Постанова

від 26.11.2019 по справі 906/383/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Справа № 906/383/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Берун О.О. ,

представники учасників справи не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Акціонерного товарист-ва Комерційний банк Приватбанк на рішення господарського суду Житомирської області від 09.09.2019р., повний текст якого складено 18.09.2019р., у справі №906/383/19 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк м.Київ

до 1. Товариство з обмеженою відповідальністю Укртрансвуд м.Житомир

2. ОСОБА_1 .Житомир

про стягнення 250 000 грн. заборгованості за кредитом,-

У квітні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк (надалі в тексті - Банк) звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Укртрансвуд (надалі в тексті - Товариство) та ОСОБА_1 250 000 грн. заборгованості за кредитним договором від 15.11.2018р.(арк.справи 2-6).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.09.2019р. у справі №906/383/19 частково задоволено позов. Присуджено до стягнення з Товариства на користь Банку 250 000 грн. боргу та 3 750 грн. судового збору. Відмовлено в позові до громадянина ОСОБА_1 -валюючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що Банком та Товариством укладено кредитний договір, оплата за яким прострочена, тому позов до відповідача-1 підлягає задо-воленню. Однак, Позивачем не доведено факт укладення Відповідачем-2 договору поруки від 15.11. 2018р., тому в цій частині позову відмовлено.(арк.справи 131-132).

Не погоджуючись із рішенням, Позивач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 09.09.2019р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Відповідача-2 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.(арк.справи 146-150).

Обґрунтовуючи скаргу, Позивач зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм права. Єдиним доводом апеляційної скарги є те, що Відповідно до укладеного між Позивачем й Відповідачем-2 договору поруки №РОR1542092926021 від 15.11.2018р. ОСОБА_1 надав поруку за виконання зобов`язання ТзОВ Укртрансвуд , які випливають з Кредитного договору. Договір поруки діє, його не визнано ані припиненим, ані недійсним. Отже, відповідно до ст. 526 ЦК України взяті на себе зобов`язання повинні виконуватися належним чином.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2019р. відкрито апеляційне провадження у справі №906/383/19.(арк.справи 144).

21.11.2019р. на електронну адресу суду надійшло клопотання Банку про відкладення розгля-ду справи у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.(арк.справи 177).

Учасники справи не забезпечили явку своїх представників у судове засідання. Крім того, у су-довому засіданні 26.11.2019р. колегія суддів відмовила у відкладенні з огляду на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судо-вому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засі-данні. Відтак неявка учасника судового процесу в судове засідання за умови належного повідомлен-ня сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення. Крім того, осіб, яв-ка сторін обов`язковою не визнавалась, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль-ного права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2018р. ТзОВ Укртрансвуд через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписало із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ . Відповідно до цієї заяви позичальник при-єднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ Приватбанк http://privatbank.ua.(арк.справи 72).

Пунктом 3.2.8.1 Умов визначено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язу-ється надати Клієнту Кредит КУБ для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобо-в`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та інших винагород в обумовлені цим Договором терміни. Кредитування Клієнта здійснюється в межах встановленого Банком ліміту кредитування, про який Банк повідомляє Клієнта через встановлені канали комунікацій. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, по-рядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання но Умов та правил надання банківських пос-луг (далі - Заява). Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим під-писом Заяви в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шля-хом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги, придбані Клієнтом через Інтернет-платформу ПриватМаркет (hltns://рrivat-markct.ua).

Відповідно до пункту 3.2.8.3 Умов надання кредитів у рамках Послуги здійснюється на нас-тупних умовах: Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту терміно-вий кредит в обмін на зобов`язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісій та винагород. Відсоткова ставка за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, їх кількість і дати їх здійснення вказуються в Заяві. Заява на приєднання до Послуги в системі Приват24 або у сервісі Папка24 або іншим шляхом підписується електронним підписом, є способом укладання кре-дитного договору в електронному вигляді.

Матеріали справи свідчать, що на підставі п.1.2 Заявки, Банк 15.11.2018р. перерахував на поточний рахунок Товариства кредитні кошти у сумі 300 000 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 .(арк.справи 19).

За умовами договору, кошти надані на строк 12 місяців (з грудня 2018 по листопад 2019) та мають бути повернуті щомісяця рівними частинами, згідно графіку погашення боргу та процентів за кредитом, який є додатком №1 до Договору.(арк.справи 10-зворот).

Матеріали справи також містять Договір поруки №РОR1542092926021 від 13.11.2018р., в якому зазначено, що ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2-поручитель та АК КБ Приватбанк -кредитор уклали договір, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за ви-конання ТзОВ Укртрансвуд -боржник зобов`язань за приєднанням до Умов та правил надання послуг КУБ .(арк.справи 21). За умовами пункту 1.5 Договору поруки у випадку невиконання бор-жником зобов`язань за кредитним договором боржник та поручитель відповідають перед кредито-ром як солідарні боржники.

Згідно перевірки підпису ЕЦП Банком визначено, що підписувачем є ОСОБА_1 ДРФО НОМЕР_2 .(арк.справи 22).

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Договору Товариство сплатило 50 000 грн. платежами по 25 000 грн. 21.12.2018р. та 08.02.2019р.(арк.справи 20).

Матеріали справи свідчать, що через неналежне виконання умов кредитного Договору Банк звернувся до Товариства та ОСОБА_1 із вимогою від 18.03.2019р. в разі несплати чергового платежу повернути усю суму кредиту.(арк.справи 23-27).

Вважаючи, що неповерненням кредитних коштів його права порушені, Банк звернувся до суду із позовом про солідарне стягнення 250 000 грн. основного боргу з Товариства, визначивши другим відповідачем ОСОБА_1 (арк.справи 2-6).

Як вже зазначалось, господарський суд Житомирської області рішенням від 09.09.2019р. час-тково задоволив позов, стягнувши з Товариства на користь Банку 250 000 грн. основного боргу, проте у стягненні з ОСОБА_1 як з солідарного боржника - відмовлено.(арк.справи 131-132).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального пра-ва, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна і не підлягає задоволенню з огляду на наступ-не:

Предметом спору є солідарне стягнення боргу за кредитним договором.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов`язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Зобов`язанням, відповідно до ст.509 ЦК України - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Такі ж правила встановлює і ст.174 ГК України.

Вирішуючи даний спір, апеляційний суд виходить з того, що з моменту подання заяви 15.11. 2018р. між Банком та Товариством виникли кредитні відносини, оскільки взаємовідносини сторін відповідають дефініції статті 1054 ЦК України, коли за кредитним договором банк або інша фінан-сова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у роз-мірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та спла-тити проценти.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими оз-наками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (су-му позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлю-ються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.(ч.1 ст.1048 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допус-кається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК Украї-ни). Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на зазначені обставини, апеляційний суд не переглядає і залишає без змін рішення господарського суду Житомирської області від 09.09.2019р. у справі №906/383/19 в частині задово-лення стягнення з Товариства 250 000 грн. основного боргу.

При цьому, перегляду підлягає оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 як солідарного боржника 250 000 грн. основного боргу за неналежне виконання Товариством зобов`язань за Кредитним договором.

Так, єдиним доводом апеляційної скарги є те, що Відповідно до укладеного між Позивачем й Відповідачем-2 договору поруки №РОR1542092926021 від 15.11.2018р. ОСОБА_1 надав поруку за виконання зобов`язання ТзОВ Укртрансвуд , які випливають з Кредитного договору. Договір поруки діє, його не визнано ані припиненим, ані недійсним.

В силу ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушен-ня зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель, згідно зі ст.554 ЦК України, відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо догово-ром поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель від-повідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, про-центів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст.ст.626, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.

Загальний порядок укладення господарських договорів встановлено статтею 181 ГК України. Так, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підпи-саного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом під-твердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч.1 ст.28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям.

Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона нале-жить.

Аналіз вищевказаних норм надає апеляційному суду пістави вважати, що право на ім`я є особистим немайновим правом, що забезпечує соціальне буття фізичної особи і яке виконує функ-цію індивідуалізації фізичної особи. Під власним ім`ям фізична особа вступає у цивільні правовід-носини, набуває та реалізує цивільні права та обов`язки.

Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір поруки підписано електронним цифровим підписом (ЕЦП), підписувачем є ОСОБА_1 , що пере-вірено через сайт Центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України https://czo. gov.ua/ online-ecp. При цьому ІПН підписувача не вказано.(арк.справи 128).

В позовній заяві другим відповідачем Банк визначив ОСОБА_1 , ІПН якого НОМЕР_2 . В договорі поруки поручителем також зазначено ОСОБА_1 з ІПН НОМЕР_2 .

Водночас в нотаріально посвідченій довіреності на представництво інтересів зазначено, що ІПН НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 (арк.справи 67)

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що ІПН НОМЕР_2 належить громадянину ОСОБА_1 (арк.справи 179).

Таким чином, враховуючи, що ім`я фізичної особи в договорі поруки, ім`я власника ЕЦП, який підписав договір поруки, ім`я Відповідача-2 в позовній заяві, ім`я довірителя в нотаріально посвідченій довіреності не є ідентичними; встановити чи дійсно Договір поруки підписано особою, яку Банк визначив Відповідачем-2 неможливо - колегія суддів погоджується із висновком суду пер-шої інстанції щодо відсутності підстав для покладення відповідальності на Відповідача-2.

Порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов`язань Відпові-дача-2, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про безпідставність заявленого позо-ву до Відповідача-2, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляцій-ну скаргу - без задоволення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпо-середньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсько-го суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 34, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського проце-суального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення господарського суду Житомирської області від 09.09.2019р. у справі №906/383/19 залишити без за-доволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3 . Матеріали справи №906/383/19 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Філіпова Т.Л.