Рішення

від 19.11.2019 по справі 917/1337/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.19 р. Справа № 917/1337/19

Суддя Білоусов С. М. при секретарі судового засідання Мацко О.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819. адреса для листування: 39601, Полтавська область, м. Кременчук, пр-т Свободи (вул. 60 років Жовтня), 8

до Кременчуцького ліцею № 5 імені Т.Г.Шевченка Кременчуцької міської ради Полтавської області, 39601, Полтавська область, м. Кременчук, пров. Героїв Бреста, буд. 65, код ЄДРПОУ 41280898

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості з Кременчуцького ліцею № 5 імені Т.Г.Шевченка Кременчуцької міської ради Полтавської області.

За ухвалою від 05.08.2019 року провадження в цій справі відкрито в спрощеного провадження.

19.08.2019 року через канцелярію суду від Відповідача надійшла заява №01-23/410 від 15.08.2019 року (вх. № 8723) із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

03.09.2019 року через канцелярію суду надійшов від відповідача відзив № 01-23/439 від 02.09.2019 року (вх. № 9322 ), в якому просив суд зменшити розмір пені на 90%.

09.09.2019 року через канцелярію суду від Позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву № 2216 від 04.09.2019 року (вх. № 9490), в якому заперечував проти зменшення розміру пені на 90%.

17.09.2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив № 01-23/471 від 13.09.2019 року, в якому просив суд при ухвалені рішення врахувати часткову оплату відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію на загальну суму 189 632,00 грн., а також просив суд частково відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, з урахуванням часткової оплати відповідачем та застосувати строк позовної давності щодо стягнення пені.

Ухвалою суду від 19.09.2019 року суд перейшов до розгляду справи за правилами позовного провадження, у зв`язку, із запереченнями відповідача (вх. № 8723 від 19.08.2019 року) проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження та призначено підготовче засідання на 01.10.2019 року.

Ухвалою суду від 01.10.2019 року відкладено підготовче засідання на 15.10.2019 року.

04.10.2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшло пояснення №01-23/509 від 02.10.2019 року (вх. № 10754), в якому просив суд при ухвалені рішення врахувати часткову оплату відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію на загальну суму 103,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 312 від 27.09.2019 року , яке додається до пояснення.

15.10.2019 року через канцелярію суду в електронній формі від відповідача надійшло пояснення № 01-23/531 від 11.10.2019 року (вх. № 11043), в якому зазначено, що відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості за спожиту теплову енергію на загальну суму 132 061,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1342 від 10.10.2019 року, яке додається до пояснення та просив суд врахувати часткову оплату.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.10.19 року суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.11.19 року .

18.10.2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшло пояснення №01-23/531 від 11.10.2019 року (вх. № 11291), в якому зазначено про часткову оплату відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію на загальну суму 132 061,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1342 від 10.10.2019 року.

21.10.2019 року від Акціонерного Товариства "Полтаваобленерго" надійшло доповнення до відповіді на відзив на позовну заяву № 2375 від 10.10.2019 року (вх. № 11327).

05.11.2019 року від позивача до суду надійшло клопотання № 2503 від 29.10.2019 року (вх. № 12071) про зменшення розміру позовних вимог та повернення надлишково сплаченого судового збору.

У зв`язку з відпусткою судді Білоусова С.М. розгляд справи 07.11.2019 року не відбувся.

Ухвалою суду від 08.11.2019 року призначено справу до розгляду по суті на 19.11.2019 року.

14.11.2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшло пояснення № 01-23/587 від 11.11.2019 року (вх. № 12570), в якому зазначено про часткову оплату відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію на загальну суму 256 947,74 грн., що підтверджується платіжними дорученнями.

18.11.2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшло пояснення № 01-23/593 від 12.11.2019 року (вх. № 12613), в якому зазначено про оплату відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію на загальну суму 109 894,71 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1423 від 11.11.2019 року, та вказано, що станом на 12.11.2019 року заборгованість за спожиту теплову енергію за період грудень 2018 року - лютий 2019 року сплачена в повному обсязі.

19.11.2019 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява № 2679 від 18.11.2019 року (вх. № 12738) про повернення надлишково сплаченого судового збору, а також повідомляє, що суму основного боргу сплачено відповідачем в повному обсязі.

Суд вважає, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, явку сторін згідно ухвали суду від 19.07.2018 року було визнано не обов`язковою, тому суд вважає за можливе на підставі ст. 202 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне .

01 жовтня 2017 року та 01 січня 2018 року між Акціонерним Товариством "Полтаваобленерго" та Кременчуцьким навчально - виховним комплексом "Загальноосвітня школа І ступеня - різнопрофільна гімназія" № 5 ім. Т.Г. Шевченка Кременчуцької міської ради Полтавської області було укладено Договори № 2440 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі Договір - 1 та Договір - 2), 01.01.2019 року, у зі зміною назви споживача на Кременчуцький ліцей № 5 ім. Т.Г. Шевченка Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі Відповідач) було укладено Додаткову угоду-1 до Договору -2.

Відповідно до п.п. 1.1. Договору-1 та Договору -2 Теплопостачальна організація зобов`язується надавати Споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених договором і додатками до нього.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору та Договору-2 Споживач зобов`язується оплачувати Теплопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії додаткові рахунки, виписані на підставі даного договору, згідно з умовами цього Договору додатку до нього №4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію"

Пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" та діючого законодавства України.

Додатком № 2 до Договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної "Споживачу" за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а Додатком № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 "Правил користування тепловою енергією" (далі Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору -1 та Договору -2 та Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до Договору .

Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору-1 та Договору -2 - розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично порушував терміни оплати за теплову енергію, встановлені Договором, що підтверджується виставленими рахунками та документами про їх отримання.

Так, за період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року відповідачем до теперішнього часу не сплачена вартість за спожиту теплову енергію в сумі 688 638,50 грн. Її споживання підтверджується актами про обсяги, які додаються. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 113 289,63 грн. пені зобов`язаннями жовтня 2017 року по квітень 2019 року, 23 753,39 грн. інфляційних нарахувань та 10 353,32 грн. 3 % річних від простроченої суми в за цей же період.

Таким чином, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 836 034,84 грн. заборгованості.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором теплопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо постачання теплової енергії відповідачу у грудні 2018 року, січні 2019 року, лютому 2019 року та березні 2019 року, що підтверджується відповідними актами про обсяги спожитої теплової енергії, які надані відповідачу разом з рахунками на їх оплату.

Згідно пункту 1 Додатку № 4 до Договору -1 та Договору -2 - розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал (гігакалорії), передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Позивачем на підставі відомостей про фактичні покази засобів обліку теплової енергії за період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року складені Акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії та виставлені відповідні рахунки за період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року.

На підтвердження дат надання (отримання) рахунків відповідачу, позивачем надано копії реєстрів про надання (отримання) представникові Відповідача рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії за спірний період.

Обставини щодо дат вручення, що наведені позивачем у поясненнях до розрахунку, відповідачем у відзиві не спростовуються.

Відповідач, в порушення умов договору, оплату теплової енергії у вигляді гарячої води в установлений строк не проводив.

Позивач у заяві № 2679 від 18.11.2019 року (вх.12738) позивач повідомляє суд, що відповідач станом на 28.10.2019 року частково у розмірі 321 796, 05 сплатив вартість спожитої теплової енергії, тому позивачем було заявлено клопотання № 2503 від 29.10.2019 року (вх. № 12071) про зменшення розміру позовних вимог та повернення надлишково сплаченого судового збору у розмірі 4 826,94 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи станом на 18.11.2019 року відповідач в повному розмірі - 688 638,50 грн. сплатив вартість спожитої теплової енергії , а тому в цій частині відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1584/15, від 06.03.2019 у справі № 914/130/16.

Тому суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині основного боргу у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Однак судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені - 113 289,63 грн., інфляційних нарахувань - 23 753,39 грн. та 3% річних у сумі 10 353,32 грн., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Крім того позивачем заявлено до стягнення 113 289,63 грн. пені за період прострочення основного боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов`язань з оплати отриманої теплової енергії по кожному окремому акту), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідач у відзиві заявив клопотання про зменшення пені на 90%, оскільки відповідач є закладом освіти, який фінансується з міського бюджету.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Враховуючи статус відповідача, соціальну спрямованість його діяльності взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та баланс їх інтересів, значний розмір стягнутої суми боргу і значний розмір нарахованої і пред`явленої до стягнення пені та відсутності доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань, повне погашення суми основного боргу відповідачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 90% (суд враховує висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року по справі 923/536/18). Стягненню підлягає сума пені у розмірі 11 328,96 грн.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому судом враховано зазначену у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 правову позицію Конституційного Суду України, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Враховуючи приписи ст. ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення судом розміру пені).

При первісному зверненні до суду із позовною заявою позивач сплатив 14 345,34 грн. судового збору (платіжне доручення № 720159 від 16.05.2019 р.)

При зверненні з позовом позивач заявив клопотання про повернення з бюджету надлишково сплаченого судового збору у сумі 1 804,82 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила у разі закриття провадження у справі.

Відповідно до вказаного позивач до суду подав клопотання про повернення судового збору сплаченого з частини основного боргу у розмірі 10 329,57 грн.

Враховуючи повну оплату відповідачем основного боргу і закриття провадження в цій частині, суд дійшов висновку про задоволення клопотання про повернення сплаченого судового збору у розмірі 10 329,57 грн.

Дослідивши клопотання позивача суд прийшов до висновку про повернення позивачу з державного бюджету 12 134,39 грн. судового збору.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 2 210,95 грн. покладається на відповідача (без урахування зменшення судом розміру пені).

Керуючись статтями 129, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кременчуцького ліцею № 5 імені Т.Г.Шевченка Кременчуцької міської ради Полтавської області (39601, Полтавська область, м. Кременчук, пров. Героїв Бреста, буд. 65, код ЄДРПОУ 41280898) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) 11 328,96 грн. - пені, 23 753,39 грн. - інфляційних нарахувань, 10 353,32 грн. - 3 % річних, 2 210,95 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Закрити провадження у справі в частині основної заборгованості.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Повернути Акціонерному товариству "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код ЄДРПОУ 00131819) з Державного бюджету України 12 134,39 грн. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 720159 від 16.05.2019 року (оригінал в матеріалах справи).

6. Копії рішення направити сторонам у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 29.11.2019 року

Суддя Білоусов С. М.