаконна, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ч.1 ст.136, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.382,384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу адвоката Гончарова Валентина Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

2.Ухвалу судді Мукачівського міськрайонного суду від 11 вересня 2019 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

4.Повне судове рішення складено 02 грудня 2019 р.

Судді: