Рішення

від 03.12.2019 по справі 910/11805/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2019Справа № 910/11805/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдмакс-Буд"

про стягнення 75 910,69 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" до товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдмакс-Буд" про стягнення 75 910,69 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки № 318 від 02.01.2018 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду від 06.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №01030 51482259 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.09.2019 року, а саме: 03134, м. Київ, вулиця Булгакова, будинок 12.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 06.09.2019 р. повернута до суду у зв`язку з: закінченням терміну зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/11805/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

26.09.2019 року до канцелярії суду позивачем подано заяву про стягнення судових витрат.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

02.01.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдмакс-Буд" (пркупець) укладено договір поставки №318.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов`язується передавати (поставляти), а покупець приймати замовлений товар (щебінь, керамзит, відсів, пісок, та інші будівельні матеріали) та здійснювати його оплату. Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю вимірювання, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у рахунках, що є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, та діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного взаєморозрахунку.

Згідно з п.2.1 договору ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару, за необхідності вартість доставки, визначаються сторонами в рахунках, які формує постачальник на кожну конкретну поставку.

Ціна товару, зазначена в рахунку може змінюватись постачальником в односторонньому порядку, про що він повинен завчасно попередити покупця (п.2.2 договору).

Відповідно до п.2.3 договору у разі незгоди покупця з новою ціною на товар, він має право відмовитись від наступної поставки товару. У разі ненадання покупцем відмови, він повинен прийняти поставлений товар за новою ціною та підписати відповідні документи.

Загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма рахунками до даного договору (п.2.4 договору).

Згідно з п.1.2 договру видаткові накладні підписуються сторонами, з зазначенням в них кількості товару, одиниці виміру, ціни за одиницю виміру та загальної ціни товару, умов і строків поставки та оплати товару.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент приймання товару за кількістю та якістю та підписання відповідних документів. Фактом, що підтверджує приймання та передачу продукції є підпис представника покупця на накладній (п.5.6 договору).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 361 629,40 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, а саме:

- №РН-0000450 від 12.02.2018 року на суму 5 550,00 грн.,

- №РН-0000492 від 15.02.2018 року на суму 5 550,00 грн.,

- №РН-0000505 від 16.02.2018 року на суму 5 550,00 грн.,

- №РН-0000513 від 17.02.2018 року на суму 5 735,00 грн.,

- №РН-0000554 від 21.02.2018 року на суму 5 550,00 грн.,

- №РН-0002948 від 30.05.2019 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0003518 від 13.06.2018 року на суму 4 700,00 грн.,

- №РН-0003519 від 13.06.2018 року на суму 3 400,00 грн.,

- №РН-0004330 від 04.07.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0004532 від 09.07.2018 року на суму 9 939,60 грн.,

- №РН-0005481 від 01.08.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0005661 від 04.08.2018 року на суму 9 900,00 грн.,

- №РН-0005910 від 09.08.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0005959 від 10.08.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0006107 від 14.08.2018 року на суму 9 900,00 грн.,

- №РН-0006213 від 16.08.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0006314 від 18.08.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0006460 від 22.08.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0006595 від 27.08.2018 року на суму 9 900,00 грн.,

- №РН-0006595 від 27.08.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0006814 від 31.08.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0007079 від 06.09.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0007138 від 07.09.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0007282 від 11.09.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0007619 від 18.09.2018 року на суму 9 900,00 грн.,

- №РН-0007681 від 19.09.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0007865 від 22.09.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0007950 від 25.09.2018 року на суму 9 941,25 грн.,

- №РН-0008003 від 26.09.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0007335 від 27.09.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0008065 від 27.09.2018 року на суму 4 974,75 грн.,

- №РН-0007451 від 29.09.2018 року на суму 9 900,00 грн.,

- №РН-0008165 від 29.09.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0008347 від 03.10.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- №РН-0008580 від 08.10.2018 року на суму 5 100,00 грн.,

- №РН-0008649 від 09.10.2018 року на суму 5 208,80 грн.,

- №РН-0008776 від 11.10.2018 року на суму 5 100,00 грн.,

- №РН-0008847 від 12.10.2018 року на суму 9 180,00 грн.,

- №РН-0008963 від 16.10.2018 року на суму 5 100,00 грн.,

- №РН-0009159 від 19.10.2018 року на суму 10 200,00 грн.,

- №РН-0009213 від 20.10.2018 року на суму 15 300,00 грн.,

- №РН-0009272 від 22.10.2018 року на суму 15 300,00 грн.,

- №РН-0009344 від 23.10.2018 року на суму 10 200,00 грн.,

- №РН-0009405 від 24.10.2018 року на суму 5 100,00 грн.,

- №РН-0009631 від 29.10.2018 року на суму 10 200,00 грн.,

- №РН-0009736 від 31.10.2018 року на суму 5 100,00 грн.,

- №РН-0009806 від 01.11.2018 року на суму 5 100,00 грн.,

- №РН-0009855 від 02.11.2018 року на суму 10 200,00 грн.,

- №РН-0009894 від 03.11.2018 року на суму 5 100,00 грн.,

- №РН-0009935 від 05.11.2018 року на суму 5 100,00 грн.,

- №РН-0009998 від 06.11.2018 року на суму 5 100,00 грн.,

- №РН-0010119 від 08.11.2018 року на суму 5 100,00 грн.,

- №РН-0010421 від 15.11.2018 року на суму 5 100,00 грн.,

- №РН-0000703 від 01.03.2019 року на суму 5 100,00 грн.,

- №РН-0000729 від 04.03.2019 року на суму 5 100,00 грн.,

- №РН-0000808 від 07.03.2019 року на суму 5 100,00 грн.,

Відповідно до п.3.1 договору, розрахунки за кожну партію товару здійснюються на підставі договору. Постачальника шляхом 100% оплати не пізніше ніж 3 (три) банківських отримання рахунку.

Оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі, або постачальника, про що він повинен заздалегідь письмово попередити покупця (п.3.2 договору).

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено позивачем та вбачається з наявних в матеріалах справи банківських виписок відповідачем здійснена часткова оплата товару на загальну суму 304 440,60 грн., а саме:

- 12.02.2018 року на суму 4 800,00 грн.,

- 16.02.2018 року на суму 5 550,00 грн.,

- 16.02.2018 року на суму 750,00 грн.,

- 16.02.2018 року на суму 5 550,00 грн.,

- 20.02.2018 року на суму 5 550,00 грн.,

- 20.02.2018 року на суму 5 735,00 грн.,

- 31.05.2018 року на суму 4 950,00 грн.,

- 15.06.2018 року на суму 8 100,00 грн.,

- 24.07.2018 року на суму 9 939,60 грн.,

- 09.08.2018 року на суму 14 850,00 грн.,

- 15.08.2018 року на суму 4 940,00 грн.,

- 15.08.2018 року на суму 4 940,00 грн.,

- 15.08.2018 року на суму 4 940,00 грн.,

- 23.08.2018 року на суму 19 800,00 грн.,

- 05.09.2018 року на суму 20 000,00 грн.,

- 13.09.2018 року на суму 20 000,00 грн.,

- 26.09.2018 року на суму 25 000,00 грн.,

- 04.10.2018 року на суму 30 000,00 грн.,

- 19.10.2018 року на суму 9 016,00 грн.,

- 07.11.2018 року на суму 50 000,00 грн.,

- 15.11.2018 року на суму 20 000,00 грн.,

- 28.11.2018 року на суму 30 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по поставленому товару становить 57 188,80 грн.

Частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

05.06.2019 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих. №3264 на суму 57 288,80 грн. в якій просить відповідача погасити заборгованість в розмірі 57 188,80 грн. протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання даної претензії. Дана претензія направлена на адресу відповідача 05.06.2019 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 05.06.2019 року, фіскальним чеком від 05.06.2019 року та накладною Укрпошти №0207201537545 від 05.06.2019 року.

Відповідно до відстеження зробленого на сайті Укрпошти №0207201537545, вищезазначена претензія 10.06.2019 року не вручена відповідачу у зв`язку з іншими причинами .

Оскільки, у вищезазначеній претензії позивач просив погасити заборгованість протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання претензії , а дана претензія не вручена 10.06.2019 року, тому першим днем прострочення буде 25.06.2019 року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки №318 від 02.01.2018 року у відповідача перед позивачем в сумі 57 188,80 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 424,69 грн. нараховану за період з 12.06.2019 року по 30.08.2019 року та штраф в розмірі 14 297,20 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з п.6.2 договору за несвоєчасну оплату покупцем товару за договором, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки. У випадку затримки оплати на строк більше 10 (десяти) календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від вартості неоплаченого товару.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 57 188.80 25.06.2019 - 18.07.2019 24 17.5000 % 0.096 % 1316.13 57 188.80 19.07.2019 - 30.08.2019 43 17.0000 % 0.093 % 2290.69 Таким чином, загальний розмір пені за перерахунком суду становить 3 606,82 грн. та вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині стягнення пені в розмірі 817,87 грн. відмовити.

Суд погоджується з розрахунком штрафу в розмірі 14 297,20 грн. та вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання є самостійним заходом відповідальності, і таким, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У позовній заяві позивачем заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок понесених витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 7 000,00 грн. з розрахунку 950,00 грн. за годину роботи адвоката.

27.09.2019 року до канцелярії суду позивачем подано заяву про стягнення судових витрат, в якій зокрема, просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 9 500,00 грн. на підтвердження чого надано:

- договір про надання правової допомоги від 20.08.2019 року укладений між адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем та товариством з обмеженою відповідальністю Лекора Інвест , відповідно до умов якого адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справ про стягнення з ТОВ Трейдмакс-Буд в сумі,

- звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги, відповідно до якого загальна вартість наданої правової допомоги склала 9 500,00 грн. (10 годин х 950 грн.),

- квитанція до прибуткового касового ордера №4/9 від 25.09.2019 року виданого адвокатом Кобилецьким В.В., в якому зазначено, що ним прийнято від ТОВ Лекора Інвест 9 000,00 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 20.08.2019 року по справі №910/11805/19 за позовом до ТОВ Трейдмакс-Буд .

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дія вищезазначеного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. За таких обставин судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до Закону України "Про Національний банк України" і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

Таким чином, позивач як юридична особа, під час здійснення операцій із готівкою має керуватися даним Положенням.

Згідно п.23 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Касові документи можуть бути паперовими або електронними.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки. Підпис керівника установи/підприємства на видаткових касових ордерах не обов`язковий, якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках є його дозвільний напис (п.26 Положення).

У відповідності до п.28 Положення касир проводить видачу готівки тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості.

Пунктом 38 Положення передбачено, що установи/підприємства зобов`язані мати касу, а їх керівники зобов`язані забезпечити облаштування цієї каси та зберігання готівки у ній. Установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валют. Кожна/кожне установа/підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (п.39 Положення).

Як зазначалось вище, позивачем до матеріалів справи надано копію квитанції до прибуткового касового ордера №4/9 від 25.09.2019 року виданого адвокатом Кобилецьким В.В., в якому зазначено, що ним прийнято від ТОВ Лекора Інвест 9 000,00 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 20.08.2019 року по справі №910/11805/19 за позовом до ТОВ Трейдмакс-Буд .

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За таких обставин, враховуючи те, що витрати позивача (а не прибутки адвоката ) мають бути підтверджені видатковим касовим ордером з підписами керівника та головного бухгалтера, або у випадку безготівкового розрахунку - платіжним дорученням, які суду не подані, у суду відсутні підстави включати до судових витрат по справі витрати позивача на послуги адвоката як такі, що не підтверджені належними фінансовими документами.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду у постанові від 05 лютого 2019 року у справі №906/194/18.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ч.9 ст. 165, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдмакс-Буд" (03134, м. Київ, вул.. Булгакова, будинок 12, ідентифікаційний код - 39800437) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лекора Інвест" (02105, м. Київ, проспект Юрія Гагаріна, будинок 3А, квартира 57, ідентифікаційний код - 41412973) основний борг в розмірі 57 188 (п`ятдесят сім тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 80 коп., пеню в розмірі 3 606 (три тисячі шістсот шість) грн. 82 коп., штраф в розмірі 14 297 (чотирнадцять тисяч двісті дев`яносто сім) грн. 20 грн. та 1 900 (одна тисяча дев`ятсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий