Постанова

від 27.11.2019 по справі 328/2428/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.11.2019 Справа № 328/2428/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 328/2428/17 Головуючий у 1 інстанції: Коваленко П.Л.

провадження № 22-ц/807/2600/19 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Бєлки В.Ю.

Гончар М.С.

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Токмацького районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2019 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 до Токмацького районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЗП № 027717 від 17 лютого 1999 року є власником земельної ділянки площею 12,5298 га, кадастровий номер № 2325282400:10:001:0009, яка розташована на території Новенської сільської ради Токмацького району Запорізької області. У 2006 році між нею та ОСОБА_3 (Орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач передала у користування Орендареві зазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 12,5298 га, строком на двадцять один рік, а орендар зобов`язався використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та сплачувати орендну плату. При підписанні договору нею був переданий ОСОБА_3 оригінал Державного акту на право власності на землю, який потрібен був для оформлення договору. Однак до теперішнього часу Державний акт їй не повернули, один екземпляр договору про оренду землі не надали.

У 2016 році ОСОБА_3 помер. Згідно з листом Новенської сільської ради Токмацького району Запорізької області № 412 від 18.08.2017 її земельною ділянкою користується ОСОБА_2 - дружина померлого Орендаря . Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 04.09.2017 року за №1/878/08-33-08-209, наданих Токмацькою об`єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Запорізькій області, починаючи з 2006 року і по 2017 рік, дохід за договором оренди у вигляді орендної плати жодного разу не сплачувався. Цей факт також підтверджується листом- відповіддю Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області від 05.09.2017 року за № 36/ЗПІ/І/08-33-12-04. Виплата орендної плати також не підтверджується будь-якими актами. На її неодноразові звернення здійснити повний розрахунок за договором оренди, ОСОБА_3 відмовляв, та відповідачка, успадкувавши право оренди, також відмовляється це зробити.

Отже, відповідач систематично не виконує своїх обов`язків щодо своєчасної сплати орендної плати, що істотно порушує її права як власника земельної ділянки, а звернення до відповідача з пропозицією про дострокове розірвання договору оренди землі залишені без відповіді. Крім того, відповідач безпосередньо не займається цільовим використанням орендованої земельної ділянки, обов`язки з її обробітку передала іншим особам, що, на думку позивача, з огляду на положення ст.ст. 24, 25 Закону України Про оренду землі є самостійною підставою для розірвання договору оренди.

На користь зазначеному свідчить правова позиція Верховного Суду України, викладена у постановах Судової палати у цивільних справах: від 12 лютого 2014 року у справі № 6-166цс13; від 12 лютого 2014 року у справі № 6-161цс 13; від 19 березня 2014 року у справі № 6-15цс14; від 16 квітня 2014 року у справі № 6-18цс14, відповідно до якої припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробітку виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, і є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за ст. 32 Закону України Про оренду землі .

Враховуючи викладене, просила розірвати договір оренди від 16 жовтня 2006р. земельної ділянки площею 12,5298 га., кадастровий номер № 2325282400:10:001:0009, яка розташована на території Новенської сільської ради Токмацького району Запорізької області, що належить їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія І-ЗП № 027717 від 17 лютого 1999 року, укладений між нею та ОСОБА_3 ; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Токмацького районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність і необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані на підтвердження сплати орендної плати за спірним договором. На думку скаржника, факт систематичної несплати орендарем орендної плати є повністю доведеним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Вишняков Д.О. зазначає, що зібраними матеріалами справи підтверджується факт користування земельною ділянкою відповідачем як спадкоємцем померлого орендаря, а також виплата орендної плати позивачу у відповідності до умов договору оренди, тому суд обґрунтовано визнав, що підстави для розірвання договору оренду відсутні ( Т. 1 2 а.с. 53-57/.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду 27 листопада 2019р. не з`явилась, отримавши судову повістку 22.10.2019р., про що мається поштове повідомлення про її вручення позивачу, клопотань про відкладення розгляду справи не заявила, про причини неявки апеляційну суду не довела. Тому апеляційний розгляд відбувся у відсутності позивача згідно з положеннями ч. 2 статті 372 ЦПК України.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката Вишнякова Д.О., який заперечував проти скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт систематичної несплати орендної плати, оскільки позивач отримала від ОСОБА_3 , правонаступником якого є відповідач ОСОБА_2 , орендну плату шляхом сплати одноразового платежу у сумі 41022 грн. як це узгоджено умовами договору оренди між сторонами. Також не було здобуто доказів тому факту, що відповідач передала право оренди будь-якій третій особі, припинивши господарську діяльність щодо орендованої земельної ділянки. Тому суд визнав, що на теперішній час відсутні підстави для розірвання договору оренди землі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 027717, виданого Новенською сільською Радою народних депутатів Токмацького району Запорізької області 17 лютого 1999 року, та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2303367322017 від 07.08.2017 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 12,53 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новенської сільської ради Токмацького району Запорізької області, кадастровий номер № 2325282400:10:001:0009.

Згідно з відомостями, що містяться у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2303367322017 від 07.08.2017, який надано позивачем, ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 027717, виданого Новенською сільською Радою народних депутатів Токмацького району Запорізької області 17.02.1999, є власницею земельної ділянки площею 12,53 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новенської сільської ради Токмацького району Запорізької області, кадастровий номер № 2325282400:10:001:0009. Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 №1051, не зареєстровані.

16 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі № 040728000001 (далі - Договір), відповідно до якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку площею 12,53 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новенської сільської ради Токмацького району Запорізької області, строком на 21 (двадцять один) рік (п. 8 Договору).

Зазначений договір оренди землі від 16 жовтня 2006 року 29.05.2007 був зареєстрований у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства Центр ДЗК при Державному комітеті по земельним ресурсам України за № 040728000001.

До договору оренди землі № 040728000001 від 16.10.2006 долучено план-схему розташування земельної ділянки, що є предметом договору, її кадастровий план, акт визначення меж зазначеної земельної ділянки в натурі, підписаний власником землі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також копію Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 027717.

Крім цього, до договору оренди землі № 040728000001 від 16.10.2006 долучений акт про передачу та прийом земельної ділянки від 16 жовтня 2006 року, підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, в 2016 році орендар ОСОБА_3 помер.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовами договору оренди землі від 16.10.2006, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, тому відповідач ОСОБА_2 , яка є спадкоємицею орендаря, після смерті останнього набула права оренди спірної земельної ділянки.

Після смерті ОСОБА_3 позивач звернулась до суду з цим позовом про розірвання договору оренди, вказуючи, що їй за жодний рік користування земельною ділянкою не була сплачена орендна плата ані померлим орендарем, ані його спадкоємицею ОСОБА_2 , що вказує на системність невиконання істотних умов договору та є підставою для його розірвання.

Свої вимоги в цій частині позивач доводила наступними документами.

З наданої позивачем копії довідки № 412 від 18.08.2017, виданої Новенською сільською радою, вбачається, що земельна ділянка відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 027717, яка знаходиться на території Новенської сільської ради Токмацького району Запорізької області, знаходилась в користуванні нині покійного ОСОБА_3 . На теперішній час вона обробляється. Земельний податок сплачує вдова померлого - ОСОБА_2 . Сума земельного податку за 2017 рік сплачена нею за земельну ділянку, належну ОСОБА_1 , у розмірі 1272,01 коп. (за площу 12,53 га).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 04.09.2017 року за №1/878/08-33-08-209, наданих Токмацькою об`єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Запорізькій області, починаючи з 2006 року і по 2017 рік, дохід за договором оренди у вигляді орендної плати жодного разу не сплачувався.

Аналогічні відомості містяться у листі-відповіді Токмацької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області від 05.09.2017 року за № 36/ЗПІ/І/08-33-12-04.

З посиланням на зазначену інформацію, отриману від компетентних органів, позивач вважала доведеним факт несплати їй орендної плати протягом строку оренди

2006-2017рр. Також вказувала, що виплата їй за цей період орендної плати не підтверджується жодним актом чи відомостями про сплату за оренду.

Перевіряючи ці ствердження, суд першої інстанції встановив наступні обставини.

Згідно зі ст.13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.21 вказаного Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 22 вказаного Закону встановлено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Згідно ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Положеннями ст.32 даного Закону передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом "д" ч.1 ст.141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Таким чином, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Згідно з наданою до матеріалів справи копією договору оренди від 16.10.2006р., укладеного між позивачем та ОСОБА_3 , орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: сорок одна тисяча двадцять дві грн. 03 коп. Форма орендної плати: грошова, сума орендної плати вноситься один раз за весь період оренди з моменту підписання акту прийому - передачі земельної ділянки (п. 9 договору).

Відповідно до п. 40 право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Договір набрав чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 Договору).

Перехід земельної ділянки від власника ОСОБА_1 до орендаря ОСОБА_3 сторони оформили актом про передачу та прийом від 16 жовтня 2006р., який підписано ними ( Т. 1 а.с. 116).

В нижній частині зазначеного акту міститься рукописний текст розписки наступного

змісту Я, ОСОБА_1 , орендну плату в сумі 41022-00 (сорок одна тисяча двадцять дві гривні 00 копійок) отримала від ОСОБА_3 в повному обсязі 16.10.2006 р. та підпис від імені ОСОБА_1 .

Отже, зважаючи на це, колегія визнає висновки суду про те, що орендну плату позивач отримала під час підписання акту та одразу у повному розмірі, відповідають матеріалам справи.

Поскільки умовами договору оренди виплата орендної плати передбачалась лише один раз у повному обсязі, ствердження позивача про несплату їй орендної плати щороку протягом періоду з 16.10.2006р. по 2017 рік не ґрунтуються на умовах договору.

Спростовуючи отримання коштів, зазначених у розписці як орендну плату, позивач в скарзі зазначала, що вони не могли бути саме орендною платою, оскільки договір оренди станом на 16.10.2006р. ще не набрав чинності.

Проте, колегія з цього приводу зазначає, що за умовами договору дійсно акт приймання-передання мав бути підписаним після державної реєстрації договору оренди, але сторони підписали його раніше - в день укладення договору. Та передача земельної ділянки раніше від дня реєстрації договору у випадку досягнення згоди між сторонами не робить таку домовленість нікчемною.

До того ж, наголошуючи на тому, що земельна ділянка за цим актом від 16.10.2006р. передавалась не в оренду, а в користування, та орендні відносини почались лише з дати реєстрації договору - 29.05.2017р., позивач не надає іншого акту приймання-передачі спірної земельної ділянки, підписаного саме після вказаної дати, що свідчить про те, що така передача в дійсності відбулась саме 16.10.2006р. А тому колегія вважає, що позивач, не спростувавши запису у акті про особисте отримання орендної плати в повному обсязі у сумі 41022 грн., безпідставно стверджує про невиплату їй орендної плати за цим договором оренди.

В апеляційній скарзі позивач вказує також, що не писала текст про отримання орендної плати у акті приймання- передачі земельної ділянки, та коштів від ОСОБА_3 не отримувала.

Але на підтвердження цих обставин жодного доказу не надала, клопотань про проведення почеркознавчого дослідження цього запису на предмет приналежності їй чи іншій особі не заявляла, відповідного висновку спеціаліста як письмового доказу у справі нею суду не надавалось.

А отже, суд вірно виходив із того, що вказаний акт приймання- передачі є письмовим доказом, яким саме і підтверджено факт отримання орендної плати позивачем від ОСОБА_3 .

В скарзі міститься посилання позивача і на неналежність їй підпису на договорі оренди від імені орендодавця, але такі ствердження є надуманими, оскільки в позові нею заявлено вимоги про розірвання договору оренди, що є можливим лише у випадку його дійсності та чинності. Та вимог про його недійсність чи/або неукладеність, чи/або нікчемність позивачем у цій справі не заявлялось.

Крім того, позивач не заперечує, що з 2006р. належна їй земельна перебуває в оренді у ОСОБА_3 . А її доводи про невірність зазначення в договорі даних про серію та номеру паспорту, ідентифікаційний код орендодавця, не створюють підстав для розірвання договору, оскільки відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі до істотних умов договору оренди землі не відносяться, а є лише помилками, які не вплинули на дійсність орендних відносин та виконання умов договору сторонами.

Колегія також враховує ті обставини, що позивачем не надано жодного доказу звернення як до покійного ОСОБА_3 за його життя, так і до відповідача ОСОБА_2 з вимогами про сплату орендної плати за період з 2006 року по 14.09.2017 (дату звернення до суду з зазначеним позовом), тобто протягом 11 років, що, в свою чергу, додатково свідчить про хибність її заявлень про невиплату їй орендної плати єдиним платежем під час складання акту приймання-передачі земельної ділянки.

За таких обставин, суд враховує, що спірний договір оренди був укладений та підписаний за життя орендаря, виконувався сторонами, зокрема, і в частині орендної плати. Та суд обґрунтовано визнав, що позивач ОСОБА_1 16.10.2006 отримала орендну плату за весь період оренди у розмірі 41 022 грн., а сам зміст договору оренди земельної ділянки не містить конкретної умови про сплату орендної плати орендодавцю щорічно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що після смерті попереднього власника - ОСОБА_3 відповідач ОСОБА_2 не користується земельною ділянкою, а передає її у користування третім особам. Та суд безпідставно не визнав цей факт, про який надано пояснення допитаним за її клопотанням свідком.

Дійсно судом першої інстанції було допито свідка ОСОБА_6 , оцінивши покази якого, суд зробив правильний висновок про те, що останнім не було чітко зазначено про характер правовідносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

Натомість, матеріалами справи жодним чином не підтверджено, що треті особи мають право користування спірною земельною ділянкою на підставі будь-якого договору, зокрема, договору суборенди чи на інших підставах.

Проте з наданої позивачем копії довідки № 412 від 18.08.2017, виданої Новенською сільською радою вбачається, що вищезазначена спірна земельна ділянка, яка знаходиться на території Новенської сільської ради Токмацького району Запорізької області, знаходиться в користуванні нині покійного ОСОБА_3 , оброблюється. Земельний податок сплачує вдова - ОСОБА_2 . Сума земельного податку за 2017 рік за земельну ділянку, належну ОСОБА_1 сплачена у розмірі 1272,01 коп. (12,53 га).

Докази того, що земельна ділянка позивача обробляється не відповідачем, а іншою особою, відсутні.

Отже, в даному випадку судом не встановлено та позивачем не доведено наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки за рішенням суду з огляду на відсутність наявності факту систематичної несплати орендарем орендної плати позивачеві та недоведеності факту нездійснення господарської діяльності на цій земельній ділянці відповідачем.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції зібраним у справі матеріалам та вимогам закону є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Токмацького районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 02 грудня 2019 року.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Бєлка В.Ю.

Гончар М.С.