Ухвала

від 21.11.2019 по справі 922/2315/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Харківської області

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"21" листопада 2019 р. Справа № 922/2315/16

вх. № 2315/16

Суддя Усатий В.О.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О.

розглянувши заяву розпорядника майна - керівника боржника про стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ "Гранукон" (вх. № 22439 від 19.09.2019 р.) по справі

за заявою : Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія"

до ДП "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України", с. Бірки

про визнання банкрутом

за участю:

учасники судового процесу - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 03.08.2016 р. порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 05460404), визнано вимоги ініціюючого кредитора - ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" в розмірі 6086635,33 грн. основного боргу, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Татіщева О.Є.

Оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство здійснено на офіційному веб-сайті ВГСУ 05.08.2016 р. № 34202.

Ухвалою суду від 28.03.2017 р. відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" (вх. № 28534 від 31.08.2016 р.) про відсторонення від посади керівника боржника, задоволено клопотання розпорядника майна про відсторонення керівника боржника від посади, відсторонено керівника боржника Лисенка Ю.Є. від посади, покладено виконання обов`язків керівника боржника на розпорядника майна арбітражного керуючого Татіщева О.Є.

До суду від розпорядника майна - керівника боржника надійшла заява про стягнення дебіторської заборгованості (вх. № 22439 від 19.09.2019 р.), в якій він просить суд стягнути з ТОВ "Гранукон" на користь ДП "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" заборгованість, яка виникла на підставі Договору на поставку КП-1 від 03.02.2015 р., КП-2 від 23.06.2015 р. та КП-3 від 11.07.2015 р. у розмірі 1013080,70 грн.

Дослідивши заяву розпорядника майна - керівника боржника про стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ "Гранукон", суд, ухвалою від 23.09.2019 р. призначив її до розгляду на 17.10.2019р., залучив до участі з розгляду вказаної заяви ТОВ "Гранукон", оскільки прийняте за результатами розгляду даної заяви судове рішення може вплинути на його права та обов`язки. Також вказаною ухвалою суд зобов`язав ТОВ "Гранукон" надати суду відзив на заяву з правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.

В судовому засіданні 17.10.2019 р. представник боржника підтримав вимоги, викладені в заяві, просив суд стягнути з ТОВ "Гранукон" на користь ДП "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" дебіторську заборгованість.

В судовому засіданні 17.10.2019 р. було відкладено розгляд заяви розпорядника майна - керівника боржника (вх. № 22439 від 19.09.2019 р.) на 21.11.2019 р.

Представник ТОВ "Гранукон" в призначене судове засідання не з`явився, відзиву, витребуваного ухвалою суду від 23.09.2019р. не надав, про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України. Але, судова кореспонденція, яка направлялась на юридичну адресу ТОВ "Гранукон" повернута поштою на адресу суду із позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання стороною кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

В судовому засіданні 21.11.2019 р. представник боржника підтримала вимоги, викладені в заяві, просила суд стягнути з ТОВ "Гранукон" суму заборгованості.

Представник ТОВ "Гранукон" в призначене судове засідання також не з`явився.

В судовому засіданні 21.11.2019р. було оголошено перерву до 17:00 години відповідно до п. 2,3 ст. 216 ГПК України, яку було занесено до протоколу судового засідання від 21.11.2019р.

Після перерви представники учасників розгляду заяви не з`явилися.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Оскільки ТОВ "Гранукон" був належним чином повідомлений про судове засідання, проте своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, рішення у даній справі приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч. 2 ст. 178 ГПК України.

При цьому, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини суд враховує при розгляді справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви розпорядника майна боржника - керівника, всебічно та повно дослідивши матеріали заяви та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Заявник вказує, що між ДП "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" та ТОВ "Гранукон" були укладені договори на поставку ячменю КП-1 від 03.02.2015р., на поставку ячменю КП-2 від 23.06.2015 р., на поставку ячменю КП-3 від 11.07.2015 р.

Як пояснив заявник, на підприємстві відсутні оригінали та копії вказаних договорів поставки КП-1 від 03.02.2015 р. КП-2 від 23.06.2015 р. та КП-3 від 11.07.2015р. Відповідно до пояснювальної записки колишнього юрисконсульта боржника ОСОБА_1 договори на придбання ячменю та озимої пшениці, укладені з ТОВ "Гранукон", зберігалися у колишнього директора підприємства ОСОБА_2 . До теперішнього часу місцезнаходження цих документів невідоме, як і невідомий факт щодо направлення на адресу ТОВ "Гранукон" складених у 2016 році юрисконсультом претензій у зв`язку з великою заборгованістю перед боржником.

Заявник вказує, що, відповідно до Накладної №03/02 від 03.02.2015 р. ДП "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" (боржником по справі) було поставлено ТОВ "Гранукон" ячмінь у кількості 36 тон. на загальну суму 285600,00 грн. Відповідно до Накладної №1/07 від 01.07.2015 р. було поставлено ячмінь у кількості 250 тон. на загальну суму 350000,00 грн. Відповідно до Накладної №01/08 від 04.08.2015 р. поставлено пшеницю у кількості 200 тон. на загальну суму 520000,00 грн. Відповідно до Накладної №02/08 від 05.08.2015 р. ДП "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" було поставлено ТОВ "Гранукон" пшеницю у кількості 100 тон. на загальну суму 260000,00грн. Відповідно до Накладної №15/10 від 15.10.2015 р. було поставлено пшеницю у кількості 107,642 тон на загальну суму 279 869,20 грн. ТОВ "Гранукон" було прийнято вказаний товар на суми, визначені в накладних без заперечень, про що свідчать відповідні підписи на всіх перелічених накладних.

Як зазначає заявник, ТОВ "Гранукон" в період з 03.02.2015р. по 16.05.2016р. частково сплатив ДП «Дослідне господарство «Борки» Інституту овочівництва і баштанництва НААНУ» за поставлений товар у розмірі 267873,00 грн. (платіжне доручення № 1 від 31.03.2015 р. - 10 000,00 грн.; платіжне доручення №21 від 25.06.2015 р. - 229 000,00 грн.; платіжне доручення №22 від 26.06.2015 р. - 10 000,00 грн.; платіжне доручення № 31 від 06.07.2015 р. - 17 000, 00 грн.; платіжне доручення № 40 від 21.08.2015 р. - 500,00 грн.; платіжне доручення № 41 від 04.09.2015 р. - 1373,00 грн.).

Також позивач зазначає, що в період з 03.02.2015р. по 16.05.2016р. між сторонами проводились взаємні розрахунки, оскільки TOB "Гранукон" неодноразово надавались послуги з авторемонтну, ремонту запчастин сільгосптехніки ДП «Дослідне господарство «Борки» Інституту овочівництва і баштанництва НААНУ» , автотранспортні послуги, поставлялись автозапчастини, паливно-мастильні матеріали, укладалися договори поруки тощо.

До матеріалів справи розпорядником майна - керівником боржника додана довідка щодо взаємних розрахунків станом на 01.09.2019 р., відповідно до якої за бухгалтерськими даними ДП «Дослідне господарство «Борки» Інституту овочівництва і баштанництва НААНУ» , за ТОВ "Гранукон" обліковується заборгованість у загальному розмірі 1013080,70 грн.

31.07.2017 р., за вих. № 171, ДП «Дослідне господарство «Борки» Інституту овочівництва і баштанництва НААНУ» було направлено на адресу ТОВ "Гранукон" претензію щодо сплати вказаного боргу. 13.09.2017 р. ДП «Дослідне господарство «Борки» Інституту овочівництва і баштанництва НААНУ» повторно направив претензію вих № 210 на суму 1013080,70 грн. 02.08.2019 р. заявником втретє направлялась претензія на адресу ТОВ "Гранукон". Але, всі три претензії, які направлялась на юридичну адресу ТОВ "Гранукон" повернути поштою на адресу ДП «Дослідне господарство «Борки» Інституту овочівництва і баштанництва НААНУ» із позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Такі обставини, на думку заявника є підставою для звернення до суду із відповідною заявою щодо захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим розпорядник майна - керівник боржника й звернувся до суду із відповідною заявою про стягнення дебіторської заборгованості.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав, викладених в заяві, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов`язку, що не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Відповідно до чинного законодавства права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» .

За змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" накладні є первинними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати господарську проведену діяльність.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствами (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій тощо, що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Разом із тим, суд вважає за необхідне зазначити, що з поданих заявником копій накладних вбачається, що вони містять у собі посилання на договори № КП-1 від 03.02.2015р., № КП-2 від 23.06.2015 р. та № КП-3 від 11.07.2015 р. Проте, вказані договори заявником до матеріалів справи не надані.

Проте, суд дійшов висновку, що що підписання ТОВ "Гранукон" накладних № 03/02 від 03.02.2019 р., № 01/07 від 01.07.2015р., № 01/08 від 04.08.2015р., №02/08 від 05.08.2015р. та № 15/10 від 15.10.2015 р. свідчить про те, що поставка партій зернових вважається виконаною ДП «Дослідне господарство «Борки» Інституту овочівництва і баштанництва НААНУ» .

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Станом на день розгляду справи в суді, ТОВ "Гранукон" заборгованість не сплатив та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, у відповідності до вимог ГПК України.

Отже, ТОВ "Гранукон" визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 1013080,70 грн. за накладними № 03/02 від 03.02.2019 р., № 01/07 від 01.07.2015р., № 01/08 від 04.08.2015р., №02/08 від 05.08.2015р. та № 15/10 від 15.10.2015 р. за поставку зернових культур.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги розпорядника майна - керівника боржника ДП "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" про стягнення з ТОВ "Гранукон" 1013080,70 грн. заборгованості є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими ТОВ "Гранукон" та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на ТОВ "Гранукон", оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 14, 205, 509, 526, 530, 610, 626, 655, 712, 692 ЦК України, ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву розпорядника майна - керівника боржника (вх. № 22439 від 19.09.2019 р.) про стягнення з ТОВ "Гранукон" на користь ДП "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України" заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гранукон (код ЄДРПОУ 39615551, адреса: 61166, м. Харків, пр. Науки, буд. 36, офіс 516) на користь Державного підприємства Дослідне господарство Борки Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 05460404, 63421, Харківська область, Зміївський район, село Бірки, вул. Центральна, буд. 2-А) - 1 013 080, 70 грн. заборгованості та 3842,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в строки, передбачені ст. 256 ГПК України, шляхом подачі апеляційної скарги.

Ухвалу направити розпоряднику майна, ТОВ "Гранукон".

Суддя Усатий В.О.