Рішення

від 19.11.2019 по справі 925/1204/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2019 року м. Черкаси справа № 925/1204/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: позивача - адвоката Фетісова Д.В., відповідача - не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом фізичної особи-підприємця Жирної Юлії Сергіївни до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аль Хамуд" про стягнення 51974 грн. 18 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа-підприємець Жирна Юлія Сергіївна, звернулась в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аль Хамуд" (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору поставки № 7 від 04.10.2017 року, 27712 грн. 56 коп. основного боргу, 9554 грн. 83 коп. штрафних санкцій, 10947 грн. 37 коп. інфляційних, 3759 грн. 42 коп. процентів річних, що разом складає 51974 грн. 18 коп., та відшкодування судових витрат.

Позов мотивований порушенням відповідачем строків та порядку розрахунків за поставлений йому позивачем товар згідно договору поставки № 7 від 04.10.2017 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1204/19, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19.11.2019 року.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін не заперечував, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити повністю, заявив про намір подати суду докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

04.10.2017 року позивач - фізична особа-підприємець Жирна Юлія Сергіївна, як продавець, та товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Аль Хамуд", як покупець, уклали договір поставки № 7 (далі - Договір, а.с. 7-8), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній.

Сторони погодили усі істотні умови Договору, і зокрема, домовилися, що оплата здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу - 7 календарних днів з дня поставки (п 3.1.).

Договір підписаний уповноваженими представниками обох сторін, скріплений печатками сторін та згідно з п. 5.1, п. 5.2. Договору набрав чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 року, або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо після закінчення строку дії цього договору відносини між покупцем і продавцем фактично діють і жодна з сторін не вимагає його припинення, договір вважається продовженим на невизначений строк.

Із видаткових накладних: № 172 від 30.11.2017 року на суму 4925 грн. 28 коп., № 168 від 24.11.2017 року на суму 13023 грн. 36 коп., № 187 від 01.12.2017 року на суму 15864 грн., № 186 від 01.12.2017 року на суму 13103 грн. 52 коп., № 173 від 01.12.2017 року на суму 15486 грн., № 176 від 06.12.2017 року на суму 6219 грн. 60 коп., № 181 від 12.12.2017 року на суму 1752 грн., № 178 від 08.12.2017 року на суму 12565 грн. 20 коп., № 185 від 20.12.2017 року на суму 15279 грн. 84 коп., № 182 від 15.12.2017 року на суму 15864 грн., № 4 від 10.01.2018 року на суму 17364 грн. 48 коп., № 190 від 27.12.2017 року на суму 4971 грн. 12 коп., № 6 від 16.01.2018 року на суму 19180 грн. 80 коп., № 8 від 23.01.2018 року на суму 22150 грн. 80 коп., № 11 від 06.02.2018 року на суму 4430 грн., № 10 від 05.02.2018 року на суму 6942 грн. 24 коп., № 13 від 08.02.2018 року на суму 4430 грн. 16 коп., № 12 від 07.02.2018 року на суму 3242 грн., № 15 від 12.02.2018 року на суму 4430 грн. 16 коп., № 14 від 09.02.2018 року на суму 3836 грн., № 20 від 20.02.2018 року на суму 4430 грн. 16 коп., № 18 від 15.02.2018 року на суму 4430 грн., № 22 від 22.02.2018 року на суму 3972 грн. 24 коп., № 23 від 23.02.2018 року на суму 3242 грн. 16 коп., № 25 від 26.02.2018 року на суму 4430 грн. 16 коп., № 26 від 28.02.2018 року на суму 4566 грн. 24 коп., № 27 від 05.03.2018 року на суму 4566 грн. 24 коп., № 29 від 12.03.2018 року на суму 4430 грн. 16 коп., № 30 від 13.03.2018 року на суму 5024 грн. 16 коп., № 38 від 04.04.2018 року на суму 4430 грн. (суми вказані із урахуванням ПДВ) вбачається, що на виконання Договору позивач у період з дати укладення договору по квітень 2018 року поставив відповідачу товар на загальну суму 248582 грн. 56 коп., а відповідач прийняв товар, що підтверджується підписами, посвідченими печаткою відповідача, на цих видаткових накладних (а. с. 9-27).

Відповідач поставлений йому товар, згідно вищезазначених видаткових накладних, оплатив частково в сумі 220870 грн., а саме: 22.12.2017 року - 3000 грн., 22.12.2017 року - 2000 грн., 09.01.2018 року - 30000 грн., 23.01.2018 року - 30000 грн., 05.02.2018 року - 10000 грн., 06.02.2018 року - 5000 грн., 08.02.2018 року - 5000 грн., 09.02.2018 року - 5000 грн., 12.02.2018 року - 5000 грн., 15.02.2018 року - 5000 грн., 22.02.2018 року - 5000 грн., 22.02.2018 року - 5000 грн., 23.02.2018 року - 5000 грн., 26.02.2018 року - 6000 грн., 01.03.2018 року - 6000 грн., 05.03.2018 року - 6000 грн., 12.03.2018 року - 6000 грн., 13.03.2018 року - 6000 грн., 15.03.2018 року - 6000 грн., 04.04.2018 року - 7000 грн., 26.06.2018 року - 6000 грн., 10.08.2018 року - 2000 грн., 14.12.2018 року - 5000 грн., 17.01.2019 року - 10000 грн., 18.02.2019 року - 10000 грн., 01.03.2019 року - 2900 грн., 14.03.2019 року - 5000 грн., 22.03.2019 року - 5000 грн., 08.04.2019 року - 5000 грн., 10.05.2019 року - 5000 грн., що підтверджується випискою позивача з поточного рахунку станом на 31.05.2019 року з сайту Приват 24 (а.с. 39-44), та 04.06.2019 року - 3270 грн., 22.07.2019 року - 3700 грн., що підтверджується даними Акта звірки взаєморозрахунків між сторонами за Договором станом на 18.09.2019 року, виконаного позивачем (а.с. 28).

За розрахунком позивача зобов`язання відповідача по оплаті товару, поставленого йому згідно договору поставки № 7 від 04.10.2017 року, становлять 51974 грн. 18 коп., з них: 27712 грн. 56 коп. основного боргу, 9554 грн. 83 коп. штрафних санкцій, 10947 грн. 37 коп. інфляційних, 3759 грн. 42 коп. три процента річних. Вимога позивача до відповідача про їх стягнення є предметом спору у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки № 7 від 04.10.2017 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до викладених обставин справи та наведених норм законодавства суд вбачає, що договір поставки укладений сторонами з дотриманням норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, ними виконувався. Наявність і розмір боргу з оплати за товар у сумі 27712 грн. 56 коп. позивачем доведено належними і допустимими доказами, тому ця вимога позивача підлягає задоволенню у судовому порядку.

У зв`язку з простроченням відповідачем строків оплати товару, позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача 9554 грн. 83 коп. штрафних санкцій, 10947 грн. 37 коп. інфляційних втрат, 3759 грн. 42 коп. три проценти річних.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1. Договору, оплата здійснюється покупцем на умовах відстрочки платежу - 7 календарних днів з дня поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідає ст. 625 ЦК України, їх розрахунок проведено правильно.

Нормами ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1, 2 ст. 547 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За приписами ст. 551 ч. 2 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 231 ч. 4 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В договорі поставки № 7 від 04.10.2017 року сторони відповідальність у виді неустойки та її розмір не передбачили.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч.ч. 1, 4 ст. 216 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

У зв`язку з вищевикладеним вимога про стягнення 9554 грн. 83 коп. неустойки є такою, що не підлягає задоволенню, у цій частині позову слід відмовити.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, з урахуванням викладеного, відповідно до умов договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов`язання щодо своєчасності розрахунків за поставлений товар, прострочив їх оплату, тому позов в частині стягнення 27712 грн. 56 коп. основного боргу, 10947 грн. 37 коп. інфляційних, 3759 грн. 42 коп. три проценти річних судом визнається обґрунтованим, доказаним і таким, що підлягає задоволенню, а в частині стягнення 9554 грн. 83 коп. штрафних санкцій - безпідставним, таким, що задоволенню не підлягає.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно задоволеній частині позову - сплачений судовий збір у розмірі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Аль Хамуд , код ЄДРПОУ 41554781, місцезнаходження: 18029, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, буд. 15/1 на користь фізичної особи-підприємця Жирної Юлії Сергіївни, ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 - 27712 грн. 56 коп. боргу, 10947 грн. 37 коп. інфляційних втрат, 3759 грн. 42 коп. 3% річних, 1921 грн. судових витрат.

У задоволенні решти позову в частині стягнення 9554 грн. 83 коп. пені - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.11.2019 року.

Суддя В.М. Грачов