Постанова

від 27.11.2019 по справі 140/1798/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10106/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;

за участю секретаря судового засідання Джули В. М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року в справі №140/1798/19 (головуючий суддя Кзензюк А.Я., м. Луцьк) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправним та скасувати пункту 16 протокольного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.12.2018 №131 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи і зобов`язати призначити та виплати одноразову грошову допомогу як інваліду 3 групи в порядку та розмірах відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Вважає, що подав усі необхідні документи для призначення одноразової грошової допомоги, жодних завідомо неправдивих відомостей чи документів він не подавав. Звертає увагу на те, що подані ним документи в своїй сукупності свідчать не лише про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання, а й про те, що вони не пов`язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження в період проходження служби на території Демократичної Республіки Афганістан. У зв`язку з наведеним та з метою відновлення порушеного права просив визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення, а також просив зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України, викладене у пункті 16 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14 грудня 2018 року №131 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов`язано Міністерство оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022) призначити і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення (контузії), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу Міністерства оборони України просить залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року в справі №140/1798/19 залишити без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просив таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Як встановлено, ОСОБА_1 в 1986-1988 роках проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у Збройних силах СРСР та України (а. с. 11-16).

У 1987 році під час проходження військової служби, перебуваючи на території Республіки Афганістан, позивач отримав вогнепальне поранення (контузія).

Відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 05.04.2016 №1495 наявні у ОСОБА_1 захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААА №386220 ОСОБА_1 01.07.2016 при первинному огляді встановлена третя група інвалідності, причиною інвалідності стало поранення (контузія), так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби (ДРА) (а. с. 56).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №745313 від 13.07.2017 при повторному огляді позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, причиною інвалідності стало поранення (контузія), так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби (а. с. 27).

Позивач у 2016-2017 роках неодноразово звертався із заявами до ІНФОРМАЦІЯ_2 та Адміністрації Державної прикордонної служби України про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок виконання ним обов`язків військової служби, однак отримував відмови.

В липні 2017 року позивач звернувся із аналогічною заявою та відповідними документами до Міністерства оборони України та 26.07.2017 отримав відмову з посиланням на те, що Міністерства оборони України не є правонаступником Прикордонних військ КДБ СРСР. Позивач не погодився із зазначеним рішенням відповідача та оскаржив його до суду.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 по справі №164/2488/1, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018, визнано дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у розгляді питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи внаслідок виконання ним обов`язків військової служби відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2013 №975; зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи внаслідок виконання ним обов`язків військової служби відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 25.12.2013 №975.

На виконання постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 19.10.2018 за виконавчим листом від 01.08.2018 №164/2488/17 Міністерством оборони України 14.12.2018 прийнято протокольне рішення №131 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 внаслідок первинного встановлення йому III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язку військової служби з посиланням на неподання ОСОБА_1 документа про причини та обставини поранення, а також на відсутність правових підстав призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи, оскільки інвалідність встановлено більше ніж через три місяці після звільнення з військової служби, а тому відповідно до вимог пункту 6 частини 2 статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей така допомога йому не призначається (а. с. 31).

Не погоджуючись з таким рішення Міністерства оборони України та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з позовом до суду з метою захисту та відновлення свого порушеного права.

Задовольняючи даний позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу №1495 від 05.04.2016 в обставинах цієї справи засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. Оскільки позивачу встановлена інвалідність, яка настала внаслідок поранення (контузії), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується поданими позивачем документами, відтак у нього виникло право на отримання грошової допомоги саме за п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності), яка не встановлює додаткових умов для отримання грошової допомоги в залежності від періоду настання інвалідності після звільнення військовослужбовця з військової служби.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 41 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Як встановлено, позивач перебував у статусі військовослужбовця строкової служби з 01.07.1986 по 16.05.1988, приймав участь в період бойових дій у складі в/ч пп 9878 з 17.09.1986 по 03.05.1988 в Республіці Афганістан (а. с. 58).

Згідно виписки з акта огляду МСЕК серії 12 ААА №386220 позивачу з 01.07.2016 встановлено III групу інвалідності у зв`язку з пораненням (контузія), так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби (ДРА)(а. с. 56).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2011- XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з ч. 1 ст. 16-4 Закону №2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

За правилами пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок №975) військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до пунктів 12 - 15 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу. Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Згідно із пунктом 19 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Як встановлено, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення (протокол від 14.12.2018 №131, пункт 16) про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги з мотивів неподання ОСОБА_1 документа про причини та обставини поранення, а також на відсутність правових підстав призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи, оскільки інвалідність встановлено більше ніж через три місяці після звільнення з військової служби, а тому відповідно до вимог пункту 6 частини 2 статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей така допомога йому не призначається. Крім того, витрати, пов`язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають проводитись Державною прикордонною службою України.

Згідно з пункту 21.22 наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, розшук архівних документів, необхідних для вирішення питання про причинний зв`язок захворювань (поранень) колишніх військовослужбовців, проводять військові комісаріати.

Абзацом шостим пункту одинадцятого Порядку №975, серед іншого, визначено, що до заяви про призначення одноразової грошової допомоги додається документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Однак, Порядок №975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.

Згідно правової позиція виловленої в постановах Верховного Суду у справах №806/694/16 від 28.02.2018, №278/3011/16-а від 22.03.2018, №750/7847/17 від 24.04.2018, №296/3517/17 від 17.04.2018, №729/426/17 від 25.05.2018, документами які свідчать про причини та обставини отримання поранення є Довідки до акту МСЕК, Витяг з протоколу Центральної військово-лікарської комісії, Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, які і було надано позивачем відповідачу

Таким чином, з вказаного слідує, що необхідно враховувати подані позивачем докази (чинні медичні документи) щодо отримання в 1987 році під час бойових дій в Афганістані вогнепального поранення та встановлення третьої групи інвалідності (причина інвалідності поранення (контузія), так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби), а саме: довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №386220 від 01.07.2016 (а. с. 56), довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №745313 від 13.07.2019 (а. с. 2722), витяг з протоколу №1495 від 05.04.2016 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (а. с. 41), висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 29.03.2016 №809/Ж (а. с.26).

Крім цього, необхідно зазначити, що наявне у матеріалах справи рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу №1495 від 05.04.2016 також безсумнівно засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Також, обставини щодо виплати одноразової грошової допомоги Міністерство оборони України встановлені постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 по справі №164/2488/1, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018, а тому не потребують доказуванню та підтвердженню в межах розгляду даної справи.

Відносно покликань відповідача на те, що позивач отримав поранення (контузію) під час проходження строкової служби з 01.07.1986 по 16.05.1988, а інвалідність первинно отримав 01.07.2016, тому відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України №2011-ХІІ не має права на отримання грошової допомоги, оскільки інвалідність встановлена пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби, на підтвердження чого вказує на практику Верховного Суду, відображену у постановах від 26.06.2018 у справі №750/5074/17, від 31.07.2018 у справі №363/1076/16-а, та від 12.02.2019 у справі №816/1458/18, необхідно зазначити наступне.

У вказаних постановах Верховний Суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як встановлено і підтверджується матеріалами справи, позивачу інвалідність первинно встановлена 01.07.2016, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА №386220 від 01.07.2016 (а. с. 56), тому в даному випадку слід застосовувати до спірних правовідносин законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, а саме станом на 01.07.2016, а не законодавство в чинній редакції, як про це вказує відповідач.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (у редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

6) встановлення військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;

З аналізу зазначеної норми видно, що пункт шостий зазначеної статті передбачав право на отримання грошової допомоги для військовозобов`язаних або резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов`язаним або резервістам при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві.

Однак, інвалідність позивача настала саме внаслідок поранення (контузії) отриманого під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про право позивача на отримання грошової допомоги саме за п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ, яка не встановлює додаткових умов для отримання грошової допомоги в залежності від періоду настання інвалідності після звільнення військовослужбовця з військової служби.

Враховуючи встановленні обставини справи та законодавчі норми колегія суддів констатує, що Міністерство оборони України безпідставно відмовило позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, відтак рішення Міністерства оборони України, викладене у пункті 16 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.12.2018 №131 в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей слід визнати протиправним та скасувати.

Поряд з цим, саме по собі судове рішення про визнання рішення відповідача протиправним та його скасування не відновлює порушеного права позивача на отримання такої допомоги, тому застосовуючи механізм захисту права, порушеного суб`єктом владних повноважень, необхідно зобов`язати відповідача призначити та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок поранення (контузії), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає повному задоволенню.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року в справі №140/1798/19 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 2 грудня 2019 року