Рішення

від 25.11.2019 по справі 922/2913/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2913/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ", 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35, код ЄДРПОУ 39581767 доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Серп і Молот", 61177, м. Харків, вул. Залютинська, 6, код ЄДРПОУ 38996900 про стягнення 323 737,63 грн. за участю представників:

позивача - Стрельцова Т.В. (ордер ХС №80410 від 31.10.2019)

відповідча - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Серп і Молот":

- 18 231,48 (загальна заборгованість по Специфікації№15 від 25.03.2019 року), де 5 873,40 (штраф) + 11 860,85 (пеня) + 497,23 (3% річних).

- 35 336,81 (загальна заборгованість по Специфікації №16 від 25.03.2019 року), де 23 586,00 (вартість оплаченого, але не поставленого товару) + 5 387,10 (штраф 10%) + 5 907.65 (пеня) + 456,06 (3% річних).

- 4 594,30 (загальна заборгованість по Специфікації №19 від 16.04.2019 року), де 3 780,00 (вартість не поставленого товару) + 378,00 (штраф 10%) + 401,30 (пеня) + 35,00 (3% річних).

- 2 074,47 (загальна заборгованість по Специфікації№20 від 17.04.2019 року), де 531,00 (штраф 10%) + 1 498,08 (пеня) + 45,39 (3% річних).

- 10 669,47 (загальна заборгованість по Специфікації№21 від 16.05.2019 року), де 7 404,00 (вартість оплаченого, але не поставленого товару) + 1 686,80 (штраф 10%) + 1 464,98 (пеня) + 113,69 (3% річних).

- 45 729,05 (загальна заборгованість по Специфікації №22 від 16.05.2019 року), де 32 440,50 (вартість оплаченого, але не поставленого товару) + 7 001,00 (штраф 10%) + 5 815,55 (пеня) + 472,00 (3% річних).

- 13 575,63 (загальна заборгованість по Специфікації №23 від 16.05.2019 року), де 9 700,00 (вартість оплаченого, але не поставленого товару) + 2 056,00 (штраф 10%) + 1 681,06 (пеня) + 138,57 (3% річних).

- 193 526,42 (загальна заборгованість по акту приймання-передачі №1 від 18.06.2019 року), де 103 698,08 (загальна сума збитків Позивача по нестачі) + 10 369,80 (штраф 10%) + 78 810,54 (пеня) + 648,00 (3% річних).

В обґрунтування своїх вимог вказує на невиконання відповідачем зобов`язань за договором № 4818 від 08.02.2018.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 11.09.2019 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Ухвалою суду від 04.11.2019 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 25.11.2019.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив.

Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутній в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.11.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

09 липня 2015 року між ТОВ НВП НКЕМЗ (Позивач) та ТОВ ВКП Серп і Молот (Відповідач) було укладено Договір поставки № 16315, який закінчив свою дію 31.12.2017 року, а 08 лютого 2018 року Сторони уклали новий Договір поставки №4818 (Договір).

Згідно умов підписаного Сторонами Договору, Відповідач передає, а Позивач приймає і оплачує роботу по виготовленню відливок з металів і сплавів з матеріалів однієї із Сторін Договору.

Згідно п.1.4. Договору Позивач передає Відповідачу модельну оснастку за актом прийому-передачі для використання у виробництві. По письмовому повідомленню Позивача Відповідач протягом 5 календарних днів повертає модельну оснастку Позивачу з оформленням відповідного акту прийому-передачі.

Пунктом 1.5. Договору Сторони зазначали, що модельна оснастка передана Відповідачу є власністю Позивача, знаходиться на території Відповідача та використовується ним виключно для виготовлення продукції для Позивача.

Згідно підписаних Сторонами Специфікацій №15 та №16 від 25.03.2019 року, Специфікації №19 від 16.04.2019 року, Специфікації №20 від 17.04.2019 року та Специфікацій №21,22 і 23 від 16.05.2019 року (Специфікації) до Договору Позивач та Відповідач узгодили виготовлення та постачання Відповідачем відливок за модельним оснащенням Позивача.

Проте, як зазначає позивач, та, що не було спростовано Відповідачем під час розгляду справи, свій обов`язок поставити товар в узгодженій кількості останній виконав не в повному обсязі, а саме Позивач отримав наступний товар:

По Специфікації №15 від 25.03.2019 року:

товар з п. З та п.6 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001652 від 22.05 2019 року до видаткової накладної № 150 від 22.05.2019 року;

товар з п.4 та п.14 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001991 від 18.06.2019 року до видаткової накладної № 196 від 18.06.2019 року та згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001522 від 21.05.2019 року до видаткової накладної № 145 від 21.05.2019 року;

товар з п.5, п.9, п.12 тап.14 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001834 від 06.06.2019 року до видаткової накладної № 168 від 06.06.2019 року, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001944 від 12.06.2019 року до видаткової накладної № 190 від 12.06.2019 року та згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001902 від 10.06.2019 року до видаткової накладної № 183 від 10.06.2019 року;

товар з п.8 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001606 від 24.05.2019 року до видаткової накладної № 155 від 24.05.2019 року;

товар з п.9 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001830 від 07.06.2019 року до видаткової накладної № 180 від 07.06.2019 року та згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001908 від 12.06.2019 року до видаткової накладної № 188 від 12.06.2019 року;

товар з п.10 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001519 від 21.05.2019 року до видаткової накладної № 140 від 21.05.2019 року та згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001947 від 19.06.2019 року до видаткової накладної № 198 від 19.06.2019 року;

товар з п.11 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001698 від 28.05.2019 року до видаткової накладної № 158 від 28.05.2019 року, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001938 від 07.06.2019 року до видаткової накладної № 177 від 07.06.2019 року та згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001989 від 14.06.2019 року до видаткової накладної № 193 від 14.06.2019 року;

товар з п.13 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001906 від 07.06.2019 року до видаткової накладної № 179 від 07.06.2019 року;

товар з п.14 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001909 від 12.06.2019 року до видаткової накладної № 189 від 12.06.2019 року та згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001990 від 14.06.2019 року до видаткової накладної № 194 від 14.06.2019 року.

По Специфікації №16 від 25.03.2019 року:

товар з п. 1 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001487 від 06.05.2019 року до видаткової накладної № 128 від 06.05.2019 року;

товар з п. 2, п. З, п.4 та п.12 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001910 від 12.06.2019 року до видаткової накладної № 191 від 12.06.2019 року.

По Специфікації №19 від 16.04.2019 року товар взагалі не поставлений.

По Специфікації № 20 від 17.04.2019 року:

товар з п.1 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001193 від 22.04.2019 року до видаткової накладної № 115 від 22.04.2019 року;

товар з п.2 та п. З Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001758 від 28.05.2019 року до видаткової накладної № 161 від 28.05.2019 року;

товар з п.5 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001911 від 11.06.2019 року до видаткової накладної № 182 від 11.06.2019 року;

товар з п.6 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001833 від 10.06.2019 року до видаткової накладної № 181 від 10.06.2019 року;

товар з п.7 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001850 від 18.06.2019 року до видаткової накладної № 124 від 18.06.2019 року;

товар з п.8 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001152 від 22.04.2019 року до видаткової накладної № 117 від 22.04.2019 року.

По Специфікації №21 від 16.05.2019 року:

товар з п.2 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001837 від 06.06.2019 року до видаткової накладної № 175 від 06.06.2019 року;

товар з п.З Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001988 від 21.06.2019 року до видаткової накладної № 199 від 21.06.2019 року;

товар з п.4 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001838 від 06.06.2019 року до видаткової накладної № 176 від 06.06.2019 року.

По Специфікації №22 від 16.05.2019 року:

товар з п.4 та п.5 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001946 від 19.06.2019 року до видаткової накладної № 197 від 19.06.2019 року;

товар з п.6 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001696 від 28.05.2019 року до видаткової накладної № 162 від 28.05.2019 року;

товар з п.11 та п.12 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001907 від 12.06.2019 року до видаткової накладної № 192 від 12.06.2019 року;

товар з п.12 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001576 від 22.05.2019 року до видаткової накладної №147 від 22.05.2019 року.

По Специфікації № 23 від 16.05.2019 року:

товар з п.6 Специфікації, згідно кількості зазначеної в прибутковій накладній № ВП00001836 від 05.06.2019 року до видаткової накладної № 171 від 05.06.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. ч. 1,2 ст. 712 та ч. 1 ст. 692, 530 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на положення ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, яке виникає на підставі договору, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач 11.06.2019 року листом за №4003-654 повідомляв Відповідача, що у зв`язку з невиконанням зобов`язань по Договору та зірванням строків Позивача по плану виробництва товариства, просив зупинити виконання виготовлення виливок згідно замовлень Позивача, залишок грошових коштів повернути Позивачу, а модельне оснащення підготувати до повернення.

Пунктом 1 статті 222 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Проте, Відповідач відповіді на лист Позивачу не направив.

17.06.2019 Позивач засобами електронного зв`язку направив Відповідачу Претензію № 4028/668 про порушення строків поставки по Специфікаціям №15 та №16 від 25.03.2019 року, Специфікації №19 від 16.04.2019 року, Специфікації №20 від 17.04.2019 року та Специфікаціям №21,22 та 23 від 16.05.2019 року, проте Відповідач відповіді на претензію не надав.

Позивачем було складено акт приймання-передачі №1 від 18.06.2019 та надано Відповідачу.

Згідно акту приймання-передачі №1 від 18.06.2019 року, підписаного Відповідачем 21.06.2019 року Сторонами було здійснено повернення модельного оснащення та було встановлено, що опоки ОЛ758 (позиція 87 в акті) та опоки ОЛ2011 (позиція 84 в акті) повернені в меншій кількості ніж передавалися за договором поставки №16315 від 09.07.2015 року та за актом передачі модельної оснастки 09.03.2016 року і відповідно до даних інвентаризаційної відомості модельної оснастки переданої по актам приймання-передачі на ТОВ ВКП Серп і Молот від 26.04.2018 року, чим порушено умови пункту 1.6. Договору поставки №4818 від 08 лютого 2018 року, згідно якого Відповідач за свій рахунок повинен був забезпечити зберігання модельної оснастки.

Згідно даних, зазначених в актах передачі модельного оснащення від 08.07.2015 року та від 09.03.2016 року опоки ОЛ758 Позивач передавав у кількості 80 шт., а опоки ОЛ2011 у кількості 40 шт., а при поверненні 18.06.2019 року прийнято опоки ОЛ758 у кількості 44 шт., а опоки ОЛ2011 прийнято у кількості 32 шт.

Отже, виникла недостача опоки ОЛ758 у кількості 36 шт., а опоки ОЛ2011 у кількості 8 шт., чим Відповідач завдав Позивачу матеріальних збитків в розмірі 103 698,08 гривень з ПДВ.

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого або знищеного майна.

У зв`язку з вище наведеним, Відповідачем порушено умови пункту п.1.6., 6.4. та 6.5. Договору та завдано Позивачу матеріальних збитків, тому вважаємо, що виникла необхідність звертатися до Відповідача у відповідності до статті 222, 225 Господарського кодексу України, щодо відшкодування збитків та застосування інших санкцій, з метою безпосереднього врегулювання спору з Відповідачем.

Позивач 05.07.2019 року направив Відповідачу Претензію №4028/726 про порушення умов поставки по Специфікації №19 від 16.04.2019 року, а 08.07.2019 року направив Претензію за № 4028/739 про нестачу по акту приймання-передачі №1 від 18.06.2019 року, а також Претензії №4028/708 від 08.07.2019 року, №4028/733 від 08.07.2019 року, №4028/734 від 08.07.2019 року про порушення умов поставки, з розрахунками виниклої заборгованості по всім Специфікаціям та акту приймання-передачі №1 від 18.06.2019 року. Проте, Відповідач відповіді на претензії не надав.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таку правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

П. 6.4 Договору, сторони передбачили, якщо Постачальник в визначений термін поставки не передає виготовлену продукцію Покупцю або передасть Товар в меншій кількості ніж зазначено у Специфікації або передасть товар неналежної якості, то в такому разі Постачальник повинен виплатити Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості не поставленого або не доставленого або неякісного товару та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який нараховується пеня за кожен день прострочки, від вартості поставки.

П. 6.5 Договору, сторони передбачили, що у разі порушення Постачальником п. 1.4 договору, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості неповерненої модельної оснастки та пеню в розмірі 0,1 % від її вартості за кожен день прострочки.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, перевіривши здійснені Позивачем розрахунки, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені Позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Серп і Молот" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Серп і Молот" (61177, м. Харків, вул. Залютинська, 6, код ЄДРПОУ 38996900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35, код ЄДРПОУ 39581767) 323 737,63 грн.

Судові витрати покласти на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКП "Серп і Молот".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП "Серп і Молот" (61177, м. Харків, вул. Залютинська, 6, код ЄДРПОУ 38996900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35, код ЄДРПОУ 39581767) - 4856,06 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ", 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Першотравнева, 35, код ЄДРПОУ 39581767.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКП "Серп і Молот", 61177, м. Харків, вул. Залютинська, 6, код ЄДРПОУ 38996900

Повне рішення складено "02" грудня 2019 р.

Суддя С.А. Прохоров