Ухвала

від 03.12.2019 по справі 910/16885/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

м. Київ

03.12.2019Справа № 910/16885/19

За заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ІВА

про забезпечення позову

у справі № 910/16885/19

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ІВА

до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичний еквівалент

про стягнення 277 999,88 грн

Суддя Удалова О.Г.

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ІВА (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичний еквівалент (далі - відповідач) про стягнення 277 999,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення досягнутих сторонами усних домовленостей не поставив позивачу товар, оплачений останнім, та не повернув суму попередньо оплати у вказаному вище розмірі.

Одночасно з позовною заявою, 29.11.2019, до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача в розмірі ціни позову - 277 999,88 грн.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що ним добросовісно у повному обсязі був оплачений виставлений відповідачем рахунок на суму 317 999,88 грн проте відповідач не поставив товар на вказану суму та повернув лише частину попередньої оплати в розмірі 40 000,00 грн. Крім того, відповідач не повернув позивачу підписаний примірник договору, однак після звернення позивача з претензією та вимогою повернути попередню оплату в розмірі 277 999,88 грн, відповідач почав стверджувати про укладення такого договору, оскільки умови проекту договору передбачали відтермінування поставки товару відповідачем. Позивач зазначив, що на розгляді у Господарському суді м. Києва перебувають численні спори з вимогами до ТОВ Енергетичний Еквівалент . Так, у 2019 році окрім боргу перед СТОВ ІВА , у відповідача утворилися борги перед іншими суб`єктами господарювання (покупцями) у зв`язку з невиконанням зобов`язань відповідачем за договорами постачання карбаміду за умови 100% передоплати товару, на загальну суму 10 519 427,93 грн. Зважаючи на викладене, позивач вважав, що існують наступні обставини, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких СТОВ ІВА звертається до суду, а саме:

1) відповідач вступив у взаємовідносини із СТОВ ІВА не з метою постачання карбоміду та отримання відповідного прибутку за наслідком такої господарської операції, а з метою заволодіння грошовими коштами СТОВ ІВА , оскільки ТОВ Енергетичний еквівалент не мало намірів поставляти позивачу передплачений товар.

2) у відповідача наявні значні борги перед іншими суб`єктами господарювання, у тому числі на підставі вже прийнятих судових рішень про стягнення таких боргів. Отже, зважаючи на певну тривалість розгляду справи в суді першої інстанції та враховуючи можливе подальше апеляційне оскарження відповідачем судового рішення про стягнення передоплати на користь СТОВ ІВА , ТОВ Енергетичний еквівалент на момент набрання законної сили рішенням про стягнення коштів на користь СТОВ ІВА вже буде неспроможне виконати це судове рішення через скрутний фінансовий стан.

3) грошові кошти СТОВ ІВА вже використані або можуть бути використані для погашення боргів у розмірі 10 519 427,93 грн ТОВ Енергетичний еквівалент перед іншими суб`єктами господарювання.

Розглянувши вищевказану заяву позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Поряд з цим, за приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проте, судом встановлено, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

При цьому вирішуючи питання забезпечення позову на стадії відкриття провадження у справі суд, не вдаючись до оцінки підставності позову та вирогідності його задоволення, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому, посиланням на суттєвість завданих відповідачем збитків та небажання останнього добровільно сплачувати заборгованість.

Наразі наявність інших відкритих судових проваджень про стягнення з відповідача грошових коштів або наявність боргів перед іншими кредиторами не може вважатися підставою, яка в подальшому у разі задоволення позову утруднить виконання рішення або зробить його виконання неможливим, оскільки відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, в тому числі шляхом позовної роботи та захисту інтересів юридичної особи в судових органах.

Отже наявність спорів та судових рішень про стягнення заборгованості з відповідача на користь контрагентів є складовою звичайної господарської діяльності товариства та не розцінюється судом в якості доказів наявності ризиків неналежного виконання судового рішення або неможливості виконання останнього, позаяк сторони, здійснюючи господарську діяльність мали передбачити пов`язані із цим ризики, в тому числі можливість несвоєчасного виконання зобов`язань та подальше настання відповідних наслідків.

Таким чином, в порушення наведених вимог закону позивачем в обґрунтування поданої ним заяви не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, а обставини, наведені позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, що в розумінні ст. 136 Господарського процесуального кодексу України свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить позивач.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої позивачем заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 74, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ІВА про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичний еквівалент в розмірі ціни позову - 277 999,88 грн.

Ухвала підписана та набрала законної сили 03.12.2019. Ухвала підлягає оскарженню в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Суддя О.Г. Удалова