Рішення

від 02.12.2019 по справі 924/964/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2019 р. Справа № 924/964/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Ключки Н.М. розглянувши матеріали справи

за позовом дочірнього підприємства „Чернівецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України» , м. Чернівці

до товариства з обмеженою відповідальністю „Екошлях» , Хмельницька область, Красилівський район, м. Красилів

про стягнення 45312,65 грн., з яких: 40856,65 грн. - основний борг; 40,85 грн. - пеня; 1303,33 грн. - штраф; 2037,23 грн. - інфляційні втрати; 1074,59 грн. - 3% річних

Представники сторін:

позивач: не з`явився

відповідач: не з`явився

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом прийнято вступну та резолютивну частину рішення.

Процесуальні дії по справі.

16.09.2019 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява дочірнього підприємства „Чернівецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України» , м. Чернівці до товариства з обмеженою відповідальністю „Екошлях» , Хмельницька область, Красилівський район, м. Красилів про стягнення 45312,65 грн., з яких: 40856,65 грн. - основний борг; 40,85 грн. - пеня; 1303,33 грн. - штраф; 2037,23 грн. - інфляційні втрати; 1074,59 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 20.09.2019р. вищевказаний позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 09.10.2019р. відкрито провадження у справі №924/964/19, постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10:00 год. 06.11.2019р.

Ухвалою суду від 06.11.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00 год. 02.12.2019р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 45312,65 грн., з яких: 40856,65 грн. - основний борг; 40,85 грн. - пеня; 1303,33 грн. - штраф; 2037,23 грн. - інфляційні втрати; 1074,59 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки (купівлі-продажу) №17/1 від 17.10.2018р., зокрема, щодо оплати поставленого товару.

У клопотанні від 26.11.2019р. №778 просить розгляд справи здійснити за відсутності представника позивача. Зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Згідно витягу з сайту Укрпошти від 29.11.2019р. ухвала не вручена під час доставки: інші причини. Судом враховується, що ухвала суду надсилалася на адресу відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрпі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання учасником справи кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на наведене, судом вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи (Аналогічна правовий висновок викладена ВС в постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).

Тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке.

17.10.2018р. між дочірнім підприємством „Чернівецький облавтодор» філії „Сторожинецький автодор» відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Екошлях» (покупець) укладено договір поставки (купівлі-продажу) №17/1 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товари (гаряча асфальтобетонна суміш) в порядку та на умовах, визначених договором.

Ціна договору становить 40856,65 грн., в тому числі ПДВ 6809,44 грн., що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником (отримання від постачальника) накладної на отриманий товар.

У п. 4.2. договору сторони узгодили, що покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар не пізніше ніж через 10 днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначених в. п. 4.1. договору.

В п. 7.3.3. договору сторони домовилися, що до правовідносин покупця і постачальника в частині визначення виду та розміру штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за порушення покупцем взятих на себе згідно умов даного договору зобов`язань, не застосовуються положення ч. 2 ст. 231 ГК України. штрафні санкції за порушення сторонами взятих на себе згідно положень цього договору зобов`язань, встановлюються виключно умовами цього договору.

Відповідно до п. 7.3.7. договору у разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,01 % від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,1 % від суми боргу (сплачується одноразово).

В п. 7.3.12. договору сторони передбачили, що нарахування будь-яких сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов`язання за цим договором припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов`язання.

Сторони домовилися та підтверджують, що загальний розмір відповідальності покупця за цим договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов`язань покупця (п. 7.3.13. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018р. (п. 10.1. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

18.10.2018р. позивач поставив відповідачу гарячу асфальтобетонну суміш на суму 40856,65 грн., що підтверджується видатковою накладною №252 від 18.10.2018р.

У претензії №39 від 24.06.2019р. позивач вимагав погасити заборгованість в строк до 03.07.2019р.

Враховуючи, що відповідач не оплатив вартість поставленого товару, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 40856,65 грн. основного боргу, 40,85 грн. пені, 1303,33 грн. штрафу; 2037,23 грн. інфляційних втрат, 1074,59 грн. - 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2018р. між дочірнім підприємством „Чернівецький облавтодор» філії „Сторожинецький автодор» відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Екошлях» (покупець) укладено договір поставки (купівлі-продажу) №17/1 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити товари (гаряча асфальтобетонна суміш) в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

18.10.2018р. позивач поставив відповідачу гарячу асфальтобетонну суміш на суму 40856,65 грн., що підтверджується видатковою накладною №252 від 18.10.2018р.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець після підписання договору проводить попередню оплату, зазначену в рахунках-фактурах та специфікаціях, які невід`ємною частиною даного договору.

Згідно положень п. п. 4.1., 4.2. договору сторони узгодили, що покупець зобов`язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар не пізніше ніж через 10 днів з моменту отримання від постачальника накладної на отриманий товар.

Враховуючи, що поставка товару та підписання видаткової накладної на отриманий товар відбулося 18.10.2018р., кінцевим строком для оплати поставленого товару є 28.10.2018р.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що відповідач не здійснив розрахунок за отриманий товар у строк передбачений договором, вимоги позивача про стягнення 40856,65 грн. основного боргу є правомірними та підлягають задоволенню.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Тобто, у разі невиконання грошового зобов`язання відповідальність боржника настає незалежно від наявності його вини у невиконанні цього зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Договором поставки (купівлі-продажу) №17/1 від 17.10.2018р. передбачено відповідальність сторін за невиконання його умов, зокрема:

- до правовідносин покупця і постачальника в частині визначення виду та розміру штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за порушення покупцем взятих на себе зобов`язань не застосовуються положення ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Штрафні санкції встановлюються виключно умовами цього договору (п. 7.3.3.);

- в разі порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальник зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф у розмірі 0,1% від суми боргу (сплачується одноразово) (п. 7.3.7.);

- нарахування будь-яких сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов`язання за цим договором припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов`язання (п. 7.3.12.);

- загальний розмір відповідальності покупця за цим договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов`язань покупця (п. 7.3.13.).

Позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції: 40,84 грн. - пені та 1303,33 грн. - штрафу.

Як слідує із позовної заяви та розрахунку, позивачем не визначено період нарахування пені, що унеможливлює суд перевірити правильність її нарахування та визначення періоду, з огляду на положення п. 7.3.12. договору, яким передбачено, що нарахування будь-яких сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов`язання за цим договором припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов`язання.

З урахуванням п. п. 4.1., 4.2. 7.3.12. договору нарахування пені можливе лише за період з 29.10.2018р. по 28.11.2018р. Тому, оскільки суд позбавлений можливості встановити період, за який позивачем здійснено нарахування пені та перевірити правильність нарахувань, суд відмовляє у стягненні пені.

Враховуючи, що згідно п. 7.3.7. договору штраф підлягає сплаті у розмірі 0,1% від суми боргу та сплачується одноразово, правомірним є нарахування штрафу в розмірі 40,86 грн. (40856,65 х 0,1% = 40,86).

Тому у стягнені штрафу в розмірі 1262,47 грн. (1303,33 - 40,86 = 1262,47) суд відмовляє.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання. Тому, п. 7.3.12. договору, яким передбачено припинення нарахування сум відповідальності через 1 місяць від дня порушення зобов`язання не стосується періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати в розмірі 2037,23 грн. із суми заборгованості 40856,65 грн. за період з листопада 2018р. по серпень 2019р. Відтак, вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Як вбачається із розрахунку позивачем здійснено нарахування 3% річних в розмірі 1074,59 грн. за період з 28.10.2018р. по 12.09.2019р. Однак, враховуючи, що кінцевим строком для оплати поставленого товару є 28.10.2018р., правомірним є нарахування 3% річних з 29.10.2018р.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою ІПС „Законодавство» встановив, що правомірним є нарахування 3% річних за період з 28.10.2018р. по 12.09.2019р. в розмірі 1071,23 грн. Тому у стягненні 3% річних в розмірі 3,36 грн. (1074,59 - 1071,23 = 3,36) суд відмовляє.

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 44005,97 грн., з яких: 40856,65 грн. - основний борг; 40,86 грн. - штраф; 2037,23 грн. - інфляційні втрати; 1071,23 грн. - 3% річних.

В решті позову про стягнення 40,85 грн. пені, 1262,47 грн. штрафу та 3,36 грн. 3% річних суд відмовляє.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Екошлях» (31000, Хмельницька область, Красилівський район, м. Красилів, вул. Островського, 22, ідентифікаційний код 37347233) на користь дочірнього підприємства „Чернівецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України» (58018, м. Чернівці, вул. Головна, 205, ідентифікаційний код 37347233) 40856,65 грн. (сорок тисяч вісімсот п`ятдесят шість гривень 65 коп.) основного боргу, 40,85 грн. (сорок гривень 85 коп.) штрафу, 2037,23 грн. (дві тисячі тридцять сім гривень 23 коп.) інфляційних втрат, 1071,23 грн. (одну тисячу сімдесят одну гривню 23 коп.) 3% річних, 1865,61 грн. (одну тисячу вісімсот шістдесят п`ять гривень 61 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.12.2019р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу, дочірнє підприємство„Чернівецький облавтодор» відкритогоого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України» (58018, м.Чернівці, вул. Головна, 205 );

3-відповідачу, товариство з обмеженою відповідальністю „Екошлях» (31000, Хмельницька область, Красилівський район, м. Красилів, вул. Островського, 22).

Всім рекомендованим з повідомленням.