Постанова

від 02.12.2019 по справі 160/10559/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/10559/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В.

за участю представників:

позивача - Корнєєв Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінплюс" на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 ( суддя першої інстанції Ільков В.В.) в адміністративній справі №160/10559/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінплюс" до Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

28.10.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінплюс" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінплюс» до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, оформлене протоколом від 12.09.2019 №20;

зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінплюс» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості;

стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінплюс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3842,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінплюс" до Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення повернуто.

Ухвала мотивовано тим що, позовна заява підписана адвокатом, при цьому на підтвердження повноважень представника до позовної заяви додано копію ордеру про надання правової допомоги. Отже, в силу вимог ч.4 ст.59 КАС України така копія не є юридично значимим документом на підтвердження повноважень адвоката, а відтак повноваження адвоката діяти від імені позивача у даній справі, зокрема подавати до суду заяву про забезпечення позову, підписувати процесуальні заяви від імені та в інтересах позивача, не підтверджені в установленому законом порядку. Крім того, слід зазначити про те, що надана копія ордеру, виготовленого на паперовому бланку не містить зворотного боку ордеру, на якому відповідно до п.14 Положення №36 вказуються відомості про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов підписано особою, яка не мала права його підписувати в порушення вимог п.3 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що у суду першої інстанції не було законних підстав для повернення позивачу позовної заяви.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву виходив з того, що не подання на підтвердження повноважень представника позивача, яким є адвокат, оригіналу ордеру виданого на ведення справи в суді може бути підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 3 ч. 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 2 КАС України вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Приписи ч. 1 ст. 57 КАС України визначають, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з ч. 4 ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Положення ч. 2 ст. 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність встановлюють, що ордер це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката.

Виходячи зі змісту ст. 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору і є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

Згідно п. 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 року №36 (далі - Положення №36), ордер встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера.

Крім того, п. 15 Положення №36 встановлює, що ордер повинен містити посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм випливає, що виданий відповідно до вимог Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність ордер є самостійним документом, що підтверджує повноваження представника.

Судом першої інстанції було встановлено, що подана до суду позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінплюс» , підписана її представником, адвокатом Васильченко А.А., на підтвердження повноважень якого до позовної заяви додано копію лицевої сторони ордеру серії ДП №1578/000040 від 16.10.2019 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію договору про надання правової допомоги від 08.09.2019.

При цьому, Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено право адвоката засвідчувати копії документів, яким і скористався адвокат Васильченко А.А. при зверненні з адміністративним позовом в інтересах клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінплюс» та засвідчив копію ордеру серії ДП №1578/000040 від 16.10.2019.

У зв`язку з викладеним та з огляду на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки копії ордеру серії ДП №1578/000040 від 16.10.2019 та не дослідив обставини засвідчення такого документу у визначеному законом порядку, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність документів на підтвердження повноважень адвоката Васильченко А.А., діючого в інтересах позивача у даній справі, є передчасним та необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 317/343/17 та від 17 грудня 2018 року у справі №308/8995/17, де зокрема вказано, що аналіз положень частин 4, 6 ст. 59 КАС України свідчить про те, що одним із документів, що підтверджують повноваження адвоката як представника, є ордер, виданий відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність . При цьому процесуальний закон не вимагає надання оригіналу ордеру до матеріалів справи. Достатнім для дотримання вказаних законодавчих положень є надання засвідченої в установленому законом порядку копії ордеру.

При прийнятті рішення по суті заявлених апеляційних вимог колегія суддів, бере до уваги і те, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

У рішеннях від 13.01.2000 року у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії та від 28.10.1998 року у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії Європейський Суд з прав людини зазначив про порушення п. 1 ст. 6 Коневенції, яке виявилося в надто суворому тлумаченні внутрішніми судами процесуальної норми, що позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви зумовила утворення перешкод позивачу у доступі до правосуддя, що свідчить про наявність підстав для її скасування.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За даних обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим дійшов хибного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, тому ухвала суду першої інстанції від 29.10.2019 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінплюс" задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 в адміністративній справі №160/10559/19 скасувати.

Справу №160/10559/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінплюс" до Головного Управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2019 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва