Постанова

від 20.11.2019 по справі 460/500/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Махаринець Д.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/8797/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Матковської З.М., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

представника позивача: Саюка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року у справі № 460/500/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСЗАХІД до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

06.03.2019р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСЗАХІД (надалі ТОВ ТРАНСЗАХІД ) звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00010531405 від 22.11.2018р. та № 00010541405 від 22.11.2018р.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.06.2019р. позов задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 00010531405 від 22.11.2018р. та № 00010541405 від 22.11.2018р.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.06.2019р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача Саюк Ю.В. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи 09.11.2018р. податковим органом проведено виїзну документальну перевірку ТОВ ТРАНСЗАХІД з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ Сантекс-Строй за грудень 2017р. та лютий 2018р.

Контролюючим органом складено акт позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ ТРАНСЗАХІД , з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ Сантекс - Строй за грудень 2017 р. та лютий 2018 р. №2469/17-00-14-05/36650440 від 09.11.2018р.

Зокрема, в ході проведення перевірки встановлено наступні порушення, а саме :

- п.185.1 ст.185, пп. а п.198.1, пп. а п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість в грудні 2017 р. на суму 29667 грн. та лютому 2018 р. на суму 8709 грн.;

- зниження податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2018 р. на суму 2543 грн.

На підставі акта перевірки контролюючий орган прийняв:

- податкове повідомлення - рішення від 22.11.2018р. № 00010531405 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 3178 грн. 75 коп. з них за податковим зобов`язанням 2543 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 635 грн. 75 коп.;

- податкове повідомлення - рішення від 22.11.2018р. №00010541405 яким встановлено порушення п. 185.1 ст.185, пп. а п. 198.3 ст.198, п.201.7, п. 201.10 ст.201 розділу ІІІ Податкового кодексу України та завищення від`ємного значення ПДВ на суму 38376 грн. в т.ч. за звітний період грудень 2017 р. на 29667 грн. за звітний період лютий 2018 року на 8709 грн.

В даній справі, податкові повідомлення-рішення, що є предметом спору, підлягають оцінці на відповідність критеріям правомірності рішень, дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою КАС України, а предметом доказування у справі, що розглядається, є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій з поставки товару, а як наслідок - обґрунтованість податкового кредиту, від`ємного значення з ПДВ та суми бюджетного відшкодування.

Із змісту договору купівлі-продажу № 04/12/17 від 04.12.2017р. видно, що позивач ТОВ ТРАНСЗАХІД придбав у ТОВ Сантекс - Строй ємність для зберігання нафтопродуктів

Даний товар позивач отримав згідно видаткової накладної № 3/12 від 04.12.2017р. та оплатив, що підтверджено платіжним доручення № 106 від 18.07.2018р.

Згідно договору купівлі-продажу № 22/02/18р. від 22.02.2018р. позивач ТОВ ТРАНСЗАХІД придбав у ТОВ Сантекс - Строй моторні та гідравлічні оливи, які отримав згідно видаткової накладної № 3/12 від 04.12.2017р.

Зокрема, щодо операцій з придбання товару ТОВ Сантекс - Строй , дане підприємство сформувало та реєструвало в Реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, за якими позивач формував податковий кредит (№ 3 від 04.12.2017р. сума ПДВ 29666,67 грн.; №18 від 26.02.2018, сума ПДВ 11252,00 грн.; всього на суму ПДВ 40918,67 грн.) про що зазначено в акті перевірки та сторонами не оспорюється.

На момент проведення перевірки позивач оплатив для ТОВ Сантекс - Строй за отриманий товар 178000,00 грн. за платіжним дорученням №106 від 18.07.2018р.

Згідно оборотно-сальдових відомостей та карток по рахунках 203, 204, 631 за грудень 2017 р. та лютий 2018 р. в бухгалтерському обліку позивача відображено придбання товару у ТОВ Сантекс - Строй та розрахунки з підприємством відображено відповідними бухгалтерськими проведеннями.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ ТРАНСЗАХІД придбав у ТОВ Сантекс - Строй товар для власного використання ємкості для зберігання нафтопродуктів та моторних гідравлічних олив для використання в господарській діяльності обслуговування власних та орендованих транспортних засобів.

В п.п. а п.198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2. даної статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

п.198.3 даної статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як визначено у п. 198.6 цієї статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. При цьому, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи видно, що під час перевірки податкові накладні № 3 від 04.12.2017р. сума ПДВ 29666,67 грн.; №18 від 26.02.2018, сума ПДВ 11252,00 грн відповідають вимогам, встановленим вищевказаним нормам, та належним чином зареєстровані у ЄРПН.

п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів ( послуг ) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

ч. 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

ст.9 Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, відповідно до абз.9 цієї ж частини, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

В п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Тобто, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Колегія суддів не приймає доводи апелянта про те, що господарські операції задекларовані у податковому кредиті перевіряємого періоду між позивачем та його контрагентом які відображено у податковій звітності фактично не відбувались за безпідставністю, оскільки спростовуються вищевказаними первинними документами якими зафіксовані факти здійснення господарських операцій, відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Реальність здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом встановлена в судовому порядку, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що наявними матеріалами справи підтверджується рух, ділова мета, економічна доцільність господарських операцій.

Згідно позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 26 червня 2018 року у справі №826/3006/14, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Доводи апелянта на порушення його контрагентом вимог податкового законодавства є неприйнятними з огляду на те, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальником товарів правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Неприйнятними є також доводи апелянта на припущення неможливості виконання контрагентом позивача господарських операцій з врахуванням часу, місця знаходження майна та обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання умов укладеного договору, транспортування продукції, з огляду на те, що такий вид доказів, як припущення в адміністративному судочинстві відсутній що свідчить про те, що відповідно до чинного законодавства право платника податків на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як реальність придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку, підтвердження необхідними первинними документами (у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Посилаючись на положення конституційного принципу персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Апелянт не надав суду жодних доказів, які свідчать про те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків. Податковий орган не довів жодними належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, та не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень. Доводи, покладені податковим органом в основу висновків акта перевірки та оскаржуваних рішень, по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки акта перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

Із змісту п. 73.5 ст. 73 ПК України видно, що метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки: здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків; забезпечується отримання податкової інформації, необхідної для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" у випадках, передбачених підпунктом 39.5.2.13 підпункту 39.5.2 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу.

Як видно з матеріалів справи, зустрічна звірки або перевірки з питань підтвердження отриманих від позивача відомостей щодо відносин з контрагентом, податковий орган не проводив.

Не приймає колегія суддів також до уваги доводи апелянта про фіктивність контрагента ТОВ Сантакс-Строй та наявність досудового розслідування кримінального провадження № 320181800000000044 за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 205 КК України. Оскільки відсутній вирок суду та сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента не можу бути належним доказом фіктивності розглядуваних операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, а саме визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 00010531405 від 22.11.2018р. та № 00010541405 від 22.11.2018р., оскільки долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджений рух придбаної ТОВ ТРАНСЗАХІД продукції, встановлено операції доставки продукції позивачу, включаючи її оприбуткування та подальшого використання у власній господарській діяльності в оподаткованих операціях.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року у справі № 460/500/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя З.М. Матковська

Суддя Р.М. Шавель

Постанова складена в повному обсязі 02.12.2019р.