Ухвала

від 28.11.2019 по справі 36/298

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

28.11.2019р. Справа № 36/298

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі судового засідання Пузіковій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЄЛОР» (ЄДРПОУ 42697784) , вих.№13/11/19 від 13.11.2019

про поновлення строку для пред`явлення наказу про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області №36/298 від 06.03.2013

стягувач : Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЄЛОР» (ЄДРПОУ 42697784, адреса: 69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 108)

боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУДМОНТАЖ" (ЄДРПОУ 21953419, адреса: 86400, м. Єнакієве, просп. 50-річчя Жовтня, буд. 37)

про: стягнення 406801,82 грн.

за участю представників сторін

від стягувача: не з`явились;

від боржника: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.03.2013 по справі № 36/298 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудмонтаж» про стягнення 402540,42грн. заборгованості. Припинено провадження у справі в частині стягнення 2254,23грн. 3% річних і 56406,00грн. пені, у зв`язку з відмовою.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбудмонтаж» (м. Єнакієве Донецької області, 86400, вул. 50-річчя Жовтня, 37, ЄДРПОУ 21953419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси» (83087, м. Донецьк, вул. Лисенка, буд. 49 «А» , ЄДРПОУ 25121804) заборгованість в сумі 402540,42грн., державне мито в сумі 4025,40грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Всього стягнуто 406801,82 грн.

На виконання цього рішення 20.03.2013 судом видано відповідний наказ зі строком пред`явлення до виконання - до 20.03.2014.

Ухвалою від 17.07.2019 відновлено частково справу №36/298 у межах процесуальних документів, доступних в програмі «Діловодство спеціалізованого суду» .

Ухвалою від 15.08.19 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЄЛОР» (ЄДРПОУ 42697784) від 09.08.2019 вих.№ 0908-1 про заміну особи позивача на правонаступника - задоволено; замінено особу позивача у справі № 36/298 з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ" (ідентифікаційний код юридичної особи 25121804) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЄЛОР» (ідентифікаційний код юридичної особи 42697784).

18.11.2019 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЄЛОР» надійшла заява вих.№13/11/19 від 13.11.2019 про поновлення строку для пред`явлення наказу про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області №36/298 від 06.03.2013.

Ухвалою від 19.11.2019 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЄЛОР» вих.№13/11/19 від 13.11.2019 про поновлення строку для пред`явлення наказу про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області №36/298 від 06.03.2013 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.11.2019.

В судове засідання 28.11.2019 стягувач та боржник своїх представників не направили.

Відповідно до ст. 329 Господарського процесуального кодексу України суду у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Розглянувши матеріали справи, заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За змістом статті 326 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012).

Таким чином, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя і відбувається не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

На час набрання судовим рішенням законної сили та видачі наказу від 20.03.2013 № 36/298 діяв Закон України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження» .

Цим Законом було встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті (ст.17); Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом (ст.22). Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (ст.23).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, наказ господарського суду Донецької області від 20.03.2013 у справі № 36/298, виданий на примусове виконання рішення суду від 06.03.2013, мав строк для пред`явлення до примусового виконання до 20.03.2014.

Вказаний судовий наказ був пред`явлений стягувачем до примусового виконання 13.01.2014.

Відділом державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 41604440 за постановою від 16.01.2014.

З відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження (ідентифікатор доступу Д3745025ГЕ29) вбачається, що державним виконавцем проводились виконавчі дії з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 20.03.2013 № 36/298, але за постановою державного виконавця від 10.11.2014 виконавчий документ повернений стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» .

За відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження (htpps://asvpweb.minjust.gov/ua), виконавче провадження № 41604440 перебуває в стані "Завершено".

Отже, виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 20.03.2013 у справі № 36/298, виданого на примусове виконання рішення суду від 06.03.2013 у цій справі, є завершеним 10.11.2014.

Доказів пред`явлення судового наказу у цій справі до примусового виконання після вказаної дати матеріали справи не містять.

Закон України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження» втратив чинність з 5 жовтня 2016 року, крім статті 4. Стаття 4 втратила чинність з 5 січня 2017 року згідно із Законом України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII.

Згідно Розділу XIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року N 1404-VIII, цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом (п.1). Виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом (п.5). Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (п.7).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (ст.3 Закону N 1404-VIII).

За приписами статті 12 цього Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч.2 ст.12 Закону).

Частиною четвертою вказаної статті Закону встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч.5 ст.12 Закону).

З матеріалів справи (відомості Автоматизованої системи виконавчого провадження, а.с.126-130) вбачається, що підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві згідно п.9 ст. 47 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження» , згідно постанови державного виконавця від 10.11.2014 у виконавчому провадженні № 41604440, вказано, що подальше проведення виконавчих дій стало неможливим через те, що матеріали виконавчого провадження перебувають на території проведення активної фази АТО, а відділ державної виконавчої служби Єнакієвського міського управління юстиції переміщено на територію, підконтрольну Українській владі.

У той же час, пункт 9 ст. 47 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження» не містить такої підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві як відсутність доступу до матеріалів виконавчого провадження та/або переміщення органу виконавчої служби на іншу територію через проведення антитерористичної операції чи інших подібних дій.

Стягувач, ТОВ ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ , постанову відділу державної виконавчої служби Єнакієвського міського управління юстиції від 10.11.2014 № ВП 41604440 про повернення виконавчого документа не оскаржував.

Оскільки повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ст. 47 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження» не позбавляло стягувача права на пред`явлення такого виконавчого документа до примусового виконання повторно, тому, з огляду на положення ст. 12 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII «Про виконавче провадження» , строк пред`явлення наказу господарського суду Донецької області від 20.03.2013 № 36/298 до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення - з 10.11.2014 протягом трьох років, тобто, до 10.11.2017.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось документального підтвердження пред`явлення судового наказу у цій справі до примусового виконання в межах встановленого ст. 12 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII «Про виконавче провадження» строку.

Отже, строк пред`явлення наказу суду до примусового виконання сплив 10.11.2017 .

Матеріали справи свідчать, що у травні 2019 року стягувачем, ТОВ ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ , прийнято рішення про припинення діяльності шляхом реорганізації у вигляді злиття (протокол загальних зборів учасників № 1 від 13.05.2019).

З матеріалів справи також вбачається, що 24.07.2019 між ТОВ ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ та ТОВ Спецоптальянс було укладено договір про відступлення права вимоги № 24/07/19, предметом якого є право вимоги боргу за договором поставки від 01.03.2009 № 1/03-09, у тому числі стягнутого за рішенням Господарського суду Донецької області від 06.03.2013 у справі № 36/298.

Посилаючись на укладення вказаного договору, ТОВ ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ зверталося до Господарського суду Донецької області з заявою про заміну стягувача у виконавчому процесі (вх.№ 15503/19 від 05.08.2019), а саме: просило замінити стягувача на ТОВ Спецоптальянс (ІКЮО 39868296).

Дана заява була призначена до розгляду в судовому засіданні згідно ухвали суду від 07.08.2019 по справі № 36/298.

05.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис 12671120028001345 про припинення ТОВ ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ (код ЄДРПОУ 25121804) за рішенням засновників. Згідно відомостей цього Реєстру станом на 07.08.2019 (а.с.91), правонаступником цієї юридичної особи є ТОВ КОМПАНІЯ ВЄЛОР (код ЄДРПОУ 42697784).

За наслідками розгляду заяви ТОВ ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ про заміну стягувача у виконавчому процесі, ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.08.2019 по справі № 36/298 в задоволенні такої заяви відмовлено.

Вказана ухвала суду сторонами не оскаржувалась.

27.09.2019 ТОВ КОМПАНІЯ ВЄЛОР як правонаступник ТОВ ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ зверталось до господарського суду з заявою від 23.09.2019 вих № 23/09/19, в якій просило замінити особу позивача у справі № 36/298 з Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ВЄЛОР на Товариство з обмеженою відповідальністю Спецоптальянс , посилаючись на укладений між ТОВ ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ та ТОВ Спецоптальянс договір № 24/07/19 від 24.07.2019 про відступлення права вимоги та додаткову угоду від 30.07.2019 до нього.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.10.2019 по справі № 36/298 в задоволенні заяви від 23.09.2019 вих № 23/09/19 Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ВЄЛОР відмовлено. Приймаючи таке рішення судом встановлено, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 24.07.2019 № 24/07/19 та додаткової угоди № 1 від 30.07.2019 до нього, стягувач не мав дійсної вимоги до боржника про стягнення боргу на суму 402540,42 грн. (чотириста дві тисячі п`ятсот сорок гривень 42 коп.) за рішенням господарського суду Донецької області від 06.03.2013 по справі № 36/298, оскільки строк пред`явлення виданого на виконання цього рішення судового наказу від 20.03.2013 № 36/298 сплив 10.11.2017.

Дана ухвала суду сторонами також не оскаржувалась.

У поданій заяві від 13.11.2019 вих. 13/11/2019 заявник зазначає, що станом на 11.11.2019 ТОВ КОМПАНІЯ ВЄЛОР знаходиться в процедурі санації (справа №908/2181/19), у зв`язку з чим вживаються усі можливі заходи, спрямовані на стягнення дебіторської заборгованості. Адже від цього залежить подальша спроможність Товариства відновити господарську діяльність та розрахуватись з кредиторами, тому вважає вкрай важливим та актуальним поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа у справі №36/298 до виконання, що надасть ТОВ КОМПАНІЯ ВЄЛОР можливість вжити заходів, спрямованих на стягнення вказаної вище заборгованості з ТОВ Промбудмонтаж .

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тож, за змістом ст.74 ГПК України обов`язок доказування покладається на зацікавлену сторону, в даному випадку на заявника.

Суд враховує, що окрім права на судовий захист, складовою якого є виконання судових рішень, Конвенція 1950 року про захист прав людини і основоположних свобод передбачає необхідність дотримання принципу юридичної визначеності, який згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини є одним з фундаментальних елементів верховенства права в значенні §1 статті 6 Конвенції («Совтрансавто Холдінг проти України» , п.72; «Рябих проти Росії» , п.66; «Брумареску проти Румунії» , п.61 та інші). В рішенні «Васильєв проти України» зазначено, що коли мають місце спеціальні судові процедури, практика Європейського Суду, за дуже незначним винятком, оцінює їх з точки зору сумісності з принципом юридичної визначеності.

В свою чергу, принцип юридичної визначеності гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. У широкому розумінні принцип юридичної визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення, перш за все, стабільного правового становища суб`єкта. Цей принцип означає вимогу щодо чіткості підстав, цілей і змісту нормативних приписів, особливо тих із них, що адресовані безпосередньо громадянам (юридичним особам), які повинні мати можливість упевнено передбачати правові наслідки своєї поведінки.

У поданій заяві заявник, посилаючись на необхідність поновлення строку для пред`явлення судового наказу до виконання, не навів поважних причин, які б об`єктивно унеможливили пред`явлення стягувачем такого виконавчого документа до примусового виконання вчасно (до 10.11.2017), не надав належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку пред`явлення наказу до виконання та взагалі не зазначив обставин в обґрунтування поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, що є важливим у вирішенні питання поновлення такого строку за умови його дійсного пропущення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зазначені стягувачем у поданій заяві причини пропуску строку для пред`явлення наказу від 20.03.2013 по справі №36/298 до виконання, який сплинув 10.11.2017, не можуть бути визнані поважними, а тривалість пасивної поведінки стягувача щодо реалізації своїх прав на примусове виконання рішення суду не може бути виправданою.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заяви вих.№13/11/19 від 13.11.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЄЛОР" про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання.

Керуючись ст.ст. 234 , 329 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви вих.№13/11/19 від 13.11.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВЄЛОР» (ЄДРПОУ 42697784) про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.12.2019.

Суддя Н.В. Величко