Постанова

від 27.11.2019 по справі 923/371/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. ОдесаСправа № 923/371/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Станковій І.М.,

за участю представників:

від Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" - Колганова Ю.М.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія" - участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 17.09.2019, прийняте суддею Ярошенко В.П., м. Херсон, повний текст складено 19.09.2019,

у справі №923/371/19

за позовом: Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія"

про визнання недійсним договору та стягнення 84 000 грн

ВСТАНОВИВ :

У травні 2019 р. Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія", в якому просило визнати недійсним укладений між сторонами договір про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони №1/144 від 02.07.2018 та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 84000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони №1/144 від 02.07.2018 зі сторони Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" підписаний неуповноваженою особою - Педченком Б.А., який на час укладення вказаного правочину був відсторонений від здійснення повноважень генерального директора товариства позивача на підставі протоколу наглядової ради Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" №7/2018 від 13.06.2018. Позивач також зазначав про те, що, з огляду на недійсність вищезазначеного договору, в якості реституції відповідач повинен повернути Акціонерному товариству "Херсонська теплоелектроцентраль" грошові кошти в сумі 84000 грн, сплачені останнім на підставі оспорюваного договору.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 30.05.2019 відкрито провадження у справі №923/371/19.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.09.2019 у справі №923/371/19 (суддя Ярошенко В.П.) у задоволенні позову Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем факту обізнаності відповідача про відсторонення генерального директора Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" Педченка Б.А. від здійснення повноважень керівника товариства позивача на час укладення оспорюваного договору про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони №1/144 від 02.07.2018, а також факту відсутності реальних правових наслідків укладення вказаного правочину.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 17.09.2019 у справі №923/371/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що на момент укладення оспорюваного договору про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони №1/144 від 02.07.2018 відповідач діяв недобросовісно, оскільки не перевіряв інформацію щодо наявності у Педченка Б.А. повноважень на підписання зі сторони позивача зазначеного договору. Апелянт також зазначає про те, що місцевий господарський суд не мав правових підстав для дослідження в якості доказів актів виконаних робіт за договором про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони №1/144 від 02.07.2018, оскільки вказані документи були підписані вже після укладення оспорюваного договору, а тому не стосуються предмета спору. Крім того, скаржник звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про витребування доказів, що ставить під сумнів повноту дослідження місцевим господарським судом обставин даної справи.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 31.10.2019 (вх.№3884/19/Д1 від 01.11.2019) Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія" просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 17.09.2019 у справі №923/371/19 - без змін. Зокрема, відповідач зазначає про недоведеність позивачем факту обізнаності Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія" про відсутність у Педченка Б.А. повноважень на підписання договору про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони №1/144 від 02.07.2018. Водночас відповідач зауважує, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні поданого позивачем клопотання про витребування доказів, оскільки документи, які Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" просило витребувати, з огляду на предмет спору, не є належними доказами у даній справі, у той час як досліджені судом першої інстанції акти виконаних робіт за оспорюваним договором є первинними документами, що свідчать про настання реальних правових наслідків укладення вказаного правочину.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 18.10.2019 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою від 04.11.2019 розгляд справи призначено на 27.11.2019 об 11:00.

У судовому засіданні 27.11.2019 представник Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" апеляційну скаргу підтримав, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія" участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (а.с.149).

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2017 між Управлінням поліції охорони в Херсонській області ("Охорона", "Виконавець") та Приватним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" ("Замовник") укладено договір про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку №255 (далі - договір №255 від 29.12.2017), відповідно до пункту 1.1 якого Охорона зобов`язується надати Замовнику послуги з охорони публічної безпеки і порядку на території (об`єкті) Замовника, що розташований за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, 1.

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 договору №255 від 29.12.2017 Замовник контролює додержання Охороною встановленого режиму охорони публічної безпеки і порядку у відповідності з діючими нормативними актами.

13.06.2018 відбулося засідання наглядової ради Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", за результатами проведення якого було прийнято рішення, оформлене протоколом №7/2018 від 13.06.2018, про відсторонення генерального директора товариства - Педченка Б.А. від здійснення своїх посадових повноважень строком на 2 місяці та обрання Польщі Н.Ю. особою, яка тимчасово (строком на 2 місяці) реалізовуватиме повноваження генерального директора Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль".

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 25.06.2018 у справі №766/11332/18 позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення наглядової ради Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", викладене в протоколі №5/2018 від 13.04.2018, про відсторонення генерального директора ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" Педченка Б.А. від здійснення повноважень та про обрання Польщі Н.Ю. особою, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора ПрАТ "Херсонська ТЕЦ".

Постановою Херсонського апеляційного суду від 10.04.2019, яка набрала законної сили та є чинною, скасовано рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25.06.2018 та закрито провадження у справі №766/11332/18.

02.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія" ("Охорона") та Акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" ("Замовник") укладено договір про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони №1/144 (далі - договір №1/144 від 02.07.2018), за умовами пункту 1.1 якого Виконавець приймає на себе зобов`язання здійснювати контроль за несенням служби персоналу охорони (охоронниками) під час виконання заходів охорони на об`єкті, розташованому за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, 1 (Акціонерне товариство "Херсонська ТЕЦ", територія КТЦ та головного щита управління). Для виконання цих заходів Виконавець залучає одного охоронника вдень, окрім вихідних та святкових днів, та двох працівників охорони цілодобово. Даний договір не є договором охорони у розумінні статті 978 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2.1 договору №1/144 від 02.07.2018 передбачено, що ціна послуг охорони за цим договором є договірною, узгоджується на підставі протоколу узгодження договірної ціни та визначається незалежно від фактичної кількості здійснених Охороною перевірок порядку охорони об`єкту охоронниками.

В силу пункту 2.4 договору №1/144 від 02.07.2018 акт виконаних робіт готується Охороною в двох примірниках, підписується зі своєї сторони та передається Замовнику в кінці кожного календарного місяця, а також за закінченням строку дії договору.

Відповідно до пункту 2.5 договору №1/144 від 02.07.2018 Замовник протягом трьох днів з дня отримання від Охорони актів виконаних робіт, за умови відсутності заперечень щодо обсягу та якості наданих послуг, підписує надані акти і направляє один примірник Охороні.

Замовник зобов`язаний прийняти послуги охорони у визначений сторонами час дії договору та здійснювати оплату послуг охорони в порядку і в строки, передбачені цим договором (підпункт 3.2.3 пункту 3.2 договору №1/144 від 02.07.2018).

У пункті 7.1 договору №1/144 від 02.07.2018 сторони узгодили, що цей договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з 02.07.2018. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах на той же строк.

Зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія" договір №1/144 від 02.07.2018 підписано директором - Ластовецьким А.І., а зі сторони Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" - генеральним директором Педченком Б.А. Крім того, оспорюваний договір скріплено печатками сторін.

На виконання договору №1/144 від 02.07.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія" та Акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період липень-вересень 2018 року, а саме: акт №А-00000001 від 31.07.2018 на суму 84000 грн, акт №А-00000007 від 31.08.2018 на суму 84000 грн та акт №А-00000017 від 30.09.2018 на суму 84000 грн.

На підставі рахунку №1 від 02.07.2018 Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" сплатило відповідачу 84000 грн в якості плати за послуги за договором №1/144 від 02.07.2018, надані останнім позивачу у липні 2018 року, що підтверджується платіжним дорученням №2229 від 05.07.2018.

30.09.2018 сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків б/н, з якого вбачається, що станом на 30.09.2018 заборгованість позивача перед відповідачем складає 168000 грн.

09.08.2018 відбулося засідання наглядової ради Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", за результатами проведення якого було прийнято рішення, оформлене протоколом №8/2018 від 09.08.2018, про припинення повноважень генерального директора товариства Педченка Б.А. та обрання Судака В.І. особою, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль".

В подальшому 01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія" та Акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" підписано додаткову угоду №1 до договору №1/144 від 02.07.2018, в якій сторони дійшли згоди щодо розірвання оспорюваного договору з 01.11.2018.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним укладеного між сторонами договору про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони №1/144 від 02.07.2018.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на недоведеність позивачем факту обізнаності відповідача про відсторонення генерального директора Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" Педченка Б.А. від здійснення повноважень керівника товариства позивача на час укладення оспорюваного договору про надання послуг контролю за несенням служби персоналу охорони №1/144 від 02.07.2018, а також факту відсутності реальних правових наслідків укладення вказаного правочину.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права. При цьому обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до частини першої статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

За умовами частин першої, другої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

В силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з приписами статей 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою особою, права яких були порушені укладенням спірного правочину.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце

Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Саме така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі №905/1227/17.

Підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною другою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

В силу абзацу 2 частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Главою 17 Цивільного кодексу України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів. Зокрема, в силу частин першої та третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Колегія суддів зауважує, що під час вирішення спору про визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстав порушення повноважень щодо представництва юридичної особи, окрім факту відсутності у підписанта оспорюваного договору відповідних повноважень, дослідженню та оцінці підлягає також і поведінка такої третьої особи, а саме: чи діяла остання недобросовісно і нерозумно, тобто чи знала сама третя особа за договором про відсутність повноважень щодо представництва юридичної особи-контрагента та чи могла вона, проявивши розумну обачність, дізнатися про відсутність таких повноважень.

Як зазначалося вище, 13.06.2018 відбулося засідання наглядової ради Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", за результатами проведення якого було прийнято рішення, оформлене протоколом №7/2018 від 13.06.2018, про відсторонення генерального директора товариства - Педченка Б.А. від здійснення своїх посадових повноважень строком на 2 місяці та обрання Польщі Н ОСОБА_2 . особою, яка тимчасово (строком на 2 місяці) реалізовуватиме повноваження генерального директора Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль".

В подальшому 02.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія" та Акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" було укладено оспорюваний договір №1/144 від 02.07.2018.

Зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія" договір №1/144 від 02.07.2018 підписано директором - Ластовецьким А.І., а зі сторони Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" - генеральним директором Педченком Б.А.

Таким чином, колегія суддів вбачає, що від імені Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" договір №1/144 від 02.07.2018 підписано особою, яка не мала повноважень на вчинення вказаної юридично значимої дії.

Водночас Південно-західним апеляційним господарським судом враховується наступне.

З метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (частина перша статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань").

За умовами пунктів 7, 9 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" державна реєстрація базується, зокрема, на принципах об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі, а також відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Відповідно до приписів частин першої-третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи , а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (пункт 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань").

З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005759049 від 18.09.2018 вбачається, що станом на 02.07.2018 (дата укладання між сторонами оспорюваного договору) керівником Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" значився ОСОБА_1 , при цьому згідно з вказаним витягом останній є керівником товариства позивача з 31.08.2012, у той час як відомості про обмеження повноважень ОСОБА_1 щодо представництва зазначеної юридичної особи у реєстрі відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що протокол засідання наглядової ради Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" №7/2018 від 13.06.2018, яким оформлено рішення про відсторонення ОСОБА_1 від здійснення своїх посадових повноважень строком на 2 місяці, відсутній також і на офіційному веб-сайті позивача у мережі Інтернет, про що свідчить наявна у матеріалах справи роздруківка розділу "Протоколи засідань", зроблена із зазначеного веб-сайту.

Колегія суддів також зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обізнаності відповідача про існування справи №766/11332/18 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про визнання незаконним та скасування рішення наглядової ради Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", викладеного в протоколі №7/2018 від 13.04.2018, до участі в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія" не залучалося.

З матеріалів справи вбачається, що договір №1/144 від 02.07.2018 скріплено печатками сторін.

Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що наявність на оспорюваному договорі печатки товариства, беручи до уваги недоведеність позивачем факту протиправності використання своєї печатки, доказів її втрати або доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з її втратою чи викраденням, зумовлює відсутність у господарського суду підстав вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі позивача, є обґрунтованим, підтверджується матеріалами даної справи та повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.07.2019 у справі №918/780/18.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Скаржником до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія" на момент укладення оспорюваного договору було обізнане про відсторонення генерального директора Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" Педченка Б.А. від виконання своїх посадових повноважень та, як наслідок, відсутність у останнього повноважень на укладення з відповідачем оспорюваного договору, при цьому, з огляду на відсутність зазначеної інформації на офіційному веб-сайті позивача та невнесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що відповідач, проявивши розумну обачність, міг дізнатися про факт підписання договору №1/144 від 02.07.2018 зі сторони Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" особою без повноважень.

Посилання апелянта на відсутність потреби в укладенні з відповідачем оспорюваного договору у зв`язку з існуванням між Акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" та Управлінням поліції охорони в Херсонській області договірних відносин щодо забезпечення позивача послугами з охорони публічної безпеки та порядку колегією суддів оцінюються критично, враховуючи наступне.

29.12.2017 між Управлінням поліції охорони в Херсонській області ("Охорона", "Виконавець") та Приватним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" ("Замовник") укладено договір про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку №255, відповідно до пункту 1.1 якого Охорона зобов`язується надати Замовнику послуги з охорони публічної безпеки і порядку на території (об`єкті) Замовника, що розташований за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, 1.

Проаналізувавши зміст договору №255 від 29.12.2017, апеляційний господарський суд вбачає, що за своєю юридичною природою вказаний правочин є договором охорони, передбаченим статтею 978 Цивільного кодексу України.

Водночас предметом оспорюваного договору є надання послуг з контролю за несенням служби персоналу охорони (охоронниками) під час виконання заходів охорони на об`єкті, розташованому за адресою: м. Херсон, Бериславське шосе, 1. При цьому у пункті 1.1 договору №1/144 від 02.07.2018 сторони узгодили, що даний договір не є договором охорони у розумінні статті 978 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, беручи до уваги встановлений цивільним законодавством принцип свободи договору, укладення між сторонами оспорюваного договору за наявності чинного договору №255 від 29.12.2017 жодним чином не зумовлює наявність правових підстав для визнання договору №1/144 від 02.07.2018 недійсним.

Доводи скаржника стосовного того, що місцевий господарський суд не мав правових підстав для дослідження в якості доказів актів виконаних робіт за договором №1/144 від 02.07.2018 у зв`язку з тим, що вказані документи були підписані вже після укладення оспорюваного договору, а тому не стосуються предмета спору, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, однією із підстав позову Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" зазначило відсутність реальних правових наслідків укладення оспорюваного договору, відтак з метою перевірки обґрунтованості заявлених підстав позову суд першої інстанції правомірно дослідив підписані сторонами на виконання договору №1/144 від 02.07.2018 акти виконаних робіт як первинні документи, що можуть свідчить про настання реальних правових наслідків укладення вказаного правочину або спростувати їх настання.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставність відмови Господарського суду Херсонської області у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про витребування доказів апеляційний господарський суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 06.08.2019 до суду першої інстанції від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просив витребувати:

-від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія" табель обліку робочого часу працівників, відомості про нарахування та виплату заробітної плати працівникам, внутрішні документи (книги, журнали, інші відомості тощо) щодо обліку виходу працівників підприємства (охоронників) на роботу (пост) до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" за період з липня по вересень 2018 року;

-від Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополя форми 1ДФ по Товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія" за період з липня по вересень 2018 року;

-від Головного управління статистики у Херсонській області звітність за формами 1-ПВ (місячна) та 1-ПВ (квартальна) по Товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс Таврія" за період з липня по вересень 2018 року.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 81 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час подання вищезазначеного клопотання) у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити доказ, або аргументи, які він може спростувати.

Між тим, дослідивши зміст поданого позивачем клопотання про витребування доказів, суд апеляційної інстанцій зазначає, що Акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" не дотримано вищезазначених вимог процесуального закону щодо необхідності обґрунтування обставин, які певний доказ може підтвердити чи спростувати.

Крім того, колегією суддів враховується, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним договору з підстав його підписання зі сторони позивача неповноважною особою, між тим сукупність доказів, про витребування яких було заявлено Акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль", фактично представлена документами, які стосуються організації трудових відносин між відповідачем та його працівниками, тому зазначені документи жодним чином не можуть підтвердити або спростувати обставини, які входять до предмету доказування у цій справі.

З огляду на вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту обізнаності відповідача про відсторонення генерального директора Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" Педченка Б.А. від здійснення повноважень керівника товариства позивача на час укладення оспорюваного договору, а також факту відсутності реальних правових наслідків укладення вказаного правочину, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору зазначеного недійсним.

Враховуючи відсутність підстав для визнання договору №1/144 від 02.07.2018 недійсним, місцевий господарський суд також дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, а саме: вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 84000 грн в якості реституції мають похідний характер від основної вимоги - визнання недійсним оспорюваного договору, а тому, беручи до уваги те, що можливість задоволення похідних вимог безпосередньо залежить від задоволення основних позовних вимог, така вимога також не підлягає задоволенню.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Херсонської області норм права при ухваленні рішення від 17.09.2019 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 17.09.2019 у справі №923/371/19 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.12.2019.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук