Рішення

від 05.11.2019 по справі 904/2745/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2019Справа № 904/2745/19 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом фізичної особи - підприємця Тютєрєва Якова Володимирович

до Дніпропетровської обласної ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

комунальний заклад "Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради;

товариство з обмеженою відповідальністю "Біанчі - Дніпропетровськ"

про визнання недійсними результатів конкурсу, визнання укладеним договору

При секретарі судового засідання: Радченко А.А.

Представники сторін:

від позивача: Бартош - Стрєльникова Т.М. - представник за ордером серія ДП №/026 від 24.06.2019;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ФОП Тютєрєв Я.В. звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної ради про визнання недійсними результатів конкурсу на право укладання договору оренди нежитлового приміщення Комунального закладу "Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" 49 100, м, Дніпро, вул. Космічна, 13, 1 поверх, площею 2,43 м2, цільове використання - розміщення точки продажу кавових напоїв, який проведено Дніпропетровською обласною радою 07 червня 2019року; та визнання укладеним договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області між Дніпропетровською обласною радою та ФОП Тютєрєвим Яковом Володимировичем, укладеним строком на п`ять років з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі, на умовах, що визначені в проекті договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області в редакції, яка була подана ФОП Тютєрєвим Яковом Володимировичем на конкурс від 04.06.2019 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2019 року вирішено надіслати матеріали справи № 904/2745/19 за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2019 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

06.08.2019 року до канцелярій суду позивачем подано супровідний лист з позовною заявою з усуненими недоліками.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 28.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі на 23.09.2019 та залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: комунальний заклад "Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради та товариство з обмеженою відповідальністю "Біанчі - Дніпропетровськ".

09.09.2019 року до канцелярії суду позивачем подано заяву про проведення підготовчого засідання без його участі та зазначено, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання 23.09.2019 представники учасників справи не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 23.09.2019 року відкладено підготовче судове засідання у справі на 22.10.2019 року.

25.09.2019 року до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив.

У судове засідання 22.10.2019 відповідач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 22.10.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 05.11.2019 року.

В судове засідання 05.11.2019 представники відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно частин 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), визначено способи захисту прав та інтересів, одним з яких є визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси, зокрема, суб`єкта господарювання (ч. 2 ст. 20 ГК України).

Згідно зі статтею 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017, далі - ГПК України) встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України).

Відповідно до статті 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За висновком Верховного Суду у постанові від 07.02.2018 у справі № 923/970/16, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його "ефективність" з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом (пункт 145 рішення ЄСПЛ у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" від 15.11.1996).

Позивач - фізична особа-підприємець Тютєрєв Яків Володимирович звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Дніпропетровської обласної ради з вимогами:

- визнати недійсними результати конкурсу на право укладання договору оренди нежитлового приміщення комунального закладу "Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" 49100, м. Дніпро, вул. Космічна, 13, 1 поверх, площею 2,43 м2, цільове використання - розміщення точки продажу кавових напоїв, який проведено Дніпропетровською обласною радою 07 червня 2019 року;

- вважати укладеним договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області між Дніпропетровською обласною радою та фізичною особою-підприємцем Тютєрєвим Яковом Володимировичем, укладеним строком на п`ять років з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі, на умовах, що визначені в проекті договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області в редакції, яка була подана ФОП Тютєрєвим Яковом Володимировичем на конкурс від 04.06.2019 року.

Позивачем зазначено, що на момент проведення конкурсу, орендоване приміщення займав позивач, який має переважне право на укладення договору оренди вказаного нежитлового приміщення.

Підставою для відмови слугувало те, що в пропозиції пунктом 8 прописана додаткова пропозиція, а саме: безкоштовні напої за бажання п`яти лікарям у розмірі 300,00 грн. на місяць кожному.

Позивач не погоджується з відмовою відповідача, оскільки Положенням про порядок передачі в оренду нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області, затверджено Дніпропетровською обласною радою 27.12.2011 року (надалі- Положення) не заборонено надавати такі пропозиції, а вирішальним в даному випадку повинно бути розмір орендної плати за кв.м, яка в двічі перевищує розмір переможця конкурсу, і дана пропозиція не є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма міститься в положеннях ст. 759 ЦК України.

Судом встановлено, що 01.10.2016 року між комунальний заклад "Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Тютєрєвим Яковом Володимировичем (орендар) укладено договір оренди №86-5/ІІІ02/20 нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області.

Згідно п. 1.1 договору з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради від 29.07.2016 № 86-5/VІІ передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об`єкт оренди) для розміщення точки продажу кавових напоїв.

Відповідно до п.2.1 договору об`єктом оренди є нерухоме майно (цілісний майновий комплекс, будівля, споруда, приміщення) загальною площею 2,43 кв.м, розташоване за адресою: 491000, м. Дніпро, вул.. Космічна, 13, на першому поверсі головного корпусу.

Об`єкт оренди належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області (п. 2.4 договору).

Згідно п. 4.1 договору орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди у термін, вказаний у договорі, але не раніше підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі об`єкта оренди.

В матеріалах справи наявний підписаний сторонами акт прийому-передачі приміщення.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 01.10.2016 до 01.03.2019.

В позовній заяві позивачем зазначено, що відповідно до додаткової угоди №1 від 01.03.2019р., строк дії договору визначено по 01.06.2019 року, проте будь-яких доказів зазначеного та саму додаткову угоду №1 від 01.03.2019 року до матеріалів справи не надано.

Відповідно до п. 12.2 договору після закінчення терміну дії цього договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін.

Згідно з п. 12.3 продовження договору оренди на новий термін з орендарем відбувається шляхом укладення договору оренди на новий термін.

Положення ч. 1 ст. 777 ЦК України , ч. 1 ст. 285 ГК України та ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" регулюють переважне право орендаря (наймача) на укладення договору на новий строк.

Так, ч. 1 статті 777 ЦК України передбачено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Отже, з огляду на положення ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", для визнання за орендарем переважного права на укладення договору оренди на новий термін, необхідне настання таких обставин: закінчення терміну договору оренди, виконання орендарем належним чином своїх обов`язки за договором (добросовісність орендаря), власник орендованого майна письмово не попередив орендаря за три місяці до закінчення терміну договору про намір використовувати зазначене майно для власних потреб.

При цьому, сутністю переважного права є укладення договору оренди на новий термін зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач (орендар) повинен повідомити наймодавця (орендодавця) про своє переважне право у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк до закінчення строку договору найму, у разі якщо наймач не надсилає повідомлення наймодавцю, він відмовляється від здійснення свого переважного права.

Також, суд зазначає, що переважне право на укладення договору оренди державного майна перед іншими особами, які претендують на це ж майно, реалізується шляхом укладення нового договору оренди на погоджених з орендодавцем умовах, у даному випадку, шляхом участі у конкурсі, а не у зв`язку із продовженням користування орендарем майном та відсутністю заперечень орендодавця проти цього протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.

Будь-яких доказів надсилання позивачем повідомлення щодо його переважного права на укладення договору матеріали справи не містять.

Пунктом 12.5 договору передбачено, що договір припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічна норма міститься і в ч. 2 ст. 291 ГК України.

Щодо визнати недійсними результати конкурсу на право укладання договору оренди нежитлового приміщення комунального закладу "Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" 49100, м. Дніпро, вул. Космічна, 13, 1 поверх, площею 2,43 м2, цільове використання - розміщення точки продажу кавових напоїв, який проведено Дніпропетровською обласною радою 07 червня 2019 року (далі - конкурс) судом встановлено наступне.

За змістом норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна установ та організацій, підприємств, що перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності врегульовано Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 2 статті 2 Закону "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що державну політику у сфері оренди щодо майна, яке перебуває в комунальній власності, здійснюють органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 19 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень районних і обласних рад віднесено вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об`єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об`єктів в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У ч. 6 статті 9 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що Порядок проведення конкурсу визначається: Кабінетом Міністрів України - для об`єктів, що перебувають у державній власності; органами, визначеними Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об`єктів, що перебувають у комунальній власності.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 27.12.2011 № 200-10/VІ затверджено Положення про порядок передачі в оренду нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області (додаток до вказаного рішення Дніпропетровської обласної ради, далі - Положення).

Згідно п. 1.2 Положення воно застосовується при передачі в оренду та укладенні договорів оренди нерухомого майна, що є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл,селиш, міст Дніпропетровської області.

Пунктом 1.7. Положення визначено, що передача в оренду комунального майна здійснюється на конкурсних засадах, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 2.1 Положення ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до п. 1.6 цього Положення, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у п. 1.5 цього Положення.

Згідно п. 2.2 Положення, фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють відповідному орендодавцеві заяву, проект договору оренди, розрахунок орендної плати за перший або базовий місяць оренди, підписаний керівником і головним бухгалтером підприємства, звіт про незалежну оцінку об`єкта оренди.

Пунктом 3.1 Положення передбачено, що для проведення конкурсу на право укладення договору оренди орендодавцем утворюється конкурсна комісія (далі - комісія).

Конкурс на право укладення договору оренди об`єкта полягає у визначенні орендаря, який запропонував найбільшу орендну плату, при забезпеченні виконання інших умов конкурсу (п. 3.2 Положення).

Пунктом 3.5 Положення передбачено, що оголошення про конкурс публікується конкурсною комісією в обласній газеті "Зоря" не пізніше, ніж за 15 календарних днів до дати проведення конкурсу.

Згідно п. 3.9 Положення засідання комісії є відкритим, крім випадків, передбачених пунктом 3.13 цього Положення, згідно якого рішення про результати проведення конкурсу приймається конкурсною комісією на закритому засіданні у присутності не менш як половини її складу, відкритим голосуванням більшістю голосів від загального складу.

Пропозиції надаються у конвертах з написом "На конкурс", запечатаних печаткою учасника конкурсу (п. 3.12 Положення).

Пунктом 3.14 Положення передбачено, що після закінчення засідання комісії складається протокол, у якому зазначаються: відомості про учасників; пропозиції і зобов`язання учасників; обґрунтування рішення про визначення переможця. Протокол підписується всіма членами комісії. Результаті конкурсу повідомляються всім учасникам.

Згідно п. 3.16 Положення, підписаний членами конкурсної комісії протокол, з визначеним переможцем конкурсу, є підставою для підготовки документів до розгляду питання про передачу в оренду майна спільної власності територіальних громад області відповідно до цього Положення.

Укладення договорів оренди цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, здійснюється на підставі відповідного рішення, прийнятого обласною радою на пленарному засіданні (п. 4.1 Положення).

Пунктом 4.6. Положення встановлено, що на підставі рішення обласної ради про передачу в оренду майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області, уповноваженими особами орендодавця та орендаря підписується договір оренди, а за фактом передачі об`єкта оренди - акт приймання-передачі.

На виконання Положення опубліковано оголошення в газеті „Зоря" від 22 травня 2019 року № 21 (720) про проведення 07 червня 2019 року конкурсу на право укладення договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 2,43 кв. м, цільове використання - для розміщення пункту продажу кавових напоїв. Приміщення розташоване за адресою: вул. Космічна, 13, м. Дніпро та перебуває на балансі КЗ „Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня" ДОР".

Позивач звернувся до голови конкурсної комісії щодо оренди нерухомого майна з заявою (вх.-4512Ю/1-19 від 04.06.2019 року) в якій просив надати дозвіл на участь у конкурсі щодо оренди нежилого приміщення 2,43 кв.м, розташоване за адресою: 49100, м. Дніпро, вул. Космічна, 13 на першому поверсі головного корпусу споруди яке знаходиться на балансі КЗ ДОДКЛ ДОР , цільове використання: розміщення точки продажу кавових напоїв і супутніх товарів.

Відповідно до протоколу засідання конкурсної комісії Дніпропетровської обласної ради на право укладення договорів оренди від 07 червня 2019 року № 56/19 (далі - Протокол) до конкурсної комісії надійшли заяви та документи від ФОП Тютєрєв Я.В. та ТОВ Біанчі-Дніпропетровськ .

Орендна плата за базовий місяць оренди приміщення згідно з незалежною експертною оцінкою становить 146 грн 27 коп. без ПДВ.

Конкурсна комісія встановила, що ФОП Тютєрєв Я.В. надав на конкурс пропозицію щодо орендної плати за базовий місяць - 1 600 грн 00 коп. (без ПДВ).

Також конкурсною комісією було встановлено, що у пропозиції ФОП Тютєрєва Я.В. пунктом 8 прописана додаткова пропозиція, а саме: безкоштовні напої за бажанням п`яти лікарям у розмірі 300 грн 00 коп. на місяць кожному.

У пункті 3.8. Положення визначено, що у разі оренди нерухомого майна додаткові пропозиції - це варіанти поліпшення орендованого майна. Положенням не передбачено надання учасником конкурсу додаткових пропозицій, що не стосуються поліпшення майна.

Отже, надання безкоштовних напоїв за бажанням п`яти лікарям у розмірі 300 грн 00 коп. на місяць кожному жодним чином не стосується поліпшення об`єкта оренди.

Ураховуючи зазначене, конкурсна комісія вирішила визнати конкурсну пропозицію ФОП Тютєрєв Я.В. такою, що суперечить вимогам Положення та не розглядати її.

Згідно з протоколом конкурсна комісія, розглянувши пропозицію іншого учасника конкурсу ТОВ Біанчі-Дніпропетровськ , а саме: плату за базовий місяць за нерухоме майно загальною площею 2,43 кв. м - 501 грн 00 коп. (без ПДВ) для розміщення пункту продажу кавових напоїв та ефективне використання об`єкта оренди за цільовим призначенням; дотримання вимог експлуатації об`єкта оренди, вирішила вважати ТОВ Біанчі-Дніпропетровськ переможцем конкурсу на право на укладення договору оренди вищезазначеного приміщення у порядку, передбаченому Положенням.

Враховуючи вищезазначене, підстав для визнання недійсними результатів конкурсу на право укладання договору оренди нежитлового приміщення комунального закладу "Дніпропетровська обласна дитяча клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" 49100, м. Дніпро, вул. Космічна, 13, 1 поверх, площею 2,43 м2, цільове використання - розміщення точки продажу кавових напоїв, який проведено Дніпропетровською обласною радою 07 червня 2019 року немає, а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

А тому, позов в частині вважати укладеним договір оренди нерухомого майна спільної власності територіальної громади Дніпропетровської області між Дніпропетровською обласною радою та фізичною особою-підприємцем Тютєрєвим Яковом Володимировичем, укладеним строком на п`ять років з моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі, на умовах, що визначені в проекті договору оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад Дніпропетровської області в редакції, яка була подана ФОП Тютєрєвим Яковом Володимировичем на конкурс від 04.06.2019 року також не підлягає задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 74, 76, 77, 79, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 03.12.2019 року

Суддя С.М. Мудрий