Постанова

від 27.11.2019 по справі 915/1429/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1429/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Станковій І.М.,

за участю представників:

від Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації - Панкул І.В.,

від Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради - Царюк В.В.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" - Варицький Є.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2019, прийняте суддею Олейняш Е.М., м. Миколаїв, повний текст складено 30.09.2019,

у справі №915/1429/19

за позовом:

-Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації;

-Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД"

про зобов`язання повернути майно та стягнення 54 834,14 грн

ВСТАНОВИВ :

У травні 2019 р. Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації і Комунальне підприємство "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради звернулися з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД", в якому в редакції заяви №373/7-01.01.16 від 04.07.2019 (вх.№11251/19 від 05.07.2019) просили зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" повернути Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у вигляді нежитлових приміщень на другому поверсі будівлі аеровокзалу загальною площею 50,14 кв.м, яке знаходиться за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Баловне, Київське шосе, 9 та перебуває на балансі Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради, шляхом підписання акту приймання-передачі зазначеного нерухомого майна; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" до обласного бюджету 27417,07 грн неустойки за несвоєчасне повернення майна по договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області №8/1-03 від 01.01.2003 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" на користь Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради 27417,07 грн неустойки за несвоєчасне повернення майна по договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області №8/1-03 від 01.01.2003.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірними діями відповідача, який, не зважаючи на припинення договірних орендних відносин з Департаментом економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації, безпідставно не повернув останньому об`єкт оренди - нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у вигляді нежитлових приміщень на другому поверсі будівлі аеровокзалу загальною площею 50,14 кв.м, яке знаходиться за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Баловне, Київське шосе, 9 та перебуває на балансі Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради. Водночас в силу вимог законодавства неповернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" спірного нерухомого майна є підставою для нарахування останньому неустойки, яка відповідно до узгоджених сторонами умов договору оренди №8/1-03 від 01.01.2003 підлягає розподілу між позивачами.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 05.06.2019 відкрито провадження у справі №915/1429/19.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2019 у справі №915/1429/19 (суддя Олейняш Е.М.) позов задоволено; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" повернути Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у вигляді нежитлових приміщень на другому поверсі будівлі аеровокзалу загальною площею 50,14 кв.м, яке знаходиться за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Баловне, Київське шосе, 9 та перебуває на балансі Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради, шляхом підписання акту приймання-передачі зазначеного нерухомого майна; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" на користь Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації до обласного бюджету на банківські реквізити (отримувач: Миколаївське ГУК/Микол.обл./24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО ДКСУ): 899998, код класифікатор доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження р/р 31418544014001) 27417,07 грн суми неустойки за несвоєчасне повернення майна по договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селиш, міст Миколаївської області №8/1-03 від 01.01.2003; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" на користь Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради 27417,07 грн суми неустойки за несвоєчасне повернення майна по договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області №8/1-03 від 01.01.2003; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" на користь Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації на рахунок обласного бюджету на банківські реквізити (отримувач: Миколаївське ГУК/Микол.обл./24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО ДКСУ): 899998, код класифікатор доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження р/р 31418544014001) 2881,50 грн витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" на користь Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради 960,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на те, що зобов`язання Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації і Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД", яке виникло на підставі укладеного між ними договору оренди №8/1-03 від 01.01.2003, припинилося у зв`язку зі спливом строку дії вказаного договору, що зумовлює виникнення у відповідача обов`язку повернути орендодавцю об`єкт оренди, від виконання якого останній безпідставно ухиляється, та, як наслідок, сплатити передбачену приписами статті 785 Цивільного кодексу України неустойку.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2019 у справі №915/1429/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на недоведеності позивачами правових підстав для задоволення позову у даній справі, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" вже декілька років не користується орендованим нерухомим майном та не знаходиться на території аеропорту у зв`язку з проведенням капітального ремонту останнього, будь-яке належне відповідачу майно в орендованих приміщеннях відсутнє, при цьому спірне нерухоме майно фактично було повернуто Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації ще до звернення до суду з даним позовом.

У відзиві на апеляційну скаргу №900/01.01-16 від 04.11.2019 (вх.№3880/19/Д2 від 07.11.2019) Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації і Комунальне підприємство "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради зазначають про її безпідставність та необґрунтованість, просять залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, позивачі зауважують, що протягом дії договору оренди №8/1-03 від 01.01.2003 від відповідача не надходило жодного звернення щодо неможливості користування ним спірним нерухомим майном або наявності обмежень у такому користуванні. Крім того, позивачі наголошують, що фактичне невикористання Товариством з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" об`єкту оренди протягом строку дії вищезазначеного договору не свідчить про відсутність у останнього обов`язку повернути вказане майно та не є підставою для звільнення від сплати неустойки на підставі статті 785 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 21.10.2019 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою від 06.11.2019 розгляд справи призначено на 27.11.2019 о 12:00.

У судовому засіданні 27.11.2019 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" апеляційну скаргу підтримав, представники Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації і Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради висловили заперечення проти її задоволення.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2003 між Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Миколаїв" ("Орендодавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю українсько-швейцарським спільним підприємством "Вайтнауер-Украина ЛТД" ("Орендар") укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, №8/1-03 (далі - договір №8/1-03 від 01.01.2003), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежилі приміщення під магазин на другому поверсі аеровокзалу площею 55 кв.м (далі - майно). Майно передається в оренду під розташування безмитного магазину №31.

Згідно з пунктом 2.1 договору №8/1-03 від 01.01.2003 Орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада Миколаївської області, а Орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2 договору №8/1-03 від 01.01.2003).

У пункті 10.1 договору №8/1-03 від 01.01.2003 сторони узгодили, що цей договір укладено строком на 3 роки та діє з 01.01.2003 до 31.12.2005 включно.

На виконання умов вищезазначеного договору 01.01.2003 Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Миколаїв" та Товариством з обмеженою відповідальністю українсько-швейцарським спільним підприємством "Вайтнауер-Украина ЛТД" підписано акт приймання-передачі б/н, з якого вбачається, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення під магазин на другому поверсі аеровокзалу площею 37 кв.м та складське приміщення площею 18 кв.м, розташовані за адресою: м. Миколаїв-23, Аеропорт ЦА.

В подальшому сторонами було укладено 17 додаткових договорів, якими останні вносили зміни до договору №8/1-03 від 01.01.2003 та продовжували строк його дії.

Додатковим договором №7 від 01.01.2010, зокрема, здійснено зміну найменування Орендаря за договором №8/1-03 від 01.01.2003 з Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-швейцарським спільним підприємством "Вайтнауер-Украина ЛТД" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД".

23.08.2012 між Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Миколаїв" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" укладено додатковий договір №8, яким зміст договору №8/1-03 від 01.01.2003 викладено в новій редакції.

Відповідно до пункт 1 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012) Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області - нежитлові приміщення на другому поверсі аеровокзалу площею 55,5 кв.м, розміщене за адресою: Україна, 56664, Миколаївська область, Новоодеський район, Аеропорт ЦА, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв", вартість якого визначна згідно зі звітом про оцінку на 30.04.2012 і становить за незалежною оцінкою 94152 грн.

В силу пункту 1.2 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012) майно передається в оренду для розташування безмитного магазину №31 - 46,5 кв.м та під склад - 9,0 кв.м.

Орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна (пункт 2.1 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012).

Пунктом 2.2 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012) передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишаються територіальні громади сіл, селищ, міст Миколаївської області, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

За умовами пункту 2.4 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012) у разі припинення дії цього договору майно повертається Орендарем Орендодавцю протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту припинення дії договору. У цей строк Орендар зобов`язаний звільнити об`єкт оренди та повернути його Орендодавцю. Орендар повертає майно Орендодавцю аналогічно до порядку, встановленого при передачі майна Орендарю. Майно вважається повернути Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідно до пункту 3.6 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012) орендна плата за нерухоме майно перераховується Орендарем самостійно окремими платежами щомісяця не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця у такому співвідношенні: 70% - балансоутримувачу, 30% - до обласного бюджету.

Згідно з пунктом 9.1 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

У пункті 10.4 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012) сторони узгодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору або зміну його умов протягом одного місяця після закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

В силу пункту 10.6 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012) чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3 (трьох) робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. У разі якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження (пункт 10.8 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012).

Пунктом 10.9 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012) визначено, що майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендодавця.

Відповідно до пункту 10.10 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012) якщо Орендар не виконує обов`язки щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі 20% від вартості майна з урахуванням індексів інфляції на момент його повернення за користування майном за час прострочення. Неустойка стягується до обласного бюджету і Орендодавцю у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 цього договору.

Згідно з додатковим договором №9 від 02.10.2013 Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Миколаїв" передало, а Управління з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації прийняло на себе права та обов`язки Орендодавця і стало стороною за договором №8/1-03 від 01.01.2003, при цьому Комунальне підприємство "Міжнародний аеропорт Миколаїв" залишилося балансоутримувачем об`єкта оренди.

За умовами пункту 1.1 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №9 від 02.10.2013) Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області: нежитлові приміщення на другому поверсі будівлі аеровокзалу (літера - А-2) загальною площею 55,5 кв.м, розміщене за адресою: 54017, Миколаївська обл., Новоодеський район, с. Баловне, Київське шосе, буд. №9, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Миколаїв", вартість якого визначна згідно зі звітом про оцінку на 30.04.2012 і становить за незалежною оцінкою 94 152 грн без ПДВ.

Вказаним додатковим договором також внесено зміни до пункту 3.6 договору №8/1-03 від 01.01.2003 та викладено його в наступній редакції: "Орендна плата за нерухоме майно перераховується Орендарем самостійно окремими платежами щомісяця не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця у такому співвідношенні: 50% - балансоутримувачу, 50% - до обласного бюджету".

У зв`язку зі зміною назви Орендодавця 10.10.2016 сторонами було підписано додатковий договір №13, за умовами якого у тексті договору №8/1-03 від 01.01.2003 словосполучення "Управління з питань майна комунальної власності Миколаївської обласної державної адміністрації" замінено словосполученням "Управління з питань молоді та туризму Миколаївської обласної державної адміністрації" у відповідних відмінках.

В подальшому Управління з питань молоді та туризму Миколаївської обласної державної адміністрації передало, а Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації прийняв на себе всі права та обов`язки Орендодавця і став стороною за договором №8/1-03 від 01.01.2003, що підтверджується додатковим договором №14 від 10.10.2016.

В адресованому відповідачу листі №278 від 13.12.2017 Комунальне підприємство "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради зазначило про недоцільність продовження з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" договірних орендних відносин за договором №8/1-03 від 01.01.2003 у зв`язку з запланованим проведенням капітального ремонту аеровокзалу та переплануванням вбудованих приміщень з подальшим використанням їх для власних потреб.

Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації також звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" з листом №2345/8-03 від 15.12.2017, в якому зазначив про відсутність можливості продовження строку дії договору №8/1-03 від 01.01.2003 з вищенаведених підстав та з метою підготовки проекту акту приймання-передачі орендованого майна просив письмово повідомити про дату і час повернення об`єкту оренди.

31.12.2017 Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації прийняв, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" передало із строкового платного користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області: нежитлові приміщення на другому поверсі аеровокзалу загальною площею 5,36 кв.м, розташовані за адресою: Миколаївська обл., Новоодеський район, с. Баловне, вул. Київське шосе, буд. №9 та перебуває на балансі Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради, про що свідчить акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 31.12.2017.

Відповідно до звіту про оцінку майна у вигляді нежитлових приміщень другого поверху будівлі аеровокзалу загальною площею 50,14 кв.м, розташованих за адресою: Україна, Миколаївська обл., Новоодеський район, с. Баловне, вул. Київське шосе, 9, складеного Приватним підприємством "ФОРКІС-Н" на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" станом на 31.12.2017, та рецензії на вказаний звіт від 29.01.2018 в частині розташування об`єкта оцінки ремонтні роботи вже закінчено, вказані приміщення мають покращене оздоблення та комунікації (електропостачання), при цьому за візуальним обстеженням об`єкт оцінки знаходиться у відмінному технічному стані, на дату оцінки приміщення не використовуються, проте плануються для використання в якості магазину безмитної торгівлі з підсобним приміщенням.

30.01.2018 між Департаментом економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" укладено додатковий договір №17, яким внесено зміни до пункту 1.1 договору №8/1-03 від 01.01.2003 та викладено останній в наступній редакції: "Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у вигляді нежитлових приміщень на другому поверсі будівлі аеровокзалу загальною площею 50,14 кв.м, яке знаходиться за адресою: Миколаївська обл., Новоодеський район, с. Баловне, вул. Київське шосе, буд. №9 та перебуває на балансі Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради ("Балансоутримувач"), вартість якого визначна згідно зі звітом про оцінку станом на 31.12.2017 і становить за незалежною оцінкою 389160 грн".

Крім того, у вищезазначеному додатковому договорі сторони узгодили продовження терміну дії договору №8/1-03 від 01.01.2003 з 01.01.2018 до 31.12.2018 включно.

В адресованих Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації листах №392 від 16.08.2018 та №451 від 18.09.2018 Комунальне підприємство "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради зазначило про свій намір щодо подальшого користування орендованим нерухомим майном для власних потреб, у зв`язку з чим просило не продовжувати з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" строк дії договору №8/1-03 від 01.01.2003 після його спливу 31.12.2018, а також звернутися до відповідача з відповідним повідомленням про непродовження договірних орендних правовідносин.

Відповідач звернувся до Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради з листом №122 від 14.09.2018, в якому просив надати особам, перелік яких зазначено у даному листі, доступ до орендованого на підставі договору №8/1-03 від 01.01.2003 приміщення з метою проведення проектно-кошторисних робіт для подальшого будівництва магазину безмитної торгівлі.

У відповідь на вказане звернення Комунальне підприємство "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" лист №493 від 03.10.2018, в якому зазначило про недоцільність проведення проектно-кошторисних робіт з метою будівництва відповідачем магазину безмитної торгівлі у зв`язку з наближенням спливу строку дії договору №8/1-03 від 01.01.2003 та відсутністю наміру його пролонгації.

Листом №694/7-01.01-25 від 03.10.2018 Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" про те, що після закінчення терміну дії договору об`єкт оренди буде використовуватися Комунальним підприємством "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради для власних потреб.

Вказаний лист був направлений засобами поштового зв`язку та отриманий відповідачем 11.10.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5402906141450.

23.10.2018 на адресу Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації надійшов лист Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради №508 від 12.10.2018, в якому останнє просить протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору №8/1-03 від 01.01.2003 з метою уникнення його автоматичної пролонгації направити відповідачу заяву про припинення вказаного договору.

Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації направив відповідачу заяву №63/7-01.01-17 від 21.01.2019 про припинення дії договору №8/1-03 від 01.01.2003, в якій висловив заперечення проти продовження договірних орендних правовідносин та просив у п`ятиденний строк з дати отримання даної заяви повернути на адресу позивача підписаний примірник акту приймання-передачі спірного нерухомого майна.

Вказану заяву позивачем було направлено відповідачу 21.01.2019 листом з описом вкладення та отримано останнім 05.02.2019, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5402906267305.

14.03.2019 Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" з листом №251/7-01.01-17, в якому зазначив про те, що на час підготовки даного листа акт приймання-передачі орендованого нерухомого майна відповідачем не повернуто, у зв`язку з чим вимагав підписати вказаний акт і терміново надіслати його позивачу.

Предметом спору у даній справі є вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" повернути Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у вигляді нежитлових приміщень на другому поверсі будівлі аеровокзалу загальною площею 50,14 кв.м, яке знаходиться за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Баловне, Київське шосе, 9 та перебуває на балансі Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради, шляхом підписання акту приймання-передачі вказаного нерухомого майна та про стягнення з відповідача до обласного бюджету і на користь Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради по 27417,07 грн неустойки за несвоєчасне повернення майна за вищезазначеним договором.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що зобов`язання Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації і Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД", яке виникло на підставі укладеного між ними договору оренди №8/1-03 від 01.01.2003, припинилося у зв`язку зі спливом строку дії вказаного договору, що зумовило виникнення у відповідача обов`язку повернути орендодавцю об`єкт оренди, від виконання якого останній безпідставно ухиляється, та, як наслідок, сплатити передбачену приписами статті 785 Цивільного кодексу України неустойку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статтею 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №8/1-03 від 01.01.2003 є договором найму (оренди) комунального майна.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Організаційні та майнові відносини, що виникають у зв`язку з орендою державного та комунального майна, врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір №8/1-03 від 01.01.2003 став належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною другою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні положення містить частина друга статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України унормовано, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

У частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Системний аналіз вищевикладених приписів законодавства дозволяє зробити висновок, що для продовження дії договору оренди необхідна наявність таких юридичних фактів: продовження користування орендарем орендованим майном та відсутність своєчасного письмового повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

Отже, чинне законодавство допускає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу, при цьому для такого автоматичного продовження договору оренди комунального майна передбачена особливість- відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Колегія суддів зауважує, що законодавцем не встановлено конкретної форми заяви про припинення договору оренди, така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Водночас істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця.

Саме таку правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 21.10.2019 у справі №902/862/15.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії останнього.

Вказаний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 22.10.2019 у справі №910/3705/19, від 21.10.2019 у справі №902/862/15 та від 02.07.2019 у справі №906/742/18.

Таким чином, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди або протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, вказаний договір припиняється.

При цьому апеляційний господарський суд враховує, що чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо орендованого нерухомого майна та відповідно мати права орендодавця, відтак балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно та повідомляти орендаря про відсутність наміру продовжити дію договору після спливу строку його дії.

Аналогічну правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено у постанові від 06.09.2019 у справі №910/7364/18.

В силу пункту 10.6 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012) чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У пункті 10.4 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012) сторони узгодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії цього договору або зміну його умов протягом одного місяця після закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

30.01.2018 між Департаментом економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" укладено додатковий договір №17, в якому сторони узгодили продовження терміну дії договору №8/1-03 від 01.01.2003 з 01.01.2018 до 31.12.2018 включно .

Як зазначалося вище, під час дії договору №8/1-03 від 01.01.2003 Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації листом №694/7-01.01-25 від 03.10.2018 повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" про те, що після закінчення терміну дії договору об`єкт оренди буде використовуватися Комунальним підприємством "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради для власних потреб.

Вказаний лист відповідачем отримано 11.10.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5402906141450.

В подальшому після спливу строку дії договору №8/1-03 від 01.01.2003 Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації направив відповідачу заяву №63/7-01.01-17 від 21.01.2019 про припинення дії даного договору, в якій висловив заперечення проти продовження договірних орендних правовідносин та просив у п`ятиденний строк з дати отримання даної заяви повернути на адресу позивача підписаний примірник акту приймання-передачі спірного нерухомого майна.

Зазначену заяву відповідачем отримано 05.02.2019, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №5402906267305.

За таких обставин, враховуючи наведені норми права, узгоджені сторонами умови договору №8/1-03 від 01.01.2003 та наявність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що станом на дату закінчення строку договору (31.12.2018) і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації як орендодавця щодо продовження дії договору 8/1-03 від 01.01.2003 на новий строк, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про припинення дії вказаного договору оренди з 01.01.2019.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна (пункт 2.1 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012).

За умовами пункту 2.4 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012) у разі припинення дії цього договору майно повертається Орендарем Орендодавцю протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту припинення дії договору. У цей строк Орендар зобов`язаний звільнити об`єкт оренди та повернути його Орендодавцю. Орендар повертає майно Орендодавцю аналогічно до порядку, встановленого при передачі майна Орендарю. Майно вважається повернути Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

У пункті 10.8 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012) сторони узгодили, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3 (трьох) робочих днів повертається Орендарем Орендодавцю. У разі якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Пунктом 10.9 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012) визначено, що майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендодавця.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №8/1-03 від 01.01.2003 Департаментом економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації було складено акт приймання-передачі спірного нерухомого майна та направлено вказаний акт для підписання відповідачу разом із заявою №63/7-01.01-17 від 21.01.2019 про припинення дії вищезазначеного договору.

В подальшому 14.03.2019 Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" з листом №251/7-01.01-17, в якому зазначив про те, що на час підготовки даного листа акт приймання-передачі орендованого нерухомого майна відповідачем не повернуто, у зв`язку з чим вимагав підписати вказаний акт і терміново надіслати його позивачу.

З огляду на викладене, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи акту приймання-передачі нерухомого майна за договором №8/1-03 від 01.01.2003, підписаного сторонами після спливу строку дії останнього, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" повернути Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у вигляді нежитлових приміщень на другому поверсі будівлі аеровокзалу загальною площею 50,14 кв.м, яке знаходиться за адресою: Миколаївська область, Новоодеський район, с. Баловне, Київське шосе, 9 та перебуває на балансі Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради, шляхом підписання акту приймання-передачі вказаного нерухомого майна.

Посилання скаржника на те, що спірне нерухоме майно фактично було повернуто Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації ще до звернення до суду з даним позовом, колегією суддів до уваги не приймаються, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Скаржником до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" було повернуто Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації орендоване нерухоме майно на підставі акту-приймання передачі, підписання якого є обов`язковим в силу вимог закону та узгоджених сторонами умов договору №8/1-03 від 01.01.2003, при цьому колегія суддів зауважує, що сам по собі факт некористування відповідачем орендованим нерухомим майном у зв`язку з проведенням капітального ремонту аеропорту та відсутність в орендованих приміщеннях будь-якого належного відповідачу майна за відсутності підписаного сторонами акту приймання-передачі не свідчить про повернення орендодавцю спірних нежитлових приміщень.

Доводи апелянта про те, що спірне нерухоме майно загальною площею 50,14 кв.м не може бути повернуто Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації, оскільки останнє відповідачу у користування не передавалось, судом апеляційної інстанції оцінюються критично, адже, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, 01.01.2003 Комунальним підприємством "Міжнародний аеропорт Миколаїв" та Товариством з обмеженою відповідальністю українсько-швейцарським спільним підприємством "Вайтнауер-Украина ЛТД" підписано акт приймання-передачі б/н, з якого вбачається, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення під магазин на другому поверсі аеровокзалу площею 37 кв.м та складське приміщення площею 18 кв.м, розташовані за адресою: м. Миколаїв-23, Аеропорт ЦА.

В подальшому 31.12.2017 Департамент економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації прийняв, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" передало із строкового платного користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області: нежитлові приміщення на другому поверсі аеровокзалу загальною площею 5,36 кв.м, розташовані за адресою: Миколаївська обл., Новоодеський район, с. Баловне, вул. Київське шосе, буд. №9 та перебуває на балансі Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради, про що свідчить акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 31.12.2017.

Отже, підписуючи акт приймання-передачі нерухомого майна б/н від 31.12.2017 про повернення частини орендованого майна, а саме: нежитлових приміщень на другому поверсі аеровокзалу загальною площею 5,36 кв.м, та укладаючи в подальшому додатковий договір №17 від 30.01.2018 щодо оренди майна загальною площею 50,14 кв.м, сторони фактично конкретизували кількісні характеристики об`єкта оренди, що перебував у користування відповідача, зокрема, площу орендованих приміщень.

Відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, неустойка, право на стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Вказана неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України, закон визначає можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Однією із основних умов застосування положень статті 785 Цивільного кодексу України як щодо зобов`язання повернути майно, так і щодо сплати неустойки є встановлення факту припинення дії договору та користування річчю поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі №925/1223/17.

Згідно з частинами першою, другою статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання .

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яку позивач визначив як підставу вимог про стягнення неустойки, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку.

Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.08.2019 у справі №910/13695/18.

Як зазначалося вище, на виконання умов договору №8/1-03 від 01.01.2003 Департаментом економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації було складено акт приймання-передачі спірного нерухомого майна та направлено вказаний акт для підписання відповідачу разом із заявою №63/7-01.01-17 від 21.01.2019 про припинення дії вищезазначеного.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вбачає, що саме позивачем вживалися заходи щодо повернення об`єкта оренди за договором №8/1-03 від 01.01.2003, при цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" отримало складений позивачем акт приймання-передачі 05.02.2019, відтак останнє мало можливість підписати вказаний акт, проте ухилилося від цього обов`язку, між тим у матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду першої інстанції не подано жодного доказу на підтвердження відсутності своєї вини в несвоєчасному поверненні орендодавцю спірного нерухомого майна.

За таких обставин, з огляду на припинення між сторонами договірних орендних відносин, апеляційний господарський суд вбачає, що відповідач своєчасно не повернув позивачеві орендоване майно за відсутності будь-яких правових підстав для цього, що свідчить про можливість застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" наслідків, передбачених положеннями частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, а саме: покладення на нього обов`язку зі сплати неустойки.

Відповідно до пункту 10.10 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №8 від 23.08.2012) якщо Орендар не виконує обов`язки щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі 20% від вартості майна з урахуванням індексів інфляції на момент його повернення за користування майном за час прострочення. Неустойка стягується до обласного бюджету і Орендодавцю у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 цього договору.

Згідно з пунктом 3.6 договору №8/1-03 від 01.01.2003 (в редакції додаткового договору №9 від 02.10.2013) орендна плата за нерухоме майно перераховується Орендарем самостійно окремими платежами щомісяця не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця у такому співвідношенні: 50% - балансоутримувачу, 50% - до обласного бюджету.

Колегія суддів також зазначає, що погодження сторонами в договорі іншого розміру штрафних санкцій не виключає можливості застосування неустойки у розмірі, передбаченому статтею 785 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 11.05.2018 у справі №915/1030/16.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що під час розгляду позовних вимог про стягнення неустойки, передбаченої статтею 785 Цивільного кодексу України, відсутня необхідність правової оцінки обставин фактичного користування або некористування відповідачем орендованим майном, оскільки приписи законодавства та узгоджені сторонами умови договору №8/1-03 від 01.01.2003 пов`язують факт виконання зобов`язання щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди з конкретною дією - підписанням сторонами договору оренди відповідного акту приймання-передачі, а не з вчиненням орендарем будь-яких інших дій, які свідчать про фактичне звільнення орендованих нежитлових приміщень або припинення ним здійснення господарської діяльності у даних приміщеннях, при цьому в силу частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Перевіривши наданий позивачами до суду розрахунок неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за договором №8/1-03 від 01.01.2003, суд апеляційної інстанції вбачає, що вказаний розрахунок проведено правильно, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача до обласного бюджету та на користь Комунального підприємства "Миколаївський міжнародний аеропорт" Миколаївської обласної ради по 27417,07 грн неустойки за несвоєчасне повернення майна за договором №8/1-03 від 01.01.2003.

Посилання скаржника на частину шосту статті 762 Цивільного кодексу України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки зі змісту вказаної статті вбачається, що вона передбачає підстави звільнення від сплати орендних платежів, а не від нарахованої в порядку статті 785 Цивільного кодексу України неустойки, при цьому вимог про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за договором №8/1-03 від 01.01.2003 у даній справі не заявлено. З цих же підстав колегією суддів відхиляються доводи апелянта з посиланням на лист №122 від 14.09.2018, відеоматеріали тощо стосовно невикористання об`єкту оренди під час дії договору №8/1-03 від 01.01.2003.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Миколаївської області норм права при ухваленні рішення від 18.09.2019 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.09.2019 у справі №915/1429/19 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.12.2019.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук