Рішення

від 02.12.2019 по справі 910/10817/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2019Справа № 910/10817/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАПРО"

про стягнення 271 607, 99 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Богуслав" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАПРО" (далі - відповідач) про стягнення 271 607, 99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №15/05-КР-30/2017 від 28.09.2017, у зв`язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАПРО" прострочених відсотків на суму 271 607, 99 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №910/10817/19 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строки та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі №910/10817/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 відкрито провадження у справі №910/10817/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та строк для подання заперечень на відповідь на відзив, якщо такі будуть подані - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позов, якщо такий буде подано - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 12.09.2019 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02183, м. Київ, вул. Кибальчича, будинок 13А.

Однак конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштових повідомленнях відміток "за закінченням строку зберігання" свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою його місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 в справі №911/1163/17.

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2019 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

06.09.2017 між Публічним акціонерним товариством "Банк Богуслав" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДІАПРО" (позичальник) було укладено генеральний кредитний договір №15/05-ГКД-04/2017, відповідно до п.1.1 якого банк на підставі цієї угоди відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в національній валюті України - гривні та встановлює її ліміт, строк дії, в межах якої, лише після розгляду та прийняття позитивного рішення (уповноваженими органами згідно внутрішніх процедур банку) щодо задоволення кожної окремої кредитної заявки позичальника, здійснюватиме оплатне обслуговування позичальника шляхом укладення сторонами окремих кредитних договорів, з метою обслуговування цієї кредитної лінії.

Виключно за умови укладання та підписання сторонами окремих кредитних договорів, в порядку і на умовах, що будуть визначені цією угодою та кредитними договорами, банк надасть позичальнику в користування грошові кошти в національній валюті України - гривні у вигляді окремих відновлювальних або не відновлювальних кредитних ліній (у тому числі, але не обмежуючись - з траншовим режимом кредитування та погашення або з графіком зменшення ліміту кредитування), та/або кредитів (в тому числі, але не обмежуючись - з графіком погашення), та/або овердрафтів.

Кредитні договори (разом з додатками) після їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін розглядаються як невід`ємна частина цієї угоди, та на них повністю розповсюджуються умови, встановлені цієї угодою.

В рамках вказаного генерального кредитного договору 28.09.2017 між банком та позичальником був укладений кредитний договір №15/05-КР-30/2017 (надалі - кредитний договір), за змістом п.1.1 якого банк на умовах, передбачених цим договором та угодою, відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в національній валюті України з загальним лімітом в сумі - 10 000 000, 00 грн, в межах якої надає позичальнику в користування грошові кошти, зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитом у розмірі 24% річних, а позичальник зобов`язується використати кредит на цілі, зазначені в цьому договорі, своєчасно та у повному обсязі здійснити повернення кредиту, сплачувати банку проценти, неустойку (штраф та пені) у розмірах, строки та порядку, що визначені цим договором та угодою.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору термін повернення позичальником кредиту - 05.09.2018 або термін, встановлений у відповідності з п.п.4.3, 4.4 угоди.

Ціль кредиту - на ведення статутної діяльності (п.1.3 кредитного договору).

Після підписання сторонами цього договору, банк відкриває в АТ "Банк Богуслав" для обліку заборгованості по кредиту рахунок НОМЕР_3 та для обліку процентів рахунок нарахованих доходів № НОМЕР_1 . Банк видає кредит позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника згідно з заявою позичальника, з дотриманням умов п.п.1.1 - 1.2 цього договору. Моментом (днем) надання кредиту вважається день утворення заборгованості на рахунку для обліку заборгованості позичальника по кредиту № НОМЕР_2 , відкритому у АТ "Банк Богуслав", код банку 380322. Позичальник повертає кредит в національній валюті України на рахунок № НОМЕР_2 в АТ АТ "Банк Богуслав", код банку 380322, код ЄДРПОУ банку 34540113, код ЄДРПОУ позичальника 31953373 (п.п.2.1.2, 2.1.3, 2.14 кредитного договору).

Нарахування процентів здійснюється банком в порядку, передбаченому його внутрішніми положеннями та угодою, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця за повний календарний місяць та в день настання терміну повернення. Кількість днів для розрахунку процентів визначається методом "факт/факт". Позичальник сплачує нараховані проценти в національній валюті України щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем, за який нараховані проценти, та в день настання терміну повернення, на рахунок № НОМЕР_1 в АТ "Банк Богуслав", код банку 380322, код ЄДРПОУ банку 34540113, код ЄДРПОУ позичальника 31953373 (п.п.2.2.1, 2.2.2 кредитного договору).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за ним (п.4.4 кредитного договору).

На виконання умов кредитного договору позивачем було надано відповідачу кредит на загальну суму 9 998 500, 00 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку відповідача за період з 28.09.2017 по 06.08.2019.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим Публічне акціонерне товариство "Банк Богуслав" вказує на існування у Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАПРО" заборгованості у розмірі 271607,99 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання глави 71 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Матеріалами справи (випискою банку з рахунку відповідача) підтверджується належне виконання позивачем свого обов`язку за договором щодо надання позичальнику кредитних коштів в сумі 9998500,00 грн, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок повернути кредит та сплатити проценти.

Однак, як встановлено судом, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 01.03.2019 в останнього виникла заборгованість за відсотками на суму 271607,99 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не було спростовано відповідачем.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже враховуючи положення ст.530 Цивільного кодексу України та приписи п.1.2 кредитного договору, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитним коштами за договорами настав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача заборгованості по кредиту та відсоткам, проте банком у даній позовній заяві було заявлено до стягнення з відповідача виключно заборгованості зі сплати відсотків за кредитним договором.

При цьому відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх зобов`язань за кредитним договором №15/05-КР-30/2017 від 28.09.2017 зі сплати відсотків за користування кредитом суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАПРО" прострочених відсотків у розмірі 271607,99 грн за кредитним договором №15/05-КР-30/2017 від 28.09.2017 є правомірними та обґрунтованим, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІАПРО" (02183, м.Київ, вул.Кибальчича, будинок 13А, ідентифікаційний код 31953373) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" (04080, м.Київ, вул.Нижньоюрківська, 81, ідентифікаційний код 34540113) заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 271607 (двісті сімдесят одна тисяча шістсот сім) грн 99 коп. та судовий збір у розмірі 4074 (чотири тисячі сімдесят чотири) грн 12 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з п.п.17.5. п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 02.12.2019 року.

Суддя М.Є.Літвінова