Постанова
Іменем України
30 жовтня 2019 року
місто Київ
справа № 623/3227/16-ц
провадження № 61-33359св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Погрібного С. О. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Ізюмська районна державна адміністрація Харківської області, Приватне підприємство Золота Нива-1 ,
третя особа - Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі Харківської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 квітня 2017 року у складі судді Винниченка П. П. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ізюмської районної державної адміністрації, Приватного підприємства Золота Нива-1 (далі - ПП Золота Нива-1 ), третя особа - Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі Харківської області, у подальшому уточненим, про визнання договору оренди землі недійсним.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що вона наприкінці 2015 року звернулася із заявою до Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі Харківської області про внесення даних до Державного земельного кадастру на земельну ділянку АДРЕСА_1 . Рішенням Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі Харківської області від 01 грудня 2015 року їй відмовлено у внесенні даних до Державного земельного кадастру на підставі перетинання земельної ділянки із земельною ділянкою 6322880500:03:000:0110 на 99, 9096 %. Земельна ділянка № 6322880500:03:000:0110 знаходиться в оренді у ПП Золота Нива-1 єдиним масивом, тому вона не має фактичної можливості оформити належним чином право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 . Позивач вважала, що договір оренди земельної ділянки від 10 грудня 2009 року, укладений між Ізюмською районною державною адміністрацією та ПП Золота нива-1 , є недійсним, оскільки його підписано не головою Ізюмської районної державної адміністрації ОСОБА_4., а іншою особою.
З урахуванням уточнених позовних вимог просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 грудня 2009 року № 040967200006, укладений між Ізюмською районною державною адміністрацією та ПП Золота Нива-1 , який зареєстрований Ізюмським районним відділом Харківської філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру 25 квітня 2007 року за № 040770000284. Судові витрати просила стягнути з відповідачів.
Стислий виклад заперечень відповідачів
Ізюмська районна державна адміністрація позов визнала частково, в частині недійсності договору, а в частині розподілу судових витрат вважала, що судові витрати повинні бути покладені на співвідповідача. Відповідач підтвердив, що оспорюваний договір оренди землі підписаний не головою Ізюмської районної державної адміністрації ОСОБА_4, а її першим заступником ОСОБА_2 .
ПП Золота Нива-1 позов не визнало, зазначило, що спірний договір укладено 10 грудня 2009 року і на момент розгляду справи судом сторони договору його повністю виконують і не оспорюють. Позивач не була стороною договору і не довела, що має право на земельну ділянку.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що відповідно до встановлених фактичних обставин відсутні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що обставини справи свідчать про визнання, прийняття та схвалення договору оренди землі від 10 грудня 2009 року орендодавцем Ізюмською районною державною адміністрацією, а тому відсутні підстави вважати, що зміст оспорюваного правочину не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для його чинності.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у серпні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2017 року, постановити нове рішення по суті позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не забезпечено повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи внаслідок порушення норм процесуального права, що зумовило невстановлення фактичних обставин справи та, як наслідок, порушення норм матеріального права. Заявник зазначає, що в оспорюваному договорі не враховані вимоги статті 13 Закону України Про виділення в натурі (на місцевості)земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) . Вважає, що судами не враховано, що від імені Ізюмської районної державної адміністрації оспорюваний договір підписаний неповноважною особою, доказів на спростування таких тверджень суду не надано, а тому висновки про підписання договору оренди Ізюмською районною державною адміністрацію ґрунтуються на припущеннях.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ПП Золота Нива-1 подало заперечення проти касаційної скарги, у яких просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 . Відповідач зазначає, що заявник під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не довела, що у момент укладення оспорюваного договору не було дотримано вимог, передбачених статтею 203 ЦК України, а також, що укладенням цього договору порушено її права. Оспорюваний договір укладений на підставі розпорядження Ізюмської районної державної адміністрації від 14 травня 2009 року № 199, яке ніким не оскаржувалось, не визнано протиправним та не скасовано, а тому є обов`язковим до виконання. Наявність волевиявлення Ізюмської районної державної адміністрації підтверджується виконанням стороною умов договору, відсутність повноважень у першого заступника голови Ізюмської районної державної адміністрації на підписання оспорюваного договору заявником не доведено.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у червні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10 грудня 2009 року між Ізюмською районною державною адміністрацією Харківської області та ПП Золота нива-1 укладені договори оренди земельних ділянок: загальною площею 89, 1791 га із земель державного резервного фонду, у тому числі рілля: поле № 4 , площею 89, 1791 га; загальною площею 102, 6093 га із земель, що відведені для створення мережі польових доріг, у тому числі: рілля: поле № 8 , площею 102, 6093 га; загальною площею 85, 5301 га із земель, що припадають на невитребувані частки (паї), у тому числі: рілля: контур № 40 , площею 85, 5301 га, що зареєстровані в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах , про що в Державному реєстрі земель вчинено записи від 21 грудня 2009 року за №№ 040967200005, 040967200006, 040967200007, відповідно, які розташовані на території Олександрівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Між Ізюмською районною державною адміністрацією Харківської області та ПП Золота нива-1 укладений договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер № 6322880500:03:000:0110, загальною площею 102, 6093 га, із земель, що відведені для створення мережі польових доріг, у тому числі: рілля: АДРЕСА_2 , площею 102, 6093 га, що зареєстрований в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 грудня 2009 року за № 040967200006, яка розташована на території Олександрівської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з якою є перетин ділянки АДРЕСА_1 , площею 6, 3211 га.
Згідно з рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 09 квітня 2013 року (справа № 623/971/13-ц) за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано право власності на земельну частку (пай) в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі
(на місцевості) - 7, 76 га, розташовану на території КСП 40-річчя Жовтня в с. Олександрівка Ізюмського району Харківської області.
Свідок ОСОБА_2 підтвердила суду, що оспорюваний договір підписала вона, так як на той час працювала першим заступником голови Ізюмської районної державної адміністрації ОСОБА_4., таких договорів вона підписувала декілька. Договір готувала група спеціалістів, він перевірявся, у тому числі і юридичним відділом. Зазначила, що було видано розпорядження, що перший заступник займався земельними питаннями.
З часу укладення оспорюваного договору оренди землі сторони його не оспорювали.
Судами встановлено, що підпис на договорі зі сторони Ізюмської районної державної адміністрації скріплений печаткою цього державного органу виконавчої влади та договір був схвалений Ізюмською районною державною адміністрацією його виконанням та прийняттям виконання договору зі сторони ПП Золота нива-1 , яке сплачувало орендну плату.
Відповідно до платіжних доручень від 25 листопада 2013 року № 364, від 28 листопада 2013 року № 394, від 20 лютого 2014 року № 25, від 20 лютого 2014 року № 310, від 06 лютого 2015 року № 61, від 30 липня 2015 року № 8, від 30 грудня 2015 року № 1285, разом за період з 01 січня 2013 року до 24 жовтня 2016 року ПП Золота нива-1 сплачено до бюджету 432 491, 25 грн.
ПП Золота нива-1 задекларовано податкові зобов`язання у встановленому законом порядку, про що свідчать податкові декларації з плати за землю за 2013, 2014, 2015, 2016 роки з додатками і квитанціями.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі, щодо порушення прав заявника оспорюваним договором
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .
Згідно зі статтею 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (статті 13-15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За змістом статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки.
Укладаючи оспорюваний договір оренди землі, сторони визначили, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; ліквідації юридичної особи-орендаря; договір також припиняється в інших випадках, передбачених законом (пункт 37 договору).
Системний аналіз статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та пункту 37 оспорюваного договору дають підстави для висновку, що сторонами передбачено, що договір припиняє свою дію у разі настання обставин, визначених законом, зокрема до моменту отримання власниками земельних ділянок (паїв) державних актів на право власності на земельну ділянку.
Ізюмська районна державна адміністрація 22 квітня 2016 року направила директору ПП Золота Нива-1 пропозицію про розірвання договору оренди землі у зв`язку зі зверненнями громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки.
За правилами статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .
Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.
Частиною 2 статті 3 цього Закону передбачено, що особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
Аналіз змісту частини третьої статті 215 ЦК України дає підстави для висновку, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист порушеного цивільного права.
Недійсність - це така ознака правочину, який його сторони мали намір укласти чи уклали, яка має бути притаманна цьому юридичному факту на момент його вчинення. Якщо недійсність обґрунтовується обставинами, які на момент його вчинення не існували, це не може бути підставою для рішення суду про визнання його недійсним. Так само позивач у справі повинен мати право на позов у матеріальному сенсі на момент його вчинення.
На момент оспорювання договору оренду землі ОСОБА_1 не набула право власності на земельну ділянку (пай), у 2013 році набула у порядку спадкування права на земельну частку (пай), тобто на невиділену в натурі умовну земельну ділянку, що за своєю правовою природою є правом вимоги до місцевої державної адміністрації. На момент вчинення оспорюваного договору Ізюмська районна державна адміністрація правомірно діяла від імені власника земельної ділянки, а тому позивач не довела, що на момент вчинення правочину було порушено її права та права її правопопередника.
ОСОБА_1 , набувши право власності на земельну частку (пай), яка входить до складу земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу ПП Золота Нива-1 , вправі реалізувати права власника земельної частки (паю) лише шляхом припинення права оренди ПП Золота Нива-1 на таку земельну ділянку та розірвання з ним договору оренди цієї земельної ділянки, що передбачено статтею 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та пунктом 37 оспорюваного договору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що на момент вчинення оспорюваного правочину права ОСОБА_1 порушені не були, а захист її прав на земельну частку (пай) можливий без визнання недійсним договору оренди землі, а його припинення у зв`язку з розірванням. Зважаючи на наведене, Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю.
За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково .
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, Приватного підприємства Золота Нива-1 , третя особа - Управління Держгеокадастру в Ізюмському районі Харківської області, про визнання договору оренди землі недійсним відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С. О. Погрібний
Судді І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
Г. І. Усик
В. В. Яремко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 30.10.2019 |
Оприлюднено | 03.12.2019 |
Номер документу | 86035220 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Погрібний Сергій Олексійович
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Фаловська Ірина Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні