Рішення

від 27.11.2019 по справі 910/3110/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.11.2019Справа № 910/3110/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт"

до SHYANG SHING ENTERPRISE CO., LTD

про стягнення 24 656,13 євро

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до SHYANG SHING ENTERPRISE CO., LTD (Шиан Шін Ентерпрайз Ко Лімітед) про стягнення 24 656,13 євро.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати поставленого товару, поставка якого була здійснена на підставі контракту SS-DE від 03.09.2018р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.03.2019р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт" про стягнення 24 656,13 євро заборгованості залишено без руху.

25.03.2019р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт" надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2019.

Ухвалою від 04.04.2019р. відкрито провадження у справі; поставлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.11.2019р. Одночасно, вказаною ухвалою постановлено направити копію ухвали Господарського суду міста Києва від 04.04.2018р. про відкриття провадження у справі №910/3110/19 англійською мовою для вручення відповідачу в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, через компетентний орган Республіки Тайвань; зобов`язано позивача надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на англійську мову копії ухвали Господарського суду міста Києва від 04.04.2019р. про відкриття провадження у справі № 910/3110/19 та позовної заяви з додатками в чотирьох примірниках, а також судового доручення про вручення документів у двох примірниках кожне в термін до 20.04.2019р.

Ухвалою від 20.05.2019р. направлено судове доручення про вручення судових документів компетентному органу Республіки Тайвань через Головне територіальне управління юстиції у м. Києві; зупинено провадження у справі № 910/3110/19 до надходження відповіді від компетентного органу Республіки Тайвань на судове доручення Господарського суду міста Києва про вручення судових документів у справі № 910/3110/19.

Ухвалою від 13.11.2019р. поновлено провадження по справі.

13.11.2019р. судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.11.2019р.

Позивач у судове засідання 27.11.2019р. не з`явився, проте, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт".

Відповідач у судове засідання 27.11.2019р. не з`явився, відзиву на позов не подав, проте, судом було вчинено всі можливі дії з метою належного повідомлення вказаного учасника судового процесу про дату, час та місце розгляду справи.

Наразі, з огляду на неявку учасників судового процесу суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка позивача та відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 27.11.2019р.

В судовому засіданні 27.11.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

03.09.2018р. між SHYANG SHING ENTERPRISE CO., LTD (Шиан Шін Ентерпрайз Ко Лімітед) (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт" (продавець) було укладено контракт №SS-DE, за умовами п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує пиломатеріали хвойних порід в асортименті та згідно технічних умов, узгоджених сторонами в специфікаціях до даного контракту, які є його невід`ємною частиною.

Згідно п.1.2 контракту №SS-DE від 03.09.2018р. тлумачення всіх термінів даного контракту відбувається відповідно до правил Інкотермс 2010 .

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 контракту №SS-DE від 03.09.2018р. розрахунковою валютою даного контракту є євро. Загальна вартість контракту - сума всіх специфікацій, що не перевищує 600 000 євро.

Пунктом 3.1 укладеного між сторонами правочину визначено, що товар поставляється покупцеві на умовах, визначених в специфікаціях до даного контракту, які є його невід`ємною частиною. Зміна умов поставки згідно правил Інкотермс 2010 може бути здійснена тільки за згодою сторін.

Оплата товару, що поставляється, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Умови оплати обумовлюються в специфікаціях до даного контракту, які є його невід`ємною частиною (п.п.4.1, 4.2 контракту №SS-DE від 03.09.2018р.).

У п.10.2 контракту №SS-DE від 03.09.2018р. вказано, що останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019р.

Наразі, судом прийнято до уваги, що ст.5 Закону України Про міжнародне приватне право передбачено принцип автономії волі.

Зокрема, вказаною статтею визначено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.

У п.9.1 контракту №SS-DE від 03.09.2018р. контрагентами погоджено, що всі спори, претензії та суперечки, які можуть виникнути з даного контракту, чи у зв`язку з ним підлягають передачі на розгляд до Господарського суду міста Києва у відповідності з матеріальним та процесуальним правом України, українською мовою судочинства, рішення якого обов`язкові і остаточні для обох сторін.

У специфікації №1 до контракту №SS-DE від 03.09.2018р. сторонами було погоджено, асортимент, кількість та вартість товару, що поставляється за вказаним правочином. Одночасно, сторонами також погоджено умови поставки: CFR (порт Гаосюн, Тайвань) та умови оплати: 100% банківський переказ проти митних документів та копії коносамента.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги контракт №SS-DE від 03.09.2018р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах контракту №SS-DE від 03.09.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт" було виставлено рахунки №548-8SS23 від 31.10.2018р. на суму 8089,73 євро, №549-8SS24 від 31.10.2018р. на суму 8352,20 євро, №550-8SS25 від 21.11.2018р. на суму 8214,20 євро.

На підтвердження виконання свого обов`язку з поставки товару відповідачу позивачем представлено до матеріалів справи митні декларації №UA100010/2018/005529, №UA100010/2018/005530, №UA10010/2018/005744 та коносаменти №579582797, №967082053, №967162150.

Оцінюючи представлені позивачем до матеріалів справи докази, судом враховано наступне.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За приписами ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом вище вказувалось, що у специфікації №1 до контракту №SS-DE від 03.09.2018р. сторонами було погоджено умови поставки: CFR (порт Гаосюн, Тайвань).

Згідно п.1.2 контракту №SS-DE від 03.09.2018р. тлумачення всіх термінів даного контракту відбувається відповідно до правил Інкотермс 2010 .

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс в редакції 2010) термін CFR означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. За умовами терміна CFR на продавця покладає обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Вказаний термін використовується лише при перевезенні морським транспортом.

Згідно ст.133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; 3) інші письмові докази (ч.1 ст.134 Кодексу торговельного мореплавства України).

За приписами ч.ч.1, 2 ст.137 Кодексу торговельного мореплавства України після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов`язані видати відправнику коносамент, який є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті. Перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ є першорядним доказом укладання договору морського перевезення і приймання перевізником вантажу, як його описано в цьому документі.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, з огляду на умови укладеного між сторонами правочину щодо поставки товару, суд дійшов висновку, що продавцем було належним чином виконано свій обов`язок з поставки відповідачу товару на суму 24656,13 євро.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Судом вказувалось, що згідно п.п.4.1, 4.2 контракту №SS-DE від 03.09.2018р.оплата товару, що поставляється, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Умови оплати обумовлюються в специфікаціях до даного контракту, які є його невід`ємною частиною.

У специфікації №1 до контракту №SS-DE від 03.09.2018р. сторонами було погоджено умови оплати: 100% банківський переказ проти митних документів та копії коносамента.

Таким чином, виходячи зі змісту укладеного між сторонами контракту та наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що строк оплати покупцем товару на суму 24656,13 євро, настав.

Проте, за поясненнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, SHYANG SHING ENTERPRISE CO., LTD (Шиан Шін Ентерпрайз Ко Лімітед) свої грошові зобов`язання за контрактом №SS-DE від 03.09.2018р. в частині оплати товару на суму 24656,13 євро виконано так і не було.

Слід зауважити, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч викладеного вище, відповідачем доказів виконання своїх обов`язків за контрактом №SS-DE від 03.09.2018р. в частині оплати товару в повному обсязі надано не було.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та доказів виконання в повному обсязі своїх обов`язків за контрактом №SS-DE від 03.09.2018р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт" SHYANG SHING ENTERPRISE CO., LTD (Шиан Шін Ентерпрайз Ко Лімітед) про стягнення 24 656,13 євро.

Правову позицію стосовно правомірності стягнення заборгованості в іноземній валюті за зовнішньоекономічним контрактом наведено у постанові від 04.07.2018р. Великої Палати Верховного Суду по справі №761/12665/14-ц.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги повністю.

2. Стягнути з SHYANG SHING ENTERPRISE CO., LTD (Шиан Шін Ентерпрайз Ко Лімітед) (82741, 1F, NO.8, Alley 11, Lane 30, Rueiping Road, Nanzih Distriсt, Kaohsiung, Taiwan (R.O.C.), реєстраційний номер 27208897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДДК Трейдінг Експорт" (03028, м.Київ, вул..Саперно-Слобідська, будинок 24, ЄДРПОУ 41692345) заборгованість в розмірі 24 656,13 євро та судовий збір в сумі 11000,30 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 03.12.2019р.

Суддя Спичак О.М.